Рішення № 138657611, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6767/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «РОМАШКА» до Волинської митниці про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мохнюк Максим Вікторович звернувся в суд з позовом в інтересах Сільськогосподарського приватного підприємства «РОМАШКА» (далі СГПП «РОМАШКА», позивач) до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) в якому заявлені наступні позовні вимоги:

1) Визнати протиправною відмову Волинської митниці, викладену у листі від 07.01.2026 №7.3-2/15-01/14/342 щодо не повернення Сільськогосподарському приватному підприємству «РОМАШКА» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в розмірі 351 112,92 грн.

2) Зобов`язати Волинську митницю сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України для виконання висновок про повернення Сільськогосподарському приватному підприємству «РОМАШКА» надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів за митною декларацією №25UA205050037217U0 від 24.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах здійснення господарської діяльності, між СГПП «РОМАШКА» (продавець) та фірмою «BIO-GRAIN» Sp. Z 0.0» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.09.2025 №0910-3 на поставку ріпаку врожаю 2025 року.

З метою здійснення митного оформлення експортованого товару декларантом СГПП «РОМАШКА» було подано до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №25UA205050037217U0 від 24.09.2025.

Позивач повідомляє, що являється сільськогосподарським товаровиробником та експортувало власно вирощену сільськогосподарську продукцію - ріпак, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а відтак був звільнений від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10% на підставі статті 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV (далі - Закон №1033-XIV), в редакції Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX (далі Закон №4536-IX), який набрав чинності з 04.09.2025.

Однак внаслідок того, що механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2025 №1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту» (далі Постанова №1256), тобто лише через місяць, СГПП «РОМАШКА» було змушене сплатити мито на загальних підставах, без застосування пільги.

При цьому позивач зауважує, що до МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 було додано документи, які беззаперечно підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати митних платежів.

Зокрема, про той факт, що позивачем експортувався саме власно вирощений ріпак свідчить безпосередньо графа 31 МД, в якій виробником товару зазначено СГПП «РОМАШКА».

Крім того, на підтвердження наявності у СГПП «РОМАШКА» права на звільнення від сплати митних платежів до митного оформлення разом із МД було надано наступні документи, що підтверджує походження ріпаку як власно вирощеної продукції.

Таким чином, СГПП «РОМАШКА» будучи звільненим від сплати вивізного (експортного) мита на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV за власно вирощену сільськогосподарську продукцію ріпак, на підтвердження чого митному органу були надані відповідні документи, з метою завершення митного оформлення вказаного товару та належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом, надмірно сплатило до бюджету митні платежі в загальному розмірі 351 112,92 грн.

Отже, в силу положень статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України) у позивача виникло право на повернення надмірно сплаченого вивізного (експортного) мита у вказаній сумі.

СГПП «РОМАШКА» звернулося до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 351 112,92 грн. Проте, у відповідь на вказану заяву, митниця листом повідомила, що до прийняття Постанови №1256 був відсутній механізм реалізації Закон №4536-IX, у зв`язку із чим підстави для повернення з Державного бюджету України помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита, відсутні.

Позивач вважає, що у ситуації, яка склалася, коли Закон №4536-IX, яким були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД набув чинності 04.09.2025, проте механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанова №1256 (набрала чинності 05.10.2025), наявне неоднозначне тлумачення змісту прав платника, яке полягає у можливості застосування останнім пільги з 04.09.2025, що вказує на певний недолік нормотворчої техніки.

Вважає, що вищезазначені обставини не повинні нести у собі негативний вплив на добросовісного платника податку, який своєчасно та у повному обсязі сплатив митні платежі, однак з урахуванням внесених змін, які передбачали для нього певні пільги, очікував на можливість їх застосування.

Позивач звертає увагу, що скористався правом щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів, тобто виконав усі передбачені законом вимоги.

З урахуванням вищенаведеного у митного органу виник обов`язок із формування висновку про повернення сум коштів з бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 16.06.2026 представник відповідача позовних вимог не визнала та в їх задоволенні просила відмовити. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що 3 відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, ст. 257 Митного кодексу України СПП «РОМАШКА» здійснено митне оформлення:- за митною декларацією від 24.09.2025 №25UA205050037217U0 товару: «1.Насіння ріпаку сорту «00» «без ГМО» для промислової переробки, українського походження, врожаю 2025 року, з низьким вмістом ерукової кислоти. ДСТУ 4966:2008. Насипом. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: СГПП «РОМАШКА». Країна походження Україна» за кодом 1205 10 90 00 згідно УКТЗЕД із застосування ставки мита на товари, що вивозяться суб`єктами господарювання - 10% та без застосування будь-яких пільг (преференцій), про що свідчить гр. 36 поданої МД.

Разом із вищевказаною МД декларантом подано перелік документів, які зазначені у графі 44 МД.

23.12.2025 за вх.№25051/14/7.3-2- 15 на адресу митниці надійшла заява СГПП «РОМАШКА» від 23.12.2025 №б/н щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита за митною декларацією від 24.09.2025 №25UA205050037217U0.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 07.01.2026 року за №7.3-2/15-01/14/342 повідомлено про відсутність підстав для повернення з Державного бюджету України помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита на суму 351 112,92 грн.

Представник відповідача вказує, що СГПП «РОМАШКА» при здійсненні експорту ріпаку згідно МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 не заявлено жодних пільг, про що свідчить графа 36, де декларантом позивача проставлено відмітку «000».

Окрім того, Постановою №1256 визначено, що документом, що підтверджують право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експертного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону №1033-XIV є експортний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Однак позивачем, ані до заяви про повернення надмірно сплачених коштів, ані до адміністративного позову не було долучено жодних експертних висновків, в тому числі Торгово-промислової палати України чи регіональних торгово-промислових палат.

Також представник відповідача зауважує, що у позові позивачем не доведено відсутності у позивача альтернативи за обумовлених обставин, наприклад щодо можливості утриматись від експорту до моменту нормативного врегулювання механізму.

У даному ж випадку сплата вивізного мита відбулась у розмірі, визначеному самим платником - СГПП «РОМАШКА» у поданих митних деклараціях, що виключає наявність ознак надмірності чи помилковості такої сплати.

На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 19.06.2026 представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Додатково зауважив, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи про те, що до заяви про повернення надмірно сплачених коштів не було долучено жодних експертних висновків також не слугували підставою для відмови щодо повернення позивачу надміру сплачених митних платежів, а сам механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита шляхом надання відповідного висновку був запроваджений Постановою №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, тобто уже після того як митне оформлення спірного товару в режимі експорту згідно із №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 було завершене.

Відтак, у відзиві на позовну заяву на виправдання своєї позиції представник відповідача відшукує нові підстави, що не були підставами для відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів в розмірі 351 112,92 грн.

Також, представник позивача зауважує, що норми пункту 6 частини п`ятої статті 301 МК України безумовно свідчить про наявність у платника податків права на повернення уже сплачених митних платежів у випадку, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

На момент митного оформлення спірного товару документи, які підтверджують право сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 законодавчо визначені не були, проте позивачем до МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 було надано документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати митних платежів на підставі Закону №1033-XIV.

Натомість у відзиві на позовну заяву представник відповідача намагається покласти тягар відповідності за відповідну прогалину у законодавчому врегулюванні на позивача, який своєчасно та у повному обсязі сплатив митні платежі, однак з урахуванням внесених змін, які передбачали для нього певні пільги, очікував на можливість їх застосування.

Крім того, до митного оформлення були подані документи, які підтверджують походження товару та його зв`язок із господарською діяльністю позивача, зокрема звіт 29-сг, звіт 4-сг, контракт та інші документи.

Зауважує, що відповідач не надав жодного доказу того, що експортований ріпак не був власно вирощеною сільськогосподарською продукцією позивача. Фактично заперечення митниці зводяться не до спростування права позивача на пільгу, а до формального посилання на незазначення коду пільги в графі 36 МД.

Зазначає, що позивач не просить суд безпосередньо стягнути кошти з бюджету, а просить зобов`язати митний орган сформувати та подати до органу Казначейства висновок про повернення надміру сплачених митних платежів. Такий спосіб захисту відповідає сталій практиці Верховного Суду, згідно з якою зобов`язання митного органу підготувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів, за наявності відповідних обставин, є ефективним і належним способом відновлення порушеного права платника.

Інші заяви по суті спору від представників сторін на адресу суду не надходили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що СГПП «РОМАШКА» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як слідує з матеріалів справи між СГПП «РОМАШКА» (продавець) та фірмою «BIO-GRAIN» Sp. Z 0.0» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.09.2025 №0910-3 на поставку ріпаку врожаю 2025 року, за умовами якого продавець зобов`язується доставити покупцю ріпак, вільний від претензій третіх осіб та будь-яких інших юридичних претензій, вирощений на полях, розташованих в Україні, надалі іменований «товар», при цьому покупець зобов`язується отримати вказаний вище товар та оплатити продавцю встановлену ціну.

Згідно із пунктом 1.2. вказаного договору товаром є насіння ріпаку сорту «00» «без ГМО» для промислової переробки, українського походження, врожаю 2025 року, якість якого визначена пунктом 2.2 договору.

Пунктами 1.4, 1.5 договору передбачено, що загальна кількість товарів, які мають бути поставлені за умовами цього Договору, становить 210,00 тонн +/- 10% в опціоні покупця. Товар може поставлятися партіями.

На виконання умов вказаного договору, згідно із інвойсом від 19.09.2025 №01 позивачем здійснено поставку партій насіння ріпаку в кількості 210,00 тон.

З метою здійснення митного оформлення експортованого товару: «1.Насіння ріпаку сорту «00» «без ГМО» для промислової переробки, українського походження, врожаю 2025 року, з низьким вмістом ерукової кислоти. ДСТУ 4966:2008. Насипом. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: СГПП «РОМАШКА». Країна походження Україна», декларантом позивача було подано до Волинської митниці №25UA205050037217U0 від 24.09.2025. Товар задекларовано за кодом 1205 10 90 00 згідно УКТЗЕД із застосування ставки мита на товари, що вивозяться суб`єктами господарювання - 10%.

Разом із МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 декларантом було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №0910-3-01 від 24.09.2025 року; накладна УМВС № 39200100 від 24.09.2025 року; накладна УМВС №39200118 від 24.09.2025 року; декларація про походження товару №0910-3-01 від 24.09.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного № 0910-3 від 10.09.2025 року; договір про перевезення №05/04/22-ТЕО від 05.04.2022 року; договір про перевезення №250910 від 10.09.2025 року; інші некласифіковані документи: звіт 29-сг від 26.11.2024 року, звіт 4-сгвід 16.05.2025 року, фото від 24.09.2025 року 9402 податкову накладну №9 від 22.09.2025 року.

Згідно із платіжною інструкцією від 24.09.2025 №911 позивачем були сплачені митні платежі по МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 в сумі 351 112,92 грн.

СГПП «РОМАШКА» 23.12.2025 звернулося до Волинської митниці із заявою б/н про повернення помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита за митними декларації №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 в сумі 351 112,92 грн.

У відповідь на вказану заяву, митний орган листом від 07.01.2026 №7.3-2/15-01/14/342 повідомив, що до прийняття Постанови №1256 був відсутній механізм реалізації Закону №4536-ХІ, у зв`язку із чим підстави для повернення з Державного бюджету України помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита, відсутні.

Вважаючи вказану відмову митного органу протиправною, СГПП «РОМАШКА» звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Згідно із частиною першою статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Нормами частини восьмої статті 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 МК України моментом виникнення обов`язку із сплати митних платежів, зокрема при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту є момент прийняття митним органом митної декларації.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 291 МК України обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, з моменту списання коштів з рахунку платника податків у банку або внесення готівкових коштів у касу банку.

Випадки, коли митні платежі не сплачуються визначені статтею 292 МК України.

Так, відповідно до статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, ПК України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Відповідно до статті 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.

Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 298 МК України передбачено, що суми митних платежів, нараховані декларантом або митним органом, підлягають перерахуванню безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Статтею 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та ПК України.

Частинами другою, третьою статті 301 МК України визначено, що у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нормами пункту 6 частини п`ятої статті 301 МК України передбачено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 43.1. статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із пунктом 43.4. статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пункту 43.4. статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Нормами пункту 43.6. статті 43 ПК України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Процедуру повернення помилково сплачених сум митних платежів передбачає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номероблікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації(іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

Як встановлено судом, за МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 декларантом СГПП «РОМАШКА» здійснено митне оформлення товару - насіння ріпаку за кодом 1205 10 90 00 згідно УКТЗЕД.

Митне оформлення вказаного товарів здійснено відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів.

У графі 47 «Нарахування платежів» зазначених МД, декларантом позивача зазначено код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку (наказ Міністерства фінансів України ввід 20.09.2012 № 1011 (зі змінами) - 01 «Сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби».

Так, згідно із платіжною інструкцією №911 від 24.09.2025 позивачем було сплачено мито в сумі 351 112,92 грн. по МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025, що становить 10% від митної вартості товару.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 351 112,92 грн., яка мотивована тим, що СГПП «РОМАШКА» являється сільськогосподарським товаровиробником та експортувало власно вирощену сільськогосподарську продукцію - ріпак, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а відтак на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV було звільнене від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10%.

У відповідь на вказану заяву, митниця листом від 07.01.2026 №7.3-2/15-01/14/342 повідомила, що до прийняття Постанови №1256 був відсутній механізм реалізації Закону №4536-ХІ, у зв`язку із чим підстави для повернення з Державного бюджету України помилково (надмірно) сплаченого вивізного (експертного) мита, відсутні.

Надаючи оцінку вказаним доводам сторін суд зазначає наступне.

Законом №4536-IX було внесено зміни до Закону №1033-XIV, доповнивши його статтею 1-1, якою затверджено ставки вивізного (експортного) мита на такі види олійних культур, зокрема на насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) - у розмірі 10 відсотків митної вартості товару. Вказані зміни набрали чинності з 04.09.2025.

Так, відповідно до статі 1-1 Закон №1033-XIV (в редакції Закону № 4536-IX станом на 04.09.2025) ставка вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (код 1201 згідно з УКТ ЗЕД), застосовується з дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства», але не раніше 01.09.2025.

Починаючи з 01.01.2030, ставка вивізного (експортного) мита на олійні культури, види яких визначені цією статтею, щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 5 відсотків.

Сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею.

Термін «сільськогосподарський товаровиробник» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України».

Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до положень пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.09.2025 №455 «Про внесення зміни до Класифікатора звільнень від сплати вивізного мита» Класифікатор звільнень від сплати вивізного мита, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011, було доповнено кодом пільги « 063» (сільськогосподарська продукція, що класифікують за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, власно вирощена сільськогосподарськими товаровиробниками, а також членами сільськогосподарських кооперативів).

Механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 було визначено Постановою №1256.

Так, згідно із пунктом 1 Постанови №1256 сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі - експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур». Експертні висновки для цілей цієї постанови видаються експортерам Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 06.10.2025 №508 Класифікатор документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011, було доповнено кодом документу « 8053» (експертний висновок про походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловими палатами, що підтверджує право сільськогосподарського товаровиробника на пільгу зі сплати вивізного (експертного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експертного) мита на насіння деяких олійних культур»).

З урахуванням наведеного правового регулювання, суд зазначає, що Закон №4536-IX, яким були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД набув чинності з 04.09.2025.

Однак механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанови №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, тобто через місяць після запровадження вивізного (експортного) мита та пільг по його сплаті.

Матеріалами справи підтверджується, що митне оформлення товарів в режимі експорту згідно №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 здійснено позивачем в період після набрання чинності Законом №4536-IX, проте до моменту набрання чинності Постановою №1256.

Суд зазначає, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Аналогічна правова позиції при вирішенні подібних правовідносин, викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №300/2906/22.

Суд вважає, що у ситуації, яка склалася, коли Законом №4536-IX, який набрав чинності з 04.09.2025, були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, проте механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанова №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, наявне неоднозначне тлумачення змісту прав платника, яке полягає у можливості застосування останнім пільги з 04.09.2025, що вказує на певний недолік нормотворчої техніки.

Між тим, реалізація права на пільгу, закріпленого в Законі, не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності підзаконного регулювання та затвердженого механізму підтвердження походження товару, адже відсутність порядку реалізації права на звільнення від сплати вивізного мита не анулює саму пільгу. Позивач не повинен нести відповідальність за відсутність необхідних процедурних актів, і відсутність механізму підтвердження походження товару не може призводити до покладання на суб`єктів правових відносин додаткових обов`язків.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності СГПП «РОМАШКА» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 було надано документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати митних платежів на підставі Закону №1033-XIV.

Зокрема, про той факт, що позивачем експортувався саме власно вирощений ріпак свідчить безпосередньо графа 31 МД, в якій виробником товару зазначено СГПП «РОМАШКА».

Також як вбачається із графи 44 МД, договір №0910-3 від 10.09.2025 на поставку ріпаку врожаю 2025 року було подано за кодом «4104», тобто як прямий зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх).

Окрім того, на підтвердження наявності у СГПП «РОМАШКА» права на звільнення від сплати митних платежів до митного оформлення разом із МД було надано наступні документи, що підтверджує походження ріпаку як власно вирощеної продукції: звіт 29-сг від 26.11.2024 року, звіт 4-сгвід 16.05.2025 року, які містить інформацію про посівну та зібрану площу ріпаку, а також обсяги виробництва (валовий збір).

З урахування викладеного, СГПП «РОМАШКА» є сільськогосподарським товаровиробником, який в силу набрання чинності Законом № 4536-ІХ, з 04.09.2025 звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на поставлений товар, передбаченого статтею 1-1 Закону 1033-XIV.

Таким чином, будучи звільненим від сплати вивізного (експортного) мита на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV за власно вирощену сільськогосподарську продукцію ріпак, на підтвердження чого митному органу були надані відповідні документи, СГПП «РОМАШКА» надмірно сплатило до бюджету митні платежі в загальному розмірі 351 112,92 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що до заяви про повернення надмірно сплачених коштів, не було додано жодного експертного висновку в тому числі Торгово-промислової палати України чи регіональних торгово-промислових палат, оскільки зі змісту листа митниці від 07.01.2026 №7.3-2/15-01/14/342 вбачається, що вказані обставини не слугували підставою для відмови щодо повернення позивачу надміру сплачених митних платежів в розмірі 351 112,92 грн.

Окрім того, суд наголошує, що механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 шляхом надання висновку про походження товару, виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою був запроваджений Постановою №1256, яка набрала чинності 05.10.2025.

Однак, митне оформлення спірного товару в режимі експорту було здійснено згідно із МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025, тобто до прийняття Постанови №1256.

Таким чином, наявними у справі письмовими доказами, на думку суду, підтверджено наявність обставин та підстав, з якими вищенаведені законодавчі приписи пов`язують обов`язок повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувана у цій справі відмова відповідача у поверненні СГПП «РОМАШКА» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в розмірі 351 112,92 грн за результатами розгляду заяви позивача, не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість позовна заява є обґрунтованою та містить докази протиправності вказаної відмови.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктами 6-8 розділу ІІІ Порядку № 643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 643 електронні висновки, які пройшли перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, Казначейство приймає до виконання.

Про прийняття електронного висновку до виконання Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.

Зі змісту наведених правових норм встановлено, що у разі відсутності визначених підстав для відмови у поверненні платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів митний орган готує висновок про повернення з державного бюджету відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд зазначає, що позивач скористався правом щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів, тобто виконав усі передбачені законом вимоги.

При цьому, заява позивача про повернення надміру сплачених сум митних платежів відповідає вимогам пункту 3 Порядку №643.

З урахуванням вищенаведеного у митного органу виник обов`язок із формування висновку про повернення сум коштів з бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Волинську митницю сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України для виконання висновок про повернення позивачу надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів за МД №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 в сумі 351 112,92 грн.

Вказаний спосіб захисту прав позивача узгоджується із способом захисту, який застосований Верховним Судом в постановах від 23.10.2024 у справі №320/32969/23 та від 05.10.2023 у справі №300/2906/22 при вирішенні подібних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, з урахуванням встановлених обставин, правових норм, що регулюють спірні правовідносини, висновків Верховного Суду у справах такої категорії, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду СГПП «РОМАШКА» сплачено судовий збір в сумі 4 213,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №442 від 26.05.2026.

Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідач судовий збір в загальній сумі 4 213,35 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського приватного підприємства «РОМАШКА» (44763, Волинська область, Володимирський район, село Березовичі, вулиця Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 30543739) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Волинської митниці, викладену у листі від 07.01.2026 №7.3-2/15-01/14/342 щодо повернення Сільськогосподарському приватному підприємству «РОМАШКА» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в розмірі 351 112,92 грн.

Зобов`язати Волинську митницю сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України для виконання висновок про повернення Сільськогосподарському приватному підприємству «РОМАШКА» надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів за митною декларацією №25UA205050037217U0 від 24.09.2025 в сумі 351 112,92 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Сільськогосподарського приватного підприємства «РОМАШКА» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4 213,35 грн (чотири тисячі двісті тринадцять гривень 35 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський