Ухвала суду № 138649781, 29.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14542/26

Провадження № 1-кс/344/5572/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12026090000000387 від 27.07.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що 27 липня 2026 року приблизно о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Opel Vectra» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул. Степанюка, що в с. Дзвиняч, зі сторони с. Солотвино в напрямку с. Підгір`я Івано-Франківського району Івано-Франківської області, без причин технічного характеру, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення зі скутером марки «Jamaha Jog» (без реєстраційного номера) під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у попутному напрямку відносно руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Після зіткнення транспортних засобів ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов`язку, що покладений на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не вжив можливих заходів для надання йому домедичної допомоги, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, а умисно залишив його у небезпечному для життя стані та покинув місце події, направившись до місця свого проживання.

27 липня 2026 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28 липня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Дзвиняч, Богородчанського району, Івано-Франківської області, жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, не працюючому, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

Обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджується доказами, які містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та додатками до нього, протоколі огляду автомобіля марки «Opel Vectra» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), протоколах допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 , а також іншими доказами кримінальному провадженні.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховування від органу досудового розслідування та суду; ОСОБА_4 , серед іншого, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Окрім цього, ОСОБА_4 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди покинув місце події на автомобілі, яким вчинив ДТП, та направився до місця свого проживання. Вагомим аргументом, є те, що підозрюваному ОСОБА_4 на даний час є 18 років, у зв`язку із чим він має реальну можливість безперешкодно перетинати кордон України, тобто покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; підозрюваний може вплинути на свідків та потерпілого, які переважно є його односельцями, шляхом залякування чи переконання, здійснення стосовно останніх певних дій з метою зміни ними наданих показів на його користь, які в судовому засіданні ще не допитувались.

З огляду на викладені ризики, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з викладених в ньому обставин, просив задоволити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного просив застосувати до його підзахисного цілодобовий домашній арешт, а у разі якщо суд дійде переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначив, що ризики наведені у клопотанні є необґрунтованими, підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення не вчиняв дій спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування, не змінював місця свого проживання, не переховувався, не готувався до виїзду за кордон України. Фактично єдиним мотивом ризику переховування є тяжкість можливого покарання, а також вік підозрюваного - 20 років, який дає можливість безперешкодно перетнути кордон.

Підозрюваний має постійне місце проживання за місцем реєстрації, раніше не судимий, не перебуває у розшуку, не вчиняв жодних дій спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 за декілька днів до затримання перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з тяжким неврологічним захворюванням, після чого було призначено подальше лікування та постійне медичне спостереження. За місцем проживання підозрюваний позитивно характеризується, проживає з матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Підозрюваний підтримав думку захисника, свою вину визнає, щиро кається.

Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

28.07.2026 року ОСОБА_4 затримано на підставі ч. 4 ст.208 КПК України.

28.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України.

Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до нетяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема слідчий суддя погоджується із ризиком наведеним стороною обвинувачення, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, ОСОБА_4 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди покинув місце події на автомобілі, яким вчинив ДТП, та направився до місця свого проживання, підозрюваному ОСОБА_4 на даний час є 18 років, у зв`язку із чим він має реальну можливість безперешкодно перетинати кордон України, тобто покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, зокрема протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2026 року, схему до протоколу, протокол допиту потерпілої ОСОБА_11 від 27.07.2026 року, протокол огляду місця події від 27.07.2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 27.07.2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.07.2026 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 28.07.2026 року та інші матеріали клопотання у їх сукупності, а також характеризуючи особу підозрюваного дані 20 років, студент, проживає із матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, позитивно характеризується, у побуті скромний ввічливий, скарг на його поведінку зі сторони жителів села не поступало. У період з 29.06.2026 року по 06.07.2026 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом функціональні розлади ШКТ. Підозра на ретробульбарний неврит лівого ока. Гіперметропічний астигматизм обох очей.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Крім того, у практиці ЄСПЛ відображено критерій визначення судом належного розміру застави. Так, Суд вказує на те, що той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави (рішення у справах «Гафа проти Мальти», «Колакович проти Мальти»).

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя вважає, що враховуючи особу підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання буде достатньою для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 вересня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Визначити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 24 вересня 2026 року включно обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- утриматись від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1