Рішення № 138657944, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/18258/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування до розміру нарахованої пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням індексацій) обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 виплату пенсії з урахуванням індексацій згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України; позивачу запропоновано, зокрема, сплатити судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

03.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену (обчислену) з 15.10.2013 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII), що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 160/2135/25 встановлено неправомірність дій Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо відмови у складанні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення та зобов`язано надати таку довідку станом на 01.01.2023. На виконання цього рішення Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області складено довідку від 22.05.2025 № 55/11-148.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі № 160/16862/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу пенсії з 01.02.2023 на підставі зазначеної довідки, виходячи з 80 % відповідних сум грошового забезпечення.

Листом від 26.05.2026 відповідач повідомив позивачу, що розмір її пенсії до виплати складає 25 950,00 грн, тоді як згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.05.2026 підсумок пенсії (з надбавками) складає 33 880,04 грн.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що основний розмір пенсії позивача (80 % грошового забезпечення у розмірі 35 356,30 грн) становить 28 285,04 грн; з урахуванням фіксованих сум збільшення внаслідок індексацій, встановлених у 2024 році (1 500,00 грн), у 2025 році (1 500,00 грн) та у 2026 році (2 595,00 грн), підсумок пенсії складає 33 880,04 грн. Водночас відповідач обмежує фактичну виплату до 25 950,00 грн, застосовуючи максимальний розмір пенсії у вигляді десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (2 595,00 грн x 10).

Із того ж листа вбачається, що відповідач одночасно повідомив про здійснення на виконання рішення у справі № 160/16862/25 доплати пенсії за минулий час (за період з 01.02.2023 по 31.03.2026) у розмірі 84 325,38 грн та поточної щомісячної доплати у розмірі 738,17 грн, що, однак, не спростовує факту застосування відповідачем обмеження максимальним розміром пенсії саме до поточних (з 01.03.2026) нарахувань позивача, які є предметом цього спору.

Не погоджуючись із застосуванням зазначеного обмеження до розміру нарахованої їй пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII статтю 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, тобто неконституційним. Відповідно до резолютивної частини цього Рішення частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 20.12.2016.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Оскільки на момент внесення цих змін частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність за Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, здійснені зміни є нереалізованими і самі по собі не відновлюють та не створюють підстав для застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» встановлено порядок індексації пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом».

Суд звертає увагу, що самі по собі зазначені постанови Кабінету Міністрів України не встановлюють самостійного обмеження розміру пенсії, а лише відсилають до максимального розміру пенсії, «визначеного законом». Отже, застосування чи незастосування такого обмеження до пенсії позивача повністю залежить від того, чи існує на момент виникнення спірних правовідносин чинна норма закону, яка встановлює такий максимальний розмір для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII. Оскільки частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою таке обмеження було встановлено, визнана неконституційною і не є чинною з 20.12.2016, посилання зазначених постанов на «максимальний розмір пенсії, визначений законом» в частині пенсії позивача є неоднозначним і допускає множинне тлумачення, оскільки норма закону, до якої відсилають ці постанови, відсутня в правовому полі.

Одночасно частиною 1 статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII, встановлено обмеження максимального розміру пенсій, аналогічне за змістом обмеженню, визначеному частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII, визнаному неконституційним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 сформувала правову позицію, за якою норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у відносинах з державою, завжди тлумачаться на користь особи; за наявності правових прогалин щодо захисту прав людини органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи. Аналогічний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20: у разі колізії між двома законами, які регулюють одне й те саме коло відносин, і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для особи.

Суд також враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення її дії, зокрема, на Закон № 2262-XII. Разом з тим, оскільки предметом зазначеного Рішення є забезпечення соціальних гарантій для осіб, на яких поширюються приписи частини п`ятої статті 17 Конституції України, а належність позивача до цієї категорії осіб матеріалами справи не підтверджена і сторонами не заявлялася, суд не покладає це Рішення в основу задоволення позову, обмежуючись наведеним вище обґрунтуванням щодо неоднозначності правового регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що за наявності колізії (неоднозначності) у визначенні максимального розміру пенсії, яка виникла внаслідок визнання неконституційною частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII за одночасного існування аналогічного за змістом обмеження в статті 2 Закону № 3668-VI, застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для позивача, тобто без застосування обмеження максимальним розміром пенсії.

Отже, дії відповідача щодо застосування до нарахованої позивачу пенсії (з урахуванням індексацій, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236) обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оцінивши докази у справі за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, у межах, визначених самим позивачем, без виходу за межі предмета та підстав позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування до розміру нарахованої пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням індексацій) обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 виплату пенсії з урахуванням індексацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез