Рішення № 138655198, 31.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14945/26

Провадження № 2-а/161/202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Гриня О.М. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 10.07.2026 інспектором патрульної поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 07524217. Відповідно до вказаної постанови, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора.

Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що він 10.07.2026 близько 12 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Honda Prologue», ВС1322YE, він наближався до перехрестя вулиць Брестської, Дружби та Незалежності у м. Любомль. Рух через перехрестя (перетин стоп-лінії та лінії основного світлофора) він розпочав на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора. Одразу після виїзду на перехрестя, перед його автомобілем раптово виникла перешкода тварина (собака), яка вибігла на проїзну частину. З метою уникнення наїзду та діючи у суворій відповідності до п. 12.3 ПДР України (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій зобов`язаний негайно вжити заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки), він застосував екстрене гальмування до повної зупинки автомобіля. Після того, як перешкода зникла, він продовжив рух задля звільнення перехрестя.

Зазначає, що здійснюючи подальший рух (під час якого на дублюючому світлофорі вже змінився сигнал), він правомірно завершував маневр. Від отримання постанови на місці відмовився через категоричну незгоду з порушенням, а текст постанови було завантажено з електронних джерел.

Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення. При винесенні постанови інспектор посилався на відеозапис із технічного пристрою поліції. Проте, зазначений відеозапис є неналежним та недопустимим доказом з огляду на його вкрай низьку технічну якість та неповну фіксацію подій: зображення на відеозаписі є розмитим, нечітким та не дозволяє ідентифікувати державний номерний знак транспортного засобу, який нібито вчинив порушення. Отже, відеозапис не доводить причетність саме його автомобіля до події; відеофіксація відображає автомобіль лише в районі дублюючого світлофора на виїзді з перехрестя. Відеозапис не містить фіксації моменту перетину автомобілем лінії основного світлофора, що унеможливлює доведення факту в`їзду на перехрестя на заборонений сигнал. Оскільки надане відповідачем відео не містить чітких даних та фіксації складу правопорушення, його вина не є доведеною.

Посилаючись на викладене, просить суд постанову серії ЕНА №07524217 від 10.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою судді від 16.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 27.07.2026 замінено неналежного відповідача Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Головне управління національної поліції у Волинській області.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому його представник заперечила позовні вимоги. Зазначила, що позивач дійсно допустила порушення ПДР України, а саме не виконала здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ ПДР України у зв`язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Під час розгляду справи позивачу роз`яснено її права відповідно до ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, надано можливість надати пояснення, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідь на відзив позивача суд до уваги не бере, оскільки згідно положень ч.1 ст.269 КАС України, у такі категорії справ заявами по суті справи є лише позовна заява та відзив.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР.

Згідно з п.1.1 ПДР України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху (ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.3 ПДР).

Відповідно до п.8.7.3.ґ ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно з п.8.10 ПДР України у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водій повинен зупинитися у визначеному цими Правилами місці.

Диспозицією ч.2 ст. 122 КУпАП передбачається, що адміністративна відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Як визначено ст. 251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі.

У відповідності до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Із досліджених судом відеозаписів, вбачається, що транспортний засіб марки «Honda Prologue», ВС1322YE проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 ґ ПДР України.

Зазначеними відеозаписами підтверджується факт порушення ОСОБА_1 п.8.7.3 ґ ПДР України та свідчить про правомірне притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Вказаний відеозапис суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки він містить відомості щодо обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статей 72, 73, 74 та 90 КАС України.

Досліджений судом відеозапис є об`єктивним джерелом інформації про фактичні обставини події та узгоджується з іншими наявними у справі доказами.

Таким чином, вище вказані докази є логічно узгодженими та у їх сукупності стверджують факт порушення позивачем п.8.7.3 ґ ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Суд не приймає до уваги посилання сторони позивача на те, що після виїзду на перехрестя, перед його автомобілем раптово виникла перешкода тварина (собака), яка вибігла на проїзну частину через, що він застосував екстрене гальмування до повної зупинки автомобіля, а після зникнення перешкоди продовжив рух, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Такі твердження не знайшли свого об`єктивного підтвердження матеріалами справи, не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та ґрунтуються виключно на поясненнях позивача, які самі по собі не можуть вважатися достатнім доказом на підтвердження відповідних обставин.

Крім того, наведена версія подій не підтверджується жодними матеріалами фото- чи відеофіксації, показаннями свідків або іншими доказами, які б могли свідчити про реальне існування такої дорожньої обстановки. За відсутності належного доказового підтвердження зазначені доводи мають характер припущень, що відповідно до принципів оцінки доказів не можуть бути покладені в основу судового рішення.

За таких обставин суд вважає наведені пояснення способом обґрунтування власної правової позиції після виникнення спору та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставин, які б свідчили про порушення поліцейськими при винесенні оскаржуваної постанови, встановленої процедури розгляду, судом не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки відповідач належними та допустимим доказами довів суду факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а перевіряючи доводи позову суд не знайшов суттєвих процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС У?раїни ос?іль?и в задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення на ?ористь позивача сплаченого судового збору немає.

Керуючись ст. 286 КАС України, ч.2 ст.122 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 07524217 - залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління національної поліції у Волинській області (адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40108604).

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь