Ухвала суду № 138646076, 30.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"30" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2927/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5» (вх. №2-1473/26 від 28.07.2026) про забезпечення позову, подану у справі

за позовом: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5»

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 428 319,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5» (далі ОСББ «Маріїнський 5») звернулося до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення збитків, завданих внаслідок неналежного виконання обов`язків голови правління ОСББ, у розмірі 428 319,43 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язків щодо управління коштами об`єднання, організації бухгалтерського обліку, ведення, збереження та передачі первинної бухгалтерської документації за період перебування на посаді з 12.10.2021 до 16.01.2025. При цьому позивач посилається на невиконання відповідачем рішення суду від 21.10.2025 у справі №916/1851/25, яким ОСОБА_1 була зобов`язана передати ОСББ «Маріїнський 5» печатку, бухгалтерську документацію, фінансові документи, первинну бухгалтерську документацію, матеріальні цінності та інше майно об`єднання.

Ухвалою від 21.07.2026 судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.07.2026 до суду від ОСББ «Маріїнський 5» надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, зміни характеристик чи переходу права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421901651237: кадастровий номер 5123782000:02:007:0541: площа 0,10 га; частка у праві власності - 1/1. При цьому позивач просить суд копію ухвали після її постановлення направити до органів державної реєстрації речових прав для внесення відповідного запису про арешт нерухомого майна.

В обґрунтування поданої заяви ОСББ «Маріїнський 5» зазначає, що невиконання відповідачем рішення суду від 21.10.2025 у справі №916/1851/25 свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та дозволяє стверджувати про можливість невиконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення позову. Позивач зазначає, що наразі відповідачу на праві власності належить земельна ділянка відомості щодо обтяження якої в державному реєстрі відсутні, а, отже, відповідач може у будь-який момент відчужити належне їй майно. Позивач вважає, що запропонований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не позбавляє відповідача права володіння та користування земельною ділянкою, а лише тимчасово обмежує право її відчуження до вирішення спору по суті. Крім того, ОСББ «Маріїнський 5» зазначає, що застосування обраного заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту спрямоване виключно на забезпечення реального виконання можливого рішення суду та не порушує балансу інтересів сторін.

Розглянувши заяву ОСББ «Маріїнський 5» про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, необхідно розглядати як такі, що охоплені "правом на суд" (див. постанову Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 910/9066/19).

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом заявленого ОСББ «Маріїнський 5» позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 428 319,43 грн, завданих позивачу з підстав неналежного виконання відповідачем обов`язків голови правління.

Враховуючи звернення ОСББ «Маріїнський 5» до суду з позовними вимогами про стягнення збитків у розмірі 428 319,43 грн суд доходить висновку, що у випадку задоволення заявлених вимог виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських та фінансових установах.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі №905/448/22 дійшов висновку, згідно з яким виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення коштів зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 було вказано, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 можливості в будь-який момент відчужити належне їй майно є очевидною та не потребує доведення. Проте лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для забезпечення позову.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:02:007:0541, що підтверджується наданою позивачем довідкою. Суд зазначає, що обставина перебування у власності відповідача зазначеного майна також була перевірена судом, що підтверджується інформаційною довідкою від 28.07.2026.

В обґрунтування поданої до суду заяви ОСББ «Маріїнський 5» посилається на недобросовісну поведінку відповідача у зв`язку з невиконанням рішення суду від 21.10.2025 у справі №916/1851/25, яким ОСОБА_1 була зобов`язана передати ОСББ «Маріїнський 5» печатку, бухгалтерську документацію, фінансові документи, первинну бухгалтерську документацію, матеріальні цінності та інше майно об`єднання.

Суд зазначає, що обставина ухвалення рішення від 21.10.2025 у справі №916/1851/25 та видачі судом виконавчого документа підтверджується матеріалами справи. При цьому, як було встановлено судом, 06.11.2025 виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79520825 з примусового виконання наказу у справі №916/1851/25. Водночас докази добровільного або примусового виконання зазначеного рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи відсутність доказів добровільного або примусового виконання рішення суду від 21.10.2025 у справі №916/1851/25, господарський суд доходить висновку про наявність у ОСББ «Маріїнський 5» обґрунтованого побоювання неможливості виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позову судом.

Суд зазначає, що обраний ОСББ «Маріїнський 5» вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту не належне відповідачу майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав останнього, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача грошових коштів для виконання судового рішення у випадку задоволення позову, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСББ «Маріїнський 5» в цій частині саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку лише у межах ціни позову.

Господарський суд зазначає, що застосування заходу забезпечення позову у запропонованій позивачем редакції (накласти арешт на ділянку шляхом заборони вчинення реєстраційних дій) не відповідає вимогам ГПК України, оскільки процесуальний закон визначає два окремих види забезпечення позову: 1) накладення арешту на майно; 2) застосування інших заходів у випадках, передбачених законами, до яких можна віднести заборону вчинення реєстраційних дій.

У частинах 1, 2 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законодавством способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21, від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24.

В свою чергу наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, в тому числі у зв`язку з накладенням арешту, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в державній реєстрації прав (ст. 24 Закону).

ОСББ «Маріїнський 5» взагалі не було обґрунтовано необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, що дозволяє суду зробити висновок про необхідність відмови у задоволенні заяви в цій частині вимог.

Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Враховуючи застосування судом за заявою ОСББ «Маріїнський 5» такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5» про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:007:0541 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421901651237), яка перебуває у власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в межах ціни позову у розмірі 428 319, 43 грн (чотириста двадцять вісім тисяч триста дев`ятнадцять грн 43 коп.).

3. В іншій частині вимог відмовити.

Стягувачем за ухвалою є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5» (67860, Одеська обл., Одеський р-н, селище Великодолинське, вул. Олега Кушніра, 5; ідентифікаційний код 44593004).

Боржником за ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвала набрала законної сили 30.07.2026 та підлягає негайному виконанню.

Ухвала дійсна для пред`явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом №1404-VІІІ від 02.06.2016).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Желєзна Світлана Петрівна