Рішення № 138652543, 31.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/840/26

Провадження № 2/302/549/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Хустської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області в особі Хустського відділу, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Хустської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області в особі Хустського відділу, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 . Його батько ОСОБА_3 помер скоріше, аніж мати, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 . Родинні зв`язки між ним і померлими батьками підтверджуються свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 .

Зазначав, що за життя його матір ОСОБА_2 заповітного розпорядження не залишила, про що свідчить відповідний витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Його мати ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована у буд. АДРЕСА_1 та на час її смерті разом із нею проживав та був зареєстрований він як її син, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області за № 81 від 09.03.2022.

Стверджував, що він прийняв спадщину до майна померлої матері ОСОБА_2 шляхом постійного проживання разом із нею на час її смерті відповідно до вимог статей 1261, 1268 ЦК України. При цьому ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від такої в установлений законом строк не звертався та за його заявою приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М. було відкрито спадкову справу № 27/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Указував, що до спадкового майна померлої ОСОБА_2 уходить житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельні ділянки розташовані на території Ізківської сільської ради, які були передані у приватну власність ОСОБА_2 за життя та належали їй згідно з державним актом на право власності на землю, а також право на земельну частку (пай) у майні КСП «Пролісок» с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445, виданого на підставі розпорядження Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 на ім?я ОСОБА_2 , запис № 280 від 15.06.1998. Розмір земельної частки (пай) складає 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується інформаційним листом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області за № 29-7-0.31-1811/2-26 від 25.03.2026. Однак, оригінал даного сертифікату на земельну частку (пай) утрачено ще за життя його матір`ю ОСОБА_2 .

З метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на цю земельну частку (пай) розміром 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), проте 16.06.2026 приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Дунаєв Ю. М. листом відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 на дану земельну частку (пай) через відсутність оригіналу документа, що підтверджує право на земельну частку (пай), а саме сертифіката серії ЗК № 0086445.

Покликався і на те, що він є належним спадкоємцем за законом до майна померлої ОСОБА_2 , однак, не зважаючи на той факт, що спадкове майно не є спірним, інших спадкоємців окрім нього немає, він не може реалізувати своє спадкове право на земельну частку пай у майні КСП «Пролісок» села Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області розміром 2,15 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445, виданого на ім?я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі втратою оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай), власником якого була померла ОСОБА_4 .

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) на території колишнього КСП «Пролісок» с. Ізки Міжгірського (теперішній Хустського) району Закарпатської області, розміром 2,15 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Міжгірської РДА від 07.05.1997 за № 242, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 280 від 15.06.1998.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.06.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачіне скористалися.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подавала.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.07.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте останньою подано до суду 20.07.2026 заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.36).

Представники відповідачів Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області та Хустської районної військової адміністрації Закарпатської області, а також представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області в особі Хустського відділу теж у судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали (а.с.29-31,44-46). Водночас представником відповідача Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області подано до суду заяву від 20.07.2026 року, в якій зазначена сільська рада позов ОСОБА_1 визнає повністю та просить розглянути справу за відсутності її представника (а.с.33,34), а представником Хустської РВА подано до суду заяву від 31.07.2026, в якій ця військова адміністрація просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі її представника (а.с.48-50).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що батьками позивача ОСОБА_1 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Як убачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.06.1991, батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 5 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.06.2009, матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 8 (а.с.8).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 68713709 від 18.03.2022 видно, що зареєстровано спадкову справу за № 69210833, спадкодавцем є померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 68713477 від 18.03.2022 слідує про відсутність заповітів (спадкових договорів) складених матір`ю позивача - ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до довідки виконкому Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 09.03.2022 за № 81, померла ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 та згідно з погосподарської книги № 3 с. Ізки (2006-2010 рр.) на момент її смерті за даною адресою разом із нею проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_1 /позивач/ (а.с.13).

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за № 29-7-0.31-1811/2-26 від 25.03.2026 вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445 по КСП «Пролісок» с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області, виданий на підставі розпорядження Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 на ім?я ОСОБА_2 запис № 280 від 15.06.1998. Розмір земельної частки (пай) складає 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 2 058,00 грн на дату видачі цього сертифікату (а.с.14).

Як убачається з газети «Верховина» за № 12 (11205) від 30.04.2026, то у ній опубліковано оголошення про те, що утрачено оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії 3К № 0086445, виданого на ім`я ОСОБА_2 , який водночас слід уважати недійсним (а.с.20,21).

Згідно з листом від 16.06.2026 за № 126/01-16 приватний нотаріус Дунаєв Ю. М. відмовив позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, а саме сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445, виданого на підставі розпорядження Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 на ім?я ОСОБА_2 , розмір земельної частки (пай) 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі /на місцевості/ (а.с.12).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Так, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (п. «ґ» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 142, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Хустської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області в особі Хустського відділу, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у майні КСП «Пролісок» села Ізки Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області, розміром 2,15 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086445, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Міжгірської РДА Закарпатської області від 07.05.1997 за № 242, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 280 від 15.06.1998.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 31.07.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач-1 Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350843;

Відповідач-2 Хустська районна військова адміністрація Закарпатської області, місцезнаходження вул. Карпатської Січі, 21 м. Хуст, Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053861;

Третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місцезнаходження: площа Народна, буд. 4 м. Ужгород Ужгородського району Закарпатської області, код в ЄРДПОУ 39766716.

Суддя В. Ю. Готра