Рішення № 138657159, 28.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9343/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інститут клітинної терапії», діючи через свого представника, адвоката Семенюк О.Г. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних.

Свій позов мотивує тим, що 21 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали Договір про зберігання біологічного матеріалу № 134/02-17.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язувався надати послуги, що передбачені даним Договором в Додатку №2 та в інших додатках до даного Договору, а Замовник зобов`язувався вчасно вносити платежі, передбачені умовами даного Договору.

Замовник зобов`язаний оплатити послугу Виконавцю на умовах визначених у Розділі 10 Договору (п. 7.1. Договору).

Згідно з п. 10.1.4. Договору, починаючи з 2018 року і до моменту припинення зберігання виконавцем біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, Замовник (батько або мати) зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 (сто п`ятдесят) доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

На виконання вищезазначених умов Договору Виконавцем були виконані всі зобов`язання та надані послуги відповідно до умов Договору. Відповідачами було сплачено основний платіж та були прийняті послуги, що підтверджується Сертифікатами №134/02-17 (штрих-код АР 10826) від 13 березня 2017 року та № 134/02-17 (штрих-код АК 10826) від 13 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 .

Замовниками було сплачено в 2017 році - 11 305 грн. Позивач стверджує, що зобов`язані визначені Договором виконував належним чином, "однак за період з січня 2018 по грудень 2025 року відповідачі припинили сплачувати кошти за послуги зберігання, внаслідок чого за відповідачами обліковується прострочена заборгованість в розмірі 38 089,22 грн., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості від 17.10.2025 року.

17.10.2025 позивач надіслав на адреси відповідачів претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії. Відповідачі відповіді на вимогу не надали, заборгованість в розмірі 38089,22 грн. не сплатили, що і стало причиною для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

28.07.2026 від представника позивача, адвоката Семенюк О.Г. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання повідомлень за фактичним місцем реєстрації. Причину неявки в судове засідання останні не повідомили, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подали.

Згідно відповіді № 2639142 від 23.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.08.2021.

Згідно відповіді № 2639111 від 23.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.05.2025.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка для відповідача ОСОБА_1 на 28.07.2026 була вручена 16.07.2026.

Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення АТ "Укрпошта" R0 6722 5140 887 за період з 10.07.2026 по 16.07.2026 судова повістка для відповідача ОСОБА_4 на 28.07.2026 не була вручена з причини - невдала спроба вручення інші причини.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачам за адресою, за якою зареєстровано їх місце проживання повернулася відправнику з причин: вручена особисто, невдала спроба вручення інші причини, тому суд вважає відповідачів такими, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явилися в судове засідання, відзиву на позов не подали, про причини неявки не повідомили та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

29.07.2026 від Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області надійшла заява, в якій зазначає про наявність актового запису про шлюб ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який укладено 10 липня 2015 року у даному відділі.

Вищезазначений шлюб розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2021 року, справа № 569/16385/21.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 21 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали Договір про зберігання біологічного матеріалу № 134/02-17.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язувався надати послуги, що передбачені даним Договором в Додатку №2 та в інших додатках до даного Договору, а Замовник зобов`язувався вчасно вносити платежі, передбачені умовами даного Договору.

Згідно з Додатком №2 до Договору Виконавець надає послугу: переробка, тестування та зберігання Біологічного матеріалу стовбурових клітин пупової (кордової) крові і плаценти.

Строк зберігання Виконавцем біологічного матеріалу становить 21 рік (п. 1.3. Договору). Місцем зберігання біологічного матеріалу визначається Кріобанк (спеціально облаштовані приміщення, які належать Виконавцю на праві власності / оренди, в яких зберігається біологічний матеріал та які відповідають нормам діючого законодавства), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кучера, 7 (п.5.1. Договору).

Пункт 5.2. Договору передбачає, що прийняття Виконавцем на зберігання біологічного матеріалу буде підтверджено спеціальним Сертифікатом, який видається Замовнику протягом 30 календарних днів з моменту внесення основної плати зазначеної в п. 10.1.2. Договору, яка складає 11305, 00 гривень. Цей платіж сплачується протягом 7 календарних днів від дати повідомлення Виконавцем про видачу Сертифікату.

Виконавець зобов`язаний після отримання результатів лабораторно-діагностичного обстеження та повної оплати послуги Замовником видати Замовнику Сертифікат в порядку та у строки передбачені даним Договором (п. 6.1. Договору).

Замовник зобов`язаний оплатити послугу Виконавцю на умовах визначених у Розділі 10 Договору (п. 7.1. Договору).

Згідно з п. 10.1.4. Договору, починаючи з 2018 року і до моменту припинення зберігання виконавцем біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, Замовник (батько або мати) зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 (сто п`ятдесят) доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

На виконання вищезазначених умов Договору Виконавцем були виконані всі зобов`язання та надані послуги відповідно до умов Договору. Відповідачами було сплачено основний платіж та були прийняті послуги, що підтверджується Сертифікатами №134/02-17 (штрих-код АР 10826) від 13 березня 2017 року та № 134/02-17 (штрих-код АК 10826) від 13 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 .

Так, Сертифікатом № 134/02-17 (шифр АК 10826) від 13 березня 2017 року підтверджується, що в кріобанку позивача знаходяться компоненти крові (стовбурові клітини та моноцити виділені з пуповинної крові та плаценти), які передані на зберігання в рамках Договору № 134/02-17.

Сертифікатом № 134/02-17 (шифр АР 10826) від 13 березня 2017 року підтверджується, що в кріобанку позивача знаходиться плацента, яка передана на зберігання в рамках Договору № 134/02-17.

Замовниками було сплачено в 2017 році - 11 305 грн. Позивач стверджує, що зобов`язані визначені Договором виконував належним чином, "однак за період з січня 2018 по грудень 2025 року відповідачі припинили сплачувати кошти за послуги зберігання, внаслідок чого за відповідачами обліковується прострочена заборгованість в розмірі 38 089,22 грн., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості від 17.10.2025 року.

З довідки про розмір заборговності за Договором про зберігання біологічного матеріалу № 134/02-17 про зберігання біологічного матеріалу, укладеного між ТОВ «Інститут клітинної терапії» слідує, що всього заборгованість за 2018-2025 рр. за даним Договором складає 38 089,22 грн.

17.10.2025 позивач надіслав на адреси відповідачів претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії. Відповідачі відповіді на вимогу не надали, заборгованість в розмірі 38089,22 грн. не сплатили, що і стало причиною для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановленихст. 11 ЦК України.

За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на вище наведені норми, грошове зобов`язання може виникати між сторонами із договірних відносин.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачі належним чином не виконали своїх зобов`язань за Договором про зберігання біологічного матеріалу № 134/02-17. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі у справі мають невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, яке виникло Договором про зберігання біологічного матеріалу № 134/02-17.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, отже, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідачів за період з 01.02.2018 по 31.12.2025 інфляційні втрати, які становлять 19 537,67 грн. та 3% річних, що становить 4 646,68 грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку, сума заборгованості за 2018 рік - 4201,31 грн. (4201,31x2,06382222-4201,31 = 4469,45 грн.) Сума заборгованості за 2019 рік - 4 163,33 грн. (4163,33 x1.88931853 - 4163.33 = 3702.53 грн.) Сума заборгованості за 2020 рік - 3 737,94 грн. (3737,94x1.8302112 - 3737,94 = 3103.28 грн.) Сума заборгованості за 2021 рік - 4 228,94 грн. (4228,94x1.72425665-4228,94 = 3062.84 грн.) Сума заборгованості за 2022 рік - 4 317,59 грн. (4317,59x 1.56728758 - 4 317,59 = 2449.32 грн.) Сума заборгованості за 2023 рік - 5 485,29 грн. (5485,29x 1.24409278 - 5 485,29 = 1338.92 грн.) Сума заборгованості за 2024 рік - 5 681,19 грн. (5681,19x 1.18982143 - 5 681,19 = 1078.41 грн.) Сума заборгованості за 2025 рік - 6 273,63 грн. (6273,63x 1.05306641 - 6 273,63 = 332.92 грн.)

Загальний розмір інфляційних втрат розраховується шляхом додавания сум, отриманих в результаті вищевказаних розрахунків становить 19 537, 67 грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку, розрахунок 3% річних становить 4 646,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушениям зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язания, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачі на момент звернення позивача до суду з даним позовом не виконали у повному обсязі грошове зобов`язання по оплаті Договору про зберігання біологічного матеріалу №134/02-17 від 21.02.2017, то позивач має право на стягнення як 19 537,67 грн інфляційних втрат; 4 646,68 грн трьох відсотків річних.

Відповідно до п. 10.1 Договору, обов`язок вносити плату за переробку Біологічного матеріалу та його зберігання несе Замовник (Батько або Мати).

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька боржників, важливо встановити характер їх спільного обов`язку перед кредитором.

В даному випадку відповідачі по справі є батьками дитини, стосовної якої укладено Договір. Відповідно до п. 8.1. право розпорядження Біологічним матеріалом до моменту досягнення Дитиною повноліття має Замовник (зі спільною заявою Матері і Батька або за заявою Матері, коли вона є єдиним Замовником за Договором).

Отже, в даному випадку Замовники (Мати і Батько дитини) передали Позивачу Біологічний матеріал і будь-хто з них має вносити плату за таке зберігання.

Відповідно до частини 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

В зазначеному випадку Замовник в складі двох осіб (мати та батько спільної дитини) підписали Договір стосовно одного предмета (які стосуються біологічного матеріалу спільної дитини) і саме тому вони мають нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язання.

У солідарному активному зобов`язанні кожен із кредиторів має право вимагати від боржника виконання в повному обсязі. Як тільки боржник надасть повне виконання хоч би одному із кредиторів, зобов`язання припиняється. У солідарному пасивному зобов`язанні кредитор вправі вимагати виконання в повному обсязі від будь-якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про виконання і до всіх боржників водночас, і до будь-якого з них у частині боргу. Але зобов`язання припиняється як тільки повне виконання буде надано кредиторові хоч би одним із боржників.

Згідно до частини 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.

Згідно з п. 10.1.4. Договору, починаючи з 2018 року і до моменту припинення зберігання виконавцем біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, Замовник (батько або мати) зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 (сто п`ятдесят) доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

Таким чином, строк позовної давності розпочинається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 1 лютого 2018 року. Строк позовної давності по вимозі за 2018 року мав сплинути 1 лютого 2021 року.

Проте 02.04.2020 року постановою Кабінету Міністрів України в Україні був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19). Строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. Карантин діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Прикінцеві та перехідні положення ЦКУ були доповнені пунктом 19, згідно із Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Цим пунктом було зупинено перебіг позовної давності на весь строк дії воєнного стану.

Лише з 04.09.2025 року було поновлено перебіг позовної давності.

Отже, у ситуації, коли порушення права сталося до початку періоду продовження і зупинення (в даному випадку - 01 лютого 2018 року), і на цей момент вже минула частина строку позовної давності, то час, що залишився, почне відраховуватися з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, в даній справі строк позовної давності обраховується наступним чином: з 01 лютого 2018 року до 12 березня 2020 року пройшло 770 днів з 1095 днів передбачених законом (три роки відповідно до ст. 257 ЦПК України), то в даному випадку строк позовної давності закінчиться 4 вересня 2025 року + 325 днів = 5 серпня 2026 року.

Отже, зазначений позов подається в суд з врахуванням строку позовної давності.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, тому з відповідачів на користь позивача, у рівних частках, слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 3328 грн по 1 664 грн з кожного відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: ордер на надання правничої допомоги між ТОВ "Інститут клітинної терапії" та адвокатом Семенюк О.Г. від 17 квітня 2026 року № 1058531 серії ВВ, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 873 від 15.11.2007.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн витрат на правничу допомогу по 10 000 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280 - 283, 289, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних про стягнення заборгованості задоволити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" грошові кошти в сумі 62 273,57 грн (шістдесят дві тисячі двісті сімдесят три гривні 57 копійок), в тому числі: 38 089,22 грн (тридцять вісім тисяч вісімдесят дев`ять гривень 22 копійки) - заборгованість відповідачів за Договором про зберігання біологічного матеріалу №134/02-17; 19 537,67 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) - інфляційні втрати; 4 646,68 грн (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень 68 копійок) - 3 % річні.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» судові витрати, понесені позивачем, в сумі 3 328 грн на оплату судового збору за подання позовної заяви по 1 664 грн з кожного відповідача та 20 000 грн витрат на правничу допомогу по 10 000 грн з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії», код ЄДРПОУ 32379957, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4-А.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 ?П НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення скадено 31.07.2026.

Суддя Н. Г. Кучина