Рішення № 138654255, 17.07.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/6794/25

Номер провадження 2/676/815/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області про визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Томашевська О.А. 09.09.2025 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області про визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,47 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староушицької селищної ради, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №369086 від 01.07.2010 року який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0110755450009. З метою встановлення меж належної позивачу земельної ділянки площею 1,47 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва він звернувся до ФОП ОСОБА_3 для виготовлення технічної документації для встановлення меж земельної ділянки в натурі. 27.05.2025 року позивач звернувся із заявою до Держгеокадастру для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яка за принципом екстериторіальності була розглянута відділом №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Рівненській області. Рішенням №РВ 5600043242025 від 27.05.2025 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру було відмовлено, оскільки за місцем розташування земельної ділянки вже зареєстрована інша земельна ділянка з кадастровим №6822484500:02:006:0202, площа співпадає на 99,997 %. Для отримання інформації про власника земельної ділянки було отримано інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Власником земельної ділянки №6822484500:02:006:0202 площею 1,47 га є ОСОБА_2 . Згідно відомостей з інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.08.2025 року підставою для виникнення права власності на земельну ділянку №6822484500:02:006:0202 є розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №592/2016р від 10.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення мед земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр.. ОСОБА_2 ». На запит адвоката, отримано копію розпорядження вищевказаного. Позивач вважає що земельна ділянка відповідачки незаконно зареєстрована, реєстрація якої в державному земельному кадастрі порушує права позивача. На підставі викладеного, представник позивача просить суд винести рішення яким: визнати недійсним та скасувати розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №592/2016р від 10.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення мед земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр.. ОСОБА_2 »; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6822484500:02:006:0202 площею 1,47 га. В суді представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 21.10.2025 р. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив по справі в якому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав, що кадастровий реєстратор правомірно зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 6822484500:02:006:0202, не було підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації які передбачені ст.. 24 ЗУ «Про ДЗК». В судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений через систему «Електронний суд», суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи неодноразово повідомлялась судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов суду не подала. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без її участі, на підставі наявних в справі доказів із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечив представник позивача в своїй заяві до суду.

Ухвалою суду від 25.09.2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. 01.10.2025 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовне судове засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,47 га: для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №369086 від 29.09.1998 року (а.с.6) виданого на підставі розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 30.06.2009 року №425/2009 р.

З метою присвоєння кадастрового номеру та державної реєстрації належної позивачу земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він звернувся до ФОП « ОСОБА_3 » щодо виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

27.05.2025 року після виготовлення вказаної технічної документації позивач звернувся із заявою у відділ Держгеокадастру, з метою присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №5 Управління забезпечення реалізації деравжної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. №РВ-5600043242025 від 27.05.2025 року (а.с.8) заяву позивача розглянуто про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 27.05.2026 року та відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки, перетин ділянок з ділянкою 6822484500:02:006:0202, площа співпадає на 99,997%.

На запит представника позивача про земельну ділянку яка співпадає із земельною ділянкою позивача здійснено запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно відповіді на запит від 28.08.2025 року (а.с.9), встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484500:02:006:0202 площею 1,4721 належить на праві власності ОСОБА_2 від 05.02.2018 року .

На запит представника позивача з приводу надання відомостей про власника земельної ділянки та підставу такого набуття, отримано лист з додатками від Архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації (а.с.14-19).

На запит представника позивача надано копію розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №592/2016р від 10.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр.. ОСОБА_2 » (а.с.15), заяву відповідачки про виділення в натурі земельної ділянки (а.с.17) та копію сертифікату на земельну частку (пай) відповідачки (а.с.19).

Згідно відповіді на запит суду в порядку ч.7 ст. 81 ЦПК України право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6822484500:02:006:0202 зареєстровано за ОСОБА_2 державним реєстратором Ровною Н.С. Кам`янець-Подільської РДА на підставі Розпорядження №736/2017-р від 26.12.2017 року Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації (а.с.74).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що вони по своїй суті є нормами прямої дії й суд має надавати оцінку спірним правовідносинам у контексті відповідності поведінки сторін та вчинених ними дій змісту загальних засад.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Захист суб`єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту. Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб`єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Оспорювання це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін.

Статтею 16 ЦК України встановлюються такі способи захисту цивільних прав та інтересів:

визнання суб`єктивного права - застосовується тоді, коли наявність в особи визначеного суб`єктивного права піддається сумніву або оспорюється, заперечується, або є реальна загроза таких дій;

визнання правочину недійсним - являє собою окремий випадок реалізації такого способу захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення права, тому що збігається з ним у правовій сутності;

припинення дії, яка порушує право - застосовується в разі потреби припинити порушення права особи в майбутньому, тобто усунути перешкоди для здійснення права, створювані порушником, а також якщо порушення саме по собі не позбавляє особу суб`єктивного права, але заважає їй нормально його реалізувати;

відновлення становища, яке існувало до порушення - застосовується в тих випадках, коли порушене право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення;

примусове виконання обов`язку в натурі - застосовується тоді, коли внаслідок існуючих між сторонами цивільних правовідносин зобов`язана особа повинна була передати визначену річ або виконати обов`язок особисто (по зобов`язаннях, де особистість боржника має істотне значення);

зміна або припинення правовідношення - застосовуються в тих випадках, коли правовідношення внаслідок вимог закону змінилося або припинилося, коли одна зі сторін систематично не виконує свої обов`язки, а також як «санкція» за недозволену поведінку;

відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди - застосовуються як у договірних, так і в позадоговірних відносинах при невиконанні (неналежному виконанні) зобов`язань або заподіянні шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди - застосовується при необхідності відшкодування за фізичний біль і страждання, моральні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації внаслідок порушення прав особи;

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Перелік способів захисту, визначених у ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Особа, право якої порушене, може скористатися конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Беручи до уваги викладене вище, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи що ним не ставилося вимог про визнання нечинним рішення (розпорядження) Кам`янець-Подільської РДА яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення якої надано оскаржуваним розпорядженням №592/2016р від 10.10.2016 року та на підставі якого було визнано право власності за гр.. ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6822484500:02:006:0202, на підставі якого було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2018 р., а тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є недоведеними, а обраний ними спосіб захисту права є помилковим.

Також суд звертає увагу на те, що скасованим може бути розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 26.12.2017 року №736/2017-р, а не розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №592/2016р від 10.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2 » оскільки зазначене рішення фактично було реалізовано. Така вимога, у випадку її задоволення не може бути виконана в порядку виконання судового рішення, а тому, у цій частині обраний позивачем спосіб захисту права, є неефективним та помилковим, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6822484500:02:006:0202 площею 1,47 га суд вказує наступне.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовної вимоги в скасуванні розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №592/2016р від 10.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2 », не підлягає задоволенню й дана вимога.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 78-81,90, 116, 118, 126, 152 ЗК України (2002 р.), ст.ст. 3,15, 16, 391 ЦК України,

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.