Рішення № 138653260, 30.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

756/15517/25 2/441/358/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30.07.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Лихоносової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Грибанов Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73825445 від 13 листопада 2024 року в розмірі 23 086 гривень 00 копійок, а також понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 13 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73825445, який оформлено у вигляді електронного документа з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор виконав умови договору, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі 7 000 гривень 00 копійок шляхом їх безготівкового перерахування на банківську картку позичальника, однак відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 23 086 гривень 00 копійок, яка складається з 7 000 гривень 00 копійок заборгованості за основною сумою боргу, 1 050 гривень 00 копійок заборгованості за процентами, 13 986 гривень 00 копійок заборгованості за пенею та 1 050 гривень 00 копійок заборгованості за комісією за надання кредиту.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73825445 від 13 листопада 2024 року.

Всупереч умовам кредитного договору відповідачка заборгованість не погасила. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 остання не здійснила платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Городоцького районного суду Львівської області за зареєстрованим місцем проживання відповідачки. Справа надійшла до суду 24 грудня 2025 року, ухвалою судді відкрито провадження 30 грудня 2025 року та призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

01 квітня 2026 року представник відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю. Покликалася на те, що позивач не надав належних первинних бухгалтерських і банківських документів про фактичне перерахування кредитних коштів відповідачці, а довідка первісного кредитора та складений позивачем розрахунок самі по собі не підтверджують видачу кредиту й розмір заборгованості. У відзиві також зазначено, що розрахунок не містить деталізації нарахувань за кожним платіжним періодом, а подані документи щодо факторингу, на думку сторони відповідача, не підтверджують у належний спосіб передання позивачеві права вимоги саме за спірним договором. Окремо представник відповідачки заперечила проти стягнення комісії як плати за дії кредитодавця, вчинені на власну користь, та пені, нарахованої під час дії воєнного стану всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. 25 березня 2026 року представник відповідачки подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника, підтримала викладені у відзиві заперечення і просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

02 квітня 2026 року представник позивача Гончарук Д.Р. подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі після заповнення відповідачкою заявки в особистому кабінеті та підписано одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти в сумі 7 000 гривень 00 копійок перераховано 13 листопада 2024 року на зазначену позичальницею картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою первісного кредитора № КД-000051627/ТНПП. Представник позивача у відповіді на відзив також покликався на подані договір факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, додаткову угоду № 1 до нього, акт приймання-передачі Реєстру боржників № 2, витяг з такого реєстру та платіжну інструкцію № 682 від 31 березня 2025 року як на докази переходу права вимоги. Вказував, що відповідачка не подала власного розрахунку заборгованості та доказів погашення боргу, а передбачена договором комісія охоплює адміністративні й операційні витрати кредитодавця під час розгляду заявки і видачі кредиту.

Одночасно з відповіддю на відзив представник позивача подав клопотання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» відомостей про належність відповідачці карткового рахунку та зарахування 13 листопада 2024 року на картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 7 000 гривень 00 копійок за кредитним договором № 73825445. Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року це клопотання задоволено та відповідні відомості витребувано.

Листом від 13 травня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260506/56232-БТ АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , а 13 листопада 2024 року на відповідний картковий рахунок зараховано 7 000 гривень 00 копійок.

Представник позивача у позовній заяві, відповіді на відзив та клопотанні про витребування доказів просив проводити судові засідання за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на подані сторонами заяви суд ухвалив розглядати справу без їхньої участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 13 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73825445, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 7 000 гривень 00 копійок. Строк кредитування визначено 30 днів, останнім днем строку кредитування є 12 грудня 2024 року.

Пунктом 2.2 договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 0,500 відсотка за день користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі 15 відсотків від суми кредиту, що становить 1 050 гривень 00 копійок. За прострочення повернення кредиту договором передбачено пеню в розмірі 2,7 відсотка за день.

Факт видачі відповідачці кредиту в розмірі 7 000 гривень 00 копійок підтверджується умовами електронного договору, довідкою первісного кредитора № КД-000051627/ТНПП та отриманими на виконання ухвали суду від 16 квітня 2026 року відомостями АТ КБ «ПриватБанк». Банк підтвердив, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та що 13 листопада 2024 року на відповідний картковий рахунок зараховано 7 000 гривень 00 копійок.

Згідно з наданим позивачем розрахунком та витягом з Реєстру боржників № 2 від 27 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 73825445 становить 23 086 гривень 00 копійок і складається з 7 000 гривень 00 копійок основного боргу, 1 050 гривень 00 копійок процентів, 13 986 гривень 00 копійок пені та 1 050 гривень 00 копійок комісії за надання кредиту.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25. Додатковою угодою № 1, актом приймання-передачі Реєстру боржників № 2 та витягом із цього реєстру від 27 березня 2025 року підтверджено передання факторові права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 73825445 від 13 листопада 2024 року. Виконання фактором свого обов`язку з фінансування клієнта підтверджується платіжною інструкцією № 682 від 31 березня 2025 року.

Частинами першою - четвертою та пунктом четвертим частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої і другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Особливості укладення договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частинами третьою, четвертою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором, якщо сторони попередньо погодили його використання.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладення кредитних договорів у електронній формі та використання одноразового ідентифікатора викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про належне укладення 13 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору № 73825445 шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, однак сама по собі відсутність такого повідомлення не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредитної заборгованості, а боржник у такому разі має право здійснити виконання первісному кредиторові.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк, встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, що передбачено статтею 610 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заперечення сторони відповідача щодо недоведеності укладення договору, видачі кредиту та переходу права вимоги спростовуються сукупністю наведених доказів: електронним договором, підписаним одноразовим ідентифікатором, банківськими відомостями про належність картки відповідачці та зарахування 7 000 гривень 00 копійок, а також договором факторингу і документами про передання Реєстру боржників. Ці докази є взаємно узгодженими та дають змогу встановити як виникнення кредитного зобов`язання, так і набуття позивачем права вимоги.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала, кредит і проценти не сплатила. Нарахування процентів у сумі 1 050 гривень 00 копійок здійснено виключно за погоджені сторонами 30 днів користування кредитом за фіксованою ставкою 0,5 відсотка на день (7 000,00 ? 0,5 % ? 30), що відповідає умовам договору. Доказів повернення кредиту або сплати процентів відповідачкою не подано.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 7 000 гривень 00 копійок та процентами, нарахованими в межах погодженого строку кредитування, в розмірі 1 050 гривень 00 копійок, а всього 8 050 гривень 00 копійок, підлягає задоволенню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан. Строк його дії неодноразово продовжено й такий дії на сьогоднішній день.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання відповідних договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Пеня в розмірі 13 986 гривень 00 копійок за кредитним договором № 73825445 від 13 листопада 2024 року нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання після 24 лютого 2022 року, тобто під час дії положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підстав для стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 1 050 гривень 00 копійок суд не убачає з огляду на таке.

Зі змісту пунктів 2.2.4 та 6.2 кредитного договору вбачається, що комісію встановлено в розмірі 15 відсотків від суми кредиту та визначено як плату, що включає адміністративні й операційні витрати кредитодавця під час розгляду заявки та надання кредиту. При цьому договором окремо передбачено проценти як плату за користування кредитними коштами.

Отже, нарахована комісія фактично є платою за дії кредитодавця з розгляду заявки, прийняття рішення про видачу кредиту, укладення договору та перерахування кредитних коштів, тобто за дії, які кредитодавець вчиняє для встановлення кредитних правовідносин та на виконання власного обов`язку за договором. Самостійної послуги, яка б надавалася відповідачці поза межами надання кредиту та мала окрему споживчу цінність, умовами договору не визначено, а доказів фактичного надання такої окремої послуги позивачем не подано.

Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначив, що держава, встановлюючи засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом, комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування та охоронюваними законом правами й інтересами споживачів кредитних послуг.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні відповідати засадам справедливості, добросовісності і розумності, оскільки споживач є слабшою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 звернуто увагу, що кредитодавець не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, а також за дії, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення кредитних правовідносин. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він фактично не звертався.

Умова договору про сплату комісії за надання кредиту без визначення окремої конкретної послуги, відмінної від дій кредитодавця з розгляду заявки, укладення та виконання кредитного договору, порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу, що не узгоджується з положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту за договором № 73825445 від 13 листопада 2024 року в розмірі 1 050 гривень 00 копійок задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог відповідно до статей 133, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Із заявлених до стягнення 23 086 гривень 00 копійок задоволено вимоги на суму 8 050 гривень 00 копійок, тому з відповідачки належить стягнути 1 055 гривень 85 копійок судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист прав споживачів», суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження вулиця Симона Петлюри, 30 у місті Києві) заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73825445 від 13 листопада 2024 року в розмірі 8 050 (вісім тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок та 1 055 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) гривень 85 копійок судового збору, а всього 9 105 (дев`ять тисяч сто п`ять) гривень 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Переттятько О.В.