Ухвала суду № 138650258, 27.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2583/25

н/п 1-кп/953/421/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження № 22024220000000053 від 08.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сахновщина, Сахновщинського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 22024220000000053 від 08.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч.2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. На думку прокурора, слід враховувати, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання та вважають, що ризики визначенні стороною обвинувачення відсутні. Обвинувачений ОСОБА_7 також зазначив, що прокурор не додав документи передбаченні ч. 3 ст. 184 КПК України.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2024 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 25.11.2024, із правом внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 27.12.2024, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 20.02.2025, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 27.03.2025, без визначення розміру застави.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 18.05.2025 включно без визначення розміру застави, який у подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 06.08.2026, включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 закінчується 06.08.2026, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).

Фактичні обставини кримінального провадження, свідчать, що ОСОБА_7 обвинувачується особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

Враховуючи, що суспільну небезпечність таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).

Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, без попередньої змови групою осіб, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна та за ч. 1 ст. 263 КК України тобто, придбання, носіння та зберігання вибухових речовин та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Отже, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення полягає у невиключені можливості, виходячи з обставин інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, продовження злочинної діяльності.

Суд зауважує, що відповідно до вимог КПК України, метою запобіжного заходу є необхідність попередження ризиків, задля забезпечення умов розгляду судом кримінального провадження, а не застосування запобіжного заходу за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Обвинуваченому інкримінується тяжке кримінальне правопорушення-злочин, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання суд вважає, що в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 може виїхати за межі території України та переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені пунктами 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу держави, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 437, 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується, ОСОБА_7 , найтяжчий злочин, це злочин за ч. 2 ст. 111 КК України, є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства, так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.

Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункти 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни виду запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 на більш м`який, враховуючи стадію судового розгляду дослідження доказів. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , керуючись правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розміру застави.

Щодо відсутності додатків до клопотання про продовження запобіжного заходу у розумінні ч. 3 ст. 184 КПК, яким прокурор обґрунтовує доводи клопотання про продовження запобіжного заходу, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 26 КПК України, передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Прокурор таким правом не скористався.Таким чином, сторони кримінального провадження, дотримуючись принципу диспозитивності, самостійно та довільно мають, свободуу використанні своїх процесуальних прав у межах закону, проте відповідну оцінку, надає суд.

Суд враховує, доводи обвинуваченого зазначені у запереченні на клопотання прокурора, разом з цим вони не спростовують висновки суду з підстав викладених у даній ухвалі.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177,178, 183, 331 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.09.2026, включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали до 24.09.2026, включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 30.07.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3