Рішення № 138651656, 31.07.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/178/26

Провадження № 2/747/172/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

31.07.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБК КОЛЛЕКШ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Пархомчук С.В. звернувся до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних представник позивача зазначає, що 14.05.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1886713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону позичальника. Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Згідно умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором, в саме: сума виданого кредиту 3 900, 0 грн, дата надання кредиту 14.05.2021, строк кредиту 29 днів, відсоткова ставка 1, 9% на добу. 01.12.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить 13 965, 90 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 900, 00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 065, 90 грн. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1886713 від 14.05.2021 року в сумі 13 965, 90 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 11травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 24 червня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Судова повістка та матеріали, що направлялись відповідачу, повернулись до суду не врученими із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, тобто відповідач не вважався належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, тому ухвалою від 24 червня 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 31 липня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідача ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просили суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене 24 червня 2026 року, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 14.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 кредитний договір (оферт а) № 188713, за яким товариство надало ОСОБА_1 споживчий кредит у розмір 3 900,00 грн строком на 29 днів, до 10.06.2021, за користування яким клієнт сплачує товариству денну проценту ставку у розмірі 1,90%, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6,048, 90 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок банківської карти позичальника. Договір підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором. (а.с.8-14). Також позичальником підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.15-16) Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить 13 965, 90 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 900, 00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 065, 90 грн. (а.с.17) 01.12.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.20-21). Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 13 965, 90 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 900, 00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 065, 90 грн. (а.с.18)

При розгляді справи судом застосовуються загальні положення цивільного законодавства щодо договорів, та спеціальні положення нормативно правових актів.

За нормою ст 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст 628 ЦК України. Відповідно до ст 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Загальні правила щодо форми договору визначено ст 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді у відповідності до положень ст.ст. 205, 207 ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору у відповідності до п.6 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вирішуючи наявність права вимоги у позивача до відповідача, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 3 ст 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача ні на рахунки попереднього кредитора. Відповідно до ч.1 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок. Частина 1 ст 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч.1 ст 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст 625 цього кодексу. Згідно з ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Також при розгляді справи судом застосовуються положення процесуального законодавства щодо доказування позовних вимог та заперечень на них. Відповідно до ст 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом згідно ч.1 ст 81 ЦПК України. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів згідно ч.1 ст 89 ЦПК України.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином умов кредитного договору № 188713 від 14.05.2021 року не виконує, кредит в установлені строки їх повернення не повернув, та враховуючи, що ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за даним договором на загальну суму 13 965, 90 грн, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору, що була сплачена при подачі позову до суду, та документально підтверджена платіжною інструкцією від 10.04.2026 року в сумі 2662, 40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне. Згідно ч. 8 ст 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 1, 2 ст 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до матеріалів цивільної справи акту про отримання правової допомоги від 15.06.2026 року, рахунку від 15.06.2026 року, платіжної інструкції № 2851 від 15.06.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Айкон Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, становить 13000 грн. та складається з послуг, а саме зустріч і консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості кількістю 1 год., вартістю 2500 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг/аналіз судової практики кількістю 2,5 год., вартістю 6250 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР» щодо процесуального статусу судової справи кількістю 1,5 год., вартістю 3750 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю 500 грн. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії застосовує ЄСПЛ , присуджуючи судові витрат на підставі ст 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України"). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19. Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 13 965, 90 грн. Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом. Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБК КОЛЛЕКШ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБК КОЛЛЕКШ» заборгованість за кредитним договором № 1886713 від 14.05.2021 року в розмірі 13 965 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБК КОЛЛЕКШ» понесені удові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) грн 40 коп, та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» - код ЄДРПОУ 44002941, юридична адреса: Саперне Поле, буд.12, м. Київ, 01042

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Л.В.Тіщенко