Ухвала суду № 138655722, 31.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/330/26

Провадження № 2-п/357/61/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві в залі суду № 6 заяву заявника (відповідача) ОСОБА_1 , позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про перегляд заочного рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року сторона відповідача звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив: поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення від 13.05.2026 та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.

Заява мотивована тим, що 13 травня 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у складі головуючого судді Кошеля Б. І. було ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 357/330/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаним рішенням позовні вимоги було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.09.2024-100000362 від 04.09.2024 у розмірі 11675,13 грн, а також судові витрати у розмірі 2057,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог судом було відмовлено. Відповідач не погоджується із зазначеним заочним рішенням суду, вважає його незаконним, необґрунтованим та ухваленим за відсутності повного дослідження обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, з огляду на наступне. Докази, які Відповідач надає суду разом із цією заявою, мають вирішальне та істотне значення для ухвалення справедливого і законного рішення, оскільки вони повністю спростовують розрахунок заборгованості за процентами, наданий Позивачем. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які призвані на військову службу, з початку і до дня закінчення особливого періоду, а також військовослужбовцям, які проходять військову службу під час дії воєнного стану, проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами не нараховуються. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач проходить військову службу з 16.11.2025 року, що підтверджується офіційною Довідкою військової частини (форма 5). Отже, починаючи з 16.11.2025 року, Відповідач має законодавчо закріплену пільгу, яка повністю звільняє його від обов`язку сплати будь-яких процентів за кредитними договорами на користь будь-яких фінансових чи мікрофінансових установ. Позивач (ТОВ «Споживчий центр»), звернувшись до суду у січні 2026 року, надав довідку-розрахунок, у якій безпідставно і всупереч імперативним нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовжував здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом після 16.11.2025 року, включивши їх до загальної суми позовних вимог. Суд, не володіючи інформацією про статус військовослужбовця Відповідача через розгляд справи за його відсутності, не зміг надати належної правової оцінки розрахунку заборгованості в цій частині та безпідставно стягнув проценти у розмірі 4807,40 грн. Оскільки значна частина відсотків була нарахована Позивачем після початку проходження Відповідачем військової служби, цей розрахунок є неправомірним.

Ухвалою 22 липня 2026 року прийнято заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та призначено судовий розгляд заяви на 31 липня 2026 року о 09 год. 40 хв.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд визнав можливим розглянути заяву про перегляд заочного рішення без участі учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви (ст. 287 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши обставини даної справи та заяву про перегляд рішення в справі, суд дійшов до висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.09.2024-100000362від 04.09.2024 у розмірі 11675,13 грн та судові витрати у розмірі 2057,24 грн.

Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частин 1, 2, 3 статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 17.11.2025, що підтверджується довідкою від 15.12.2025 за №136.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме, у період з 04.09.2024 по 26.08.2025, (період нарахування процентів за кредитом з моменту його укладення), на відповідача не поширюються положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у межах цієї справи, оскільки кредитний договір укладений 04.09.2024, а відсотки нараховувалися з 04.09.2024 по 26.08.2025, тобто поза межами несення відповідачем військової служби, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню зазначена норма ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Таким чином, під час розгляду даної справи (провадження) судом перевірені доводи заявника щодо незгоди з заочним рішенням, однак дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки останній не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що прямо передбачено частиною 1 статті 288 ЦПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Отже, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що під час розгляду справи, так і на час перегляду заочного рішення, судом надано оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, тому суд дійшов висновку про відповідність заочного рішення суду принципу остаточного у розумінні практики ЄСПЛ, а також його узгодження з нормами національного законодавства, враховано відсутність доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи як станом на дату прийняття рішення, так і на час його перегляду.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має зазначити докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю, тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Так, відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 13 травня 2026 року.

З урахуванням того, що заявником не надано жодних нових доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення суду, тому заяву заявника (відповідача) ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 260, 284-288, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву заявника (відповідача) ОСОБА_1 , позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про перегляд заочного рішення, - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Б. І. Кошель