Ухвала суду № 138650332, 28.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1378/2026 Справа № 641/3485/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Харків

Слідчий суддя Слобідського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221150001229 від 19.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, одруженого, є фізичною особою-підприємцем, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Зміст поданого клопотання

27.04.2026 до Слобідського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221150001229 від 19.10.2022 року, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке у внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221150001229 від 19.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений вході досудового розслідування день та час, але не пізніше квітня 2025 року, вирішив здійснювати вербування людей до реабілітаційних центрів, з метою незаконного позбавлення їх волі. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі людей, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з раніше знайомими йому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вирішили створити «реабілітаційні центри» для утримання осіб, що мають залежності від алкоголю та наркотиків, за адресами: м. Харків, вул. Морозова, 43, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 31, які діяли від імені благодійної організації «БФ «СІОН-ХАРКІВ». З метою реалізації свого спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 використовували благодійну організацію «БФ «СІОН-ХАРКІВ», для пошуку осіб, яких можливо помістити в створені «реабілітаційні центри» шляхом обману під приводом надання допомоги від алкогольної та наркотичної залежностей, з метою подальшої їх позбавлення волі; орендували будинки, які в подальшому використовувалися для незаконного позбавлення волі людини та проживання у них осіб, що мають залежності від алкоголю та наркотиків, з метою подальшої їх експлуатації у різних роботах, шляхом обману, видаючи такі будинки за реабілітаційні центри, де надається допомога з позбавлення від наркотичної та алкогольної залежності; встановили режим дня у таких будинках, визначили лідерів, помічників, служників, дії яких були направлені на фізичний та психологічний вплив на людину, з метою подавлення волі людини до опору та примусу людини до різних робіт; організували цілодобову охорону людей у реабілітаційних центрах з метою недопущення їх втечі; безпосередньо здійснювали пошук та вербування осіб, що мають залежності від алкоголю та наркотиків, доводили до їх відома та відома їх родичів неправдиву інформацію про надання їм допомоги, при цьому не повідомляючи їм свої реальні злочинні наміри, а саме подальшу експлуатацію у формі примусової праці; розміщували потерпілих у орендованих будинках, які використовувались під «реабілітаційні центри», налагоджували взаємодію між старшими таких «реабілітаційних центрів» та іншими поміщеними туди особами; забезпечували безпеку діяльності «реабілітаційних центрів» у випадку можливої загрози зі сторони співробітників правоохоронних органів шляхом конспірації, яка виражалась у прикритті злочинної діяльності під виглядом спеціально створеної громадської організації, дії якої направлені начебто на допомогу особам, які мають алкогольну та наркотичну залежність; сплачували орендну плату за будинки, які використовувались під «реабілітаційні центри», здійснювали оплату комунальних послуг тощо. Таким чином, метою створення ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 «реабілітаційних центрів» було незаконне утримання у них осіб, із застосуванням фізичного та психологічного насильства, під приводом здійснення лікування та надання психологічної допомоги при боротьбі з алкогольною та наркотичною залежностями, без отримання на це відповідних дозвільних документів, шляхом введення в оману осіб та родичів осіб з залежностями, про нібито належні умови знаходження таких осіб в «реабілітаційному центрі» та отримання грошової винагороди за нібито лікування, яке проводиться. Поміщаючи насильним шляхом потерпілих до центрів, проти їх волі, у них відбирали їх речі, гроші та мобільні телефони, позбавивши можливості викликати допомогу. Крім того, за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд та тиск на них, з метою недопущення їх втечі та примушування до вивчення релігії. Вказані реабілітаційні центри мали представити собою приватні будинки, території яких огороджені парканом, а двері до будинків оснащені замками. У подальшому, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задля досягнення єдиного злочинного умислу, підшукували осіб з залежностями, або які через тяжкі особисті обставини шукали роботу та перебували в уразливому стані, а саме не мали постійного джерела доходів, характеризувались відсутністю стійких соціальних зв`язків та високим рівнем соціальної незахищеності та утримували їх в «реабілітаційних центрах». Так, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 примусово із застосуванням сили або психологічного тиску селили осіб до «реабілітаційних центрів», у яких останні в подальшому утримувалися, отримували від родичів таких осіб грошову винагороду за їх нібито лікування та реабілітацію, при цьому, свобода пересування потерпілих була обмежена. Таким чином, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснювали постійний контроль за діями та спілкуванням потерпілих під час роботи в реабілітаційних центрах та у вільний час, обмежуючи можливість вільного спілкування та, відповідно, фізичних контактів з іншими особами, відвідування родичів без їх дозволу. Так, в період часу з квітня 2025 по по 18.03.2026, при різних обставинах в так званих «реабілітаційних центрах» незаконного утримувались особи які мають алкогольну та наркотичну залежності, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Під час досудового розслідування було зібрано достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів, які вказують на причетність та вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, його причетність підтверджується: протоколами обшуків, протоколами огляду речових доказів, постановами про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, висновками експертів за результатами проведених судових експертиз, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допитів потерпілих, протоколами впізнання особи за фотознімками, а також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри. У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у вказаному кримінальному провадженні існує ряд обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності, оскільки стосовно ОСОБА_5 29.08.2025 матеріали кримінального провадження №12025221140000794 від 06.08.2025 за ч. 2 ст. 350 КК України направлено з обвинувальним актом до Основ`янського районного суду м. Харкова, рішення про справі не має. Окрім цього, з урахуванням введення воєнного стану на території України, а також ускладненої безпекової ситуації на території м. Харкова та Харківської області, наявна об`єктивна можливість для підозрюваного безперешкодно змінити місце перебування, у тому числі шляхом виїзду до іншого населеного пункту, що додатково підвищує ризик його переховування від органів досудового розслідування, суду та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може здійснювати тиск та незаконно впливати на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню, з метою зміни ними свідчень, а зміна показань потерпілих та свідків на користь підозрюваного може позбавити можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них; п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення. Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що він вже притягувався до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_5 , системний характер його поведінки та відсутність разовості вчиненого діяння, а також про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, злочинів у тому числі проти волі, честі та гідності. Здобуті докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. На підставі вищевикладеного, є достатні підстави вважати, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування найбільш суворого запобіжного заходу тримання під вартою та застосування більш м`яких запобіжних заході не може запобігти вказаним ризикам. Враховуючи викладене, просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, в межах строку досудового розслідування, тобто на два місяці (60 діб).

Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити в повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що добровільно з`явився до суду для розгляду щодо нього клопотання про обрання запобіжного заходу, не має наміру переховуватися від суду та слідства та буде доводити перед судом свою невинуватисть.

Захисник ОСОБА_4 підтримав думку підзахисного та зазначив, що ризики, з урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному злочину, наявності постійного місця проживання, наявності двох малолітніх дітей відсутні. Просив відмовити у задоволенні клопотання або застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема просив визначити мінімальний розмір застави. Наголошував на тому, що відомості про дане кримінальне провадження внесені до ЄРДР 19.10.2022 та лише 16.07.2026 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру. Просив врахувати, що ОСОБА_5 несе служіння пастора з 2022 року у місті Харкові у церкві ХЄЦУ "СІОН - Харків", здійснює духовну опіку відповідно до покладених до нього обов`язків, має позитивні характеристики.

Мотиви та оцінка слідчого судді

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Так, слідчим відділом відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Слобідської окружної прокуратури міста Харкова здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні а №12022221150001229, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

15.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі людини щодо двох чи більше осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

В обґрунтування пред`явленої підозри слідчому судді надані витяг з ЄРДР, а також слідчим суддею досліджено матеріали кримінального провадження: протоколи допиту потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протоколи допиту свідків ОСОБА_18 , протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2026, протоколи обшуку від 18.03.2026, протоколи про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з електронних комунікаційних мереж" від 13.03.2026, від 14.01.2026.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Слідчий суддя акцентує увагу, що висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

В поданому клопотанні прокурор зазначив, що вивченням матеріалів кримінального провадження та особи підозрюваного, його процесуальної поведінки під час досудового розслідування, встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні мають місце ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим на даний час у кримінальному провадженні необхідно вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною проживання, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що останній характеризується з позитивної сторони, має джерела доходу, одружений, має малолітніх дітей на утриманні, несе служіння пастора з 2022 року у місті Харкові у церкві ХЄЦУ "СІОН - Харків" , йому пред`явлено підозру у вчиненні нетяжкого злочину, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Водночас суд ураховує повідомлені прокурором обставини, що після пред`явлення ОСОБА_5 підозри останній змінив номери контактних телефонів, в окремий період часу не виходив на зв`язок, в силу статті 89 КК України раніше не судимий (16.01.2020 був засуджений Ленінським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 146 КК України).

Отже, з урахуванням даних про особу, та вказаних вище обставин, існування цього ризику суд уважає доведеним.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає достатньо обґрунтованим ризик незаконного впливу на свідків. та потерпілих Показання свідків та потерпілих, на які посилається сторона обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні, мають вирішальне значення для цього кримінального провадження. Показання потерпілих, які містяться в протоколах допиту та досліджені слідчим суддею, вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення. Бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілих/свідків, зокрема умовлянням, підкупом, переконання, примушуванням з застосуванням фізичної сили або погроз, з метою викривлення фактичних обставин справи.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілих та свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий в силу статті 89 КК України, щодо ОСОБА_5 29.08.2025 матеріали кримінального провадження №12025221140000794 від 06.08.2025 за ч. 2 ст. 350 КК України направлено з обвинувальним актом до Основ`янського районного суду м. Харкова, він наразі продовжує займатися діяльністю щодо утримання ребілітаційних центрів, що може певною мірою свідчити про наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- наявні відомості про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки на території України, одружений та має двох малолітніх дітей на утриманні;

- підозрюваний та його дружина є фізичними особами-підприємцями;

- має постійне місце проживання;

- має посвідчення військового капелана, несе служіння пастора з 2022 року у місті Харкові у церкві ХЄЦУ "СІОН - Харків", має позитивні характеристики від керівника адміністрації РО "УПРАВЛІННЯ ХАРИЗМАТИЧНОЇ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ" ОСОБА_19 , голови "Релігійної громади євангельських християн Української християнської церкви "Нове Покоління" у м. Харків" ОСОБА_20 .

Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр., рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання (з урахуванням відомостей про зміну номерів мобвльного телефону, не є ефективним запобіжним заходом), особистої поруки (оскільки не надходило відповідних клопотань), домашнього арешту (оскільки відсутні належні підтверджуючи докази щодо фактичного місця проживання не за адресою реєстрації), оскільки зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, такі заходи можуть виявитися неефективними.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

В даному випадку з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин , заперечень сторони захисту, прокурором не доведено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде перешкоджати розслідуванню кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, його роль у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

Обираючи саме такий запобіжний захід, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що останній добровільно з`явився до суду для розгляду питання щодо обрання йому запобіжного заходу, повідомив, що має намір сприяти слідству, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням приписів п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається в межах від п`яти до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Отже, з урахуванням майнового стану підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, суд уважає , що розмір застави 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є занадто мінімальним, щоб нівелювати няавні ризики та стимулювати виконання ообв`язків, а також з урахуванням реальної можливості внести заставу, слідчий суддя розглядає можливість визначити ОСОБА_5 заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66560 грн (3328 грн x 20 пмдг), оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.371-372,376 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221150001229 від 19.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Задовольнити клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн) у національній грошовій одиниці, яка має бути внесена на р/р UA208201720355299002000006674 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172,код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУДСА України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно КПК України по справі № 641/3485/26, щодо ОСОБА_5 (Слобідський районний суд міста Харкова).

Роз`яснити, що застава може бути внесена як самою підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, до 15 вересня 2026 року включно такі обов`язки:

-прибувати за викликом до Відділу поліції № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, до суду за першою вимогою у зазначений час;

-не відлучатися із Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків доручити Відділу поліції № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області та Слобідський окружній прокуратурі м. Харкова.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити, що висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 31 липня 2026 року о 16 годині 50 хвилин.

Cлідчий суддя ОСОБА_1