Ухвала суду № 138652660, 28.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2938/26

Провадження № 1-кп/307/195/26

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

28 липня 2026 року м.Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2022 року за № 12022071160000519 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Тячівського районного суду Закарпатської області з Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2022 року за № 12022071160000519.

27 липня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочини, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 9 років, з конфіскацією майна, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_4 , може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, допитаних на стадії досудового розслідування та вказані особи не допитані у ході судового розгляду, у зв`язку з цим ОСОБА_4 , може на них впливати, а також впливати на інших співучасників злочину у тому числі які не встановлені на даний час органом досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, хоча останній є раніше не судимий, однак враховуючи те, що відносно останнього внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України, говорить про те, що останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень. Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду та одночасно підтримав раніше подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити. Крім того, заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників провадження щодо можливості призначення справи до судового розгляду, а також вирішуючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Тячівському районному суду Закарпатської області.

Сторони кримінального провадження клопотань щодо прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, не заявили.

Суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, так як обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст. 27 КПК України, відсутні.

У відповідності до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави строком на 60 днів до 29 червня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави строком на 60 днів до 01 серпня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, на даний час є неодруженим, на утриманні дітей чи інших осіб не має, раніше не судимий. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

Натомість, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

У межах зазначеного кримінального провадження судовий розгляд ще не розпочато, свідки не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на свідків.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченими цієї обставини, переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання вказаним ризикам, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає обвинуваченому розмір застави.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, а тому вважає доцільним та співмірним визначити обвинуваченому заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 314-316 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 годину 00 хвилин 03 серпня 2026 року в залі судового засідання Тячівського районного суду Закарпатської області, за адресою: місто Тячів, вулиця Незалежності, 120, Закарпатська область.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 25 вересня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на наступний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу застава.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти суд, у провадженні якого знаходиться справа про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та надіслати прокурору, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 11 год. 40 хв. 31 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1