Окрема ухвала № 138657599, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1859/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем при виконанні рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, яке набрало законної сили 22 жовтня 2025 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №230/96-ВР ); зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 25 серпня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).

23 липня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про визнання протиправною бездіяльність, вчинену відповідачем при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у цій справі, що полягає у невиплаті нарахованої суми пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі, визначеному рішенням суду, тобто у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а.с.110-112).

Заява обґрунтована тим, що відповідач не здійснює виплату присудженої пенсії. Так їй було виплачено всього 4575,00 грн та відповідач письмово повідомив, що відповідно до пункту 14 розділу Прикінцеві положення Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX Про Державний бюджет на 2026 рік (далі - Закон №4695-IX) виплата пенсії за судовими рішеннями здійснюється за окремими напрямами в розрізі джерел у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а на даний час такий нормативно-правовий акт відсутній.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки судове рішення містить зобов`язання не тільки провести перерахунок пенсії, а й здійснювати виплату пенсії у перерахованому розмірі, то лише перерахунок в облікових документах відповідача без фактичної виплати грошових коштів є формальним. На думку заявника, посилання на пункт 14 розділу Прикінцеві положення Закону №4695-IX не може бути правомірною підставою невиконання рішення суду, адже право особи на отримання присудженої пенсії у визначеному законом розмірі не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності окремого бюджетного фінансування чи наявності порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, або будь-якої іншої бюджетної процедури. Саме з підстав неприпустимості обмеження виконання судових рішень підзаконними актами, що встановлюють спеціальний (поетапний, залежний від бюджетного фінансування) порядок виплати пенсій, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Постанова №821).

ОСОБА_1 наголосила, що право на виконання остаточного судового рішення без невиправданих затримок є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та з урахуванням наведеного просила заяву задовольнити, зобов`язавши відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення суду у цій справі в частині виплати їй основної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини п`ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.

Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви не подав.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновків, що зазначену заяву необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Нормами частин першої, другої статті 370 КАС України також установлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №760/3142/17, від 29 квітня 2022 року у справі №120/2914/19-а).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою шостою статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Судом встановлено, що рішенням суду від 25 березня 2025 року у цій справі, яке набрало законної сили 22 жовтня 2025 року, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 25 серпня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум) (а.с.39-42).

Для примусового виконання рішення суду 27 листопада 2025 року було видано виконавчий лист №7102/2025р., який перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2026 року ВП №80021035) (а.с.114).

Окремою ухвалою від 27 травня 2026 року визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №140/1859/25 щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з 01 січня 2026 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 01 січня 2025 року, а не згідно із законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії, та зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення суду в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з 01 січня 2026 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії (а.с.102-103).

На виконання рішення суду основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 25 серпня 2024 року становить 18888,00 грн (а.с.92), а після перерахунку на виконання окремої ухвали - 20760,00 грн з 01 січня 2026 року (а.с.109).

На звернення позивача про стан виконання рішення суду від 25 березня 2025 року у справі №140/1859/25 та розмір пенсійної виплати з 01 липня 2026 року (а.с.116) ГУ ПФУ у Волинській області листом від 10 липня 2026 року №17402-15728/К-02/8-0300/26 повідомило, що згідно з Порядком №821 проведено виплату частини заборгованості у сумі 4575,00 грн та залишок боргу становить 260692,93 грн. При цьому Законом №4695-ІХ (пункт 14 розділу Прикінцеві положення) передбачено, що починаючи з 01 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, відсутній (а.с.117).

Отже, хоч розрахунок основної пенсії по інвалідності приведений після судового вирішення спору у відповідність до вимог до статті 54 Закону №796-ХІІ, проте щомісячна виплата ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі не проводиться, що збільшує заборгованість. Так до вирішення спору основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 7884,57 грн (розмір пенсії з набавками - 10473,33 грн), а після перерахунку на виконання рішення суду від 22 жовтня 2025 року та окремої ухвали від 27 травня 2026 року - 20760,00 грн (розмір пенсії з надбавками - 23582,76 грн) (а.с.24, 109). Тобто з 01 січня 2026 року різниця між основним розміром пенсії до і після перерахунку становить 12875,43 грн на місяць, а було виплачено частинами тільки 4575,00 грн, що підтвердив у своєму листі від 10 липня 2026 року №17402-15728/К-02/8-0300/26 відповідач.

Таким чином, позивач не отримує щомісячно присуджений судом розмір пенсії.

Суд зауважує, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пенсія є єдиним майновим активом пенсіонера незалежно від того, який юридичний факт - рішення пенсійного органу чи судове рішення став підставою для її призначення (перерахунку).

В силу прямої норми статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

При цьому Закон №1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала виплату пенсії частково, пропорційно або у порядку черговості чи з відстроченням платежу. Отже, жодним підзаконним актом, у тому числі постановою Кабінету Міністрів України, змінювати відповідні умови та норми неможливо.

Хоча Законом №4695-ІХ і передбачено, що починаючи з 01 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 розділу Прикінцеві положення), проте необхідно зауважити, що прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08 червня 2026 року, визнана протиправною та нечинною.

За змістом висновків суду у названій справі Постанова №821 формально і називається актом про здійснення видатків, але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо. Наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом і не може бути змінений підзаконним актом. Доручення Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання пункту 25 розділу Прикінцеві положення Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік не свідчить про наділення його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Так означеним пунктом установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Отже, цією нормою передбачено лише необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень, однак при цьому Уряд не був уповноважений підзаконним актом створювати новий режим реалізації права особи на отримання належних пенсійних виплат за судовим рішенням, оскільки це впливає на обсяг і реальність права, яке визначається законами та гарантується Конституцією.

В контексті наведеного покликання відповідача на пункт 14 розділу Прикінцеві положення Закону №4695-ІХ не приймається як аргумент щодо невиплати позивачу пенсії щомісячно у присудженому розмірі відповідно до сттаті 54 Закону №796-ХІІ - вісім мінімальних пенсій за віком.

При вирішенні цієї заяви суд також враховує такі концептуальні висновки Конституційного Суд України: виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№11-рп/2012).

В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.

Водночас у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Оскільки ГУ ПФУ у Волинській області не здійснює виплату ОСОБА_1 пенсії періодичними щомісячними платежами у повному розмірі, визначеному судовим рішенням у справі №140/1859/25, тобто відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправною бездіяльність боржника, вчинену при виконанні рішення суду у цій справі, щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у повному розмірі відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Крім того, у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

З огляду на викладене заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем при виконанні рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинену при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №140/1859/25, щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у повному розмірі відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №140/1859/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у фактично нарахованому розмірі - у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк