Рішення № 138656456, 13.07.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/667/26

номер провадження 2/531/737/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м.Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 14.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 191890 на суму 8 109,00 грн. Позичальник приєдналася до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом a8667c35, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису Відповідача підтверджує її волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України. На виконання умов Кредитного договору, 14.07.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. 10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025. Відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 15 175,56 грн, яка складається з: 8 109,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 065,56 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 1 400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 13 775,56 грн.

Ухвалою від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.05.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, мається клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не має.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи було повідомленоу встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Клопотання про розгляд справи за її відсутності від відповідача до суду не надходило. Відзиву на позов відповідач не подала.

Тому суд, за письмової згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 191890 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти, за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору, пункту 2.2.1. індивідуальної частини договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8109.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000,66 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2108,34 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до умов договору, пункту 2.5. комісія за надання кредиту складає 2108,34 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до умов договору, пункту 2.3. проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до умов договору, пункту 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 14.07.2025 р. (дата надання кредиту) по 20.10.2025 р.

Договором визначено і інші його істотні умови, з якими відповідач ознайомилася і погодилася, про що свідчить її електронний підпис.

Також, відповідачем, шляхом електронного підпису підписано паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому також зазначені умови надання кредиту.

У ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності ухвалою суду від 03.04.2026 року було витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.

На виконання вимоги вищевказаної ухвали суду, банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Номер телефону НОМЕР_3 був і є фінансовим номером телефону та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Щодо поповнення картки № НОМЕР_2 , зазначають, що у період з 14.07.2025-19.07.2025 дійсно було зарахування коштів у сумі 6000,66 грн.

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 191890 від 14.07.2025.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання - є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором про споживчий кредит № 191890 укладеним 14.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , на підставі укладеного Договору факторингу.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Внаслідок порушення зобов`язань, згідно умов договору, у неї утворилась заборгованість.

За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

Відповідачем не подано відзив на позов, не надано суду належні та допустимі докази, які б ставили під сумнів правильність проведеного розрахунку суми боргу, чи що свідчили б про відсутність боргових зобов`язань перед позивачем.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором №191890 від 14.07.2025, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн.

Також вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: а) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; б) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До матеріалів справи позивачем долучено Договір про надання правовничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та позивачем, Додткову угоду №25771505891 до Договору про надання правовничої допомоги від 21.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 з переліком наданих послуг та їх вартістю.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього з відповідача підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 9662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265,280, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 191890 від 14.07.2025 у загальному розмірі 13 775,56 грн.(тринадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень п`ятдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати в загальному розмірі 9662,40 грн. (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок), з яких: 2662,40 грн. - судовий збір; 7 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С.Попов