Рішення № 138647448, 30.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.07.2026

Справа № 497/584/26

Провадження № 2-адр/497/1/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград заяву позивача ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16.07.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 06727407 від 26 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 - визнано протиправною та скасовано.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, № 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь держави судові витрати: 532.48 гривень зі сплати судового збору за подання позову.

22.07.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про постановлення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач в обґрунтування заяви вказує, що під час розгляду справи він, позивач користувався професійною правничою допомогою адвоката Дімова Дмитра Петровича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2178, видане 03.04.2012 року КДКА Одеської області), який діяв на підставі Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.02.2026 року та Ордеру.

Ухвалою від 22.07.2026 року призначено дану заяву до судового розгляду на 09:00 годину 30.07.2026 року (а.с.9), про що повідомлено сторін по справі (а.с.10).

В судове засідання 30.07.2026 року:

- заявник не прибув надав заяву про розгляд заяви у його відсутність та у відсутність його представника (а.с.21),

- представник відповідача, будучи повідомленим належним чином (а.с.11 зворотна сторінка) - до суду не прибув, причини неявки не повідомив. Надіслав поштовим листом заперечення, якими просив відмовити у поданій заяві під час вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Слід звернути увагу, що відповідач є користувачем Електронного суду, та усі процесуальні документи надсилав суду раніше через систему «Електронний суд», тоді як вказані заперечення чомусь надіслав засобами зв`язку «Укрпошта» (а.с.20). На підтвердження надіслання заперечень позивачу ОСОБА_1 надав лише квитанцію «Укрпошта» без опису відповідного вкладення.

Суд, вивчивши доводи позивача, матеріали адміністративної справи та надані докази на підтвердження заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа East/West Alliance Limited проти України (заява N 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі N 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі N 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі N 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі N 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі N 380/4759/21.

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі N 200/9888/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наслідки неподання клопотання про зменшення заявленого іншою стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу та/або заперечення щодо їх стягнення загалом, несе особа, яка не скористалась своїм правом на подання указаних клопотання та/або заперечення, у зв`язку із чим не виконала свій процесуальний обов`язок щодо обґрунтування неспівмірності вимог позивача до встановлених обставин цієї справи щодо необхідності їх стягнення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

В даному випадку відповідачем висловлено заперечення щодо заявленої позивачем ОСОБА_1 вимоги про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовуючи це поданням апеляційної скарги на рішення суду, невідповідністю співмірності судових витрат у розмірі 66 560 гри. зі складністю справи, предметом розгляду якої було оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 1190 грн., та те що такий розмір судових витрат є необґрунтовано завищений, з посиланням на постанови Верховного Суду та норми законодавства.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 66 560,00 грн. позивач надав до суду, договір про надання правничої допомоги №б/н від 27.02.2026 року, акт приймання наданих послуг від 20.07.2026 року на суму 66 560,00 гривень, яким зафіксовано повний перелік наданих послуг, затрачений час та їх вартість в рамках судової справи № 497/584/26.

Згідно з підписаним Актом виконаних робіт, вартість наданої професійної правничої допомоги становить:

№1 - Ознайомлення з обставинами справи та визначення правової позиції 27.02.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№2 - Консультація Клієнта по обставинам справи та визначення позиції правового захисту від 28.02.2026 з 10:00 години по 11:30 годину за місцем вчинення адвокатської діяльності (1,5 години) - 4 992.00 грн.

№3 - Підготовка Позовної заяви 04.03.2026 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №06727407 від 26.02.2026 (3 години) - 9 984.00 грн.

№4 - Підготовка та подання Заяви про проведення судового засідання без участі представника позивача 16.03.2026 (1 година) - 1 664.00 грн.

№5 - Підготовка та подання Клопотання (заяви) про виклик та допит поліцейських в якості свідків 16.03.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№6 - Підготовка та подання Відповіді на відзив 27.03.2026 (3 години) - 9 984.00 грн.

№7 - Підготовка та подання Заяви про проведення судового засідання без участі представника позивача 11.05.2026 (1 година) - 1 664.00 грн.

№8 - Підготовка Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 12.05.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№9 - Підготовка Клопотання про долучення доказів 14.05.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№10 - Підготовка Запитань по справі №497/584/26, провадження №2 а/497/28/26 14.04.2026 (1 година) - 1 664.00 грн.

№11 - Підготовка та подання Заяви про проведення судового засідання без участі представника позивача 11.06.2026 (1 година) - 1 664.00 грн.

№12 - Консультація Клієнта по обставинам справи та визначення позиції правового захисту від 15.07.2026 з 18:00 години по 19:30 годину за місцем вчинення адвокатської діяльності (1,5 години) - 4 992.00 грн.

№13 - Підготовка та подання Заяви про проведення судового засідання без участі представника позивача від 16.07.2026 (1 година) - 1 664.00 грн.

№14 - Підготовка Клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Поліцейського УПП в Одеській області старшого сержанта поліції Кравченко Артема Миколайовича (в порядку ст.249 КАСУ) 16.07.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№15 - Підготовка Клопотання про постановлення окремої ухвали відносно начальника ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП Вадима Марунича (в порядку ст.249 КАСУ) 16.07.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№16 - Підготовка Промови в дебатах 16.07.2026 (1 година) - 3 328.00 грн.

№17 - Підготовка Заяви про стягнення судових витрат від 20.07.2026 (1,5 година) - 4 992.00 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведеній у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 гривень, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000.00 гривень.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 252, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 ; - АДРЕСА_2

Представник позивача Дімов Дмитро Петрович: вул. Клушина, №2-Б/1, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, тел.: НОМЕР_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач Департамент патрульної поліції: вул. Федора Ернста, №3, м.Київ, 03048,ел.пошта: public@patrol.police.gov.ua

Представник відповідача Нагнибіда Олексій Миколайович: ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4

Суддя С.В.Кодінцева