Рішення № 138657290, 30.07.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/1764/26

номер провадження 2/695/2105/26

30 липня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

27.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 21 805,9 грн.

Свій позов мотивує тим, що між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 14.12.2024 укладено договір про надання фінансового кредиту № 31175-12/2024. Відповідно до умов Договору позичальнику - відповідачу надано кредит у розмірі 12 000 грн. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило.

Ухвалу про відкриття провадження та судові повістки суд двічі направляв відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, однак друга повістка повернулась з відміткою «адресат відсутній», перша повістка була отримана.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справу, про що вказано в позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

14.12.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 31175-12/2024, який ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором Y972. Відповідно до умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12 000 грн строком на 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту 12.04.2025 (п.1.1., 1.2 Договору). Денна процентна ставка складає 1 %, тип процентної ставки- фіксована.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору (п.1.5 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4731 - 21хх - хххх - 8967 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6 Договору).

Відповідачем вказаним вище електронним підписом також підписано додаток № 1 до Договору - Графік платежів, яким їй доведено до відома реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, строки та розмір платежів, необхідних для внесення для погашення кредиту та процентів за користування ним.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 12 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № 4731 - 21хх - хххх - 8967 (зазначену в договорі), що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260217120915.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Твердження позивача щодо невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань та виникнення заборгованості за договором фінансових послуг № 31175-12/2024 від 14.12.2024 не спростовані належними та допустимими доказами.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором часткове не повернення виданих йому кредитних коштів та процентів.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19062025, за умовами якого позивач за плату набував право грошової вимоги до боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитними договорами (портфель заборгованості), вказаних в реєстрі боржників, та оплатило їх, що підтверджується платіжною інструкцією № 11887 від 19.06.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.062025 до вказаного договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 31175-12/2024 від 14.12.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у розмірі заборгованості 21 805,90 грн, яка складається з 9878,50 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5927,40 грн. - заборгованості за відсотками; 6000 грн - заборгованості за пенею/штрафами.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів про повне виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого наявна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9878,50 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами за період із 14.12.2024 по 12.04.2025 суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Як установлено судом, сторони в договорі № 31175-12/2024 від 14.12.2024 узгодили строк кредитування - 120 днів та відсотки - 1%.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» нарахувало відповідачу проценти за період у межах вказаного строку. З урахуванням часткової сплати процентів (про що повідомив позивач у розрахунку заборгованості відповідача), розмір відсотків до стягнення становить 5927,40 грн.

Тому сума боргу відповідача по процентах 5927,40 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір укладений між сторонами 14.12.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу за прострочення зобов`язань.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу в розмірі 6000 грн слід відмовити.

З огляду на наведені вище норми права, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 31175-12/2024 від 14.12.2024 у розмірі 15805,90 грн, яка складається з 9878,50 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5927,40 грн. - заборгованості за відсотками. У задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн, викладених у позовній заяві, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.

Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 21 805,90 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з актом про отримання правової допомоги № 2 від 10.04.2026 між АБ «Апологет» та позивачем розмір наданих послуг складає 8000 грн.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, види правової роботи (написання позовної заяви, без участі в судових засіданнях), критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Згідно платіжної інструкції позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено в розмірі 15805,90 грн (72,48%), судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1 929,71 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 353-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 15 805 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять ) гривень 90 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1929 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 71 копійка та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя К.І. Апанасенко