Рішення № 138652607, 20.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5852/25

Провадження № 2/303/2115/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (представник Дараган Юлія Олександрівна) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначило, що 31.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №73778324, у пункті 1 якого зазначено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті htpp://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Погодився з тим, що до моменту підписання договору позики вивчив договір та правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті htpp://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Правила надання грошових коштів у позику є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу необхідну інформацію, необхідну для укладення договору. Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та підписано за допомогою одноразового ідентифікатора згідно ЗУ «Про електронну комерцію». 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором. Пунктом 1.1 договору факторингу визначено, що згідно умов цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядженні клієнтів (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. У п. 1.2 договору факторингу від 14.06.2021 зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно п. 9.1 договору факторингу, зі змінами та доповненнями відповідно до додаткової угоди № 7 від 13 червня 2022 року, даний договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік. Відповідно до реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 771 грн, з яких: 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 735,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 13 986,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1050,00 грн - комісія за надання позики. Згідно з п. 2.1.7. договору факторингу на день підписання відповідного реєстру боржників право вимоги, яке відступається за відповідним реєстром боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочення зобов`язань з боку боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов`язань по поверненню такої заборгованості. Відповідно п. 1.3. договору факторингу з відповідними змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЕАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Згідно п. 3.7. договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошові кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов`язань за договорами позики, права вимоги за якими відступлено фактору, після передачі права вимоги до фактора. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» або на рахунки попереднього кредитора. 3 моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахував жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЄАПБ» за договором позики № 73778324 від 31.08.2024 в розмірі 22 771 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 735,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 13 986,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн - комісія за надання позики. Також зазначив, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28054-04/2024, який підписано електронним підписом позичальника. що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 8 кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами (пп. 1.6 п. 1 кредитного договору). Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс кредит» (п. 7.6 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов`язується дотримуватись цих правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 20.08.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Згідно п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникає у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на оскарження яких належить кредитору. У п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнтів до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями. Пунктом 1.3 договору факторингу передбачено, що ТОВ «Аванс кредит» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію, передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ» у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Згідно з п. 3.9 договору факторингу у разі отримання коштів від боржників, органів державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього договору, клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно) на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов`язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме вказати наступні данні боржників: прізвище, ім`я, по-батькові, код номер облікової картки платників податків, № кредитного договору. У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснив жодного платежу, має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 28054-04/2024 від 16.04.2024 в розмірі 16 000,00 грн з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000,00 грн сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики № 73778324 в розмірі 22 771,00 грн з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 735,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 13 986,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн - комісія за надання позики, а також за кредитним договором № 28054-04/2024 в розмірі 16 000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями. Всього стягнути з відповідача 38 771,00 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.09.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Свою позицію мотивує тим, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в позові об`єднано вимоги за двома окремими договорами від 31.08.2024 № 73778324 з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та від 16.04.2024 № 28054-04/2024 з ТОВ «Аванс кредит». Позивачем не надано належних доказів, які підтверджують перехід до нього прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу, зокрема: реєстри прав вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяги із реєстрів (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток що робить їх неналежним доказом, оскільки неможливо встановити чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; відсутні докази сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав; позивачем не надано доказів на підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісних кредиторів, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитними договорами. Вважав, що відступлення права вимоги може застосовуватися лише до дійсних прав, що існують на момент їх передачі. Щодо договору від 31.08.2024 № 73778324 з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зазначає, що між позивачем та первісним кредитором на час укладення договору відступлення права вимоги, тобто станом на 14.06.2021 не було погоджено всі істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли були охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто станом на 31.08.2024 (дата укладення договору № 73778324). На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14.06.2021 боргові зобов`язання за кредитною угодою від 31.08.2024 не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу. Отже, фактично заміна кредитора у зобов`язанні не відбулася, оскільки передача права вимоги за зобов`язанням, яке виникло після закінчення дії та виконання договору факторингу є неможлива. Крім того, вважав, що відсутні докази погодження наданих кредитних умов. Позивачем на підтвердження укладення електронних договорів надано копії договору від 31.08.2024 №73778324 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та від 16.04.2024 №28054-04/2024 з ТОВ «Аванс кредит» без підпису позивача як позичальника. Заперечував факт підписання зазначених договорів електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача. Наявні в матеріалах справи паперові копії кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Якби він дійсно укладав такі договори, то в обов`язковому порядку мав би здійснити набір у електронній формі комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація мала б відобразитися у вказаній електронній формі та зберегтися на серверах кредитора для подальшого долучення до кредитних договорів, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори факторингу (у вигляді паперової копії), на підставі яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги, було створено у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Однак, в матеріалах справи відсутні генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо. При належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладеного підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає «підписом» неможливо, оскільки не підтверджено направлення смс повідомлення на мобільний номер відповідача, належність номера телефону саме відповідачу, а також позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач. При цьому, оскільки негативні факти не підлягають доведенню (у цьому випадку - непогодження умов договору), саме на позивача покладено обов`язок доказування факту укладення договору, але позивач цей обов`язок в повній мірі не виконав. Наведене, на думку відповідача, вказує на неукладеність оспорюваних правочинів - кредитних договорів від 31.08.2024 №73778324 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та 16.04.2024 № 28054-04/2024 з ТОВ «Аванс кредит», в тому числі на непогодження відповідачем процентних ставок. Просив суд врахувати, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Звертав увагу на те, що відсутні докази погодження відповідачем штрафних умов. Позивач міг би надати роздруківку договорів позики з будь-якими умовами неустойки, що є найбільш сприятливим для позивача і відповідач та суд не можуть перевірить достовірність цих електронних документів, поданих в паперовій формі. Також позивачем не надано належного розрахунку неустойки із зазначенням % ставки, суми заборгованості на кожен день прострочення виконання зобов`язання, методології/формули розрахунку неустойки тощо. З урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування неустойки в розмірі 13 986,00 грн за договором є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов`язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022, в період дії воєнного стану, а правильність нарахувань позивач не довів відповідними доказами. Щодо позовних вимог про стягнення комісії за кредитним договором від 31.08.2024 № 73778324 звернув увагу, що умови договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Оскільки відповідачу під виглядом комісії було встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватись безоплатно, наголосив, що положення щодо обов`язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними. З урахуванням викладеного, вважав, що вимоги позивача в частині стягнення боргу за нарахованою комісією в розмірі 1 050,00 грн неконкретизовані, незрозумілі та невизначені послуги не підлягають задоволенню, оскільки умови кредитних договорів про комісією є нікчемними. Щодо нарахованих відсотків за договором від 16.04.2024 № 28054-04/2024 зауважив, що нормами ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22.04.2024, 1,5% - до 20.08.2024, а з 21.08.2024 діє процентна ставка 1%. Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Кредитний договір від 16.04.2024 № 28054-04/2024 з ТОВ «Аванс кредит» датовано вже після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні >1% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Вважав, що розмір процентів за кредитним договором з ТОВ «Аванс кредит» від 16.04.2024 № 28054-04/2024 за період з 16.04.2024 по 13.08.2024 за максимальною ставкою 1% повинен складати 4800,00 грн виходячи з розрахунку 4000 х 1% х 120 днів. Щодо відсутності доказів перерахування грошових коштів відповідач зауважив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Надані позивачем розрахунки заборгованості не містять формули/методики розрахунку заборгованості за кожен день. Лише зазначено розмір боргу на дату відступлення заборгованості, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту так і про процентам за користування кредитом. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам були розраховані вірно та з урахуванням ЗУ «Про споживче кредитування». Також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування відповідачу сум позики первісними кредиторами. Вважав, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: укладення кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами, на умовах, що вказані в наданих копіях договорів; не довів перерахування (видачу) відповідачу тіла кредиту первісними кредиторами; не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків та інших платежів, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами; не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог. Просив відмовити ТОВ «ФК «ЄАПБ» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Судом встановлено, що 16.04.2024 до укладення договору про споживчий кредит ТОВ «Аванс кредит» доведено до відома ОСОБА_1 інформацію по кредитуванню (а.с. 34-35).

16.04.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 2805-04/2024 згідно з п. 1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах, визначених цим договором (а.с. 30-33).

Пунктом 1.2 договору № 2805-04/2024 визначено мету отримання кредиту - на власні потреби, кредит надається на 120 днів, дата надання кредиту 16.04.2024, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування, дата погашення кредиту 13.08.2024.

Відповідно до п.1.4 договору № 2805-04/2024 за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є сплатою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

За пп. 1.4.1 зазначеного договору денна процентна ставка становить 2,50% та застосовуються у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.6 договору № 2805-04/2024 кредит видається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти № 4441-11хх-хххх-1796 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається виданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Пунктом 2.17 договору № 2805-04/2024 передбачено, що введенням коду на сайті товариства клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) товариства на укладення кредитного договору (електронний підпис клієнта накладається на оригінал договору.

Укладання договору відбувається згідно ЗУ «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти товариства, що є укладенням договору відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» товариство накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал договору завантажується (надсилається) в особистий кабінет клієнта.

Після підписання договору товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок клієнта за реквізитами банківської картки клієнта (п. 2.21).

Згідно п. 7.1 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього договору.

31.08.2024 шляхом підписання паспорту споживчого кредиту до договору позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) споживачу ОСОБА_1 до укладення договору надано інформацію про споживчий кредит (а.с. 13-14).

31.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73778324 (а.с. 8-12).

Згідно з п. 1 цього договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики. Пунктом 2.1 договору позики № 73778324 визначено, що сума позики складає 7000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2 договору № 73778324 строк позики (строк договору) складає 30 днів.

За пунктом 2.3 договору № 73778324 процентну ставку/день встановлено у розмірі 0,35 % (фіксована).

Пунктом 2.4 договору № 73778324 передбачено комісію за надання позики у розмірі 15% від суми наданої позики, що у грошовому виразі складає 1050,00 грн. Дата надання позики - 31.08.2024, дата повернення позики (останній день) - 29.09.2024, денна процентна ставка/день - 0,850%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%, пеня - 2,7% день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1644,02%, орієнтовна загальна вартість позики - 8785,00 грн.

Відповідно до п.4 договору № 73778324, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування.

Відповідно до п. 5 договору № 73778324, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що відповідно до п. п. 5.1. позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування, ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно п. п. 5.3. зазначеного договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

У пункті 21 договору № 73778324 зазначено, що він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використання інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно ЗУ «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що 16.04.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №28054-04/2024. Договір підписаний сторонами шляхом вчинення представником кредитодавця аналога власноручного підпису та позичальником - електронного підпису W2302, що підтверджується розділом 3 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Також встановлено, що 31.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №73778324 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір підписаний сторонами шляхом вчинення представником позикодавця електронного підпису 13422 та позичальником - електронного підпису одноразовим ідентифікатором 621112, що підтверджується розділом 11 Договору «Реквізити сторін».

Зазначеним підтверджується факт укладення кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами, на умовах, що вказані в наданих копіях договорів та спростовується твердження відповідача щодо відсутності доказів погодження кредитних умов та факту неукладення кредитних договорів.

Слід зауважити, що позивачем надано суду письмові копії кредитних договорів, які підписано сторонами в електронній формі, копії яких посвідчено позивачем належним чином і у суду відсутні підстави їм не довіряти.

Водночас, заперечуючи факт підписання цих кредитних договорів сторонами відповідач не скористався наданим йому ч. 6 ст. 95 ЦПК України правом на витребування оригіналів договорів, підписання яких ним оспорюються, а також не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту їх непідписання і не заявлено клопотання про їх витребування судом в зв`язку з неможливістю їх надання.

Крім того, твердження відповідача про непідписання кредитного договору від 16.04.2024 №28054-04/2024 спростовується механізмом укладення договору, який передбачено у п. 21-24 договору, відповідно до яких передбачено певну послідовність дій сторін договору, без виконання яких, отримання грошових коштів позичальником неможливе, а також довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025, якими підтверджено факт отримання грошових коштів за договором від 16.04.2024 №28054-04/2024, що свідчить про виконання сторонами положень п. 21-24 договору щодо його укладення.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнтові. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 14/06/21 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 7 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань (п. 9.1).

Договір укладений в двох примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу по одному примірнику для кожної сторони (п. 9.8).

Додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сторони погодились викласти п. 1.3 в наступній редакції: «клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимоги чинного законодавства» (а.с. 18).

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 визначено, що вона вкладена українською мовою у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

Додатковою угодою № 7 від 13.06.2021 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сторони домовились викласти п. 9.1 в наступній редакції: «9.1. Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін, договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с. 19).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 7 від 13.06.2022 визначено, що вона складена українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу по одному для кожної сторони.

Додатковою угодою № 47 від 24.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сторони домовились про наступне:

- п. 3. Загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 становить 60 988 910,62 грн;

- п. 4. В якості ціни продажу згідно з реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3 419 043,99 грн» (а.с.20). 24.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» складено акт прийому-передачі реєстру боржників № 42 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 21). Сторони склали даний акт про те, що на виконання п 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 42 від 24.01.2025 кількістю 4965, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 60 988 910,62.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 42 до договору факторингу № 14/06/2 від 14.06.2021, ТОВ «ФК ЄАПБ» клієнт відступає факторові право вимоги щодо боржника № 2514 ОСОБА_1 , ІПН боржника - НОМЕР_1 , номер договору позики -73778324, дата договору позики - 31.08.2024, сума заборгованості за основною сумою боргу - 7 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 735,00 грн, сума заборгованості за пенею - 13 986,00 грн, комісія за надання позики - 1050 грн, сума заборгованості разом - 22 771,00 грн; кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань - 117 (а.с. 23).

20.08.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20082024, у відповідності до п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 37-39). Договір підписано представниками сторін та скріплений печатками.

25.09.2024 між ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024 у якій пункт 3.2 договору викладено у наступній редакції: «загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором, без урахування штрафних санкцій складає 113 421 112, грн».

Також додатковою угодою викладено у новій редакції акт прийому-передачі реєстрів боржників від 20.08.2024 (п. 2) та акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників (п.3).

У пункті 2 акту прийому-передачі реєстру боржників від 20.08.2024 за договором факторингу від 20.08.2024 зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 8214, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношення до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 41).

Додаткова угода № 1 до договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024 та акт прийому-передачі реєстру боржників укладені в простій письмовій формі, підписані представниками сторін та скріплені печатками.

У реєстрі боржників під порядковим номером 4092 зазначено ОСОБА_1 , ІНН - 3557708891, номер кредитного договору - 28054-04/2024, сума заборгованості за основною сумою - 4000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 12 000,00 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям - 0,00 грн, сума заборгованості разом - 16 000,00 грн; кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань - 97, стадія судового провадження досудова (а.с. 43).

Реєстр боржників скріплено підписами представників сторін та печатками.

З наведеного вбачається, що договори факторингу, додаткові угоди до них, акти прийому - передачі укладені сторонами в простій письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками, тому твердження відповідача про відсутність таких не беруться судом до уваги, оскільки вони суперечать наданим позивачем доказам.

Також у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання відповідача на відсутність доказів переходу до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу, оскільки у виписках із реєстру боржників від 24.01.2025 та 20.08.2024 відображено суму заборгованості по кожному виду платежів та загальну суму заборгованостей (а.с.23, 43).

Щодо позиції відповідача, що перехід прав вимоги за договором факторингу може розповсюджуватися лише на існуючі зобов`язання слід зазначити наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважив, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги.

Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, який суд бере до уваги при вирішенні спору між позивачем та відповідачем у цій справі і приходить до наступного.

Договір факторингу № 14/06/21 має потенційну властивість для ідентифікації майбутньої вимоги в момент її виникнення, а саме п. 1.1 договору (грошова вимога строк виконання зобов`язань за якою настав, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1).

За додатковою угодою № 47 до договору факторингу № 14/06/21 сформовано реєстр боржників, в якому відображено перехід права вимоги до відповідача.

З огляду на наведене суд вважає, що в момент виникнення зобов`язання майбутня вимога щодо відповідача була індивідуалізована у додатковій угоді № 47 до договору факторингу № 14/06/21, а саме у реєстрі боржників № 42 під порядковим номером 2514 і ця вимога відступлена позивачу за договором факторингу 14/06/21.

Договір факторингу №20082024 від 20.08.2024 має потенційну властивість для ідентифікації майбутньої вимоги в момент її виникнення, а саме п. 1.1 договору (грошова вимога строк виконання зобов`язань за якою настав, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1).

За додатковою угодою №1 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024 сформовано реєстр боржників, в якому відображено перехід права вимоги до відповідача.

З огляду на наведене суд вважає, що в момент виникнення зобов`язання майбутня вимога щодо відповідача була індивідуалізована у додатковій угоді №1 до договору факторингу №20082024, а саме у реєстрі боржників №1 під порядковим номером 4092 і ця вимога є такою, що відступлена позивачу за договором факторингу№20082024.

Отже доводи відповідача з цього питання є безпідставними.

Відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено перехід прав вимоги за договорами факторингу, оскільки не надано доказів здійснення оплати ціни продажу за договорами.

Помилковим є посилання відповідача по постанови ВС у справах № 301/2368/14-ц від 03.11.2021 та № 2-879/11 від 29.09.2021, оскільки в цих справах договори факторингу пов`язували перехід прав вимоги із сплатою ціни продажу за договорами факторингу, отже правовідносини між сторонами у цих справах не є тотожними.

Верховний Суд виснував, що коли договір передбачає перехід права вимоги після оплати, якщо відсутні докази такої оплати, перехід суб`єктивного цивільного права не відбувся (постанова КЦС ВС від 11 листопада 2020 року у справі № 2-768/11), й акцентував, що це стосується лише договірних конструкцій, у межах яких сторони пов`язали перехід суб`єктивного цивільного права зі здійсненням оплати.

Пунктом 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 визначено, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей на набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024 визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей на набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Отже сторони не обумовили перехід прав вимоги сплатою ціни продажу, а моментом підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників. Позивачем надано підписані та скріплені печатками акти прийому-передачі реєстрів боржників, чим підтверджено перехід прав вимоги за обома договорами факторингу.

Судом встановлено, що за договором фінансового кредиту № 28054-04/2024 від 16.04.2024 позивач просить стягнути суму заборгованості у розмірі 16 000,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 12 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4000,00 грн підтверджується умовами кредитного договору, документами про її перерахування первісним кредитором, а саме листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025, розрахунками, отже зазначено сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд приходить до наступного виходячи з положень умов кредитного договору.

Так, відповідно до п. 1.2 договору фінансового кредиту № 28054-04/2024 кредит надавався відповідачу на 120 днів, дата надання - 16.04.2024; дата погашення - 13.08.2024.

У пункті 1.4.1 договору фінансового кредиту № 28054-04/2024 зазначено, що денна процентна ставка становить 2,50 % та наведено формулу за якою вона розрахована.

Відповідач не погоджується із розміром денної процентної ставки та навів власних розрахунок.

У ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

У пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

У розділі II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

У картці документа Закону № 3498-ІХ зазначено дату публікації - 23.12.2023, дату набрання чинності - 24.12.2023.

Тобто, з 24.12.2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Договір про надання фінансового кредити № 28054-04/2024 укладено 16.04.2024, станом на дату його укладення процентна ставка з урахуванням вимог ЗУ «Про споживче кредитування» не повинна була перевищувати 2,5%.

Отже визначена п. 1.4.1 договору фінансового кредиту № 28054-04/2024 процентна ставка у розмірі 2,5% відповідає вимог ЗУ «Про споживче кредитування», а зазначений у позові розмір заборгованості розрахований позивачем вірно ( 4 000,00 грн х 2,5% х 120 днів = 12 000,00 грн).

Відповідач заперечував отримання кредитних коштів, але суд бере до уваги, що відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250423101018 від 23.04.2025 успішно прийнято платіж 16.04.2024 17:25:25 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.ua - 375202846, призначення платежу: зарахування 4000,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с. 36).

Зазначена інформація відповідає пп. 1.1., 1.6 договору про надання фінансового кредиту № 28054-04/2024 та підтверджують факт перерахування кредитних коштів відповідачу.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250423101018 від 23.04.2025.

Узагальнюючи викладене суд приходить до висновку, що кредитодавець виконав своє зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 28054-04/2024 від 16.04.2024 та надав відповідачу кредитні кошти згідно з умовами кредитного договору, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка становить у розмірі 16 000,00 грн, з яких: 4000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 12 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас аналізуючи пропорційність заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом суд приходить до наступного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 679/1103/23 від 12.02.2025 викладено наступний правовий висновок:

«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням того, що заходи відповідальності у цивільному праві носять компенсаційний характер суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 000,00грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стяганню на користь позивача за договором про надання фінансового кредиту № 28054-04/2024 від 16.04.2024 буде становити 8000 грн, з яких: 4000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 4000,00 грн - сума заборгованості за відсотками і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем надано суду розрахунок заборгованості за договором позики № 73778324 від 31.08.2024, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідача 22 771,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 735,00 грн - сума заборгованості за процентами; 13 986,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1050,00 грн комісія.

Водночас позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 7000,00 грн як це передбачено умовами договору позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73778324 від 31.08.2024 та зарахування їх на рахунок відповідача ОСОБА_1 , хоча останній цей факт заперечував.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 (провадження № 61-41934св18), від 26 травня 2021 року у справі № 405/8280/19 (провадження № 61-3411св21), від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 73778324 в розмірі 22 771,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 735,00 грн - сума заборгованості за процентами; 13 986,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн комісія, задоволення не підлягають.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Так, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.

Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві під час звернення з позовом до суду.

Аналіз положень ч. 1 ст. 188 ЦПК України свідчить про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька позовних вимог. Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду з однією позовною вимогою про стягнення грошових коштів, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за різними договорами.

Таким чином, позивачем не об`єднано в одній позовній заяві декілька вимог, а відповідно при зверненні з позовом до суду позивачем не порушено порядок об`єднання позовних вимог, на яке посилається відповідач.

Крім того, помилковими є твердження відповідача, що порушення правил об`єднання є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки в такому випадку, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи має право роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька позовних вимог в самостійне провадження.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 611, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 8000 гривень (вісім тисяч гривень) - за договором про надання фінансового кредиту № 28054-04/2024 від 16.04.2024 та 624,68 гривень ( шістсот двадцять чотири гривни 68 копійок) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя