Ухвала суду № 138645915, 30.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.07.2026 Справа №910/11132/25

За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», Дніпропетровська обл., м. Кам`янськепро:забезпечення позовуу справі:№910/11132/25за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», Дніпропетровська обл., м. Кам`янськедо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод», м. Львівза участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни , м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівінвестактив», м. Львів Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м. Львів ОСОБА_1 про:визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Суддя Крупник Р.В.ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №910/11132/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (надалі Позивач, Заявник, ТОВ «ЛАЗи») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» (надалі Відповідач, ТОВ «ЛАЗ»), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Мамай І.В., ТОВ «Львівінвестактив», ЗАТ «Завод комунального транспорту» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Процесуальний хід розгляду справи відображено в ухвалах та протоколах судових засідань.

29.07.2026 позивачем подано в даній справі заяву про забезпечення позову (вх. №3514/26), у якій він просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна будівлю механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 796767846101, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Львівський автобусний завод» на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни № 27852808 від 18.01.2016;

- заборонити будь-яким державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни, поділу, виділу, а також передачі до статутного капіталу (пайового фонду) будь-яких юридичних осіб нерухомого майна, належного ТОВ «Львівський автобусний завод», в тому числі будівлі механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796767846101;

- заборонити ТОВ «Львівський автобусний завод» вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення належних йому об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Аманті Компані», а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на відчуження, обтяження чи іншу передачу майна третім особам.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що йому стало відомо про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження об`єкта нерухомого майна, який є предметом спору, шляхом його внесення до статутного капіталу ТОВ «Аманті Компані». Зокрема, упродовж періоду з 23.07.2025 по 27.07.2026 відбулася сукупність взаємопов`язаних корпоративних та реєстраційних змін зі зміни (1) керівника та кінцевого бенефіціарного власника відповідача (замість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , керівником та бенефіціарним власником відповідача стала ОСОБА_4 ); (2) керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Аманті Компані» (замість ОСОБА_5 керівником та бенефіціарним власником останнього став ОСОБА_6 ); (3) входження відповідача до складу учасників ТОВ «Аманті Компані» із часткою 99,97 % статутного капіталу, її вартістю 208`049`360,00 грн. та встановлення відповідачем повного корпоративного контролю над ТОВ «Аманті Компані», а також встановлення ОСОБА_4 бенефіціарного контролю над відповідачем і ТОВ «Аманті Компані».

На думку заявника значний розмір внеску ТОВ «ЛАЗ» до статутного капіталу ТОВ «Аманті Компані», у сукупності з наявною у позивача інформацією про підготовку передачі спірного об`єкта нерухомого майна, дає обґрунтовані підстави вважати, що формування статутного капіталу останнього може здійснюватися, зокрема, за рахунок майнового внеску відповідача. А тому існує реальний ризик, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відбудеться зміна власника спірного нерухомого майна під час судового розгляду, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Реальність наведеного ризику підтверджується також попередньою історією вибуття спірного майна, коли після незаконного скасування арештів та інших обтяжень із використанням підроблених судових рішень у січні 2016 року було здійснено низку правочинів щодо відчуження нерухомого майна ТОВ «ЛАЗи», у тому числі спірного об`єкта, який було передано ТОВ «ЛАЗ».

Слід зазначити, відповідач подав заяву, в котрій підтримав вжиття судом пропонованих позивачем заходів забезпечення позову (вх. №21408/26 від 30.07.2026). Крім того, відповідач ТОВ «ЛАЗ» подав окрему заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на спірне майно та заборонити вчиняти щодо такого майна реєстраційні дії (вх. №3546/26 від 30.07.2026).

У обох заявах відповідач посилається на те, що йому не було відомо про зміну складу учасників та керівника ТОВ «Львівський автобусний завод». Про факт здійснення таких змін він дізнався із заяви позивача. Відповідні реєстраційні дії були вчинені без волевиявлення законного учасника товариства ОСОБА_3 та без відома керівника товариства ОСОБА_2 , які перебували та перебувають за межами України. Жодних рішень щодо зміни складу учасників товариства чи зміни його керівника вони не приймали, відповідних документів не підписували та повноважень на вчинення таких дій будь-яким особам не надавали.

Суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову в підготовчому засіданні, що відбулося 30.07.2026 у справі. В процесі підготовки до розгляду вказаної заяви судом отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №488011625 від 30.07.2026) з яких вбачається, що станом на момент її розгляду власником спірного об`єкту нерухомого майна, щодо якого позивач просить суди вжити заходи забезпечення позову є ТОВ «Аманті Компані». Згадане товариство 29.07.2026 о 16:37:28 зареєструвало право власності на будівлю механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45.

Підставою державної реєстрації вказано акт приймання-передачі серія та номер: 152, 151, виданий 24.07.2026, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «ЛАЗи» підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у ній виступає будівля механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1» загальною площею 4`826,40 кв.м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 796767846101. Вказане нерухоме майно є об`єктом купівлі-продажу за Договором від 18.01.2016, укладеним між позивачем та відповідачем.

Предметом позову у справі №910/11132/25 є матеріально правові вимоги ТОВ «ЛАЗи» до ТОВ «ЛАЗ» про визнання недійсним Договору купівлі продажу від 18.01.2016, застосування наслідків недійсності правочину та повернення спірного нерухомого майна позивачу та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем.

Позивач вважає, що оскаржуваний договір є недійсним, оскільки укладений всупереч інтересів ТОВ «ЛАЗи» та спрямований на фактичне заволодіння спірним об`єктом нерухомості одним із співзасновників продавця ОСОБА_1 . Зокрема, як зазначає позивач, ОСОБА_1 діючи спільно та за попередньою домовленістю з директором ТОВ «ЛАЗи» ОСОБА_7 , який виконував свої функції тільки номінально, переслідуючи мету виведення спірного об`єкта нерухомості з власності ТОВ «ЛАЗи» продав це майно іншій юридичній особі ТОВ «ЛАЗ», керівником котрої є ОСОБА_2 цивільна дружина ОСОБА_1 .

Підставами позовних вимог, серед іншого, є те, що:

1) укладення договору купівлі продажу спірного майна відбулося за наявності діючих заборон на відчуження об`єкта нерухомості шляхом використання завідомо підроблених рішень судів про скасування цих заборон та внесення на підставі цих рішень відомостей до Єдиного державного реєстру нерухомого майна;

2) відчуження майна на підставі спірного договору вчинено за відсутності рішення загальних зборів продавця, що є обов`язковою передумовою такого правочину відповідно до його установчих документів, що свідчить про перевищення повноважень зацікавленими посадовими особами продавця при підписанні договору;

3) відчуження предмета спору відбулося на користь особи, пов`язаної із засновником позивача та за ціною значно нижче ринкової, а фактично розрахунки за договором так і не були проведені взагалі, що свідчить про відсутність спрямованості правочину на настання реальних правових наслідків.

Відтак, у цій справі позивач звернувся до суду із позовом, переслідуючи легітимну мету із повернення спірного майна у свою власність від відповідача.

Подаючи заяву про забезпечення позову (вх. №3514/26 від 29.07.2026) позивач зазначає, що відповідачем надалі вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного майна, зокрема внесення його до статутного капіталу ТОВ «Аманті Компані», про що свідчить формування єдиної корпоративної структури ТОВ «ЛАЗ» та ТОВ «Аманті Компані», зокрема відповідач фактично контролює ТОВ «Аманті Компані», а обидва товариства перебувають під кінцевим контролем однієї особи. На підтвердження відповідних доводів позивач надав суду ряд Витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №37995946, №37994074, №37994108 та №37994835, які датовані 28.07.2026.

Слід зазначити, що після подання позивачем заяви про забезпечення позову його доводи про ризики відчуження відповідачем спірного нерухомого майна ТОВ «Аманті Компані», шляхом внесення його до статутного капіталу вказаного товариства знайшли своє підтвердження. Так, на підставі Акту приймання-передачі серія та номер: 152, 151 від 24.07.2026 ТОВ «Аманті Компані» набуло у власність спірне майно та 29.07.2026 о 16:37:28 зареєструвало його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, не зважаючи на наявність даного спору, відповідачем вчиняються дії для перешкоджання належного захисту прав позивача в межах даної справи та унеможливлення виконання рішення про задоволення позовних вимог, якщо таке буде ухвалене судом.

Слід зазначити, що представниця відповідача підтримала заяву позивача про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що сам відповідач зазнав «рейдерського захоплення». Так, зміна засновника та директора ТОВ «ЛАЗ» відбулася без відома та волевиявлення законних засновника та директора ТОВ «ЛАЗ», оскільки останні жодних рішень щодо зміни складу учасників товариства чи зміни його керівника не приймали, відповідних документів не підписували та повноважень на вчинення таких дій будь-яким особам не надавали. Не приймалося також жодних рішень щодо внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Аманті Компані». Враховуючи це, представниця зазначила, що відповідач звертатиметься до компетентних органів з метою скасування відповідних реєстраційних дій.

В цьому контексті суд зазначає, що він не досліджує правомірність зміни структури управління ТОВ «ЛАЗ» та подальшого відчуження майна ТОВ «Аманті Компані», оскільки це виходить за межі його компетенції. Істотним для вирішення даної заяви має сам факт відчуження відповідачем спірного майна не зважаючи на наявність даного спору. Крім цього, факт такого відчуження оцінюється судом із попередньою поведінкою відповідача щодо спірного майна. Так, як вбачається із матеріалів справи, одним із доводів позивача, яким він обґрунтовує позовну заяву є те, що Договір купівлі-продажу від 18.01.2016, за котрим спірне майно вибуло із власності позивача та перейшло відповідачу укладено після того як з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було незаконно знято два обтяження (арешти) накладені на майно позивача. Зняття цих арештів відбулося шляхом використання двох підроблених рішень суду, оскільки відповідні справи судами не розглядалися і відповідні рішення не ухвалювалися. При цьому, факт підробки одного із цих рішень є преюдиційним, адже такий встановлено судами при розгляді інших господарських справ.

Хоча наведені обставини підлягають перевірці судом під час вирішення спору по суті та не можуть вважатися встановленими на цій стадії провадження, вони підлягають врахуванню при оцінці ризику утруднення виконання можливого рішення суду в даній справі, оскільки характеризують поведінку осіб, зацікавлених в укладенні спірного договору та не виключають можливість незаконного вчинення ними подальших дій, спрямованих на зміну правового статусу цього майна.

З огляду на все викладене вище, суд доходить висновку про необхідність вжиття в даній справі заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Практика Верховного Суду, в загальному, зводиться до того, що на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України суд вправі накладати арешт на майно, власником котрого, станом на момент ухвалення відповідного процесуального рішення є відповідач, а не третя особа.

Проте, наведена позиція Верховного Суду не є абсолютною і в особливих випадках допускає можливість накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Саме такий особливий випадок має місце в даній справі

Так, суд бере до уваги те, що відповідач відчужив ТОВ «Аманті Компані» спірне нерухоме майно не на підставі договору купівлі-продажу чи іншого правочину, наслідком котрого була би повна втрата ним контролю за цим майном. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідне майно було відчужене ним на підставі Акту передачі цього майна номер: 152, 151 від 24.07.2026 до статутного капіталу ТОВ «Аманті Компані». В цей же час, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №144700430721 від 28.07.2026 прослідковується, що відповідач з 27.07.2026 є одним із учасників вказаного товариства із часткою в статутному капіталі 99,97 % та її вартістю 208 049 360,00 грн., яку сформовано в тому числі і за рахунок відповідного внеску. Іншим учасником справи є ОСОБА_6 із часткою 0,03% в статутному капіталі та її вартістю 70 000,00 грн. Бенефіціарним власником ТОВ «Аманті Компані» є ОСОБА_4 , яка одночасно з 24.07.2026 є і бенефіціарним власником відповідача (Витяг №241171563535 від 28.07.2026). Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Аманті Компані» було зареєстровано 20.03.2025, його засновником (єдиним учасником) та директором до 23.07.2026 була ОСОБА_5 . З 23.07.2026 по 27.07.2026 єдиним засновником та директором ТОВ «Аманті Компані» був ОСОБА_6 .

Таким чином, відчуження ТОВ «ЛАЗ» спірного нерухомого майна відбулося на користь підприємства в котрому відповідач з урахуванням його частки в статутному капіталі і беручи до уваги положення Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» фактично самостійно повністю контролює це підприємство, приймає всі рішення з приводу його діяльності, зокрема призначення директора та повністю здійснює розпорядження майном ТОВ «Аманті Компані» в т.ч. і спірним, шляхом надання останньому згоди на вчинення правочинів з ним (стаття 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю»).

Відтак, оскільки відбулося формальне відчуження активу на користь юридичної особи, яка перебуває під контролем відповідача, тому існують ознаки збереження економічного контролю над активом і ризик утруднення виконання рішення.

Слід зазначити, що за обставин, які мають місце в даній справі (знаходження майна у особи, яка перебуває під контролем відповідача) Верховний Суд у справі №910/268/23, розглядаючи питання щодо вжиття судом заходів забезпечення позову передбачених пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України, сформував правовий висновок щодо можливості забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно (встановлення заборони відчуження майна), яке не знаходиться у власності відповідача. Сформований у справі №910/268/23 правовий висновок, суд застосовує при вирішенні заяви позивача у даній справі.

Так, в пункті 240 постанови КГС ВС від 10.01.2024 у справі №910/268/23 Верховний Суд дійшов висновку про можливість накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі за обставин, якщо відповідач є власником цієї особи та здійснює її контроль, оскільки за змістом пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України заходи забезпечення можуть застосовуватись і щодо майна відповідача, яке знаходиться у інших осіб. При цьому, прийняття судом рішення щодо застосування заходів забезпечення позову без попереднього залучення до участі у справі усіх підконтрольних відповідачу юридичних осіб, які використовуються останнім для реалізації свого права власності, не є порушенням процесуального законодавства.

Як прослідковується з вказаної постанови (пункти 152-155), такий висновок Верховний Суд зробив шляхом застосування доктрини «підняття корпоративної завіси», підставами для застосування котрої, згідно доктринальних джерел та судової практики, може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов`язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними. Умовами для застосування такої доктрини найчастіше слугують випадки, якщо (1) юридична особа та учасник становлять єдине ціле (майно, діяльність, інтереси компанії та учасника настільки спільно пов`язані, переплетені між собою, становлять єдине ціле, що неможливо або немає сенсу юридично розмежовувати їх); (2) використання учасником юридичної особи як фасаду, схеми, оболонки (юридична особа не має самостійного бізнесу, органи управління створені лише номінально, фактично вона керується учасником, створена виключно для уникнення відповідальності перед кредиторами або легального обходу приписів закону); (3) якщо юридична особа фактично діяла як агент або володіла майном в інтересах учасника (коли компанія діє як агент чи номінальний власник майна учасника, суто в його інтересах як принципала чи бенефіціарного власника); (4) в інтересах справедливості (усі інші випадки, коли визнання за компанією самостійної правосуб`єктності призводить до очевидно несправедливого результату).

Як зазначив Верховний Суд підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов`язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов`язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб`єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб`єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, при цьому сама юридична особа не припиняє своє існування.

З огляду на встановлені при розгляді даної заяви обставини, а також зазначений висновок Верховного Суду, суд вважає за можливе підняти в даній справі корпоративну завісу та накласти арешт на будівлю механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, право власності на котру станом на момент подання відповідної заяви було зареєстровано за ТОВ «ЛАЗ», однак станом на момент постановлення цієї ухвали зареєстроване за ТОВ «Аманті Компані».

При цьому, той факт, що станом на момент постановлення даної ухвали ТОВ «Аманті Компані» не залучено до участі у справі №910/11132/25 не є процесуальним порушенням, з огляду на висновок Верховного Суду, викладений в пункті 240 постанови КГС ВС від 10.01.2024 у справі №910/268/23. Залучення цього товариства у справу відбудеться в межах підготовчого провадження у ній.

Крім того, суд вважає за можливе заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни, поділу, виділу, а також передачі до статутного капіталу (пайового фонду) будь-яких юридичних осіб нерухомого майна, а саме будівлі механообробного цеху (корпусу), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796767846101.

Відповідний захід забезпечення передбачений пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України, а можливість його вжиття судом одночасно із накладенням арешту на майно підтверджується практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, накладення арешту на нерухоме майно саме по собі спрямоване на обмеження права відповідача розпоряджатися спірним майном. Разом із тим арешт та заборона вчинення реєстраційних дій не є тотожними заходами забезпечення позову, оскільки мають різний механізм реалізації та адресовані різним суб`єктам. Якщо арешт встановлює обтяження щодо самого майна, то заборона державним реєстраторам та іншим суб`єктам державної реєстрації унеможливлює вчинення будь-яких реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною правового режиму спірного об`єкта нерухомості, до вирішення спору по суті. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/2641/19 зазначено, що оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов`язані з його державною реєстрацією.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що пропоновані позивачем заходи забезпечення позову з накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії підлягають частковому задоволенню, позаяк зі змісту прохальної частини заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить вжити відповідні заходи не лише щодо спірного майна, але й щодо іншого майна ТОВ «ЛАЗ», яке не є предметом спору у справі. Відсутність прямого зв`язку такого майна зі спірними правовідносинами унеможливлює накладення на нього арешту і встановлення заборони вчиняти щодо нього реєстраційні дії.

Що стосується вимоги позивача про заборону ТОВ «ЛАЗ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення належних йому об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, зокрема ТОВ «Аманті Компані», а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на відчуження, обтяження чи іншу передачу майна третім особам, то суд відмовляє у задоволенні такої, оскільки дії з передачі спірного майна вже були вчинені. Відтак, необхідність у застосуванні пропонованого позивачем заходу забезпечення позову відсутні.

Відповідно до частин 5, 6 статті 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про забезпечення позову (вх. №3514/26 від 29.07.2026) задовольнити частково.

2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі №910/11132/25 до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі шляхом:

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна будівлю механообробного цеху (корпус), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 796767846101;

- заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни, поділу, виділу, а також передачі до статутного капіталу (пайового фонду) будь-яких юридичних осіб нерухомого майна, а саме будівлі механообробного цеху (корпусу), літ. «А2-1», «А3-1», «А4-1», загальною площею 4`826,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796767846101.

3. В решті вимог заяви відмовити.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 31.07.2026.

5. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (82421, Львівська обл., с. Лисятичі, вул. Садова, буд. 2; код ЄДРПОУ 33650468);

Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича М., буд. 2; код ЄДРПОУ 04056167).

Боржник-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аманті Компані» (04119, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27т; код ЄДРПОУ 45798358).

6. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Крупник Р.В.