Рішення № 138648094, 30.07.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

30.07.2026 Справа №: 518/2023/25 Провадження № 2/518/248/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якої діє адвокат Коноваленко С.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 , укладеному у 2000 році. У 2013 році шлюб між сторонами було розірвано, однак після розірвання шлюбу вони продовжили спільно проживати однією сім`єю як чоловік і дружина, не реєструючи повторно шлюб, оскільки, на думку позивача, у цьому не було необхідності.

Вказує, що під час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємно піклувалися один про одного та спільно виховували і утримували сина ОСОБА_2 , який народився у 2001 році.

Крім того, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2025 року № 4435 встановлено, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Позивач зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідним для реалізації її права на отримання передбачених законодавством належних виплат у зв`язку зі зникненням безвісти військовослужбовця, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 01.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ухвали Ширяївського районного суду від 06.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

22.06.2026 року у судовому засіданні допитані свідки.

У судових засіданнях позивач, представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень до суду не надходило.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

05.01.2026 року від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких представник Міністерства просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів проживання однією сім`єю з військовослужбовцем, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків. Крім того, Міністерство оборони України зазначило, що навіть у разі встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу це саме по собі не є підставою для виникнення у позивача права на отримання грошового забезпечення.

Суд, розглянувши заяву в межах заявлених вимог, заслухавши учасників справи, показання свідків, вивчивши та дослідивши докази у цивільній справі, приходить до таких висновків.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, 19.12.2013 року заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12.11.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ширяївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 40, розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.2001 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно зі сповіщенням сім`ї № 1553/331 від 13 травня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу на посаді водія автомобільного відділу підвозу боєприпасів взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 06 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі с. Біловоди Сумського району Сумської області. Вказане сповіщення адресоване, синові, ОСОБА_2 .

У сповіщенні військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2025 № 642/9930, адресованому ОСОБА_2 , згідно з яким його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу 02.03.2022, зник безвісти 06.05.2025 під час виконання бойового завдання в районі с. Біловоди Сумського району Сумської області.

Згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2025 року № 642/2081 на запит ОСОБА_2 повідомлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням у ході ведення бойових дій поблизу с. Біловоди Сумського району Сумської області зник безвісти. Станом на дату надання відповіді офіційний статус військовослужбовця «безвісти зниклий», відомості щодо його потрапляння у полон до військової частини не надходили.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2025 року № 4435 встановлено, що 06.05.2025 приблизно о 15:00 год. під час виконання бойового завдання внаслідок бойового зіткнення було втрачено зв`язок із солдатом ОСОБА_3 . Проведеними пошуковими заходами встановити його місцеперебування не вдалося.

Також матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 , адресовану командиру військової частини НОМЕР_1 , щодо здійснення належних йому виплат у зв`язку зі зникненням безвісти його батька ОСОБА_3 .

До позовної заяви, зокрема, долучено копії телефонного листування, як зазначає сторона позивача, між позивачем та її чоловіком (скріншот).

Разом з цим, суд вважає неналежним доказом листування між позивачем та ОСОБА_3 , оскільки з нього неможливо ідентифікувати відправника та/або отримувача повідомлення і зміст таких відомостей не захищений від внесення правок і викривлення.

У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_4 , пояснила, що позивача та ОСОБА_3 , знає приблизно з 1998 року, у 2000 році вони одружилися, а приблизно через 14 років розлучилися, позивач проживала в м. Одесі, ОСОБА_3 в селі. Востаннє разом їх бачила у 2019 році. Їх спільний син, є похресником свідка.

ОСОБА_5 показала, що позивача знає з 2020 року, під час спільного дозвілля свідка та позивача, до них часто приєднувався ОСОБА_6 , свідок сприймала їх відносини як родинні. Позивач та ОСОБА_7 постійно проживали разом. Після повномасштабного вторгнення, свідок змінила місце проживання та обставини мобілізації ОСОБА_3 їй не відомі.

Також, у судовому засіданні позивач зазначила, що розірвання шлюбу було обумовлено спільними матеріальними інтересами, які б надали змогу придбати житло. Приблизно у 2018-2029 роках за спільні кошти придбана квартира, та ОСОБА_3 разом із позивачем стали спільно в цій квартирі проживати. Власником придбаної квартири є матір позивача. Позивач та ОСОБА_3 прописані за однією й тією адресою, у будинку його матері селише АДРЕСА_1 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою КМУ №884 від 30.11.2016, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту проживання зі ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у заявлений період.

Надані позивачем копії свідоцтва про народження сина, документів щодо проходження ОСОБА_3 військової служби, його зникнення безвісти, заяви ОСОБА_2 про здійснення належних виплат, нотаріально посвідчена заява позивача, а також показання свідків підтверджують окремі обставини відносин між ОСОБА_3 та позивачем, однак самі по собі не є достатніми для висновку про існування між сторонами після розірвання шлюбу фактичних шлюбних відносин.

Зокрема, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат, спільного набуття майна, виконання взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, або інших об`єктивних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Показання свідків, оцінені судом у сукупності з іншими доказами, не усувають зазначених недоліків доказування, оскільки не підтверджуються іншими належними письмовими чи речовими доказами спільного побуту та ведення спільного господарства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довела наявності фактичних шлюбних відносин зі ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, а тому підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та задоволенні позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81-83, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Третя особа: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), яке знаходиться за адресою: 03168, Україна, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6.

Повний текст рішення суду складено і підписано 30.07.2026 року.

Суддя А.В. Гуржій