Рішення № 138646202, 30.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1772/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву (вх.№17776 від 21.07.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, 54а, оф. 409; код ЄДРПОУ: 43785169) до Приватного підприємства "Глазго-08" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 12, кв. 49; код ЄДРПОУ: 35974177) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Глазго-08", в якій просить суд стягнути з ПП «ГЛАЗГО-08» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» заборгованість в сумі 47 979,24 грн., що складається з: 3 390,75 грн. 3% річних, нараховані за порушення договірних зобов`язань за період з 01.08.2025 по 30.04.2026, 9 927,69 грн. інфляційні втрати, нараховані за порушення договірних зобов`язань за період з 01.08.2025 по 30.04.2026, 34 660,80 грн. пеня, нарахована за порушення договірних зобов`язань за період з 01.08.2025 по 30.04.2026, а також стягнути з ПП «ГЛАЗГО-08» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» до Приватного підприємства "Глазго-08" про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Глазго-08" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» 3% річних за період з 01.08.2025 по 30.04.2026 у сумі 3 390,75 грн, інфляційні втрати за період з 01.08.2025 по 30.04.2026 у сумі 9 927,69 грн, пеню за період з 01.08.2025 по 30.04.2026 у сумі 34 660,80 грн, а також суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

21.07.2026 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» адвоката Балли Владислава Володимировича (вх.№17776 від 21.07.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №922/1772/26, яким стягнути з ПП «ГЛАЗГО-08» (код ЄДРПОУ 35974177) на користь ТОВ «ТАЙМІС» понесені судові витрати в загальному розмірі 10 000,00, що складаються з гонорару адвоката.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» адвоката Балли Владислава Володимировича (вх.№17776 від 21.07.2026) про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

23.07.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (клопотання про зменшення судових витрат) (вх.№18009 від 23.07.2026).

Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву (вх.№17776 від 21.07.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивач надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та просив суд судові витрати по справі, зокрема, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн покласти на відповідача.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та адвокатом Баллою В.В. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 05.05.2026 та довіреністю б/н від 05.05.2026.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмір 10 000,00 грн позивача надав суду копію акту прийому-передачі послуг від 18.05.2026.

Суд зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.3.1. договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 05.05.2026 враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвіду і завантаженість адвоката, за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір та вид якого завчасно узгоджується стронами та визначається на основі фіксованої суми в розмірі 10 000,00 грн за кожну судову інстанцію, яка розглядатиме справу клієнта.

Згідно Акту прийому-передачі послуг від 18.05.2026 при наданні правової (правничої) допомоги зі стягнення з Приватного підприємства «Глазго-08» (код ЄДРПОУ 35974177) 3% річних, інфляційних втрат та пені з Приватного підприємства «Глазго-08» (код ЄДРПОУ 35974177) за порушення виконання грошових зобов`язань за договором на користь Клієнта, Адвокатом виконані, а Клієнтом прийняті наступні роботи (надані послуги):

1. Адвокат підготував позов, підготував всі необхідні процесуальні документи та копії документів для долучення до позову.

2. Адвокат здійснив розрахунок позовних вимог 3% річних, інфляційних втрат та пені за порушення ПП «Глазго-08» (код ЄДРПОУ 35974177) виконання грошових зобов`язань за договором.

3. Адвокат підготував позовну заяву та здійснить її відправку з додатками на адресу суду та всім учасникам справи.

4. Адвокат здійснить представництво інтересів клієнта під час судового розгляду справи.

5. Адвокатом буде підготовлено та подано до суду всі необхідні процесуальні документи та заяви по суті справи.

6. Адвокат здійснить подальше представництво інтересів клієнта до повного стягнення з відповідача на користь клієнта всіх сум згідно рішення остаточного суду, в т.ч. в разі необхідності в органах виконавчої служби.

Послуги надані адвокатом в повному обсязі, якісно і вчасно, у клієнта відсутні будь-які претензії до адвоката. Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги б/н від 18.07.2025 р., клієнт сплачує адвокату гонорар, що визначається на основі фіксованої суми 10 000,00 грн.

Клієнт здійснює сплату гонорару адвокату, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання законної сили остаточним рішенням суду у справі.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У запереченні представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з недоведеністю понесених позивачем витрат, а у випадку встановлення судом доведеності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір у зв`язку з неспівмірністю.

На думку представника відповідача, оскільки позивачем не дотримано вимог процесуального законодавства в частині надання попереднього (орієнтовного) розрахунку та детального опису робіт (наданих послуг), заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Як стверджує представник відповідача, з акту приймання-передачі вбачається, що пункти 1, 2, 3 фактично дублюють одне одного з метою штучного збільшення обсягу робіт. Крім того, пункти 4 та 5 також дублюють одне одного, оскільки враховуючи спрощений порядок розгляду даної справи представництво інтересів клієнта в суді не вимагає особистої присутності адвоката в судових засіданнях та зводиться виключно до підготовки процесуальних документів. Більше того, пункти 4, 5, 6 передбачають надання послуг на майбутнє, тобто в момент підписання Акту вони ще не були фактично надані, що унеможливлює їх включення до даного Акту. При цьому, компенсація судом витрат на правничу допомогу за послуги які фактично не були надані та можуть взагалі не бути надані цим адвокатом (адже договір про надання правничої допомоги може бути розірваний), суперечить основним принципам судочинства та фактично може призвести до подвійного стягнення тих самим витрат, які в майбутньому ці ж послуги будуть надаватись іншим адвокатом. З огляду на зазначене витрати позивача на правничу допомогу в будь-якому випадку не можуть бути задоволені в повному обсязі та підлягають зменшенню. Враховуючи наведене, а також ту обставину, що фактично позов який розглядається в рамках даної справи є фактично похідним від позову який розглядався в рамках справи № 922/3282/25 та у зв`язку з цим є менш складним та очевидно не вимагав від представника позивача витрачання значного часу, зусиль та специфічних знань для його підготовки, відповідач наполягає на тому, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є явно завищеними та не відповідають критерію співмірності зі складністю справи та сумою позовних вимог позивача.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Посилання відповідача на те, що позивачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, спростовуються матеріалами справи, оскільки у позовній заяві позивачем зазначено про намір понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та наведено відповідний попередній розрахунок судових витрат, що відповідає вимогам статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України допускають компенсацію як уже сплачених витрат, так і тих, які сторона має сплатити відповідно до договору. Однак наведене не звільняє сторону від обов`язку довести фактичний обсяг робіт, виконаних саме у межах розгляду конкретної справи, та не свідчить про можливість компенсації робіт, які ще не виконані або виконання яких залежить від настання майбутніх невизначених процесуальних подій.

Фактично заявлена позивачем до відшкодування сума сформована як єдина неподільна винагорода без визначення вартості кожної окремої послуги. При цьому акт приймання-передачі не містить ані погодинного розрахунку виконаних робіт, ані зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання кожної процесуальної дії, ані вартості окремих видів послуг.

Однак, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, згідно якої подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем детального опису виконаних адвокатом робіт, оскільки до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем долучено акт приймання-передачі наданих послуг, який містить перелік виконаних адвокатом робіт, що є достатнім для встановлення обсягу наданої професійної правничої допомоги.

Заперечуючи проти заявленої до стягнення суми витрат, відповідач також зазначає про дублювання окремих видів робіт, наведених в акті приймання-передачі, а також про те, що окремі послуги стосуються майбутнього представництва інтересів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.05.2026 сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги у суді першої інстанції у сумі 10 000,00 грн. Отже, сторонами не погоджувався погодинний порядок оплати або окрема вартість кожної процесуальної дії адвоката.

За таких обставин наведений в акті приймання-передачі перелік виконаних робіт має підтверджувальний характер та не свідчить про визначення самостійної вартості кожної із зазначених послуг. Сам по собі спосіб викладення окремих видів правничої допомоги не є підставою для висновку про подвійне включення вартості одних і тих самих робіт чи про завищення розміру витрат.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що адвокатом здійснювалася не лише підготовка та подання позовної заяви, а й підготовка відповіді на відзив відповідача, що свідчить про фактичне надання професійної правничої допомоги протягом розгляду справи та спростовує доводи відповідача про обмеження обсягу виконаних адвокатом робіт виключно складанням позовної заяви.

Щодо посилань відповідача на те, що окремі положення акта містять послуги, пов`язані з подальшим представництвом інтересів позивача, суд зазначає, що такі доводи самі по собі не свідчать про неспівмірність погодженого сторонами фіксованого гонорару. Визначений договором розмір винагороди адвоката охоплює надання правничої допомоги клієнту у суді першої інстанції та не передбачає окремого визначення вартості кожної процесуальної дії, а тому відсутні підстави для довільного зменшення його розміру.

При цьому самі лише твердження відповідача про завищеність суми витрат без наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх невідповідність критеріям реальності, необхідності та розумності, не можуть бути підставою для їх зменшення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також враховує співвідношення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову. За ціни позову 47 979,24 грн розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн не виходить за межі розумного співвідношення із предметом спору, відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг, складності справи та не свідчить про їх очевидну неспівмірність.

З огляду на вищезазначене, враховуючи характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовку процесуальних документів, у тому числі відповіді на відзив, а також повне задоволення позовних вимог у цій справі, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн не є явно завищеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, а тому підлягає покладенню на відповідача.

Таким чином, заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву (вх.№17776 від 21.07.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Глазго-08" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 12, кв. 49; код ЄДРПОУ: 35974177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМІС» (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, 54а, оф. 409; код ЄДРПОУ: 43785169) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено 30.07.2026.

Суддя Т.О. Пономаренко