Ухвала суду № 138657817, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

31 липня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7277/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» (далі ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ ДПС у Волинській області за № 1410-п від 13.05.2026 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ»».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.05.2026 ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» отримано наказ начальника ГУ ДПС у Волинській області за № 1410-п від 13.05.2026 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ»».

Вважає, що перевірку зазначеним наказом, призначено за відсутності визначених законодавством підстав, а наказ про її проведення є протиправним. Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Стаття 73 ПК України містить обов`язкові реквізити такого запиту, а також застереження, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У запиті, направленому відповідачем на адресу позивача, некоректно сформульовані причини направлення запиту, а саме контролюючий орган обмежився посиланням лише на п.73.3 ст.73 ПК України, разом з тим, зазначений пункт Кодексу містить декілька абзаців, які є самостійними підставами для направлення запиту. З яких підстав контролюючим органом було направлено запит у цьому випадку позивачу є незрозумілим.

Крім того, у запиті не вказано про будь-які порушення ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» вимог податкового чи іншого законодавства, що можуть стати підставою для витребування документів. Які і не вказано наявність інших підстав, зазначених у ст. 73 ПК України, для надіслання запиту. Також в запиті, всупереч вимозі зазначеній в п.73.3 ст.73 ПК України, відсутні підстави, у зв`язку з якими ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» зобов`язане надавати копії документів. Наявність таких підстав є обов`язковою, з огляду на даний пункт Кодексу. Вважає, що ГУ ДПС у Волинської області зобов`язана була зазначити такі підстави проте вона їх не зазначила. Поряд з цим у запиті контролюючий орган вимагає у надати документи які не мають відношення до тієї інформації, що зазначається в запиті без пояснень та прив`язки до неї. Подібного роду запити є спробою отримання інформації, в тому числі і конфіденційної, що неприпустимо. Вимога про надання документів, повинна бути належним чином обґрунтована, із обов`язковим зазначенням підстав для їх надання.

Згідно аналізу норм чинного законодавства та судової практики, орган ДФС має право провести позапланову перевірку на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України за одночасної наявності наступних умов у сукупності: 1) направлення платнику податків запиту, у випадках, встановлених абзацами 7-14 п.73.3 ст.73 ПК України, та оформленого з дотримання вимог Порядку; 2) запит відповідає вимогам ст.78 ПК України, тобто в запиті зазначено в чому полягає недостовірність конкретної податкової декларації; 3) платник податків не надав пояснень та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки, в запиті не зазначено підстави для його надіслання платнику податків та не зазначено норму права, на підставі якої здійснення таке надіслання, в запиті не зазначено, в чому полягає недостовірність задекларованих в Єдиному реєстрі податкових накладних операцій з реалізації транспортних засобів, а позивачем надано у законодавчо встановлений строк витребувану інформацію та її документальне підтвердження в повному обсязі, підстави для проведення позапланової документальної перевірки згідно п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України в зв`язку з ненаданням відповіді на запит відсутні.

Позивач звертає увагу, що призначення документальної позапланової невиїзної перевірки всупереч норм чинного законодавства порушує нормальну роботу позивача, що є наслідком порушення його права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, яке гарантовано ст.42 Конституції України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У поданому відзиві на позовну заяву від 25.06.2026 представник відповідача позовних вимог не визнала. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що контролюючим органом правомірно видано наказ №1410-п від 13.05.2026, за наявності фактичних підстав, у порядку встановленому законом і у межах повноважень контролюючого органу. При цьому, зазначає, що отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Порядок №1245), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення. Вважає, що ненадання належної відповіді та документів на запит контролюючого органу, складеного відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України обґрунтовано стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків. У зв`язку з чим наказ від 13.05.2026 № 1410-П «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» не підлягає скасуванню, адже об`єктивно платник податку надаючи відповідь на запит контролюючого органу не надав документів та пояснень, які б дозволили перевірити достовірність відображених ним показників податкової звітності та господарських операцій.Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Також у відзиві просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

У додаткових поясненнях від 15.07.2026 представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

29.07.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки наказ ГУ ДПС у Волинській області від 13.05.2026 № 1410-П «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» який є предметом розгляду даної справи, як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію та реалізований його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

27.02.2026 ГУ ДПС у Волинській області було видано запит № 862/12/03/20-07-02-12 про надання пояснень та їх документального підтвердження по ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ», згідно даного запиту контролюючий орган повідомив, що за проведеним аналізом наявної податкової інформації встановлено відсутність відомостей про об`єкти оподаткування через які здійснюється діяльність Позивачем. Також, у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права у ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» власності та/або оренди на майно відсутнє. Згідно Балансу по ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» станом на 31.12.2024 запаси відсутні, а станом на 31.12.2025 в сумі 25753,3 тис. грн. ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» протягом 2025-2026 років придбано 426 транспортних засобів на загальну суму 109721637 грн., коли реалізовано в даному періоді всього 497 одиниці. Разом з тим, за проведеним співставленням задекларовані ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» в Єдиному реєстрі податкових накладних операції з реалізації транспортних засобів не відповідають наявним відомостям Єдиного державного реєстру транспортних засобів Сервісного центру МВС України. Повідомлено, що зазначені відомості дають підстави вбачати ознаки невідповідності задекларованих показників у податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість фактичним даним господарської діяльності, що, відповідно, свідчить про ймовірність порушення вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов`язань та фінансового результату до оподаткування. Запропоновано ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» надати протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту за адресою контролюючого органу пояснення та його документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів , що підтверджують фінансово - господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) з повноти та правомірності декларування показників у фінансовій та податковій звітності з податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2025 по 01.03.2026, за визначеним переліком.

ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» у відповіді від 31.03.26, вих. №31-03/26 зазначило, що не вбачає підстав для надання документів за даним запитом, та вважає себе звільненим від обов`язку в наданні відповіді на даний запит, з додавання документів, з огляду на норми чинного законодавства.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 13.05.2026 №1410-п призначено проведення відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті79 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2025 по 28.02.2026, зазначених у листі від 27.02.2026 № 862/12/03/20-07-02-12. Дата початку перевірки 22.06.2026, тривалість перевірки 5 робочих днів.

Про проведення перевірки позивача проінформовано шляхом надіслання засобами поштового зв`язку на адресу ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» копію наказу від 13.05.2026 №1410-п та повідомлення №396 від 13.05.2026, яке було вручено позивача.

В період з 22.06.2026 по 26.06.2026 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2025 по 28.02.2026, зазначених у листі від 27.02.2026 № 862/12/03/20-07-02-12.

За результатами даної перевірки складено акт від 03.07.2026 №17890/07-02-/45414948 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 45414948) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2025 по 28.02.2026, зазначених у листі від 27.02.2026 № 862/12/03/20-07-02-12.

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

1) п.3 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п.5, 6, 7, 10, 11, 17-20, 29 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 25 392 790 грн., в т. ч. за 2025 рік на суму 25 392 790 грн.

2) п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 675 349 грн., в т. ч. за липень 2025 року на суму 19 183 грн, за вересень 2025 року - 35 250 грн., за жовтень 2025 року - 170 233 грн., за листопад 2025 року - 126 417 грн., за грудень 2025 року - 289 083 грн., за лютий 2026 - 35183 грн.

3) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за звітний період лютий 2026 року на суму 654 563 грн.

Вищевказаний акт перевірки було надіслано на поштову адресу ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ», та отриманий 15.07.2026.

Вважаючи наказ начальника ГУ ДПС у Волинській області за № 1410-п від 13.05.2026 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ»» протиправним, представник позивача звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За визначенням, наведеним в частині першій статті 4 КАС України:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1);

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пунктом 19).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення пункту 19 частини першої статті 4 КАС України у взаємозв`язку із рішеннями Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 та від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008, дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що хоча неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, однак може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Крім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, де у випадку, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 17.06.2022 у справі №826/9184/18, від 10.03.2023 у справі № 140/2022/18, від 31.10.2023 у справі № 380/1802/20, від 10.11.2023 у справі № 815/2627/18, від 23.11.2023 у справі № 160/7797/23, від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова / позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Таким чином, аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Разом з цим, щодо визнання протиправним та скасування наказу від 13.05.2026 №1410-п суд, з урахуванням встановлених обставин, зазначає таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що акт індивідуальної дії, а саме спірний у цій справі наказ ГУ ДПС у Волинській області № 1410-п від 13.05.2026 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ»» реалізовано його застосуванням.

Як вже зазначав суд, в матеріалах справи міститься докази надіслання засобами поштового зв`язку на адресу ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» копію даного наказу разом з повідомленням та останні були вручені позивачу, що є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже перевірка відбулася, за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 03.07.2026 №17890/07-02-/45414948, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства.

Відтак, правомірність наказу ГУ ДПС у Волинській області № 1410-п від 13.05.2026 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ»» може бути оцінена при розгляді позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у випадку зазначення про це у підставах адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, суд констатує, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В свою чергу, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 та підтриманий постановою Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №580/2466/19.

З урахуванням висловленої вище позиції Верховного Суду з даного питання, не потребує роз`яснення право позивача щодо звернення до суду, що уповноважений розглядати даний спір, оскільки такий спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд, врахувавши суть спірних правовідносин дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.

Суд роз`яснює позивачу, що згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду ПП «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» сплатило судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2026 №27.

Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 19-20, 238-239, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі №140/7277/26 за позовом Приватного підприємства «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.

Повернути Приватного підприємства «ЕКСПРЕС СЕЙЛ» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 76А, код ЄДРПОУ 45414948) з бюджету судовий збір в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), сплачений платіжною інструкцією від 05.06.2026 №27.

Роз`яснити позивачу, що згідно із частиною другою статті Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Мачульський