Постанова № 138655248, 30.07.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/888/26

Номер провадження 3/167/319/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Шептицька Н.В., розглянувши справу за матеріалами, що надійшли з ВПД № 1 (м. Рожище) ЛРУП ГУНП у Волинській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за: ч.5 ст.121, ч.ч.1, 2 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 22.06.2026 року о 00 год 59 хв в м.Рожище по вул. Коте Шилокадзе, порушивши вимоги п.2.3.«г» Правил дорожнього руху, керував мотоциклом марки «Viper V200R», д.н.з. НОМЕР_1 , без мотошолома.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Він же, 22.06.2026 року о 00 год 59 хв в м.Рожище по вул. Коте Шилокадзе, порушивши вимоги п.2.1. «б» Правил дорожнього руху, керуючи мотоциклом марки «Viper V200R», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Він же, 22.06.2026 року о 00 год 59 хв в м.Рожище по вул. Коте Шилокадзе, порушивши вимоги п.2.1. «а» Правил дорожнього руху, керував мотоциклом марки «Viper V200R», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування даним видом транспортного засобу.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Він же, 22.06.2026 року о 00 год 59 хв в м.Рожище по вул. Коте Шилокадзе, порушивши вимоги п.2.9. «а» Правил дорожнього руху, керував мотоциклом марки «Viper V200R», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Драгер-6820, тест №145, результат 1,21 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 10.07.2026 року адміністративні матеріали були об`єднані в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі єдиного унікального номера № 167/888/26.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але 23.07.2026 року подав до суду заяву, просить адміністративний матеріал відносно нього слухати у його відсутності, вину визнає повністю, щиро кається, просить суд суворо не карати (ас 45).

Суддя ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності ОСОБА_1 , оскільки його присутність при розгляд справи не є обов`язковою, згідно ч.2 ст.268 КУпАП.

Дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та долучені до них матеріали, суддя доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених: ч.5 ст.121, ч.ч.1, 2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції ч.5 ст.121 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Пунктом 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Пунктом 2.3. «г» Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699514 від 22.06.2026 року (ас 29), довідкою начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 22.06.2026 року (ас 30), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 (ас 31).

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1. «б» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699519 від 22.06.2026 року (ас 38), копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699514 від 22.06.2026 року (ас 39), довідкою начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 22.06.2026 року (ас 40), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 (ас 41).

Відповідно до диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1. «а» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699507 від 22.06.2026 року (ас 19), копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699514 від 22.06.2026 року (ас 20), довідкою начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 22.06.2026 року (ас 21), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 (ас 22).

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699500 від 22.06.2026 року (ас 4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.06.2026 року (ас 5), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (ас 6), показником приладу алкотест «Драгер 6820» від 22.06.2026 року, згідно якого результат тесту 1,21% (ас 7), копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699514 від 22.06.2026 року (ас 8), довідкою начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 22.06.2026 року (ас 9), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 (ас 10).

Проаналізувавши зазначені документи, які були складені за участі і у присутності законного представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 (мама), суддя доходить переконання, що вони є доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених: ч.5 ст.121, ч.ч. 1, 2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Згідно ч.2 ст.13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Обставини, що пом`якшують/обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер кожного вчиненого правопорушення, відомості про особу, відсутність обставин, що пом`якшують/обтяжують відповідальність, ступінь вини, тому вважає за доцільне застосувати адміністративне стягнення, в межах визначеного санкціями: ч.5 ст.121, ч.ч.1, 2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, а також стягнути судовий збір, згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також суддя зазначає наступне.

Відповідно до довідки начальника ВПД № 1 (м. Рожище) ЛРУП ГУНП у Волинській області від 22.06.2026 року, згідно бази даних ІКС ІПНПУ посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалось (справа 167/888/26, ас 9).

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, зважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia) від 2 вересня 1998 року, пп. 56-59; ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року) і, зокрема, той факт, що стягнення, застосоване до заявниці судом - штраф було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру (справа «Лучанінова проти України»).

Частина 1 ст.9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. А одним із таких міжнародних договорів, з огляду на Закон України ''Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції'' є вищевказана Конвенція.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У ст.2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суди не вправі застосовувати до особи позбавлення права керування транспортним засобом і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Водночас, відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладених в постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, суд вказав про можливість призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Вирішуючи, яку ж із зазначених протилежних позицій Верховного Суду застосувати у цій справі суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, де суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суддя застосовує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена пізніше, та доходить висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, незважаючи те, що посвідчення водія йому не видавалося.

Крім того, варто підкреслити, що аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить: покарання у формі позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться лише до фізичного вилучення водійського посвідчення. Його суть полягає у встановленні тимчасової заборони на керування транспортом, що має самостійне значення як вид юридичної відповідальності.

Таке обмеження має відповідати загальній меті покарання - запобіганню повторному вчиненню правопорушень. Адже особа, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, яка порушує правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів, створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. У зв`язку з цим застосування заборони на керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним для недопущення майбутніх порушень, що можуть мати тяжкі наслідки, а також для формування належного ставлення до правопорядку як у порушника, так і в суспільстві загалом.

На думку судді таке додаткове стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом ( суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ОСОБА_1 , необхідно стягнути 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 23, 27, 30, 40-1, ч.5 ст.121, ч.ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 , ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 (три тисячі чотириста) гривень.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Судовий збір має бути сплачений на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неподання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Рожищенського районного суду

Волинської області Шептицька Н.В.