Рішення № 138646798, 31.07.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/259/25

Провадження №2-п/151/4/26

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінпром Маркет'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (далі - ТОВ "Фінпром Маркет") через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75911458 від 06.08.2021 в сумі 20 328 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75911458, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000 гривень, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 0QhBRt6j9f, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 договору позики № 75911458 від 06.08.2021, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи. Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією № 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822 від 06.08.2021,яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Згідно листа №11/03/25-83 від 11.03.2025, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №75911458. Згідно довідки № КД-000018622/ТНПП від 13.03.2025 ТОВ "ФК "Фінекспрес" (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ "ФК "Фінекспрес" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення наступної платіжної операції, зокрема 06.08.2021, сума 6 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822. Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75911458 від 06.08.2021, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн., заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає 20 328 гривень, з яких : 6 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 14 328 гривень - сума заборгованості за відсотками.

21.12.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Управління активами" уклали договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75911458 від 06.08.2021. В подальшому, 31.03.2023 ТОВ "ФК "Управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" уклали договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75911458 від 06.08.2021. Відповідно до реєстру прав вимог від 31.03.2023 до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 від ТОВ "ФК "Управління активами" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 328 гривень. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75911458 від 06.08.2021 у розмірі 20 328 гривень, судові витрати у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 64-65)

17 червня 2025 року Чечельницьким районним судом винесено заочне рішення по справі.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2025 року по цивільній справі № 151/259/25 - скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 164-166)

20 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Тальчук Поліна Іллівна через систему "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовної заяви ТОВ "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи. Відзив мотивує тим, що 06.08.2021 з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено Договір позики №75911458. Вказаний договір містить наступні істотні умови: сума позики - 6 000,00 грн.; строк позики - 30 днів; процентна ставка - 1,99% базова, 1% знижена. 21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Управління активами" було укладено договір факторингу №2112. 31.03.2023 між ТОВ "ФК "Управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" укладено договір факторингу №310323-ФМ. Із позовної заяви відповідачу стало відомо, що позивач вимагає повернення непогашеної заборгованості за договором позики №75911458 від 06.08.2021 в розмірі 20 328,00 грн., що складається з: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідач вважає позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на думку позивача, надані ним досліджувані докази доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, однак, з таким висновком неможливо погодитись. Якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого, лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа. Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа. Зазначене узгоджується з висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23. Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного договору позивач додав до позову договір позики №75911458 від 06.08.2021, як зображення змісту договору у форматі pdf. Однак, за відсутності демонстрації позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній первісним кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій. Зокрема, позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачем вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору. ТОВ "Фінпром Маркет" надало довідку ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" про ідентифікацію, яка начебто підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору №75911458 від 06.08.2021, проте, надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" і не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. Фактично, зазначене є лише твердженням позивача, оскільки підтверджується створеними останнім доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим позивачем. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора "0QhBRt6j9f" відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту Відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. Слід також зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в п.п.6.15 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (https://revestr.court.qov.ua/Review/107219918) "Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію". Оскільки позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа. Так само позивач не довів підписання кредитного договору з боку відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що свідчить про непогодження умов кредитування. Відтак, позивачем не надано суду: заповнення відповідачем відповідної форми на веб-сайті кредитора з метою отримання кредиту; реєстрації відповідача на веб-сайті позивача та формування його особистого розділу (особистого кабінету) на веб-сайті кредитора; авторизації відповідача шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилався позивачем відповідачу смс повідомленням чи надавався шляхом дзвінка на номер телефону, який вказав відповідач при заповненні форми на веб-сайті кредитора; аутентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку відповідача; ідентифікацію та верифікацію відповідача за допомогою технології "BankID"; надсилання позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проєктом кредитного договору через особистий кабінет відповідача; типу формату проєкту (docx, .pdf, .txt тощо) кредитного договору, який містився за гіперпосиланням; надсилання електронного повідомлення відповідача про прийняття пропозиції, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який отриманий відповідачем від позивача в смс-повідомленні або надавався шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий відповідачем; накладення відповідачем електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб-сайті позивача з підтвердженням який саме зміст кредитного договору був підписаний відповідачем; технологічної неможливості порушити цілісність та незмінюваність підписаного відповідачем кредитного договору з зазначенням які сервіси електронного документообігу забезпечували неможливість редагування підписаного кредитного договору; направлення відповідачу підтвердження укладення кредитного договору у формі електронного документа та примірник кредитного договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містив кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу в особистий кабінет відповідача та на його електронну адресу з зазначенням формату такого електронного документа. Відтак, вважають недоведеним факт підписання та укладення сторонами договору позики на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданих до суду примірниках договору позики. Позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують факт кожного поєднання одноразового ідентифікатора, яким як відповідач, так і первісний кредитор нібито підписали спірний договір позики. Зокрема, позивач не надав доказів того, що відповідач певним чином ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі позивача і залишив там свої контактні дані, а потім отримав вказаний у документах одноразовий ідентифікатор за цими контактними даними. Водночас, одноразовий ідентифікатор не забезпечує цілісність та незмінюваність електронного тексту кредитного договору. Одноразовий ідентифікатор не забезпечує криптографічного захисту тексту документа та не гарантує неможливість внесення змін до його змісту. Отже, відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність договору №75911458 від 06.08.2021, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Таким чином, вважають, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, оскільки позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору позики на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданих до суду примірниках договору позики. Щодо строку договору та нарахування відсотків зазначають, що п. 2 Договору визначено одну з істотних умов цього договору, а саме - умова про строк. Так, у тексті Договору зазначено: "Строк позики - 30 днів". Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим, про що свідчить судова практика. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ст. 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Отже, після спливу строку надання кредиту, а саме - після 05.09.2021, припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов, позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять. Відтак, у справі, що розглядається, позивач не заявляв до стягнення з відповідача коштів в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №75911458 від 06.08.2021, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає умовам оферти. Отже, після спливу строку надання кредиту припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інші платежі за цим договором. Кредитним договором №75911458 від 06.08.2021 передбачено: Відповідно до п.5.2 Договору №75274641 від 15.06.2021, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Наголошують, що Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ не підписані відповідачем, в тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими Правилами ознайомився відповідач та погодився з ними, відтак є недоведеним, що сторони договору обумовили сплату відсотків за понадстрокове користування отриманими у позику коштами, а також відсутні докази, що сторони договору обумовили пролонгацію кредитного договору. Умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки позичальником не було особисто підписано надані Правила надання коштів у позику, можна встановити, що відсутнє погодження позичальника з вказаними документами, вони не є частиною укладеного між сторонами правочину, а тому не повинні бути враховані судом при розгляді справи. Вказані Правила надання коштів у позику, долучені позивачем до позову не можна вважати належним та допустимим доказом та частиною кредитних договорів, оскільки вони не містять підпису позичальника та до яких договорів вони стосуються. Надані позивачем Правила надання коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком (фінансовою установою) додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказала, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим кредитодавцем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Правила у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов, позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять. Відповідач не вчиняв жодних дій, що свідчили б про його намір пролонгувати строк дії кредитного договору, а позивач відповідних доказів не надав. Згадувані позивачем Правила, які містили б підпис позичальника, у матеріалах справи відсутні. Позивачем не надано доказів звернення відповідача до позикодавця за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом. Відсутність у справі доказів пролонгації кредитного договору свідчить про те, що за умови наявності відповідних доказів (первинних документів), можливе стягнення відсотків виключено у межах строку, який передбачений договором. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із судової практики, зазначають, що структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (п.2.2) і становить 30 днів. У зв`язку із цим нарахування відповідачу після 05.09.2021 процентів у відповідності до п 5.2 договору не знаходить свого належного обґрунтування. За таких обставин підстави вважати, що після спливу визначеного у п.2.2 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту, відсутні. Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, припис аб. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Суду не надано доказів того, що в даному випадку до договору було застосовано пролонгацію та змінено строк кредитування, за згодою обох сторін правочину, як не було і укладеної додаткової угоди про продовження строку дії договору. Пунктом 2 договору позики визначено: знижена процентна ставка становить 1,00% за день; процентна ставка (базова) /день 1,99%. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Таким чином, вважають, що застосуванню підлягає відсоткова ставка у розмірі 0,60%. Тож з урахуванням, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 05.09.2021, заборгованість за договором позики №75911458 від 06.08.2021 по відсотках не могла перевищувати 1 800,00 грн. 6 000,00 грн. * 30 днів * 1,00% / 100 = 1 800,00 грн. Натомість, позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 20 328,00 грн., з яких заборгованість за процентами - 14 328,00 грн. Наведений відповідачем контррозрахунок має місце виключно за умови надання позивачем відповідних доказів. Однак, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи відповідних доказів, а саме погоджених умов кредитування та доказів переходу права вимоги, позовні вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором позивач у справі, ТОВ "Фінпром Маркет", не є первісним кредитором ОСОБА_1 згідно договору позики №75911458 від 06.08.2021. Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Позивач посилається на наступні договори факторингу щодо переходу права вимоги за договором №75911458 від 06.08.2021: №2112 від 21.12.2021, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Клієнт) та ТОВ "ФК "Управління активами" №310323-ФМ від 31.03.2023, укладеним між ТОВ "ФК "Управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет". Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Зазначають, що акти звірки взаємних розрахунків самі по собі не є доказом оплати за договорами факторингу, оскільки вони лише підтверджують стан взаєморозрахунків та наявність розбіжностей, але не факт здійснення операції оплати. Для підтвердження оплати необхідно мати первинні документи, які відображають самі господарські операції, такі як банківські виписки або платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів. Так, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств віряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, обто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Таким чином, відсутність доказів оплати за договорами факторингу свідчить про недоведення передачі права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "Фінпром Маркет". Зазначені позиції відображені у наступних судових практиках. Постанова Чернігівського апеляційного суду у справі №730/432/25 від 07 жовтня 2025 року. Постанова Вінницького апеляційного суду у справі №127/6489/25 від 29 жовтня 2025 року. Постанова Вінницького апеляційного суду у справі №127/230/24 від 05 березня 2025 року. Постанова Закарпатського апеляційного суду у справі №308/15157/24 від 25 квітня 2025 року. Постанова Закарпатського апеляційного суду у справі №303/6604/24 від 10 жовтня 2025 року. Постанова Закарпатського апеляційного суду у справі №308/15157/24 від 25 квітня 2025 року. Постанова Тернопільського апеляційного суду у справі №607/7565/24 від 29 січня 2025 року. Постанова Хмельницького апеляційного суду у справі №689/608/25 від 02 жовтня 2025 року. Постанова Дніпровського апеляційного суду у справі №185/5942/24 від 17 вересня 2025 року. Таким чином, позивач не надав суду доказів, що підтверджують факт оплати за договорами факторингу, а тому, відповідно, позивач не довів перехід права вимоги за договором позики №75911458 від 06.08.2021 до ТОВ "Фінпром Маркет". Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). Таким чином, приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог об`єктивно не підтверджені, позивачем не доведено достатніми доказами те, що він є законним правонаступником стягувача за кредитним договором №75911458 від 06.08.2021, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною зі справою, а саме: за підготовку відзиву на позовну заяву - 10 000,00 грн., та очікується понести у зв`язку із розглядом справи 8 000,00 грн. - участь адвоката у судових засіданнях. Докази судових витрат, які очікується понести, будуть надані суду протягом 5 (п`яти) календарних днів після прийняття рішення по справі. (а.с.175-190)

22 травня 2026 року представник позивача ТОВ "Фінпром Маркет" Ткаченко Ю.О. через систему "Електронний суд" надіслала відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу в компенсації витрат на правничу допомогу. Щодо укладання з відповідачем договору позики в електронному вигляді зазначила, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики №75911458 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (0QhBRt6j9f), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". В ст. 3 ЗУ "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис"), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)). У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Крім того, Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року за №6- 50цс16 наголошується, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового). Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики. Твердження представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: Електронна платіжна інструкція № 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822 від 06.08.2021 року видана ТОВ "Фінекспрес" (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою]; Довідка № КД-000018622/ТНПП від 13.03.2025 видана платіжною системою/ ТОВ "Фінекспрес", що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією/квитанцією № 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822 від 06.08.2021 [документ виданий платіжною системою]; Лист №11/03/25-83 від 11.03.2025 виданий позикодавцем/ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822 від 06.08.2021 [документ виданий Позикодавцем]. Між тим, посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", "Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75" та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України "Про платіжні послуги" та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів", відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань). Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/ інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Щодо необхідності надання доказів оплати за договорами факторингу. Посилання відповідача/представника відповідача, в частині ненадання позивачем достатніх доказів, що підтверджують перехід до останнього права грошової вимоги за договором позики, зокрема з підстав ненадання доказів оплати за договором факторингу, що ґрунтуються на висновку викладеному у правовій позиції Верховного суду, висловленому у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 (згідно п.37 зазначеної постанови, вбачається, що висновок суду у даній справі гуртуються на висновках викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012) є передчасними, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою, що підтверджується наступним: У постанові Верховного суду України від 29.06.2021 у справі №753/20537/18 у мотивувальній частині вказаної постанови зазначено наступне "Згідно зі пунктом 2 договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплата боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 2 до цього договору (стор.4, п`ятий абзац знизу)", тобто ключовим моментом переходу права грошової вимоги у вказаній справі є день оплати коштів за договором відступлення права грошової вимоги, підписання договору відступлення права грошової вимоги та додатку №2 договору (реєстру заборгованості та оплати за договором). А тому висновок Верховного суду про ненадання доказів оплати за договором відступлення права грошової вимоги є цілком суттєвим фактором під час розгляду даної справи. [Предмет: заміна сторони у виконавчому проваджені]. У постанові Верховного суду України від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, розглядається питання правонаступництва за договором №308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який укладений з банком що ліквідуються, згідно п.2.2. договору №308 "За цим Договором новий кредитор в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1. цього Договору, набуває усі права кредитора за основним договорами» (договір №308 - додається, зазначений договір є публічним, можливо переглянути за посиланням - https://prozorro.sale/auction/UA-EA- 2019-02-27-000125-b/), тобто у зазначеній справі момент переходу права вимоги визначений днем повної оплати за договором відступлення прав вимог. Між тим, у п.48 зазначеної постанови суд послався на висновки викладені у постановах Верховного суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18 та від 21.07.2021 у справі №334/6972/17. [Предмет: стягнення заборгованості]. У постанові Верховного суду України від 02.11.2021 у справі 905/306/17 в п.61. постанови зазначено, що "Умовами Договору факторингу та Договору відступлення-1 було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом (стороною 1) в повному обсязі оплати за такими договорами. Натомість Договір відступлення-2 відповідної вимоги не містить та, як зазначалось, моментом передачі права вимоги визначає момент укладення такого договору", а тому, у справі яка розглядалась Верховним судом встановлено що, момент переходу права грошової вимоги була оплата за Договором факторингу (в такому випадку дійсно необхідно надати суду докази про здійснення оплати). [Предмет: заміна сторони у виконавчому проваджені]. Таким чином, враховуючи вище зазначене, спільною рисою у даних справах є момент переходу права вимоги, який встановлений договором відступлення права грошової вимоги, а саме з моменту оплати повної ціни зазначеної у договорі відступлення права вимоги, тоді як у даній справі договором факторингу передбачено, що перехід від Позикодавця/первісного кредитора до Позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, а тому на думку апелянта, висновок суду першої інстанції стосовно не доведеності набуття ТОВ "Фінпром Маркет" права грошової вимоги до ОСОБА_1 , є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, що формують зміст правовідносин. Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від позикодавця/клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від первісного кредитора/клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. (Додатки №4 та №5 до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 р. та №310323-ФМ від 31.03.2023 - міститься в матеріалах справи). Отже, сторонами зазначених вище договорів факторингу погоджено, що підтвердженням переходу права грошової вимоги до боржників стосовно портфеля проблемної заборгованості є підписані сторонами додатки №4 та №5 до Договору факторингу. (Додатки №4 та №5 до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023 - міститься в матеріалах справи). Відповідно до реєстрів прав вимог за договорами факторингу № 2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023 ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги за договорами позики в тому числі до ОСОБА_1 (витяг з реєстрів прав вимог - міститься в матеріалах справи). Таким чином, момент переходу права грошової вимоги за Договорами факторингу № 2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023 є підписання додатків №4 та №5 до договору, а не здійснення Фактором оплати за договором факторингу, факт якої у спірних правовідносинах не впливає як на перехід права грошової вимоги, так і на права та обов`язки відповідачак. Отже, обставини, якими визначається момент переходу права вимоги за договором факторингу у справі № 905/306/17 та у даній справі, є різними, а тому висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог позову у даній справі виключно з підстави відсутності первинних документів на підтвердження перерахування коштів за договором факторингу на думку скаржника є надміру формальним. Між тим, в матеріалах справи міститься Акт про взаємні розрахунки за договором факторингу № 2112 від 21.12.2021та №310323-ФМ від 31.03.2023, наданий позивачем, як доказ відсутності заборгованості за відповідними договорами факторингу, тобто в матеріалах справи наявний документ, підписаний директором/уповноваженою особою попереднього кредитора про відсутність заборгованості Фактора перед Клієнтом за відповідними договорами факторингу. Окрім наведеного вище, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Щодо необхідності доведення оплати за договором факторингу. Підтвердження оплати за договорами факторингу № 2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023 для місцевого суду у даній справі немає вирішального значення, адже у даній цивільній справі, сторони за договором факторингу визначили, що моментом переходу права грошової вимоги є підписані сторонами додатки №4 та №5 до Договору факторингу №2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023, докази укладання зазначених додатків надані місцевому суду. Звертають увагу, що Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) зробив висновок, що перевіряти перерахунок коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги/факторингу необхідно у випадку якщо зазначеним договором визначений момент набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. Таким чином, у разі якщо договором факторингу визначено - момент переходу права грошової вимоги з дня оплати ціни за договором факторингу та позивачем не надані відповідні докази то в такому випадку у місцевого суду дійсно наявні підстави для відмови у позові. Проте у даній справі момент переходу права грошової вимоги є підписання додатків до договору та прийняття реєстру прав вимог які передаються. Щодо актів звірки про відсутність заборгованості за Договорами факторингу № 2112 від 21.12.2021 та №310323-ФМ від 31.03.2023 слід зазначити, що у постанові Верховного суду у справі №910/1389/18 встановлено, що підписання акт звірки уповноваженими особами є доказом, що свідчить про визнання заборгованості у разі її наявності (5 сторінка, 2 абзац зверху). Звертають увагу, що звертаючись з позовною заявою до суду, позивач не позиціонував акт звірки як первинний бухгалтерський документ, а надав як доказ відсутності заборгованості за відповідними договорами факторингу, тобто в матеріалах справи наявний документ, підписаний директором/уповноваженою особою попереднього кредитора про відсутність заборгованості Фактора перед Клієнтом за відповідними договорами факторингу. Крім того, місцевим судом залишено поза уваги, що акт звірки підписано за допомогою програмного забезпечення "ВЧАСНО" електронно цифровим підписом (відповідний протокол перевірки міститься в матеріалах справи), а тому докази розрахунків містяться в матеріалах справи. Щодо нарахування процентів за договором позики №75911458 від 06.08.2021. Твердження представника відповідача, стосовного того, що відповідач брав на себе зобов`язання сплатити основне зобов`язання та відсотки в розмірі 1,00% за користування ним, спростовується матеріалами справи, оскільки у пункті 2 Договору позики зазначено, що сума позики у 6 000,00 грн., надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 1.99 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка/день 1,00%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%. Згідно пункту 13 Договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін на взаємовигідних умовах на принципах статей 6, 627 ЦК України з урахуванням вимог розумності та справедливості. За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 1,00% (Доказів про оплату всієї суми заборгованості в строк визначений договором позики - відповідач/представник відповідача - не надав). Згідно п. 5.2. позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. (Діючі правила на момент підписання відповідачем договору позики - містяться в матеріалах справи). Відповідно до підпункту 9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності. Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1.99%, замість 1,00% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 6 000,00 грн. позики від ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів", ОСОБА_1 допустив неналежне виконання Договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1.99%, замість 1,00% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами. Окрім викладеного вище, ч. 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Таким чином, договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання позичальником/відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що позичальник/відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору. Щодо судової практики АТ КБ "ПриватБанк" в частині ознайомлення сторони з правилами кредитування. Вважають, що посилання представника відповідача, на правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України - помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. Представник відповідача посилається на судову практику, що випливає з кредитних правовідносин за договорами, які укладені ПАТ "ПриватБанк" з фізичними особами, зокрема в частині ознайомлення позичальниками з правилами в тій редакції, яка надається суду для огляду. Проте зазначені обставини є відмінними від обставин даної справи, оскільки у даній справі: Договір позики укладений в порядку ЗУ "Про електронну комерцію", який передбачає ознайомлення позичальника з правилами "надання грошових коштів у позики" в електронному вигляді шляхом розміщення відповідних правил на сайті Позикодавця та як у даному випадку на сайті та в ІТС (інформаційна-телекомунікаційна система) під час погодження з Офертою (укладання договору).[Метода укладання договору]. Договір з ПАТ "ПриватБанк" був укладений у традиційній письмовій формі на відміну від даного виду правочину в якому воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Пролонгація/автопролонгація передбачена договором позики п. 5.2. Договору [договір не може бути технічно укладеним без ознайомлення відповідача з правилами), а тому відповідач був ознайомлений з правилами надання позики (чинними на день укладання договору]. На інтернет ресурсі позикодавця в розділі "Архівна інформація" (https://mycredit.ua/ua/archived_info/) містяться всі правила надання позики за весь час діяльності компанії, пункт з яким не погоджується представник відповідача (передбачена умовами договору пролонгація на 90 діб) міститься в правилах за період 2018 рік по сьогоднішній день.[у ПАТ "ПриватБанк" частина правил містила інформацію про строки збільшені строки позовної давності, частина ні]. Таким чином, метод укладання договору у даній справі є відмінним від справи у ПАТ "ПриватБанк" (укладання в паперовій формі) так як, останній надавав Клієнту/Позичальнику правила на ознайомлення в паперовій формі тому суд у зазначеній судовій практиці не зміг встановити з якою конкретно редакцією правил в паперовій формі був ознайомлений відповідач, тоді як у даному випадку відповідач мав можливість ознайомитись з правилами на сайті за посиланням в договорі, в ІТС Позикодавця та до акцепту оферти в якій також містились правила одноразовим ідентифікатором. Щодо витрат відповідача на правничу допомогу. Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Отже, суд може обмежити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи з власної ініціативи. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн., проте на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу. Також звертають увагу, що витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. перевищують витрати позивача у 514.29%, (18 000,00/3 500 = 514.29%), хоча на думку позивача складання відзиву на позовну заяву та усна консультація відповідача займає значно менше часу чим аналіз документів та складання позовної заяви представником позивача. Також, представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідача на користь представника відповідача, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - не підлягає задоволенню. Щодо доказів наданих представником відповідача зазначили, що відповідач/представник відповідача - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/ неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контр розрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України). Позивач вважає, що відповідач та представник відповідача, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію "негативного доказу" при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2- 879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, а саме представник відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення. Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. (а.с.202-2027)

08.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Тальчук П.І. через систему "Електронний суд" подала додаткові пояснення по справі, в яких просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача, а, відтак, позивач є неналежною стороною по вказаній судовій справі, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Представник позивача ТОВ "Фінпром Маркет" адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилася, проте 26.05.2026 через систему "Електронний суд" надала заяву про розгляд справи у відсутності представника ТОВ "Фінпром Маркет".

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Тальчук П.І. в судове засідання не з`явилася, проте 25.06.2026 через систему "Електронний суд" надала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 серпня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75911458. (а.с. 14 зв. бік)

Підписанням цього Кредитного договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачені ст.12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики).

Позичальник до моменту підписання Договору, вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, (на умовах повернення позики в кінці строку), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents- license/(надалі "Правила") їх зміст, суть об`єм зобов`язання Сторін та наслідки укладання цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п.п 5.2. п. 5 Договору позики).

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір позики № 75911458 від 06.08.2021, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що підтверджується довідкою про ідентифікацію виданої ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до якої одноразовий ідентифікатор зазначено 0QhBRt6j9fчас відправки ідентифікатора позичальнику: 06.08.2021 00:50:01; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Пунктом 1 Договору визначено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі "Позику"), на погоджений умовами договору строк (надалі "Строк Позики"), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до п.2 Договору сторони встановили, що кредит надається позичальнику в сумі 6 000 гривень строком на 30 днів. Процентна ставка (базова) / день1,99% (фіксована).Дата надання позики 06.08.2021 дата повернення позики (останній день) 05.09.2021. Знижена процентна ставка/день, % (застосовується до умов програми лояльності) 1,00 %. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, (не застосовується в період карантину) % 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка, % 2300%, орієнтовна загальна вартість позики, у грн. 7791,00.

Пунктом 3 договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" умови договору виконало, надавши грошові кошти в сумі 6 000 гривень ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес", дата 06.08.2021, номер платежу 824253Ь0-ЗЬЗ 1-40с2-9Ь22-с08Ь17256822, сума 6 000 гривень, отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . (а.с. 28 зв. бік)

21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Управління Активами" було укладено договір факторингу № 2112. Відповідно до договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема й кредитним договором № 75911458 від 06.08.2021. Даний факт підтверджується копією акту прийому - передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу № 2112 від 21.12.2021 та копією реєстру прав вимог № 4 від 21.12.2021. (а.с. 29 зв. бік -33, 34, 37 зв. бік - 38)

31.03.2023 між ТОВ "ФК "Управління Активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено договір факторингу № 310323-ФМ. Відповідно до договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема й кредитним договором № 75911458 від 06.08.2021. (а.с.40-44) Даний факт підтверджується копією акта прийому - передачі реєстру заборгованостей за Договором факторингу № 310323-ФК від 31.03.2023 та копією реєстру боржників.(а.с. 44 зв. бік, 48 - 49)

Проте в порушення умов Договору позики, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "Фінпром Маркет", ні на рахунки попереднього кредитора, внаслідок чого виникла заборгованість за Договором позики № 75911458.

Позивач просить стягнути заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75911458 в розмірі 20 328 гривень, яка складається із : 6 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 14 328 гривень - сума заборгованості за відсотками нарахованими за період з 06.08.2021 по 25.03.2025 на підтвердження якої надав розрахунок заборгованості. (а.с. 6-8)

Крім того, як вбачається із інформації АТ КБ "Приватбанк" від 07.04.2025 № 20.1.0.0.0/7-250402/91416-БТ платіжна картка № НОМЕР_3 відкрита на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . 06.08.2021 на даний картковий рахунок НОМЕР_3 були зараховані грошові кошти у сумі 6 000 гривень. (а.с. 81-82)

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що 06.08.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договір позики № 75911458. Також з матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування позичальнику кредиту в сумі 6 000 гривень на його особисту банківську картку, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес", дата 06.08.2021, номер платежу 824253b0-3b31-40c2-9b22-c08b17256822, сума 6 000 гривень, отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді АТ КБ "ПриватБанк" зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 06.08.2021 - 09.08.2021 було зараховано на рахунок 6 000 гривень.

Тобто судом достовірно встановлено, що між відповідачем та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" укладено договір позики № 75911458, у якому були узгоджені всі істотні умови, у тому числі строки повернення кредиту, сплату процентів. При цьому ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю надавши відповідачеві кредит в розмірі 6 000 гривень. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за Договором не погашає.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тальчук П.І. на те, що даний Договір не укладався та не підписувався відповідачем одноразовим ідентифікатором, спростовується інформацією наданою АТ КБ "Приват Банк" від 07.04.2025 № 20.1.0.0.0/7-250402/91416-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована картка № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Крім того, з виписки по рахунку №б/н за період 06.08.2021 - 09.08.2021 видно зарахування на суму 6 000 гривень. Щодо невірного проведення позивачем ТОВ "Фінпром Маркет" розрахунку заборгованості по відсотках, адвокатом не спростовано, оскільки відповідно до п.2 договору сторони встановили, що кредит надається позичальнику в сумі 6 000 гривень строком на 30 днів, фіксована процентна базова ставка 1,99 % в день, дата надання позики 06.08.2021, дата повернення позики (останній день) 05.09.2021, знижена процентна ставка/день, % (застосовується до умов програми лояльності) 1,00 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, (не застосовується в період карантину) % 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка, % 2300%, орієнтовна загальна вартість позики, у грн. 7791,00.Тобто посилання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тальчук П.І. на те, що позивачем не вірно застосовано відсоткову ставку не знайшло свого підтвердження, так як згідно договору позики знижена процентна ставка/день, % (застосовується до умов програми лояльності) 1,00 %, але як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, до відповідача програма лояльності не застосовувалася.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Договором позики № 75911458 від 06.08.2021, укладеним з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

За положеннями статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем договору дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк, тобто протягом 30 днів.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Крім того, посилання представника відповідача адвоката Тальчук П.І. на те, що відповідач ОСОБА_1 . Договір позики № 75911458 від 06.08.2021 не укладав та не підписував одноразовим ідентифікатором також не знайшло свого підтвердження, оскільки даний Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , серію та номер паспорту, адресу позичальника та ІПН, додаткові контактні дані та саме такі дані представник позивача зазначає у Відзиві, тобто вони є актуальними та дійсно належать відповідачу. Крім того, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, договір не міг би бути укладеним.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо відступлення права вимоги за договором факторингу №2112 та №310323-ФМ через відсутність доказів передачі грошових коштів, що дорівнює ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, оскільки на підтвердження виконання умов позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків (а.с.39, 48), які суд визнає належним доказом виконання вказаного зобов`язання. Натомість сторона відповідача не надала доказів повернення суми позики та сплати відсотків за користування позикою первісному кредитору.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 6 000 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі, так як є обгрунтованими, щодо заборгованості за відсотками в сумі 14 328 гривень підлягають частковому задоволенню, оскільки є необґрунтованими, так як були нараховані поза межами погодженого строку.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 3 500 гривень, які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 (а.с. 50-52); актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 53); актом приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року (53 зв. бік); витягом з акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року (а.с. 54); актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги Додаток №1 до Договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024. (а.с. 54 зв. бік 55)

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції 579935563.1 від 28 березня 2025 року (а.с. 5) в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Так як позов ТОВ "Фінпром Маркет" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 141 гривня 18 копійок, виходячи з розрахунку: 9 582 гривні (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422 гривні 40 копійок (сума сплаченого судового збору) / 20 328 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись вищевикладеним та статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75911458 від 06 серпня 2021 в сумі 9 582 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" судовий збір в сумі 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) гривня 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" понесені витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 500 (три п`ятсот).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ "ПУМБ", код банку 334851))

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК