Рішення № 138653526, 31.07.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2026 рокуСправа №451/1742/25 Провадження № 2/451/802/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О. З.

секретаря судового засідання Федорук І. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/1742/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

15 жовтня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» обґрунтувало тим, що 3 березня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея банк» (далі - Первісний кредитор, АТ «Ідея банк») та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено Кредитний договір №Z06.00213.003720940. 17 листопада 2023 року між АТ «Ідея банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №17112023 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року, укладеним між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51014 (п`ятдесят одна тисяча чотирнадцять) гривень 2 (дві) копійки, з яких: 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок - заборгованість за основним боргом; 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки - заборгованість за відсотками; 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість за комісіями. Із моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 17 листопада 2023 року, позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року в сумі 51014 (п`ятдесят одна тисяча чотирнадцять) гривень 2 (дві) копійки, з яких: 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок - заборгованість за основним боргом; 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки - заборгованість за відсотками; 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість за комісіями. Із цих підстав, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» зазначену вище заборгованість за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року (а.с.5-7).

07.07.2026 надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицького Ігоря Семеновича про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17.11.2025. У заяві представник відповідача зазначає, що відповідно до рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Із цим заочним рішенням суду відповідач не згідна із наступних підстав: 1) суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи; 2) позивач не довів обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) висновки суду, викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи. В рішенні суд установив, що відповідач у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву не подала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином через вебсайт Судової влади України та судова повістка повернулася, оскільки адресат відмовився від її отримання. Про це рішення суду відповідачу стало відомо 3 червня 2026 року, а саме коли вона виявила, що з рахунку її банківської картки заблокований. Доступ до сайту «Дія» по цій причині також обмежений. Тоді вона відразу звернулась за допомогою до адвоката, який ознайомився із даним рішенням на сайті Судової влади України, про яке і повідомив їй 03.07.2026. Жодних повідомлень, судових повісток чи іншої інформації про цю справу від суду вона особисто не отримувала і особисто не розписувалась за отримання повісток чи судових повідомлень про день та час розгляду даної цивільної справи. Також від виконавчої служби жодних повідомлень про суд чи про виконавчі провадження по даній справі вона особисто не отримувала. Копію позовної заяви не отримувала ні від суду, ні від позивача. По цій причині відповідач не була належним чином повідомлена судом про день та час розгляду справи, а також не надала свої заперечення та відзив на позовну заяву. По вищевказаній причині відповідач пропустила строк на звернення до суду про перегляд даного заочного рішення і звернення до апеляційного суду із апеляцією. Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача, мотивуючи наступним. В даному судовому рішенні суд вказав, що 3 березня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея банк» (далі - Первісний кредитор, АТ «Ідея банк») та відповідачем було укладено Кредитний договір №Z06.00213.003720940. 17 листопада 2023 року між АТ «Ідея банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №17112023 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Про зміну кредитора відповідач повідомлений не був. Також позивач не був ознайомлений із підставами та порядком зміни кредитора. Відповідно ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, у позивача сплив строк позовної давності. Також позивач не згідна із сумою заборгованості по кредитному договору, яка суттєво завищена. Позивач не надав відповідачу детальний (розширений) розрахунок заборгованості за основним боргом, розрахунок за відсотками та розрахунок за комісіями за вищевказаний період. Позивач не надав можливості застосувати до боргу відповідача реструктуризацію, відстрочку, розстрочку чи пролонгацію боргу. Просить суд: скасувати заочне рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17.11.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і призначити справу до розгляду в загальному порядку; застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача; поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із заявою про перегляд даного заочного рішення пропущений по поважній причині (а.с.67-73).

10.07.2026 від представника позивача Гончарука Д. Р. суду поступили заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у яких зазначає, що відповідач, звертаючись до суду вже після винесення заочного рішення та вказуючи про незгоду з цим рішенням, діє на порушення принципу остаточності рішення, і таке звернення, на думку позивача, спрямоване на перегляд обґрунтованого, остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового незмінного рішення. Позивач вважає, що відповідач отримав кошти на умовах укладених договорів, використав їх за власним розсудом та не має наміру виконувати умови договору та сплачувати заборгованість, яка нарахована виключно згідно умов договору, з якими відповідач був ознайомлений перед укладанням Договору, та погодився їх виконувати. Первісним кредитором було здійснення нарахування заборгованості виключно до умов договору, з якими був ознайомлений Відповідач та погодився на їх виконання. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Долучив до матеріалів справи копію Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 , копію витягу з реєстру боржників №2 та копію платіжної інструкції №20494 від 20.11.2023. На думку позивача, долучені докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором. Звертає увагу суду, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Вказує, що позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Просить: прийняти заперечення про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17.11.2025 по цивільній справі № 451/1742/25; заяву про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17.11.2025 по цивільній справі №451/1742/25 залишити без задоволення; розгляд справи, проводити за відсутності представника позивача (а.с.90-94).

13.07.2026 суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицького Ігоря Семеновича надійшов відзив на позовну заяву. У вищевказаному відзиві вказує, що ОСОБА_1 не визнає факт правомірного набуття права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №Z06.00213.003720940 від 03.03.2018. На підтвердження позовних вимог позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023. Також п. 2 Акту приймання-передачі до Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 не містить відомостей загальної заборгованості за договором факторингу. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Щодо заборгованості за Договором позики №Z06.00213.003720940 від 03.03.2018 зазначає, що відповідно до графіку повернення загальна вартість кредиту становить 30000,00 грн та передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. Це право позичальником ініційоване не було. В свою чергу, позивач в позовній заяві визначає суму заборгованості в сумі 51014,02 грн, яка складається з: 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок - заборгованість за основним боргом; 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки - заборгованість за відсотками; 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість за комісіями. Позивачем не надано Витяг з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №17112023 від 17.11. 2023. В платіжній інструкції №20494 від 20.11.2023 не вказана конкретна сума оплати за відступлення права вимог відповідно до Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023. Надалі жодних підтверджуючих документів щодо переходу прав грошової вимоги за договором факторингу позивачем не було надано, ні акту прийому-передачі, ні реєстру прав вимог. Позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023, таким чином не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за Договором позики №17112023 від 17.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю АТ «Ідея Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Вказує, що є всі підстави, щоб відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за безпідставністю. Про зміну кредитора відповідач повідомлений не був, тому позивач неправомірно набув право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №Z06.00213.003720940 від 03.03.2018. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Вважає, що у позивача сплив строк позовної давності. Просить суд: відмовити повністю у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача (а.с.113-120).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 20 жовтня 2025 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.1-2).

Заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2025 року позовні вимоги позивача задоволено (а.с.51-56).

Ухвалою судового засідання від 14 липня 2026 року таке рішення скасоване на підставі заяви представника відповідача (а.с.123-126) та автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Магонь О. З. передана судова справа, для розгляду (а.с.127).

У судове засідання сторони не прибули.

Представник позивача Гончарук Д. Р. у запереченні на заяву про перегляд заочного рішення від 10 липня 2026 року просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача (а.с.90-94).

29.07.2026 надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицького Ігоря Семеновича, у якій просив судове засідання провести без участі відповідача та її представника, відмовити позивачу в позовних вимогах повністю (а.с.129-131).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

3 березня 2018 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z06.00213.003720940, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.14 Договору(а.с.8-13,16-19).

За користування Кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%. За обслуговування кредиту Банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених Графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Заявою №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Договору добровільного страхування життя (а.с.14-15).

Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується копією ордеру-розпорядження АТ «Ідея Банк» про видачу кредиту №1 від 3 березня 2018 року (а.с.20).

17 листопада 2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №17112023, відповідно до умов якого АТ «Ідея банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права Вимоги, які АТ «Ідея банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед АТ «Ідея банк», та визначені в друкованому Реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1) (а.с.26-27).

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції №20494 від 20 листопада 2023 року про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року 3633000,00 грн (а.с.28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51014 (п`ятдесят одна тисяча чотирнадцять) гривень 2 (дві) копійки, з яких: 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок - заборгованість за основним боргом; 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки - заборгованість за відсотками; 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість за комісіями (а.с.29).

Заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 51014 (п`ятдесят одна тисяча чотирнадцять) гривень 2 (дві) копійки, з яких: 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок - заборгованість за основним боргом; 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки - заборгованість за відсотками; 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість за комісіями згідно з довідкою-розрахунком АТ «Ідея банк» заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року станом на 17.11.2013 (а.с.21), випискою АТ «Ідея банк» за період з 03.03.2018 по 17.11.2023 (а.с.22-24), розрахунком ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року (а.с.25).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, право вимоги від якого перейшло до нового кредитора.

Позиція суду

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Згідно із ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Із огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач має довести відповідними доказами факт переходу до нього права вимоги за договорами позики, а також наявність та розмір заборгованості за вказаними договорами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року не суперечить статті 514 ЦК України та доводиться належними та допустимими доказами.

Наявність в матеріалах справи витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року та доказів оплати за Договором факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року, відповідно до вимог п. 2.1 цього договору факторингу свідчить про набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги заКредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року.

Отож, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року на підставі Договору факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом розміру боргу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemoplusiurisadaliumtransferrepotest, quamipsehaberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

У той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Матеріали справи містять банківську виписку по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості.

Оцінюючи у сукупності зазначені докази, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року в сумі 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, оскільки з виписки видно, що протягом 06.04.2018 по 23.05.2018 ОСОБА_1 сплачувала кошти на погашення тіла кредиту.

Разом з тим, з виписки вбачається про періодичну сплату позичальником відсотків за користування коштами. Однак, із довідки-розрахунку не вбачається, в якому розмірі, на яку суму отриманого та неповернутого кредиту щомісячно нараховувались проценти та комісії, а також за який період позивач вважає необхідним стягнути їх.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості, суд позбавлений перевірити заявлений до стягнення розмір заборгованості за відсотками 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки та 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - за комісіями, правильність їх нарахування та період нарахування.

Із вимог позивача видно, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитним договором позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором. Із наведеного слідує, що розмір заборгованості за відсотками був розрахований станом на 17.11.2023, в той час як Кредитний договір №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року припинив свою дію 03.03.2020.

За встановлених обставин, суд вважає недоведеним розмір заборгованості за відсотками 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки та 22884 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - за комісіями, а тому рішення в цій частині не може залишатись в силі.

Доводи представника відповідача про те, що розрахунок заборгованості сам по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості та не підтверджує її розміру, враховуючи те, що в ньому міститься лише загальна сума заборгованості, однак не зазначено конкретного розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, тощо знайшли своє часткове підтвердження.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число місяця останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За змістом ст. 256, 257, 261, 262, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначається моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Аналізуючи умови договору і зміст зазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 06 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17 та від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14.

Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 262 ЦК України).

Як видно з п. 2.1. Кредитного договору №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року позичальник мав здійснювати платежі за кредитним договором в 24 щомісячних внесках включно до 3 дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів.

Із викладеного видно, що зобов`язання за цим кредитним договором повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Тобто, до вимог, які мали бути сплачені 03.04.2018, позовна давність мала б сплисти 03.04.2021 і т.д.

Разом з тим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення позивача до суду з позовом (березень 2024 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, враховуючи зміни до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України, відбулося відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 02 квітня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 02 квітня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.

Ураховуючи, що карантин на території України діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, а воєнний стан введено з 24.02.2022 і він триває донині, перебіг позовної давності за вимогами позивача був продовжений. Оскільки Кредитний договір №Z06.00213.003720940 укладено 03.03.2018, строк позовної давності не сплив на момент запровадження карантину, а отже, був автоматично продовжений законом. Таким чином, звернення позивача до суду 15.10.2025 відбулося в межах строку позовної давності.

Окрім того, з виписки по рахунку відповідача видно, що відповідачем частково вносились кошти в рахунок погашення кредиту, і кошти, що надійшли, зараховувались в порядку, визначеному п. 2.1 Кредитного договору №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року, що у свою чергу також свідчить про переривання строків позовної давності.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором та Договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат

Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наведене вище, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема судовий збір у сумі 961 (дев`ятсот шістдесят одна) гривня 49 (сорок дев`ять) копійок.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258 - 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 6, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 527, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 638, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, суд

ухвалив:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; юридична адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, 01032, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором №Z06.00213.003720940 від 3 березня 2018 року в сумі 16198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; юридична адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, 01032, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») суму сплаченого судового збору в сумі 961 (дев`ятсот шістдесят одна) гривня 49 (сорок дев`ять) копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 31.07.2026.