Рішення № 138658903, 31.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. справа № 300/8917/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 294720,86 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 294720,86 грн., що виник внаслідок несплати податкових зобов`язань: з земельного податку з юридичних осіб (Ямницька ТГ) на суму 69069,97 грн., та з земельного податку з юридичних осіб (Івано-Франківська ТГ) на суму 225 650,89 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в загальному розмірі 294720,86 грн., добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.78).

Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2026 та адміністративний позов з додатками отримав 18.12.2026 та 11.09.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (зворотній бік а.с.80, 81).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов до суду 02.01.2026, в якому не погоджується із адміністративним позовом посилаючись на те, що відповідач безпосередньо підпорядкований Командувачу Сил логістики Збройних Сил України та відповідно Центральне управління інженерно інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює координацію, спрямування та контроль за діяльністю КЕЧ (району). Зазначає, що позивач не надав суду доказів звернення до Центрального управління інженерно інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 з поданнями передбаченими статтею 96 Податкового кодексу України. Відтак, відповідач вважає, що позивачем не додержано встановленого порядку стягнення з державного підприємства. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази та відзив на позов, судом встановлено наступне.

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) - перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами від 04.12.2025, за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань із земельного податку юридичних осіб (Ямницька ТГ) та з земельного податку з юридичних осіб (Івано-Франківська ТГ) (а.с.5).

19.02.2025 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2025 рік, в якій задекларовано до сплати грошове зобов`язання на суму 27927,58 грн. (а.с. 17-19), однак як встановлено зі змісту облікової картки платника податків, до сплати підлягає нарахування за квітень-вересень 2025 року в сумі 13963,80 грн. (6*2327,30) (а.с.49-69).

На підставі акту про результати камеральної перевірки № 10394/09-19-04-03-15 від 09.05.2025 - ГУ ДПС в Івано-Франківській області 17.06.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ш" № 0/16797/0403, № 0/16793/0403 якими до відповідача застосовано штрафні санкції на суму 9800,00 грн., та на суму 2467,10 грн., - за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с.7,9).

Також, згідно облікової картки платника податків відповідачу нарахована пеня відповідно до статті 129 Податкового кодексу України по земельному податку з юридичних осіб (Ямницька ТГ) на суму 59269,97 грн., (а.с.16, 30-44) та по земельному податку з юридичних осіб (Івано-Франківська ТГ) на суму 209219,99 грн. (а.с.20- 29, 49-69).

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу відповідача, та були ним отримані, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення не було оскаржено, то визначена ним сума грошового зобов`язання є узгодженим податковим боргом відповідача, у відповідності до положень статті 54 Податкового кодексу України.

У встановлений законом строк відповідач не сплатив узгоджену суму грошових зобов`язань в загальному розмірі 294720,86 грн.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просить винести рішення суду про стягнення 294720,86 грн. з відповідача.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що одним із обов`язків платника податків є обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або гієні вважається узгодженою.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК України, із змінами та доповненнями, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишається ним не сплаченим в повному обсязі.

Підпунктами 129.1.3 ст.129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст.50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп.39.5.4 п.39.5 ст.39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно п.2. ст. 129.4 ПКУ на суми грошового зобов`язання, визначеного пп.129.1.3 п.129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп.39.5.4 п.39.5 ст.39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання.

Як вже судом зазначалося, відповідно до статті 129 ПК України відповідачу було проведено нарахування пені по земельному податку з юридичних осіб (Ямницька ТГ) на суму 59269,97 грн., (а.с.16, 30-44) та по земельному податку з юридичних осіб (Івано-Франківська ТГ) на суму 209 219,99 грн. (а.с.20-29, 49-69). Водночас, жодних обґрунтованих заперечень щодо нарахованих сум пені відповідачем не наведено, а судом не здобуто підстав із таким розрахунком не погодитись.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 20558-13 від 13.04.2021 (а.с.6).

У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворюють податковий борг.

Податковий борг відповідача підтверджується: довідкою про суми податкового боргу платника податків (а.с.5), податковою вимогою (а.с.6), податковими повідомленнями-рішеннями (а.с.7, 9), розрахунками штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8, 10), актом про результати камеральної перевірки (а.с. 12-14), податковою декларацією з плати за землю (а.с.17-19), витягами з облікової картки платника з платежу земельний податок (а.с.16, 20-44, 49-69), розрахунками пені (а.с.46-48).

Наявність заборгованості відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення суду.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Суд звертає увагу, що заперечення представника відповідача щодо недотримання позивачем примусової процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права, оскільки податковим органом у межах даної справи пред`явлено позов про стягнення податкового боргу з рахунків самого підприємства-боржника в порядку статті 95 Податкового кодексу України. Стаття 96 Податкового кодексу України встановлює особливості погашення боргу за рахунок коштів засновника (органу управління), що є самостійною та наступною стадією стягнення, яка не обмежує право контролюючого органу на стягнення коштів безпосередньо з розрахункових рахунків платника податків у судовому порядку. Предметом розгляду у даній справі є стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків безпосередньо самого платника податків на підставі самостійно поданої та неуспішно сплаченої ним податкової декларації. Вказані податкові зобов`язання є узгодженими відповідачем.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 13.11.2024 у справі № 160/8143/23, норми статті 96 Податкового кодексу України не замінюють собою загальний порядок стягнення податкового боргу, визначений статтею 95 Податкового кодексу України, а є наступною (додатковою) стадією. Особливості погашення податкового боргу за рахунок коштів державного органу управління відповідно до статті 96 Податкового кодексу України застосовуються виключно у разі, якщо заходи першочергового стягнення з самого підприємства (списання з рахунків, продаж майна) не призвели до повного погашення боргу або якщо у підприємства взагалі відсутні активи.

Відтак, оскільки позивач на даному етапі реалізує свої повноваження щодо стягнення коштів виключно з банківських рахунків відповідача в межах статті 95 Податкового кодексу України, обов`язок застосування процедури статті 96 Податкового кодексу України у податкового органу ще не виник. На підставі викладеного, заперечення представника відповідача є передчасними, необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ГУ ДПС у Івано-Франківській області доведено наявність податкового боргу відповідача, правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 294720,86 грн., у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення, шляхом стягнення з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) - заявленого податкового боргу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) (код ЄДРПОУ 08494013) та за рахунок готівки, що їй належить в дохід бюджету заборгованість в сумі 294 720,86 грн. (двісті дев`яносто чотири тисячі сімсот двадцять гривень 86 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП: 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Відповідач:

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) (код ЄДРПОУ 08494013, вул. Національної Гвардії, буд. 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.