Рішення № 138649582, 23.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18769/25

Провадження № 2/344/1458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.,

позивача та його представника ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» про визнання майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: «…21 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_4 укладено Договір № 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому. Відповідно до п.1.1. та п 1.2. договору: Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт нерухомого майна (квартира), що буде створений у майбутньому та знаходитиметься в житловому будинку (третій під`їзд, четвертий поверх, площа 81,5 кв.м.) з вбудованими закладами громадського призначення в АДРЕСА_1 ). Згідно п.1.5. Договору планове завершення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу друге півріччя 2021 року. Кошти за договором № 2-21/08/18 вносились на розрахунковий рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент». Загальна сума сплачених коштів станом на 17.07.2020 року становить 17 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дати оплат еквівалентно 464 417,35 грн. Внесення оплати саме моїми грошовими коштами підтверджується платіжними квитанціями, оригінали яких зберігаються у мене. Фактично реальним Покупцем за Договором № 2-21/08/18 від 21 серпня 2018 року являюсь саме я ОСОБА_3 . Договір №2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 21.08.2018 року був укладений ОСОБА_4 на моє пряме прохання, оскільки на момент його підписання я був відсутній у місті Івано-Франківську, а умови покупки були обмежені за часом та вигідними. Договір №2-21/08/18, містить у реквізитах Покупця саме мій контактний номер телефону: « НОМЕР_1 », що підтверджує факт мого безпосереднього спілкування з ТОВ «М Груп Девелопмент» та мою роль реального інвестора. Оригінал Договору також зберігається у мене. У мене була фінансова можливість проведення даних оплат (внесків) на розрахунковий рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент», що підтверджується відомостями з «Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору» за 2012-2020 роки. Саме в цей період часу мною також було продано транспортний засіб за суму 82 672,66 грн. Договір купівлі-продажу транспортного засобу №2641/2019/1304394 від 07.02.2019.

Тому позивач просив суд Визнати за ОСОБА_3 майнове право на об`єкт інвестування (об`єкт нерухомого майна, що буде створений у майбутньому), який є предметом Договору від 21.08.2018 № 2-21/08/18, укладеного між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач та його адвокат підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені та надали перед судом пояснення про те, що відповідач є матір`ю позивача, яка отримала від позивача грошові кошти та заплатила ними за майнові права, була довіреність від відповідача на позивача, яка була анульована; відповідач не мала грошових коштів, а тому він їй дав грошові кошти на купівлю квартири; відповідач уклала договір на прохання позивача; позивача визнали потерпілим за заявою відповідача; не хотів нічого змінювати, коли матір купила квартиру; позивач в 2017 році взяв кредити і не хотів ризикувати квартирою у разі не сплати боргу, а тому зареєстрував квартиру на матір.

В судовому засіданні адвокат відповідача заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що саме відповідачка уклала договір за свої заощадження; відповідач працювала закордоном і заробляла грошові кошти; всі квитанції про сплату грошових коштів оформлені на відповідачку, яка і заплатила грошові кошти; в заяві в поліцію вказувала про сина, оскільки збиралась їхати закордон і не могла ходити по правоохоронних органах; надалі подала заяву в поліцію, що покупцем була вона, а не син.

Відповідач подав відзив, яким заперечив позов і пояснення позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами

Усі сторони визнали укладення договору, його предмет, умови і зобов?язання.

Судом встановлено наступні обставини.

21 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладено Договір № 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому надалі- Договір № 2-21/08/18).

Відповідно до п.1.1. та п 1.2. договору: Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт нерухомого майна (квартира), що буде створений у майбутньому та знаходитиметься в житловому будинку (третій під`їзд, четвертий поверх, площа 81,5 кв.м.) з вбудованими закладами громадського призначення в АДРЕСА_1 ).

Згідно п.1.5. Договору планове завершення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу друге півріччя 2021 року. Кошти за договором № 2-21/08/18 вносились на розрахунковий рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент». Загальна сума сплачених коштів станом на 17.07.2020 року становить 17 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дати оплат еквівалентно 464 417,35 грн (Чотириста шістдесят чотири тисячі чотириста сімнадцять гривень 35 копійок).

Квитанції про оплату за квартиру складені від імені відповідачки. Дана обставина також визнана і не заперечена усіма сторонами.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 3 ст. 213 ЦК України вказано, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Отже в договорі вказано, що покупцем є відповідач, яка і сплатила грошові кошти на користь продавця.

В ч. 2 ст. 328 ЦК України вказано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже право власності відповідача на об?єкт договору за її участі вважається правомірним.

Так само в ч. 1 ст. 204 ЦК України вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже позивачем не доведено недійсності правочину позивача з продавцем квартири.

Позивач ствердив в позові, що він передав грошові кошти відповідачу, а тому зобов?язаний використовувати способи захисту прав, які передбачені законом для грошових зобов?язань, а не подавати позов про визнання за собою прав на майно відповідача.

Таким чином спосіб захисту права є неналежним щодо грошового зобов?язання, яке покладено в основу претензії позивача до відповідача, оскільки в зобов?язальних правовідносинах використанню підлягають саме зобов?язально-правові способи захисту прав, а в речово-правових відносинах використовуються речово-правові способи захисту відповідних прав.

Так само позивач не довів перед судом правових підстав для переведення відповідного титулу з відповідача на себе.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» про визнання майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.