Рішення № 138649382, 30.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10347/25

№ 2/183/3272/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новомосковськ цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд -

у с т а н о в и в :

Представник позивачів - адвокат Фурик Андрій Ярославович звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, в якому після уточнень просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовують тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Єдиним спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 - є ОСОБА_1 - донька спадкодавця, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори. При оформленні спадкових прав у повному витягу про народження ОСОБА_7 прізвище дитини та батьків зазначене « ОСОБА_8 », крім того у державному реєстрі речових прав не зареєстроване право власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим, позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права, а також зареєструвати речові права на вказану квартиру.

Відповідачем Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області відзиву на позов не подано.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче провадження у справі.

02 березня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року у справі залучений співпозивачем ОСОБА_2 та прийнятий уточнений позов.

23 червня 2026 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивачі та/або їх представник не з`явилися, представником позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього представника, позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити, не заперчує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області в судове засідання повторно не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; згідно довідки № НОМЕР_10 від 08 квітня 2022 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками вказані: батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_1 .

На підставі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 змінив прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 » 04.02.2022 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого Відділом приватизації житла УЖКГ міськвиконкому м. Сєвєродонецьк 16 лютого 1999 року, власниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Згідно з технічним паспортом, виданим Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 63,4 кв.м., житлову площу 36,6 кв.м.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками вказані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про смерть НОМЕР_5 , вбачається що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . За інформацією зі спадкового реєстру спадкова справа після його смерті не заводилась.

Зі свідоцтва про смерть НОМЕР_6 , убачається що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . За інформацією зі спадкового реєстру спадкова справа після його смерті не заводилась.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - батьками ОСОБА_3 є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про смерть НОМЕР_7 , вбачається що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 № 381/2024 убачається, що з заявою про прийняття спадщини звернулася позивач. Спадкодавець на випадок смерті заповітів не складала. Згідно з витягом про зареєстрованих осіб станом на 08.04.2024 року в квартирі АДРЕСА_1 , в цій квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . З витягу про зареєстрованих осіб станом на 20.05.2017 року (станом на день смерті ОСОБА_3 ) в квартирі АДРЕСА_1 , вбачається, що в означеній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Відповідно до матеріалів спадкової справи єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 є її дочка ОСОБА_1 .

З витягу № 193 від 18.06.2024 року про зареєстрованих осіб станом на день смерті ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , вбачається, що в означеній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 05 листопада 2024 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері з причини відсутності довідки про реєстрацію права власності на спадкове майно.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно, убачається, що у реєстрах відсутні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 5 ЦК України - визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого Відділом приватизації житла УЖКГ міськвиконкому м. Сєвєродонецьк 16 лютого 1999 року, власниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Право власності зареєстроване у встановленому законом порядку 22 лютого 1999 року за р. № 372.

Відповідно до вимог ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_14 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_9 , за життя належала 1/2 спірного будинку, однак вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на вказану частку не підлягають задоволенню.

Статтями 524-527 ЦК України, в редакції 1963 року визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці

позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця,

а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Таким чином, до складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 у спірній квартирі належить його 1/5 частина.

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК України, в редакції 1963 року - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК України, в редакції 1963 року - для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; або якщо він подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом, що входять до першої черги, є ОСОБА_4 - дружина та 1/10 частину квартири та ОСОБА_3 - син на 1/10 частину квартири, які своєчасно прийняли спадщину, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, які свої спадкові права не оформили.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 у спірній квартирі належить його 3/10 (1/5+1/10) частини.

Спадкоємцями першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 - є ОСОБА_4 мати спадкодавця, яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

До складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померло ІНФОРМАЦІЯ_8 у спірній квартирі належить його 3/5 (1/5+1/10+3/10) частини.

Спадкоємцем першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_15 - є ОСОБА_1 донька спадкодавця, яка на у встановлений ст.. 1270 ЦК України строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не змогла через відсутність відомостей щодо реєстрації права власності в ДРРП або відомостей, що можуть бути надані БТІ, яке документи якого перебувають на тимчасово окупованій території.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернулася з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.

Крім цього, у зв`язку з неможливістю отримання відповіді від бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 1 січня 2013 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості внести відомості про належне їм право власності на квартиру, відповідно до свідоцтва про право власності, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що відповідно позбавляє їх можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм нерухомим майном, що в свою чергу зумовлює необхідність встановлення права власності на майно в судовому порядку.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивачами доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно та належне їм на праві власності майно, тому, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на 4/5 частки та за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_4 ).

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400 ; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Суддя І.Г.Дубовенко