Рішення № 138652980, 23.07.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1031/20

Провадження № 2/333/388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою: КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактичне місце знаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79А

до відповідача 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача 2: ОСОБА_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

до відповідача 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача 4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача 5: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 47 404,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2020 у справі №333/1031/20 позов КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задоволено. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» 47 404 грн. 47 коп. основного боргу.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2025 заяву ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник, адвокат Безрукова Світлана Олександрівна, про перегляд заочного рішення по справі №333/1031/20 задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2020 у цивільній справі №333/1031/20 скасовано. Розгляд справи №333/1031/20 вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 17.05.2010 року зобов`язався надавати послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води ОСОБА_1 , яка мешкає та є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Співвласниками зазначеної квартири є також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, відповідачі 1,2,3,4,5 свої зобов`язання з своєчасної оплати за надані послуги за встановленими тарифами не виконали, внаслідок чого, за останніми утворилась заборгованість в сумі 47 404,47 грн. за період з 01.03.2016 року по 31.12.2019 року. З цих підстав, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідачі 1, 2, 3, 4 до зали судового засідання не з`явились, повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду.

Відповідач 5 та його представник в судове засідання 23.07.2026 не з`явились, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.10.2025 відповідач 5 та його представник заперечують проти заявлених вимог, вказують, що у даній справі позов пред?явлений до відповідача, який є власником 1/4 частки квартири, до якої позивач можливо надавав послуги з опалення та горячої води. Доказів того, що відповідач є власником іншої частини квартири в матеріалах справи відсутні. Відповідач 5 звертає увагу суду, що ОСОБА_5 не є користувачем послуг наданих Позивачем за адресо: АДРЕСА_3 , так як він не мешкає та навіть не проживає за данною адресою, так як мешкає та зарестрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відміткою в паспорті ОСОБА_5 . Також просить суд до вимог позивача щодо стягнення з відповідача боргу поза межами загального трьох річного строку позовної давності, тобто нарахованої заборгованості з березня 2016 по березень 2017 року застосувати наслідки спливу позовної давності. Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує заборгованість. Також звертає увагу що даний розрахунок не зрозуміло ким складено та не підтверджено повноваження даної особи, це не є первинним документом Позивача, тому вважаю даний розрахунок не є доказом заборгованості відповідача в даній справі. Також до розрахунку не додано жодного підтвердження вихідних даних та їх відповідність. В договорі доданому до позову зазначена вартість за централізоване опалення - 3.948грн. за метр квадратний та 8,964 грн за куб. метр води, при цьому зазначено в договорі про існування лічильника обліку води та теплової енергії з 2005 року. А в розрахунку жодного посилання на показання даного лічильника. При цьому в розрахунку не зазначено за які послуги зроблено цей розрахунок, і в ньому зазначено, що він стосуєтья ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому вважає ці твердження ставлять під сумнів суму заборгованості в розмірі 47 404,47грн, а отже не є належним доказом існування боргу. Вважає, що позивачем у даній справі не доведено законність нарахування заборгованості за ЖК послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. 28.03.2025 року від Шостої запорізької державної нотаріальної контори до суду надійшли інформаційні довідки із Спадкового реєстру, згідно яких відсутні відомості про наявність спадкових справ (свідоцтв про право на спадщину), заповітів/спадкових договорів щодо померлої ОСОБА_4 . Крім того, згідно з відповіді Управління державної реєстрації відділу ДРАЦС У Запорізькій області від 23.09.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складений актовий запис про смерть №137 від 27.01.2020 року. Відповідно до відповіді Управління державної реєстрації відділу ДРАЦС у Запорізькій області від 04.11.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис про смерть № 516 від 21.02.2022 року. Відповідно до свідотцва про смерть ОСОБА_3 також помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Враховуючи, що відомості про правонаступників після померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відсутні відповідач 5 просить суд виключити з кола відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Судом встановлено, що 17.05.2010 року між КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі директора Філії КОНЦЕРНУ «МТМ» Комунарського району Іванова В.О., що діє на підставі Положення про Філію та довіреності від 04.01.2010 року №5 (виконавцем, з однієї сторони, і ОСОБА_1 , яка є власником квартири, з другої сторони, укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с. 8-9).

На підставі п. 1 зазначеного договору позивач у справі зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а ОСОБА_1 своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 9 договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 17.05.2010 року, платежі за послуги вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 1 п. 16 договору, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Підпунктом 1 п. 18 договору визначено, що виконавець зобов`язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору.

Цей договір дії до 31.12.2014 року та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 30 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, КОНЦЕРНОМ «МТМ» (виконавець) свої зобов`язання за договором виконано повністю, а саме: надано в період з 01.03.2016 року по 31.12.2019 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 на загальну суму 47 404,47 грн.

Згідно з довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, отримувачами послуг за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 5).

Як встановлено судом в ході розгляду цієї справи відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 21.02.2022 за № НОМЕР_2 .

Згідно з свідоцтва про смерть від 27.01.2020 за № НОМЕР_3 , відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, відповідач 3 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 12.06.2023 за № НОМЕР_4 .

Крім того, відповідач 4 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 09.09.2024 за № НОМЕР_5 .

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З відповіді Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 30.04.2026 № 592/02-14 судом встановлено, що після померлих: ІНФОРМАЦІЯ_11 гр. ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_12 гр. ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_3 в держнотконторі спадкові справи не заводились.

Також, розглянувши матеріали копії спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 гр. ОСОБА_4 судом не встановлено наявність спадкоємців після померлої.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача 2 - ОСОБА_2 , відповідача 3 - ОСОБА_3 та відповідача 4 - ОСОБА_4 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із смертю останніх.

Водночас, розглянувши вимоги КОНЦЕРНУ «МТМ» до відповідача 5 - ОСОБА_6 судом з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 09.05.2025 № 00051124132 встановлено зміну прізвища та ім`я по батькові останнього, а саме: на прізвище ОСОБА_7 та по батькові ОСОБА_8 .

Отже, суд виходить з того, що вірним ім`ям (прізвище, ім`я та по батькові) відповідача 5 є ОСОБА_5 .

Статтею 67 ЖК Української РСР встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VІІІ), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону №2189-VІІІ).

В силу ст. 9 Закону №2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України від 02 червня 2005 року №2633-ІV«Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок споживача оплачувати послуги передбачений був також пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (які були чинними на період виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), які були чинними на період виникнення спірних правовідносин, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Вбачається, що відповідач 5, який є співвласником спірного нерухомого майна, від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано.

Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять та відповідачем 5 не надано.

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) та враховується судом при розгляді цієї справи.

Судом встановлено, що відповідач 5 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а тому відповідно до закону зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, дослідивши надані відповідачем 5 у письмових поясненнях доводи, суд дійшов висновку, що відповідачем 5 жодних доказів, які б достовірно підтверджували факт неотримання ОСОБА_5 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_5 в період з 01.03.2016 по 31.12.2019 не надано.

Так, суд виходить з того, що реєстрація місця проживання відповідача 5 за іншою адресою проживання не звільняє останнього від обов`язку утримувати належне йому майно та як наслідок сплачувати послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, оскільки доказів про те, що ОСОБА_5 звертався до позивача із заявами про не користування такими послугами або ж відмову від отримання таких послуг матеріали цієї справи не містять.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт наявності заборгованості в розмірі 47 404,47 грн. підтверджується матеріалами цієї справи й не спростований відповідачем в ході її розгляду.

Відповідач 5 у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

За змістом статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги Концерну «МТМ» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.03.2016 по 31.12.2019.

Водночас, із вказаними вимогами Концерн «МТМ» звернувся до суду 05.03.2020.

Таким чином, оскільки плата за отриманні послуги повинна вноситись не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені за період з березня 2016 р. по березень 2017 р. (прострочення зобов`язання за березень 2017 р. починається з 21.04.2017) заявлені поза межами строку позовної давності.

За таких обставин, враховуючи відсутність клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та не встановлення судом поважності причин такого пропуску, судом відмовляється у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5 суми заборгованості в розмірі 18 051,72 грн. за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з березня 2016 р. по березень 2017 р.

Враховуючи, що відповідач 5 оплату решти наданих послуг в сумі 29 352,75 грн. за період з квітня 2017 року по грудень 2019 року не довів, будь-яких претензій щодо надання послуг позивачу не пред`явив, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу з відповідача 5 в сумі 29 352,75 грн. за вказаний вище період є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги ОСОБА_5 про стягнення з Концерну «МТМ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд дійшов до висновку про їх відмову, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги відповідачем 5 надано копію договору про надання правничої допомоги від 11.03.2025, укладеного між адвокатом Безруковою С.О. та ОСОБА_5 , ордер на надання правничої допомоги від 15.03.2025 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.08.2018.

Розглянувши надані відповідачем документи, судом встановлено, що умовами п. 1.2. договору про надання правничої допомоги від 11.03.2025 передбачено складення між сторонами цього договору акту на підтвердження факту надання Виконавцем (Безруковою С.О.) Замовнику ( ОСОБА_5 ) послуг відповідно до умов цього договору.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем 5 на підтвердження належного виконання договору про надання правничої допомоги від 11.03.2025 на суму 8000 грн. не надано до матеріалів справи акту наданих послуг, підписаного між Виконавцем (Безруковою С.О.) та Замовником ( ОСОБА_5 ).

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем 5 розміру понесених витрат на правничу допомогу. А тому, суд не вбачає підстав для покладення таких витрат на позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 301,55 грн. покладається на відповідача 5 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 255, 258, 259, 265, 268 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (поточний рахунок № НОМЕР_6 , філія Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 29 352 (двадцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 75 коп. основного боргу.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (поточний рахунок № НОМЕР_7 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458) 1 301 (одну тисячу триста одну) грн. 55 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача 2 - ОСОБА_2 , відповідача 3 - ОСОБА_3 та відповідача 4 - ОСОБА_4 закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В.Круглікова