Рішення № 138653612, 30.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/439/26

пр.№ 2/464/1218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30.07.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання: Гуцул В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 41 040,78 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 662,40 грн, на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.04.2021 між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 2110243994984 в електронній формі, шляхом підписання відповідачем електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, за умовами якого ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» надало кредит на умовах повернення, строковості, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, визначених договором. ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Зазначила, що на підставі договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, а також згідно з реєстром боржників, укладених між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал», останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 року. На підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, а також згідно з реєстром боржників, укладених між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр», останнє набуло право вимоги до відповідача. На підставі договору факторингу № 18-02/25 від 18.02.2025 року, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2110243994984 від 27.04.2021 на суму 41 040,78 грн., з яких: 2 200 грн заборгованість за тілом кредиту, 38 840,78 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.03.2026 вирішено здійснювати розгляд цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20.04.2026 клопотання представника позивача задоволено, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» відомості, що містять банківську таємницю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд цивільної справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За умовами ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2021 ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір № 2110243994984 шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора L5, внаслідок чого отримав грошові кошти в сумі 2 200 грн строком на 16 днів зі сплатою 2 % на день від суми кредитування.

Як вбачається з листа ТзОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 05.03.2025, а також відомостей наданими АТ КБ «ПриватБанк» віл 08.05.2026 в порядку витребування доказів, кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021.

У відповідності розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30.11.2021 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 34 873,74 грн, та зменшена до 16 236 грн, яка складається з 2 200 грн заборгованості за тілом кредиту, 14 036 грн заборгованості за відсотками.

01.12.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12 та реєстр боржників, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Вердикт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Із витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 16 236 грн, яка складається з 2 200 грн - заборгованості за тілом кредиту, 14 036 грн - заборгованості за відсотками.

10.01.2023 між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Коллект Центр» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 41 040,78 грн, яка складається з 2 200 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38 840,78 грн - заборгованості за відсотками.

18.02.2025 між ТзОВ «Коллект Центр» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення прав вимоги № 18-02/25, відповідно до умов якого ТзОВ «Коллект Центр» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно реєстру боржників договору факторингу № 18-02/25 від 18.02.2025, ТзОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 41 040,78 грн, яка складається з 2 200 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38 840,78 грн - заборгованості за відсотками.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 41 040,78 грн, яка складається з 2 200 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38 840,78 грн - заборгованості за відсотками.

Проте суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 41 040,78 грн з огляду на таке.

В пункті 1.2. Кредитного договору встановлено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Із заяви-анкети, що є додатком № 1 до кредитного договору № 2110243994984 від 27.04.2021, та паспорту споживчого кредиту встановлено, що сторони погодили строк кредитування в кількості 16 днів, що також відповідає долученому до матеріалів справи графіку платежів.

Суд звертає увагу на те, що кредитний договір № 2110243994984 укладено між первинним кредитором та відповідачем 27.04.2021, строк кредитування завершився 12.05.2021, відтак і право кредитора на подальше нарахування відсотків.

Позивачем не було надано суду доказів ствердження підставності та обґрунтованості факту нарахування ТзОВ «Вердикт Капітал» процентів за спірним кредитним договором поза межами передбаченого строку кредитування.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Оскільки строк кредитування за вказаним вище кредитним договором завершився 12.05.2021 року, у первісного кредитодавця, як і у ТзОВ «Вердикт Капітал», було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 12.05.2021, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене вище, у ОСОБА_1 станом на 12.05.2021 була наявна заборгованість перед ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» у розмірі 2 904 грн, яка складається з 2 200 грн заборгованості за тілом кредиту, 704 грн - по відсоткам, що підлягатиме стягненню.

З огляду на вищевикладене та те, що відповідач допустив порушення умов кредитного договору, в добровільному порядку ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, не погашає заборгованість, будь-яких доказів повернення коштів чи спростування розрахунку позивача не надав, таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованість за договором кредитної лінії № 2110243994984 від 27.04.2021 підлягатимуть частковому задоволенню у розмірі 2 904 грн, що складається з 2 200 грн заборгованості за тілом кредиту, 704 грн - по відсоткам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

На підтвердження факту понесених судових витрат позивачем у розмірі 16 000 грн було долучено до позовної заяви: договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 з додатками, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги № 626 від 01.12.2025, витяг з акту № 25 про надання юридично допомоги 31.12.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 700,00 грн, оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Окрім цього, суд, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 188,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 89, 137, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором кредитної лінії № 2110243994984 від 27.04.2021 у розмірі 2 904 (дві тисячі дев`ятсот чотири) гривні.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча Людмила САБАРА