Рішення № 138647103, 30.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2039/25

Провадження № 2/945/461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 050,00грн, а також витрати по справі.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем кредитного договору № 11.11.2024-100000659 від 11.11.2024 року, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн на 105 днів. Дата повернення кредиту 23.02.2025. Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 34 050,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 15 000,00 грн, проценти 9 450,00 грн, неустойки у розмірі 7 500,00 грн, комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 2 100,00 грн. Просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду № 254 від 25.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою від 26 червня 2026 року справу прийнято до свого провадження суддею Лопіною О.О., призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

24.11.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Скользнєвою В.В. сформовано в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №109-0309 від 03.09.2025, наданий позивачем на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів не є належним доказом, оскільки не відображає, що номер рахунку належить отримувачу, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з`ясувати кому були перераховані кошти неможливо. Враховуючи зазначене, підстави до задоволення позову відсутні, з огляду на не доведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору позивачем не надано.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором. Позивач вказані докази суду не надав, що є його процесуальним обов`язком у даній категорії справ. У свою чергу, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Розрахунок є виключно внутрішнім документом Позивача, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача, не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

У той же час відсутність детального розрахунку заборгованості за кредитним договором позбавляє відповідача можливості встановити точну суму відсотків, які банк незаконно нарахував.

З 17.03.2022 року позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки у розмірі 7 500 грн. Відповідно до довідки розрахунку про стан кредитної заборгованості за договором ТОВ «Споживчий центр» нарахувало відповідачу заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 100 грн. З наданих позивачем документів неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані банком, стягується комісія. Відповідач вважає, що нарахована кредитором комісія з обслуговування кредиту в розмірі 2 100 грн є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо списання нарахованих відсотків. Відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ за контрактом у навчальному центрі підготовки підрозділів Національної гвардії України з 21.06.2023 року по даний час. 28.04.2025 року призначений на посаду діловод служби забезпечення, а тому на нього поширюються пільги, встановлені Законом та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами та неустойка, які були нараховані в цей період. Отже, ОСОБА_1 повинен бути звільнений від сплати процентів у сумі 9 450 грн та неустойки у сумі 7 500 грн. Також просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 11.11.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 11.11.2024-100000659 (кредитної лінії) від 11.11.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №11.11.2024 100000659 (кредитної лінії) від 11.11.2024. Таким чином, було укладено Кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача веб-сайті позивача sgroshi.com.ua. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір та ознайомлення зі змістом кредитного договору, погодився на відповідні умови кредитування. Відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 11.11.2024, що наявна в матеріалах справи, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Відповідач до сьогодні із заявою про зменшення розміру заборгованості не звертався, необхідного переліку документів не надав. Правових підстав для застосування пільги до відповідача, позивач не мав. Заявкою кредитного договору встановлено графік платежів, а також порядок їх зарахування для погашення заборгованості. Відповідач добровільно проводив часткове погашення заборгованості у межах графіку за Договором, чим визнав борг, враховуючи нараховані проценти. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, у тому числі у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, відповідачу не здійснювалось. Таким чином, зобов`язання за кредитним договором є частково виконаним відповідачем, а саме: у частині сплати частини тіла кредиту, частини процентів та комісії за Кредитним договором. Відтак, позивач звернувся до суду для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, враховуючи здійснені відповідачем оплати.

ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «Швидко Гроші»), уникнувши додаткових витрат. Комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду послуг. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Представник позивача до суду не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, також зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, при цьому представником відповідача адвокатом Скользнєвою В.В. сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи без участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем 11.11.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 11.11.2024-100000659 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається кредит в розмірі 15 000,00 грн на строк 105 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 23.02.2025 року.

За умовами договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п.3.1).

Сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.п.3.3.2) Тип кредиту кредитна лінія (п.п.3.3.3); Строк, на який надається кредит встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (3.3.4); проценти за користування кредитом встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.п.3.3.7); Графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору (п.п.3.3.8).

Крім цього, 11.11.2024 року Позичальник ознайомився із заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за посиланням на сайті: https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів,наступних за черговими періодамсим, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 7 % від суми Кредиту та дорівнює 1 050 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-6866.

Згідно п. 4.3. Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п.6.1. Договору позичальник зобов`язаний використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Заявку, пропозицію про акцепт оферти та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписано позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора Е 691.

Відповідно п.2.2.3 умов кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 2.3.2 умов договору визначено, позичальник, який має на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Позичальник, який прийняв пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку (п.2.3.5, п.2.3.6 умов договору).

Без здійснення верифікації, введення позичальником відповідних даних, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідачки з метою надання кредиту, отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, входу позичальником на сайт товариства за допомогою логіна і паролю особистого кабінету, таке укладення кредитного договору є неможливим.

За встановленими у даній справі обставинами, оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису.

Оспорюваний кредитний договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір у даній справі був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірного договору до суду не надано.

Відповідно до договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» укладено договір про надання ТОВ «Споживчий Центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

ТОВ «Споживчий центр» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

За змістом повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 109-0309 від 03.09.2025 року, кредитні кошти на суму 15 000,00грн у відповідності до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 1 квітня 2024 року успішно перераховані 11.11.2024 року о 11 год. 03 хв. 31 сек. на платіжну картку 4149499085896866, призначення платежу: видача за договором кредиту № 11.11.2024-100000659.

За такого, позивачем належним чином доведено, що ним як кредитором здійснена видача грошових коштів відповідачу як позичальнику шляхом їх переказу на вказану ним платіжну картку за допомогою сервісу онлайн платежів із належною ідентифікацією та верифікацію його особи через банківський сервіс.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож, аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг би бути укладений.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20.

Відповідно до матеріалів справи, підписавши 11.11.2024 року паспорт споживчого кредиту, заявку кредитного договору, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач уклав з позивачем договір про надання банківських послуг.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору.

Таким чином, договір є укладним, проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість згідно з розрахунком у розмірі 34 050,00 грн, яка складається з наступного: 15 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 450,00 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7 500,00 грн- неустойка; 2 100,00 грн.- комісія за обслуговування кредиту.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Щодо вимоги про нарахування відсотків та неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.06.2023 року по даний час.

Отже, за час проходження військової служби відповідачу як військовослужбовцю не повинні були нараховуватися проценти, неустойка за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин заявлені вимоги банку щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами в сумі 9 450,00 грн та неустойки у розмірі 7 500,00 грн за час проходження військової служби відповідачем є такими, що не відповідають вимогам Закону.

Такі пільги встановлено відповідно до положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на 14 травня 2025 року), якими визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

За наведених обставин та відповідно до встановлених судом правовідносин між сторонами, судом застосовуються положення пункту 15 статті 14 цього Закону, на підставі яких відповідач звільняється від стягнення нарахованих кредитором процентів та неустойки за користування кредитом.

Щодо вимоги про нарахування комісії суд зазначає наступне.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в сумі 2 100,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відповідно до умов договору комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону,в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як ввідалено,так і на відділеннях,забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Так у даному випадку сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому інших дій окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за обслуговування кредиту хоча й передбачена умовами договору, однак позивачем не надано доказів надання цих послуг та не доведеноотримання їх відповідачем.

З огляду на наведене, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2 100,00 грн необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр», у загальному розмірі 15 000,00 грн, що становить основний борг.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі за позовом ТОВ «Споживчий Центр» про стягнення заборгованості не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту відповідача як військовослужбовця, а відтак він не звільняється від сплати судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 44,05 %, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 067,14 грн понесеного судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з положеннями частин першої-четвертоїстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання професійної правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В обґрунтування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до матеріалів справи надано: копію договору, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцію до прибуткового касового ордера.

Отже, враховуючи розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову в суді та понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, а також пропорційність задоволених позовних вимог, відповідач має відшкодувати позивачу 1 067,14 судового збору, а позивач відшкодувати відповідачу витрати на правничу допомогу з урахуванням часткового задоволення позову у розмірі 4 475 грн.

Керуючись ст.ст.81,83,95,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.11.2024.100000659 від 11.11.2024 у розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 067,14 грн.

Стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 475,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833; адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА