Рішення № 138650066, 31.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4798/26

Провадження №: 2-а/398/158/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрії за правилами спрощеного позовного провадження у порядку ст. 286 КАС адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Овчаренка Романа Михайловича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаною позовною заявою, у якій просила скасувати постанову серії ЕГА № 2052635 від 20 червня 2026 р., винесену старшим сержантом Олександрійського РВП Овчаренком Романом Михайловичем. Стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, не відповідає обставинам справи та є такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що 20 червня 2026 року о 13:30, на думку поліцейського, вона здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції щодо погрози їй фізичною розправою невідомим чоловіком ЄО № 14071, таким чином вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП на підставі чого на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн. Цю постанову вона отримала по пошті 07 липня 2026 року.

Метою виклику поліції було те, що один з мешканців гуртожитку у присутності голови ОСББ «Соборний 136» почав лайку, погрожував їй побиттям, залякував, а потім висловився: «йди шукай сина, а не повчай голову ОСББ», що було останньою крапкою, оскільки її син пропав безвісти у зв`язку із збройною агресією рф, захищаючи Батьківщину. Вона є літньою жінкою, сама за себе постояти не може, сприйняла ці дії як реальні погрози, тому що невідомий чоловік (вже пізніше від мешканців гуртожиткупозивачка дізналася, що його прізвище - ОСОБА_2 , в минулому працівник поліції) казав про погрози й поступово наближався до неї. Крім того, він неодноразово погрожував та ображав її в переписці в групі «Соборний 136». Вважає, такі дії протиправними, а поведінку кривдника неприпустимою, вважає, що поліція мала б провести профілактичну бесіду і зафіксувати її виклик, оскільки вона боїться, що якщо буде перетинатись з даною особою, то в результаті його безкарності, він буде й в подальшому дозволяти такі дії. Вважає, що нічого не порушила. Посилається на ст. 251 КУпАП та просить визнати постанову протиправною та скасувати.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області позовні вимоги не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що 20.06.2026 року поліцейський Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області старший сержант ОСОБА_3 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2052635, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Згідно з постановою від 20.06.2026 року Позивач перебуваючи на пр. Соборному 136, 20.06.2026 о 13:30 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції щодо погрози фізичною розправою їй невідомим чоловіком, а саме повідомила про подію, якої насправді не було.

З посиланням на норми ст. 23 Закону України Про Національну поліцію, ст. ст. 7, 9, 245, 280 КУпАП вважають, що поліцейський Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області старший сержант ОСОБА_3 діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Водночас , позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у порядку ст 286 КАС. Залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області Зобов`язано відповідачів у разі заперечення проти позову надати відзив разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких він ґрунтується. Розгляд справи призначено на 31 липня 2026 року о 9 год 00 хв.

23 липня 2026 року через систему Електронний суд надійшло клопотання від представника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Тарасенка Ярослава Ігоровича, про заміну відповідача - старшого сержанта поліції Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Овчаренка Романа МИхайловича на належного відповідача - ГУНП в Кіровоградській області у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Клопотання обгрунтоване тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області як юридичну особу публічного права. Поліцейський має право складати постанови про адміністративні правопорушення без довіреності, оскільки це передбачено його службовими обов`язками та повноваженнями, визначеними Законом України «Про Національну поліцію» та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частин другої, третьої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, старший сержант поліції Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 при винесенні оскаржуваної постанови діяв від імені Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в межах наданих законом повноважень. Враховуючи викладене, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Також, 23 липня 2026 року через систему Електронний суд надійшов відзив ГУНП в Кіровоградській області на позовну заяву, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28 липня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 , в якому позивачкою викладені обставини проведення загальних зборів ОСББ Соборний 136, що відбувались 24.07.2026 р. До зазначеного клопотання позивачем приєднано копію оголошення голови правління ОСББ Соборний 136, роздруківки двох фотографій, заяви ОСОБА_1 від 23.06.2026 р. та від 13.07.2026 р., адресовані на ім`я начальника Олександрійського РВП у Кіровоградській області, копію листа-відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 21.07.2026 р., за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 13.07.2026 р.

29 липня 2026 року на адресу суду надійшов лист від Начальника СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції Рудіка Є.А., відповідно до якого на адресу суду направлено відеодокази щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ухвали суду від 21.07.2026 р. у справі № 398/4798/26.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила скасувати оскаржувану постанову та стягнути на її користь сплачений судовий збір. Надаючи усні пояснення по суті спору, вона зазначила, що конфліктна ситуація, яка стала підставою для виклику нею поліції 20 червня 2026 року, була реальною та викликала у неї об`єктивне занепокоєння за власну безпеку. Позивачка пояснила, що того дня на подвір`ї будинку проходила повз групу людей, які завантажували будівельне сміття у автомобіль. Маючи при собі офіційну відповідь міського голови ОСОБА_5 від 17.06.2026 року, згідно з якою проект реконструкції внутрішньобудинкових електромереж за адресою: просп. Соборний, 136 був завершений ще у 2025 році за рахунок бюджетних коштів, вона підійшла до голови ОСББ ОСОБА_6 , щоб показати цей документ. Метою позивачки було з`ясувати, на яких підставах голова ОСББ вимагає від мешканців примусово здавати по 20 000 гривень на ці ж цілі. Голова ОСББ ОСОБА_6 відмовилася спілкуватися з позивачкою та демонстративно повернулася спиною. У цей момент із групи чоловіків, які вантажили сміття, вийшов громадянин ОСОБА_2 (який є колишнім працівником поліції та членом ревізійної комісії ОСББ), агресивно наблизився впритул до позивачки та почав викрикувати лайку, образи і погрози фізичною розправою, заявляючи, що «не ручається за себе» і що «зараз буде лихо». Крім того, ОСОБА_2 почав її переслідувати та кричати вслід: «йди шукай синочка свого, а не повчай нас», умисно спекулюючи на її сімейній трагедії зникненні її сина безвісти під час захисту Батьківщини від збройної агресії РФ. Позивачка вказала, що вона є літньою жінкою (71 рік), має захворювання серця та високий тиск, перебуває в пригніченому психологічному стані через зникнення сина, а тому сприйняла агресивну поведінку чоловіка та його слова як реальну загрозу насильства. Злякавшись за своє життя, вона втекла до власної квартири і негайно зателефонувала на спецлінію «102», детально описавши подію черговому та сподіваючись на захист. Оцінюючи дії поліцейських, які прибули на виклик, позивачка пояснила, що наряд поліції виявив повну упередженість та зневагу до її прав. Працівники поліції навіть не вийшли з патрульного автомобіля. Коли позивачка підійшла до машини, поліцейський ОСОБА_3 , дізнавшись, що тілесних ушкоджень їй ще не завдали, одразу в категоричній формі заявив: «ніякої заяви ми в тебе брати не будемо, ми випишемо штраф за безпідставний виклик». Поліція повністю проігнорувала вказівку позивачки на свідків конфлікту (зокрема сусідку ОСОБА_7 , яка все чула) та відмовилася встановлювати особу кривдника ОСОБА_8 . Натомість, коли до автомобіля підійшла голова ОСББ ОСОБА_6 , поліцейські миттєво вийшли з машини, почали приязно з нею спілкуватися та прийняли від неї завідомо неправдиві пояснення про те, що ОСОБА_1 нібито «сама провокує конфлікти». Після цього старший сержант ОСОБА_3 заповнив бланк постанови про штраф на сумі 850 грн. Оскільки позивачка є літньою особою з вадами зору і не мала з собою окулярів, вона попросила поліцейського зачитати їй зміст документа. Поліцейський грубо відмовився зачитувати постанову, не випустив її з рук, вимагаючи лише підпису. Коли позивачка заявила, що не підписує документи, яких не може прочитати, поліцейський констатував «відмову від підпису». Позивачка також наголосила, що на її письмові скарги та заяви про вчинення кримінального правопорушення керівництво Олександрійського РВП протягом місяця не надавало жодної об`єктивної відповіді, намагаючись покривати протиправні дії інспектора та голови ОСББ. В обґрунтування своєї правової позиції позивачка у судовому засіданні послалася на статтю 2 Закону України «Про Національну поліцію», зазначивши, що завданням поліції є надання послуг з охорони прав і свобод людини, а кожен громадянин має право розраховувати на допомогу правоохоронних органів у конфліктній ситуації. ОСОБА_1 зацитувала релевантну судову практику апеляційних судів, відповідно до якої: дії громадянина не можуть бути кваліфіковані як «завідомо неправдивий виклик» за ст. 183 КУпАП, якщо особа щиро вважала, що її права порушуються, та суб`єктивно розраховувала на допомогу поліції для врегулювання конфлікту. Для складу цього правопорушення обов`язковим є наявність прямого умислу на введення поліції в оману, тоді як повідомлення поліції про реальний конфлікт, навіть якщо погрози згодом не підтвердилися, повністю виключає склад адміністративного правопорушення. Обов`язок доказування законності постанови покладено виключно на відповідача, а всі сумніви щодо винуватості особи мають тлумачитися на її користь відповідно до презумпції невинуватості та ст. 62 Конституції України. З огляду на викладене, позивачка вважає оскаржувану постанову актом свавілля та просить її скасувати.

Старший сержант поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Овчаренко Роман Михайлович та представник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідно до частини першої статті 205 КАС України їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

20 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення поліцейським Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області винесено постанову серії ЕГА № 205235, відповідно до якої 20.06.2026 р. Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, просп. Соборний (Леніна), 136, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції щодо погрози фізичною розправою їй невідомим чоловіком ЄО 14071, враховуючи, що громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.

Згідно з дослідженою судом копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та картки платника податків, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є проживає у АДРЕСА_2 .

З наявних у матеріалах справи супровідного листа Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 21.06.2026 року № 82729-2026 та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 280080045797 вбачається, що копію оскаржуваної постанови було надіслано позивачці та вручено їй особисто 07 липня 2026 року.

До матеріалів справи позивачкою також долучено копію її заяви від 13.07.2026 року (зареєстровану в Олександрійському РВП за вх. № К-3615) про призначення дати для ознайомлення з матеріалами адміністративної справи та лист-відповідь Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 21.07.2026 року вих. № 96461-2026 за підписом начальника РВП Пономаренка В.М., яким позивачку повідомлено про процедуру направлення їй оскаржуваної постанови рекомендованим листом.

Разом із клопотанням про долучення доказів від 28.07.2026 року позивачкою надано копію її заяви на ім`я начальника Олександрійського РВП від 23.06.2026 року (вх. № К-3020) про відкриття кримінальних проваджень за фактами образливого чіпляння та використання службового становища головою ОСББ ОСОБА_6 , вимагання нею грошових коштів, а також залякування та погроз фізичною розправою.

Також позивачкою надано копію оголошення голови правління ОСББ «Соборний 136» про проведення інформаційної зустрічі співвласників 24 липня 2026 року о 19:00 та дві фотографії з вказаної зустрічі, які зафіксували присутність працівників поліції.

Безпосередньо у судовому засіданні 31 липня 2026 року позивачкою було надано, а судом досліджено та долучено до матеріалів справи лист-відповідь Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області вих. № 14593/114-26 від 21.07.2026 р., який є відповіддю на заяву ОСОБА_1 від 25.06.2026 р. № 14593. У цьому листі за підписом начальника РВП ОСОБА_10 позивачку повідомлено, що за результатами перевірки її заяви від 25.06.2026 року об`єктивних даних про вчинення відносно неї правопорушень встановлено не було, а за фактом її виклику на лінію «102» відносно неї правомірно винесено оскаржувану постанову за статтею 183 КУпАП.

На виконання ухвали суду від 21.07.2026 року Олександрійським РВП супровідним листом від 29.07.2026 року направлено на адресу суду DVD-диск із відеозаписом камери поліцейського ОСОБА_3 за 20.06.2026 року.

У судовому засіданні судом безпосередньо досліджено та відтворено вказаний відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського. З дослідженого запису встановлено, що патрульні поліцейські прибули на виклик позивачки. До автомобіля підійшла позивачка ОСОБА_1 , яка намагалася пояснити, що під час конфлікту на подвір`ї будинку один із співвласників агресивно наближався до неї, погрожував та ображав її. Старший сержант поліції ОСОБА_3 , не встановивши особу вказаного чоловіка та не відібравши пояснень у свідків, одразу заявив позивачці про те, що він відмовляється приймати у неї заяву та винесе відносно неї постанову за безпідставний виклик. Також відеозаписом зафіксовано, що коли до автомобіля підійшла голова ОСББ ОСОБА_6 , поліцейський ОСОБА_3 вийшов з машини, почав з нею спілкуватися та вислухав її усні заперечення факту погроз на адресу позивачки. ОСОБА_1 , у розмові з поліцейським наполягала на тому, що їй погрожували і її виклик був обгрнтований страхом за свою ьезпеку і намаганням отримати захист від поліції. Надалі зафіксовано, що поліцейський після складення постанови тримав її в руках і відмовився надати його позивачці для ознайомлення чи зачитати вголос, незважаючи на її неодноразові заяви про те, що вона не може прочитати її з його рук, не бачить тексту без окулярів та просить зачитати його зміст. На слова ОСОБА_1 про те, що вона не підписує документів, яких не може прочитати, ОСОБА_3 відповів, що вважає її позицію відмовою від отримання копії постанови. Також з дослідженого відеозапису та матеріалів справи встановлено, що поліцейським ОСОБА_3 на місці події не складався протокол про адміністративне правопорушення за статтею 183 КУпАП.

Жодних інших доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови та вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, відповідачі суду не надали.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 183 КУпАП адміністративна відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Процедурні гарантії захисту прав особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення визначені статтями 258 та 268 КУпАП.

Відповідно до частини дев`ятої статті 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до відповідальності, гарантовано право брати участь у розгляді справи, ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою адвоката.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення КСУ від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Мотивована оцінка і висновки суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та дослідженим доказам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За приписами частини першої статті 251 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що має бути підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами. При цьому, виходячи з принципу верховенства права, притягнення особи до адміністративної відповідальності та процедура розгляду справи суб`єктом владних повноважень мають ґрунтуватися на презумпції невинуватості особи, закріпленій у статті 62 Конституції України та Рішенні Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010. Оцінюючи наявні у справі докази, суд також керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», викладеним у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року, згідно з яким позиція, представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у розумної та розсудливої людини не залишилося сумнівів у винуватості особи.

Спеціальною нормою матеріального права, яка встановлює відповідальність за інкриміноване позивачці правопорушення, є стаття 183 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, зокрема поліції. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується виключно прямим умислом, коли особа, яка здійснює виклик, достовірно і наперед знає, що повідомлені нею відомості повністю не відповідають дійсності, і бажає даремного виїзду на місце події працівників відповідної служби. Отже, повідомлення поліції про реальний конфлікт, навіть якщо вказані заявником обставини (зокрема, погрози фізичною розправою) у подальшому повністю не підтвердилися, або якщо особа, діючи добросовісно, через свій вік, психологічний стан чи з інших причин помилялася щодо ступеня загрози, повністю виключає склад інкримінованого правопорушення за відсутністю умислу на введення органу поліції в оману.

У цій справі з матеріалів судового розгляду, пояснень позивачки та дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_3 встановлено, що 20 червня 2026 року на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 дійсно мав місце конфлікт між позивачкою ОСОБА_1 , головою ОСББ ОСОБА_6 та іншими особами з приводу збору грошових коштів на облаштування електромереж будинку. За доводами позивачки під час цього конфлікту позивачка намагалася показати і обговорити з головою ОСББ лист від міського голови, на що група чоловіків, які здійснювали будівельні роботи, почала агресивно поводитися стосовно неї, вимагаючи відійти, а один із чоловіків почав агресивно наближатися, переслідувати її та вигукувати образливі фрази щодо сина, який зник безвісти на фронті під час захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації. Достатніх доказів, які б спростовували ці обставини, суду не надано. З огляду на вік позивачки (71 рік), її емоційний стан та важку сімейну психологічну травму, остання цілком обґрунтовано могла сприйняти таку поведінку стосовно неї як реальну загрозу власному життю та здоров`ю, що спонукало її зателефонувати на спецлінію «102» з метою захисту та отримання допомоги правоохоронних органів. Сама голова ОСББ ОСОБА_6 у розмові з поліцейським підтвердила факт виникнення суперечки, зазначивши, що позивачка підійшла до неї з документами, а присутні при цьому робітники вимагали від позивачки відійти. Таким чином, виклик поліції з боку ОСОБА_1 був зумовлений щонайменше її суб`єктивним сприйняттям конфліктної ситуації та прагненням отримати захист, що повністю виключає наявність у її діях прямого умислу на завідомо неправдиве введення спеціальних служб в оману. Водночас суд наголошує на тому, що суд у цій справі не встановлював чи дійсно щодо ОСОБА_1 за повідомлених нею обставин були вчинені протиправні дії, а натомість оцінює надані сторонами докази і встановлює обставини лише у межах предмету доказування у справі за позовом ОСОБА_1 щодо законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови поліцейського про притягнення її до адміністративної відповідальності. Суд не встановлює чи наявні у діях інших осіб стосовно ОСОБА_11 під час конфлікту на подвір`ї будинку 20.06.2026 ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, адже це виходить за межі предмета доказування у цій справі.

Оцінюючи наданий відповідачем відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського ОСОБА_3 , суд зазначає, що він не є достатнім доказом вини позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Як встановлено судом під час безпосереднього дослідження цього електронного доказу, відеозапис не фіксує жодних умисних дій ОСОБА_1 , спрямованих на повідомлення завідомо неправдивої інформації спеціальним службам. Натомість запис відображає лише спілкування патрульних поліцейських із позивачкою та головою ОСББ ОСОБА_6 в уже зупиненому службовому автомобілі та біля нього. Водночас, сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, за відсутності інших підтверджуючих матеріалів, не може бути єдиним і достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та вини особи. Крім вказаного відеозапису, відповідачі не надали суду жодних інших доказів, визначених статтею 251 КУпАП, на підтвердження об`єктивної сторони проступку, зокрема письмових пояснень очевидців конфлікту (інших мешканців будинку чи робітників, які вантажили сміття на подвір`ї) або безпосередньо громадянина ОСОБА_8 , з яким у позивачки виникла суперечка. З огляду на презумпцію невинуватості та обов`язок доказування, покладений на відповідача частиною другою статті 77 КАС України, за умов відсутності будь-яких інших належних і достатніх доказів вини позивачки, суд дійшов висновку про недоведеність їх вини, а отже відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Окрім безпідставності притягнення позивачки до відповідальності по суті звинувачення, суд констатує грубе порушення відповідачем встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до частини восьмої статті 258 КУпАП, у разі якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, який виступає обов`язковим додатком до постанови. Стаття 183 КУпАП не входить до переліку винятків, за яких у разі оспорення правопорушення протокол не складається. З досліджених у засіданні доказів та відеозапису бодікамери судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на місці події категорично не визнавала своєї вини та заперечувала проти звинувачення у вчиненні нею правопорушення. За таких обставин старший сержант поліції ОСОБА_3 не мав правових підстав для застосування скороченого провадження та винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Невиконання відповідачем цього імперативного обов`язку призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, закріплених у статтях 256, 268 КУпАП, та позбавило її можливості надати письмові пояснення, залучити захисника, ознайомитися із доказами і взяти участь у їх дослідженні та повноцінно реалізувати право на захист. При цьому із наданого відеозапису вбачається, що розгляд поліцейським справи був формальним: він сидів у салоні службового автомобіля, фрагментарно оголосив права, передбачені ст 268 КУпАП, однак самої ОСОБА_1 поблизу не було, не заслуховував її пояснення, не склав протокол, не зібрав і не дослідив належних і достатніх доказів її вини.

Також безпосередньо дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджено допущення поліцейським ОСОБА_3 грубих процедурних порушень під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови. Так, статтями 268 та 285 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантується право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення та отримати копію постанови під розписку. З відеозапису вбачається, що поліцейський ОСОБА_3 після складення постанови тримав її в руках і категорично відмовився надати її ОСОБА_1 , яка, зазначаючи, що є людиною похилого віку, має вади зору та не може прочитати текст з його рук без окулярів. Зафіксоване на відеозаписі твердження поліцейського про те, що позивачка відмовилася від отримання копії постанови, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами звукозапису, де зафіксовано умисне обмеження позивачки у праві на ознайомлення з документом перед його підписанням, що є порушенням права на захист.

У судовому засіданні відповідачі не надали жодних інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивачки або свідчили про наявність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. В силу конституційного принципу презумпції невинуватості та імперативного тлумачення всіх сумнівів на користь особи, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, з порушенням процедури розгляду справи та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а згідно з частиною третьою статті 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, які складаються із судового збору, у розмірі 665,60 грн, сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 227, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Овчаренка Романа Михайловича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2052635 від 20.06.2026 року, винесену поліцейським Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старшим сержантом поліції Овчаренком Романом Михайловичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідачі:

Старший сержант поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Овчаренко Роман Михайлович (адреса місцезнаходження: 28000, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 49);

Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709 ( адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В.Чміленка, буд. 41).

Повне рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя Орловський В.В.