Ухвала суду № 138646110, 30.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"30" липня 2026 р. Справа № 916/3073/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову №2-1470/26 від 28.07.2026 по справі №916/3073/26

за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 192 704,08 грн

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором №ID29259810 від 04.11.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк (продукт Кредит на розвиток бізнесу), що в частині тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафу станом на 18.06.2026 становить 192 704,08 грн, та складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченої) 138 884 грн, заборгованості по процентах (в т.ч. прострочених) 0,08 грн, заборгованості по комісії (в т.ч. простроченої) 53 820 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем порушені умови кредитного договору у частині своєчасного повернення кредитних коштів, процентів та комісії, починаючи з 27.10.2025.

Ухвалою суду від 29.07.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" за вх.№3151/26 від 28.07.2026 залишено без руху.

Разом з позовною заявою позивачем надано суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить відповідачу (позичальнику) ОСОБА_1 , а саме:

- накласти арешт на частку в статутному капіталі 100% в ТОВ "ЮСДТ" (код ЄДРПОУ 45475377) із забороною суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та грошові кошти, що належать відповідачу (позичальнику) ОСОБА_1 , які (кошти) знаходяться на всіх його (відповідача) рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що у зв`язку із тим, що відповідач повністю уникає своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується.

Таким чином, позивач зазначає, що існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів відповідачем (зокрема, через недобросовісність позичальника), у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Позивач також вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його (позивача) користь.

Відтак, позивач зазначає, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача, є співмірними, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач також зазначає, що обрані заходи забезпечення позову не будуть мати наслідком припинення господарської діяльності боржника, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного боржнику майна чи зниження його вартості, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно боржника, не позбавить його права власності на таке майно та не спричинить сторонам будь-яких збитків, а також буде спрямоване на захист інтересів АТ "Таскомбанк".

З урахуванням того, що передумовою застосування зустрічного забезпечення є можливість понесення відповідачем збитків, спричинених заходами забезпечення позову та приймаючи до уваги, що запропонований АТ "Таскомбанк" захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу, а також відсутність обов`язкових умов, передбачених законом, застосування зустрічного забезпечення, позивач вважає, що відсутні підстави для вжиття судом такого забезпечення.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову за вх.№2-1470/26 від 28.07.2026, суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловила позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

При цьому, суд враховує, що співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23.

Водночас суд зауважує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

За сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Як встановлено судом, предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" заборгованості у сумі 192 704,08 грн, а отже, виконання в майбутньому судового рішення за результатами розгляду таких вимог (за умови їх задоволення) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги позивача.

При цьому, з урахуванням обставин конкретно цієї справи, з огляду на те, що відповідач, починаючи з 27.10.2025, припинив виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором та не здійснює платежів на його виконання, крім того, як встановлено судом, 07.01.2026 за власним рішенням відповідач припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, а також відповідач відчужив належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "ЮСДТ" , наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованого припущення щодо можливого утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову саме у цій справі.

За таких обставин, на переконання суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане із предметом спору, є адекватним та співмірним заявленим вимогам, оскільки спрямоване на забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача станом на момент розгляду заяви та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Водночас суд зауважує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як встановлено судом з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наразі кінцевим бенефіціарним власником, єдиним засновником (учасником) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДТ" (код ЄДРПОУ 45475377) є ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи те, що частка в статутному капіталі 100% в ТОВ "ЮСДТ" не належить ОСОБА_1 на праві власності, відсутні підстави для накладення арешту на відповідну частку із забороною суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", з метою забезпечення позову в даній справі.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст.136-137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову №2-1470/26 від 28.07.2026 по справі №916/3073/26 задовольнити частково.

2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках банківських або інших фінансово-кредитних установах, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в межах ціни позову в розмірі 192 704,08 грн.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Стягувач: Акціонерне товариство "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 09806443)

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Ухвала суду набирає законної сили 30.07.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Суддя Ю.М. Щавинська