Рішення № 138657947, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/9030/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Сімферопольська, будинок 17-А ЄДРПОУ 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу

УСТАНОВИВ:

10.04.2026 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 18 567,40 гривень..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед бюджетом виникла у зв`язку з несплатою податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 18 567,40 гривень, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 14 квітня 2026 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі фізичних-осіб підприємців, що підтверджується матеріалами справи. Проте, конверт повернувся н адресу суду з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Отже, отримавши повідомлення поштового органу з якого вбачається, що поштове відправлення не вручено адресату з незалежних від суду причин, суд робить висновок, що ухвала суду про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу.

Суд вказує, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, суд зробив висновок, що вказана ухвала вважається належним чином врученою адресату, а відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про відкриття провадження у справі № 160/9030/26.

Також, в силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки у суду достатньо доказів для прийняття рішення у справі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

На обліку у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та має незаявлений до суду податковий борг у розмірі 18 567,40 гривень.

На теперішній час в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується незаявлений до суду податковий борг на загальну суму 18 567,40 грн, а саме:

1. Заборгованість платника по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 10 567,40 грн, згідно із:

- заяви платника податків про застосування спрощеної системи оподаткування № 15426/ФОП від 04.08.2017 на суму 10 567,40 грн.

2. Заборгованість платника з військового збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування у розмірі 8 000,00 грн, згідно із:

- нарахованого авансового внеску на заяву платника податків про застосування спрощеної системи оподаткування № 15426/ФОП від 04.08.2017 на суму 8 000,00 грн.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 ПК України, у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога форми «Ф» від 12.10.2020 № 10965-13, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та повернуто на адресу контролюючого органу з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено заявлену позивачем суму заборгованості до стягнення у розмірі 18 567,40 грн, яка підлягає стягненню судом з відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до приписів п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 ПК України, у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога форми «Ф» від 12.10.2020 № 10965-13, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та повернуто на адресу контролюючого органу з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Згідно з ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у позивача заборгованості в розмірі 18 567,40 грн, як і докази оскарження її у встановленому законом порядку у справі відсутні.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Стосовно строку звернення до суду з цим позовом

Строк позовної давності в період карантину визначений п.102.4 ст. 102 ПК України, було зупинено з 18.03.2020 до 24.02.2022 на підставі п 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану введенного в Україні, було зупинено з 24.02.2022 до 01.08.2023 на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (в редакціях кодексу чинних з 17.03.2022 по 26.07.2023).

Також, строк позовної давності було зупинено на підставі п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01.08.2023. Зупинення перебігу позовної давності означає що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.

У п. 102 Постанови Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 зазначено таке: «Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.».

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає , що строк звернення до суду з цим позовом не пропушено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку, такі витрати не мали місце.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Сімферопольська, будинок 17-А ЄДРПОУ 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 18 567,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук