Ухвала суду № 138647438, 23.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5738/26

Провадження № 1-кп/496/666/26

У Х В А Л А

23 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ) строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , при цьому посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначали про відсутність обставин, які б свідчили про намір обвинуваченого ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню. Просили суд обрати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту у нічний час за місце мешкання АДРЕСА_1 , там мешкають його батьки.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання з додатками та наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд не вирішує питання доведеності вини особи, однак оцінює достатність наданих матеріалів виключно в аспекті існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та можливості забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 26.07.2026 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також звертає увагу на те, що він раніше судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину визнає частково, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить із того, що обвинувачений є громадянином Республіки Молдова, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків на території України, неодружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має. Крім того, санкції інкримінованих статей передбачають покарання у виді позбавлення волі, що саме по собі може спонукати особу до ухилення від суду.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику втечі, однак вона підлягає оцінці у сукупності з іншими обставинами, які характеризують особу обвинуваченого (рішення у справах «Панченко проти Росії», «Бекчиєв проти Молдови»).

У сукупності наведені обставини свідчать про те, що ризик переховування від суду на цей час не зменшився та продовжує існувати.

Суд також вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що свідками у справі є особи, які безпосередньо контактували з обвинуваченим та показання яких мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження. Судовий розгляд не завершено, не всі докази досліджені, а тому у разі звільнення з-під варти обвинувачений матиме реальну можливість впливати на свідків, схиляючи їх до зміни або відмови від наданих показань.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів такого впливу не спростовують наявності зазначеного ризику, оскільки при вирішенні питання про застосування чи продовження запобіжного заходу суд оцінює не факт вчинення відповідних дій, а існування реальної можливості їх вчинення.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги характер інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, відсутність офіційного місця роботи та стабільного доходу у обвинуваченого.

За таких обставин суд погоджується з доводами прокурора про те, що у разі звільнення з-під варти існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 1 ст. 183 КПК України, відповідно до яких тримання під вартою застосовується лише тоді, коли жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.

Суд дійшов висновку, що особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт чи інші альтернативні запобіжні заходи у цьому випадку не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усунуть ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, у рішеннях «І.А. проти Франції», «Летельє проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Шалімов проти України», відповідно до яких забезпечення належного здійснення правосуддя та захисту суспільних інтересів за наявності достатніх підстав може виправдовувати застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися, ризики не зменшилися та продовжують існувати, а тому клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

На підставі ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «середовище»; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України суддя встановлює ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ) заставу 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Виключних випадків, за яких суд міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у цій справі не встановлено.

Таким чином, застосування більш м`яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання прокурора слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371-372, 376, 392, 394-395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 23 липня 2026 року до 20 вересня 2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240, 00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 23.07.2026 р. у справі №496/5738/26 (провадження №1-кп/496/666/26) відносно ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатись з Одеської області, Одеського району, села Мирне без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт/паспорти (за наявності) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) та заставодавцю наслідки невиконання покладених на них обов`язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Суддя: ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 30.07.2026 року, з урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту ухвали суду.