Рішення № 138656616, 29.07.2026, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа №534/2761/25

Провадження №2/534/1128/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі головуючої судді Комарової Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Калініної А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горішні Плавні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2026760826 від 21.10.2019 року у розмірі 20 686 грн 82 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.10.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026760826, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

Між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» 24 березня 2023 року було укладено Договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого первісний кредитор АТ «ОТП Банк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2026760826 від 21.10.2019 року.

Позивач зазначає, що відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 20 686 грн 82 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 400 грн, заборгованість за відсотками 9 286 грн 82 коп.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 686 грн 82 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 11 400 грн, заборгованість по відсотках в сумі 9 286 грн 82 коп.

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, в позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачем, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 29.07.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2026760826.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Банк зобов`язується надати Позичальнику споживчий кредит, а Позичальник зобов`язується отримати його на умовах придбання Товару/послуг у Продавця 1, зі сплатою комісії за оформлення кредиту та послуг за надання виписок в електронному вигляді (SMS-інформування). Загальна сума Кредиту становить 12 691 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одну) гривню, з яких: на придбання Товару/послуг у Продавця 1 12 301 грн 00 коп.; на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляді (SMS-інформування) 390 грн 00 коп.

Строк кредиту визначено умовами Договору та становить 24 (двадцять чотири) місяці до 21. жовтня 20021 року. Процентна ставка за користування Кредитом фіксована 0,01 % річних. Реальна річна процентна ставка становить 34,32 %, загальна вартість кредиту 16 499,41 грн.

Відповідно до умов Договору Банк надає Позичальнику споживчий кредит шляхом перерахування коштів у розмірі, визначеному пунктом 1.1 Договору, безпосередньо на користь Продавців в рахунок оплати Товару/послуги та Послуг. Датою надання кредиту Позичальнику є 21 жовтня 2019 року.

Крім того, умовами Договору передбачено відкриття Позичальнику карткового рахунку в гривнях, випуск кредитної картки типу ISTANT CFRD № НОМЕР_1 термін дії 07/22.

Відповідач отримав кредитні кошти, що підтверджується такими доказами: рахунком-фактурою № СФGPL-0000128340 від 21.10.2019 на суму 12 301,00 грн, виписаним ТОВ «Комфі Трейд» на ім`я ОСОБА_1 ; видатковою накладною № ЧGPL1-0013 від 21.10.2019, що підтверджує фактичну передачу товару (телевізор та супутні послуги: сервісний пакет, MEGOGO, страховка, підтримка ТВ, Comfy Assist); специфікацією до кредитного договору № 2026760826, згідно з якою сума кредиту на товар становить 12 301 грн, комісія за оформлення кредиту 3%, строк кредитування 24 місяці, процентна ставка 0,01%; касовим чеком магазину Comfy на суму 12 301 грн від 21.10.2019;

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач отримав товар (Телевізор Samsung UE43J5202AUXUA з аксесуарами) із залученням кредитних коштів Банку, а Банк виконав свій обов`язок щодо надання кредиту шляхом перерахування відповідної суми на користь Продавця.

Також сторони погодили, що відповідач, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до умов договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використання картки.

Так, на виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 був відкритий рахунок, що підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта № № 2026760826_CARD за період з 21.10.2019 по 24.03.2023.

Також, згідно розписки ОСОБА_1 21.10.2019 отримала кредитну картку типу ISTANT CFRD № НОМЕР_1 , термін дії 07/22.

У зв`язку з несвоєчасним внесенням відповідачем коштів на погашення заборгованості за споживчим кредитом у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка визначена банком в розмірі 20 686 грн 82 коп і складається з: заборгованості за тілом кредиту 11 400 грн 00 коп.; заборгованості за відсотками 9 286 грн 82 коп.

Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст. 1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження укладання договору позивачем надана заява-анкета на отримання кредиту, на підставі якої банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб відповідачу, а також паспорт споживчого кредиту, виписку з рахунка, розписку про отримання кредитної картки.

Зокрема, з виписки по рахунку за період з 26.12.2016 по 07.02..2021 вбачається активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими від АТ «ОТП Банк», зокрема шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, часткове повернення кредитних коштів позивачу.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Так, відповідач в судове засідання з`явилася, скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі, але не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наявних у справі доказів вбачається, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надавав відповідачці кредитні кошти.

Відповідачем кредитні кошти були отримані, деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості, однак, в подальшому в порушення умов кредитного договору відповідач припинила належним чином виконувати свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Так, згідно з поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач за період з 06.07.2016 по 14.03.2023 використано кредитних коштів - 48 5614 грн, % за недозволені перевитрати - 17 553 грн 77 коп. та надходження коштів на рахунок 11 497 грн 76 коп..

Відповідач належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована неправильно, ніж зазначено позивачем, не надав, власний розрахунок не виготовив.

Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 569/13606/17-ц.

Отже кінцевий строк кредитування становить відповідний період, що відповідає строку дії картки.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 24.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та Акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено Договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Як вбачається із Витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23, укладеного 24 березня 2023 року, до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2026760826 від 07.05.2016 року в сумі 20 686 грн 82 коп., яка складається з: 11 400 грн- заборгованість за тілом кредиту, 9 286 грн 82 коп. - заборгованість за відсотками.

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» направило на адресу відповідачу досудову вимогу про погашення нею кредитної заборгованості за кредитним договором № 2011572718 від 21.10.2019 року в розмірі 20 686 грн 82 коп. з вказівкою про реквізити для сплати.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідач за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 20 686 грн 82 коп., яка складається з: 11 400 грн- заборгованість за тілом кредиту, 9 286 грн 82 коп. - заборгованість за відсотками.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги, згідно з якими вартість правової допомоги становить 5 000 грн. Факт оплати вказаної суми підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 Договору про надання правової допомоги передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача, виходячи з наданого акту про підтвердження факту надання правової допомоги, вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальних дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі представника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи складність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу у сумі 3 000 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2 422 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2026760826 від 21.10.2019 в розмірі 20 686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 82 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «"БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ", місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, ЄДРПОУ 43115064;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Ю. Комарова