Рішення № 138646420, 30.07.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1332/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької областізвернулася до суду в інтересах дитини ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що Службою у справах дітей Стрижавської селищної ради було розглянуто питання та вивчені всі документи щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем с. Бортники Тульчинського району Вінницької області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 27.03.2026 року місце проживання та перебування ОСОБА_2 не встановлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. 04.08.2017 року знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, в результаті яких вона померла. Згідно вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 травня 2018 року, справа №148/1780/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років і шість місяців.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в Службі на первинному обліку дітей залишених без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_6 наданий в зв`язку із перебуванням біологічного батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місцях позбавлення волі та смерті матері.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_7 надано згідно розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації від 14.09.2017 року №575 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та влаштовано під опіку в сім`ю опікуна ОСОБА_8 відповідно до розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації від 23.10.2017 року №656 «Про призначення опікуна над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Батько дитини ОСОБА_9 був умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі, проте, до Служби про поновлення у батьківських правах не звернувся.

На засіданні Комісії була присутня опікун хлопчика ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_6 це її рідний племінник, син її сестри ОСОБА_10 , яку позбавив життя її чоловік ОСОБА_2 . Під час їх спільного проживання він вів аморальний спосіб життя: зловживав алкогольними напоями, бив її, по господарству не допомагав. Після засудження ОСОБА_4 , вона його жодного разу не бачила. За весь цей час він ніколи не цікавився життям та здоров`ям дитини. Не приймав участі у виховному та навчальному процесі дитини. Матеріально не допомагав. Де ОСОБА_11 знаходиться на даний час їй не відомо. ОСОБА_12 , в присутності практичного психолога ОСОБА_13 , повідомив, що рідного батька зовсім не пам`ятає. Бачив його лише на фотографії. Він йому жодного разу не телефонував та не приїздив. З 2017 року ОСОБА_1 постійно проживає з рідною тіткою, яка є його опікуном ОСОБА_8 , перебуває на повному її утриманні.

Таким чином, зібрані матеріали та докази свідчать про те, що рідний батько дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 участі у житті дитини не приймає. Жодного разу, після звільнення з місць позбавлення волі, не цікавився життям дитини.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача в особі Войтюк Н.С. надала суду заяву, якою просить справу розглядати у її відсутність, судове засідання проводити без технічної фіксації.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. Зворотне поштове повідомлення повернуто до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року (справа № 752/5040/19, провадження № 61-17634 св 23) зазначено, що повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Зазначене також узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

Також відповідач повідомлявся через оголошення на веб-порталі судової влади України, Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ Вінницького районного суду Вінницької області є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи від 30.07.2026 року, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, зі сторони їх належності, достатності та допустимості, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).

04.08.2017 року знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, в результаті яких вона померла. Згідно вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 травня 2018 року, справа №148/1780/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років і шість місяців (а.с. 35-37).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в Службі на первинному обліку дітей залишених без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_6 наданий в зв`язку із перебуванням біологічного батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місцях позбавлення волі та смерті матері (а.с.23).

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_7 надано згідно розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації від 14.09.2017 року №575 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та влаштовано під опіку в сім`ю опікуна ОСОБА_8 відповідно до розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації від 23.10.2017 року №656 «Про призначення опікуна над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 24-26).

Батько дитини ОСОБА_9 був умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі, проте, до Служби про поновлення у батьківських правах не звернувся.

На виконання підпункту 14 пункту 27 Постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» та з метою захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування Службою обстежено умови проживання малолітньої дитини та складено Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_14 від 11.03.2026 року, в якому зазначено наступне: опікуном ОСОБА_15 створено належні умови для комфортного проживання, розвитку та виховання її підопічного ОСОБА_6 . Зі слів опікуна та її підопічного батько дитини ОСОБА_9 жодного разу після звільнення з місць позбавлення волі не приїздив до дитини, не цікавився його життям, не допомагав матеріально. Згідно пояснень опікуна ОСОБА_8 від 15.01.2026 року вона із сусідами конфліктів не має, алкогольними напоями не зловживає, працює молодшою медичною сестрою в МКЛ ШМД №2, м. Вінниця позмінно. Для свого підопічного ОСОБА_1 купує все необхідне для комфортного життя, створює умови для розвитку та виховання. До дитини ставиться як до своєї і його ніколи нічим не обділяє. Батька дитини ОСОБА_2 не бачила давно, близько останніх семи років. Був засуджений та їй відомо, що він звільнився із місць позбавлення волі, проте, де перебуває на даний час їй не відомо. Участі у вихованні свого сина не приймає, коштів не дає (а.с.34, 28-31, 32-33).

Згідно інформації ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання у державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)» та 31.07.2024 року був умовно-достроково звільнений (а.с.54).

Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.01.2026 року №952/8/746 встановлено, що відповідно до даних, занесених в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервистів громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 . 27.09.2024 року ОСОБА_2 знятий з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України, та у складі команди направлений до військової частини НОМЕР_1 . Станом на 14.01.2026 року ОСОБА_2 для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався, тому інформація про місце проходження ним служби на теперішній час та порядок зв`язку з ним відсутні (а.с.46-47).

Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 від 14.02.2026 року №952/17/2926 та від 18.02.2026 року №952/17/3179 встановлено, що для з`ясування інформації про актуальне місце проходження служби зазначеним військовослужбовцем ОСОБА_2 лист органу опіки та піклування Стрижавської селищної ради було переслано за належністю до військової частини НОМЕР_1 листом №952/17/1/1945 від 14.02.2026 року для розгляду по суті.

Згідно інформації Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) від 30.01.2026 року №02-10/95 встановлено, що Управління не володіє інформацією про зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відомості не внесено. Рекомендовано звернутися до органів Національної поліції України (а.с.51).

Згідно інформації Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 30.01.2026 року №08-04/5734 встановлено, що за наявною у них інформацією відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не подавалися та відсутні в обліках НІБ (а.с.59-60).

Згідно інформації відділу поліції №3 Вінницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 05.03.2026 року №54957-2026 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та 27.09.2024 року направлений до військової частини НОМЕР_1 , після чого подальше місцезнаходження невідоме. Так в ході перевірки було встановлено, що 21.12.2024 року громадянин ОСОБА_2 будучи солдатом самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 на території Харківської області так і надалі продовжує переховуватись. Станом на березень 2026 року в розшуку дана особа як безвісти зниклий або в полоні не перебуває (а.с.42).

Згідно інформації служби у справах дітей Шпиківської селищної ради від 16.02.2026 року №106/01-10 було здійснено обстеження умов проживання та оцінки потреб громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено, що вищевказаний громадянин на території Шпиківської ТГ не зареєстрований та не проживає (а.с.57).

Згідно інформації старости Мізяківсько-Хутірського старостинського округу від 13.03.2026 року №29 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Мізяківсько-Хутірського старостинського округу не проживає. Зі слів сусідів, ніколи не цікавився долею своєї дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Скарги до старостинського округу на вищевказаного громадянина не надходили (а.с.39-40).

Згідно Акту оцінки потреб сім`ї/особи виданого КУ «Центр надання соціальних послуг» Стрижавської селищної ради від 05.02.2026 року малолітній ОСОБА_1 проживає в сім`ї опікуна ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . В будинку дотримано санітарно-гігієнічних норм. У ОСОБА_6 є окрема кімната, облаштоване місце для навчальних занять та відпочинку. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що сім`я ОСОБА_8 в складних життєвих обставинах не перебуває(а.с. 28-31).

Згідно Акту обстеження умов проживання виданого службою у справах дітей Стрижавської селищної ради від 12.03.2026 року встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із опікуном ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_16 належним чином виконує свої обов`язки опікуна. Зі слів опікуна та підопічного біологічний батько ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жодного разу після звільнення з місць позбавлення волі до дитини не приїздив, не телефонував та не цікавився його життям та здоров`ям (а.с.34).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст.19,150,157,164-166 СК України.

Так, відповідно до ст. 19 Сімейного Кодексу при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

За ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За ст.8 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991р. зазначено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки. За ст.9 вказаної Конвенції держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за випадком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються, від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.

Суд вважає, що позовні вимоги являються законними та обґрунтованими, оскільки в ході судового розгляду, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо виявив бажання відмовитися та самоусунутися від дитини ОСОБА_1 2014 р.н., не бере будь-якої участі у фізичному та моральному розвитку дитини, піклуванні про стан його здоров`я та моральний дух.

14 вересня 2006 року Україною було ратифіковано Європейську соціальну хартію, переглянуту у 2007-2010 року за якою держава зобов`язалася забезпечити права дитини на належний рівень життя.

За ст.3 Конвенції про права дитини, судова система є одним з органів держави на який також покладено обов`язок забезпечити захист інтересів дітей.

При вирішенні даного судового спору, суд виходить з положень СК України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., нормативних положень Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991 року за положеннями якої, держава зобов`язалася приділяти особливу увагу правам дітей, які є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний та фізичний розвиток, та враховує, що діти потребують спеціального постійного нагляду та захисту, і в першу чергу враховує якнайкраще забезпечення інтересів дитини, на що вказує і ст.27 Конвенції про права дитини.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає доведеним ту обставину, що батько-відповідач по справі, свідомо ухилився від дитини ОСОБА_1 не забезпечує його матеріальні, інтелектуальні, культурні, духовні потреби, не цікавиться життям дитини, підготовкою до дорослого життя належним чином, як це передбачено ст.ст.150-155 СК України, та самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому позов є доведеним та таким, що підлягає до задоволення. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України враховує матеріальне становище та стан здоров`я дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, яка є працездатного віку, наявність у неї рухомого та нерухомого майна та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Приймаючи до уваги, що сторони проживають окремо та дитина перебуває на утриманні ОСОБА_8 , відповідач як батько також зобов`язаний приймати участь в утриманні дитини, тому суд вважає за необхідне одночасно стягнути аліменти з відповідача на утримання дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Відтак з відповідача підлягають до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп., від сплати якого звільнений позивач в порядку ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.150, 155, 164-166 СК України,ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що батько, мати, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.03.2026 року, щомісяця, до досягнення ОСОБА_1 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп. Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.07.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО