Ухвала суду № 138651163, 11.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23364/25

Провадження № 2/761/2667/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі судового засідання - Лазуренко А.В.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 - Стельмаша Р.М.,

представника відповідача 2 - Тихонової О.М.,

представника відповідача 3 - Чеботаренко І.Я.,

представника відповідача 5 - Здоровця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача Служби безпеки України - Стельмаша Романа Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіті Медіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджиталс Солюшнс» про захист особистих немайнових прав,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

20 квітня 2026 року до суду представником відповідача СБУ - Стельмашом Р.М. подано заяву про закриття провадження у справ, оскільки останній вважає, що цей юридичний спір, який став предметом судового розгляду у цивільній справі № 761/23364/25, містить усі ознаки не приватноправового, а публічно-правового спору згідно із положеннями КАС України. Просить закрити провадження у цивільній справі № 761/23364/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача 1 подану заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволенні клопотання та просив відмовити.

Представники відповідачів 2 та 3 посилались на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача 5 просив відмовити в задоволенні поданої заяви.

В судове засідання представник відповідача 4 не з`явився, до суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням {або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №460/280/19 зазначено, що для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства необхідно встановити: по перше, чи є спір за своєю природою правовим, тобто чи звернення з позовом спрямоване на вирішення юридичного конфлікту між учасниками правовідносин; по друге, чи має такий спір ознаки публічно правового, тобто чи позовні вимоги ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. У протилежному випадку суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду про захист особистих немайнових прав.

Разом з тим, представник відповідача в своїй заяві посилається на те, що спір, який виник між сторонами стосується захисту честі, гідності та ділової репутації, які позивач вважає порушеними внаслідок поширення відомостей досудового розслідування, інших особистих немайнових прав), виник саме у зв`язку з виконанням суб`єктами процесуальної діяльності у кримінальному провадженні № 42022100000000575 - слідчими поліції, прокурорами та службовими особами СБУ, залученими до проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, своїх публічно-владних управлінських функцій, а тому має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства

Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги мають на меті захист особистих немайнових прав, таких, як честь, гідність та ділова репутація, не спрямовані на оцінку доказів, які підлягають дослідженню в інших справах, зокрема, кримінальних на предмет їх належності та допустимості, а тому є предметом аналізу на достовірність у цивільному процесі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, враховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а тому в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України слід відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, 19, 255, 258 - 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача Служби безпеки України - Стельмаша Романа Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіті Медіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджиталс Солюшнс» про захист особистих немайнових прав - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026 о 14 год. 00 хв.

Суддя Андрій АНОХІН