Ухвала суду № 138655766, 30.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10331/24

1-в/357/310/26

У Х В А Л А

30.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника органу з питань пробації ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква подання начальника Білоцерківського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_6 про скасування звільнення від відбування покарання та направлення ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2024,

У С Т А Н О В И В :

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 16.06.2026 надійшло подання начальника Білоцерківського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, направлення для відбування призначеного судом покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2024 р. за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В обґрунтування подання зазначає, за час іспитового строку засуджений ОСОБА_5 нехтував порядком відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а саме: неодноразово без поважних причин не з`являвся на реєстрацію до органу пробації, у зв`язку з чим після застосування до нього письмового попередження орган пробації звернувся до суду з даним поданням.

В судовому засіданні представник Білоцерківського РВ № 1 ОСОБА_4 подання підтримала та просила його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення подання. Пояснив, що після призову за мобілізацією проходив військову службу, а після самовільного залишення військової частини не з`являвся до органу пробації через побоювання повторного направлення на військову службу працівниками ТЦК та СП. Зазначив, що наміру ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків не мав, визнав допущені порушення та просив не скасовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, надавши йому можливість виправитися.

Прокурор в судовому засіданні зауважив про можливість надання ОСОБА_5 можливості виправитись та просив не скасовувати застосований іспитовий термін.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши доводи подання та матеріали особової справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання, з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, згідно з ч. 2 ст. 78 КК суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Згідно зі ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов`язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Серед поважних причин неявки засудженого до органу з питань пробації в призначений строк слід виділити такі: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом.

З матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вказаний вирок набрав законної сили 12.12.2024.

Засуджений ОСОБА_7 узятий на облік Білоцерківським районним відділом № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області 19.12.2024.

Згідно з постановою фахівця Білоцерківського РВ № 1 про встановлення днів явки на реєстрацію від 07.01.2025 зобов`язано засудженого ОСОБА_7 з`являтися на реєстрацію до Білоцерківського РВ № 1 перший та третій вівторок кожного місяця. З вказаною постановою ОСОБА_7 ознайомлений 07.01.2024.

З матеріалів особової справи ОСОБА_7 вбачається, що він не з`явився на реєстрацію 18.11.2025, 02.12.2025, 16.12.2025, 06.01.2026, 20.01.2026, 03.02.2026, 17.02.2026, 03.03.2026, 17.03.2026, 07.04.2026, 21.04.2026, 19.05.2026 та 02.06.2026.

Також в матеріалах особової справи наявна довідка фахівця Білоцерківськоо РВ №1 про те, що 0.12.2025 було здійснено виїзд за місцем проживання засудженого за адресою його місця проживання, однак двері квартири ніхто не відчинив. Згодом зателефонувала матір ОСОБА_7 та повідомила, що її син перебуває в ТЦК, які затримали його під час повернення з роботи.

Згідно відповіді на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_7 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби в складі команди НОМЕР_1 24.11.2025 року, подальше його переміщення невідоме.

З відповіді на запит військової частини НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_7 проходить службу у вказаній частині, знаходиться в районі зосередження та виконує завдання за призначенням, що підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №307 від 26.11.2025.

Згідно з відповіддю в/ч НОМЕР_1 від 14.04.2026 ОСОБА_7 самовільно залишив місце проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 07.03.2026, а саме не повернувся після закінчення відпустки за станом здоров`я та знятий з усіх видів забезпечення, тому поставлення його на облік у військовій частині не вбачається за можливе.

Згідно довідки фахівця Білоцерківського РВ №1 11.05.2026 було здійснено вихід за адресами місця проживання та реєстрації засудженого ОСОБА_7 , однак двері квартири ніхто не відчинив, інформацію щодо його місцязнаходження встановити не вдалося.

В подальшому, 02.06.2026 ОСОБА_7 було оголошено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання в зв`язку з його неявками на реєстрацію до органу пробації.

У своїх поясненнях від 02.06.2026 ОСОБА_7 пояснив, що 02.06.2026 року він з`явився до філії пробації Білоцерківського районного відділу №1 та надав пояснення щодо причин його неявки на реєстрацію протягом тривалого часу. Зазначив, що спочатку під час перебування на обліку в ТЦК та СП був доставлений до його відділу та згодом направлений до в/ч НОМЕР_1 . Надалі під час перебування у військовій частині у зв`язку зі станом здоров`я та перебуваючи у відпустці за станом здоров`я він самовільно залишив військову частину. До органу пробації на реєстрацію не з`являвся через побоювання, що представники ТЦК та СП знову його спіймають та відправлять на військову службу.

В подальшому ОСОБА_7 з`являвся на реєстрацію до відділу пробації 16.06.2026 та 07.07.2026, однак 21.07.2026 знову не з`явився та надав пояснення, що не з`явився у зв`язку з перебуванням представників ТЦК та СП біля його будинку, в зв`язку з чим він боявся вийти з будинку. Повідомити представника пробації про свою неявку він не зміг, оскільки телефон, яким він користувався був втрачений.

Суд враховує, що як у письмових поясненнях, наданих органу пробації 02.06.2026, так і під час судового розгляду ОСОБА_7 послідовно пояснив причини своєї неявки на реєстрацію, зазначивши, що після призову за мобілізацією проходив військову службу, а після самовільного залишення військової частини не звертався до органу пробації через побоювання повторного направлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Наведені пояснення самі по собі не свідчать про поважність причин неявок, однак у сукупності з іншими матеріалами справи не дають підстав для беззаперечного висновку про свідоме та цілеспрямоване ухилення засудженого від контролю органу пробації.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 КВК України, подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Згідно ч. 3 ст. 166 КВК України, у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.

Відповідно до п. 2 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року №272/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2021 року за № 120/33091, у разі вчинення звільненим з випробуванням адміністративного правопорушення, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення, з ним проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, встановлених КВК України, Законом України «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження, зазначене в пункті 8 глави 2 розділу IV цього Порядку.

Перед винесенням попередження звільнений з випробуванням викликається до уповноваженого органу з питань пробації, надає пояснення, у якому зазначає обставини, які спричинили ухилення від виконання обов`язків або правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Невиконанням обов`язків вважається, якщо звільнений з випробуванням не виконав хоча б один з обов`язків за відсутності об`єктивних обставин, що фактично позбавляють його можливості їх виконувати (документально підтверджених).

Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, є вчинення звільненим з випробуванням протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.

Згідно п.3 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року №272/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2021 року за № 120/33091, у разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов`язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.

Сам по собі факт неявки засудженого на реєстрацію не є безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд повинен встановити, що така поведінка свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення та має характер свідомого ухилення від виконання покладених вироком суду обов`язків. У даному випадку матеріали особової справи та пояснення засудженого не дають достатніх підстав для такого висновку.

Суд також враховує, що після явки ОСОБА_7 до органу пробації 02.06.2026, надання ним письмових пояснень та винесення письмового попередження матеріали особової справи не містять відомостей про проведення із засудженим подальших заходів індивідуально-профілактичної чи соціально-виховної роботи, а також про встановлення фактів повторного невиконання ним покладених вироком суду обов`язків після застосування до нього письмового попередження. За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку, що поведінка засудженого після застосування до нього заходів реагування свідчила про його небажання стати на шлях виправлення.

Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після застосування до нього письмово попередження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органом з питань пробації наразі не доведено свідомого, цілеспрямованого нехтування засудженим ОСОБА_7 покладеними на нього судом обов`язків, а також обставин, які свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, в зв`язку з чим подання органу з питань пробації задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 78 КК України, статтями 537, 539 КПК України, ст. 166 КВК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні подання начальника Білоцерківського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_6 про скасування звільнення від відбування покарання та направлення ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2024 відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_8