Рішення № 138647112, 31.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2925/25

Провадження № 2/945/676/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.03.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір № 177287 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 9 334,00 грн. Після вчинення відповідачем відповідних дій, 31.03.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ грошових коштів на платіжну карту відповідача.

Зазначала, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, відповідач належним чином не виконував кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 16 499,34 грн, з яких: 9 334,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 464,34 грн несплачені відсотки за користування кредитом та 501 грн комісія за кредитним договором, 1 200,00грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.02.2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Розпорядженням керівника апарату суду № 286 від 26.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.06.2026 року справу прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням та викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином. У позові зазначено про розгляд справи за відсутності представника, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 31.03.2025 між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про споживчий кредит № 177287, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором е8881806.

У відповідності до п.п.1.1. кредитного договору, він складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua (далі сайт кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/ (п.п.1.2. кредитного договору).

Згідно п.2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 9 334,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7 000,50 грн на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 2 333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з умовами п.2.4. індивідуальної частини, знижений тариф комісії за управління та обслуговування тарифу складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

Комісія за надання кредиту складає 2 333,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту (п.2.5 договору).

Згідно п.2.6 загальний строк кредитування за кредитним договором складає 84 дні з 31.03.2025 по 23.06.2025.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 31.03.2025, відповідач проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

Згідно листа АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . За період з 31.03.2025 по 05.04.2025 було зарахування коштів у сумі 7 000,50 грн.

Випискою по банківській карті відповідача за період з 31.03.2025 по 05.04.2025 підтверджено зарахування грошових коштів.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 реєстр прав вимог №6 від 03.09.2025 та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги № 6 від 03.09.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором № 177287 від 31.03.2025 у розмірі 16 499,34 грн., з яких: 9 334,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 464,34 грн несплачені відсотки за користування кредитом та 501,00 грн комісія за кредитним договором та 1 200,00 грн- заборгованість по штрафах/пені.

Відповідно до розрахунку заборгованості слідує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 177287 від 31.03.2025 у розмірі 16 499,34 грн, з яких: 9 334,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 464,34 грн несплачені відсотки за користування кредитом та 501 грн комісія за кредитним договором та 1 200 грн пеня.

Водночас вимога про стягнення заборгованості за пенею позивачем не заявлена.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

У силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що виписка з банківського рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту. Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами, що відповідає ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме 0,9953% в день.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 9 334,00 грн та відсотків в розмірі 5 464,34 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі.

Щодо стягнення комісії.

Згідно п.2.2.1 кредитного договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 9 334,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7 000,50 грн на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 2 333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 2 333,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту.

Таким чином, відповідно до умов договору з відповідача уже стягнуто комісію за надання кредиту в сумі 2 333,50 грн, відтак вимога в частині стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованою та безпідставною.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 177287 від 31.03.2025 в розмірі 14798,34 грн, з яких: 9334,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 5464,34 грн несплачені відсотки за користування кредитом, а в решті позову слід відмовити.

За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (96,72%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 343,07 грн за подання позовної заяви до суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 11.09.2025, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 7 000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, копію довіреності від 10.09.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, також те, що відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подано, однак враховує, що позовні вимоги задоволено частково та вважає, що сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 6 500 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями ст.204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.2,5,10-13,76-81,89,141,259,263-265,274-282,352,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №177287 від 31.03.2025 в розмірі 14 798,34 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 343,07 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки,34 оф.333;ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА