Рішення № 138645777, 31.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. Справа № 911/2825/25

Суддя Бацуца В. М. розглянувши заяву б/н від 16.02.2026 р. позивача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 911/2825/25

у справі № 911/2825/25

за позовом ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу", м. Славутич, Вишгородський район, Київська область

про визнання недійсними рішень засідань президії громадської організації, визнання недійсними рішень звітно-виборчих конференцій громадської організації

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2026 р. у справі № 911/2825/25 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" про визнання недійсними рішень засідань президії, визнання недійсними рішень звітно-виборчих конференцій громадської організації позов задоволено повністю, постановлено визнати недійсним рішення № 5 від 21.01.2025 р., оформлене протоколом позачергового засідання Президії Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" від 21-25 січня 2025 р. про припинення членства у Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про виключення його із членів Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу"; визнати недійсним рішення № 6 від 21.01.2025 р., оформлене протоколом позачергового засідання Президії Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" від 21-25 січня 2025 р., яким визнано (взято до уваги), що наслідком припинення членства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" шляхом виключення його із членів цієї Федерації на підставі рішення № 5 Президії Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" від 21.01.2025 р. є припинення для ОСОБА_1 , перебування його на будь-яких виборних посадах у Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу"; визнати недійсним рішення № 13 від 02.03.2025 р., оформлене протоколом звітно-виборної Конференції Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" в частині схвалення і затвердження рішення № 5 від 21.01.2025 р., ухваленого Президією Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про припинення його членства у Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" та виключення із членів цієї Федерації, з 21.01.2025 р.; визнати недійсним рішення № 20 від 02.03.2025 р., оформлене протоколом звітно-виборної Конференції Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" в частині затвердження (визнання) припинення з 21.01.2025 р. повноважень члена Президії Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок припинення ним членства у Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (в подальшому найменування - Громадська організація „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу"; стягнути з Громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" на користь ОСОБА_1 судові витрати 9 689 (дев?ять тисяч шістсот вісімдесят дев?ять) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору.

16.02.2026 р. через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява б/н від 16.02.2026 р. про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 911/2825/25, в якій він просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

25.02.2026 р. через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли заперечення № 21/02 від 24.02.2026 р. на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, в яких він просить суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат

10.03.2026 р. через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява б/н від 10.03.2026 р. про надання суду письмового доказу з виправленою технічною опискою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р. рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2026 у справі № 911/2825/25 залишено без змін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 911/2825/25 підлягає задоволенню з ухваленням додаткового рішення у справі виходячи з наступного.

Згідно з ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 р. (надалі - Договір), укладеного між Адвокатським бюро «Людмили Струкової» (надалі - Адвокатське Бюро) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт), Адвокатське бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правничу (правову) допомогу щодо захисту його прав та інтересів по питаннях виключення його з членів ВГО «Всеукраїнська Федерація Танцювального Спорту», а саме:

- Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

- Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.

- Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

- Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної та податкової служби України, усіх інших правоохоронних органах (в т. ч. здійснювати захист у кримінальній справі на стадії досудового слідства), органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Згідно з п. 2.1. Договору Клієнт надає Адвокатському бюро наступні повноваження: бути представником Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі , яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов?язаних із захистом прав, у тому числі право: пред?явити від імені Клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу Клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо); представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов?язана із вирішенням питань, передбачених Договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження - при звернення виконавчого документа до виконання; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках , передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення/ухвали суду; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати державне мито, обов?язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку Адвокатського бюро, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов?язань, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 у Господарському суді Київської області становить 50 000, 00 (п?ятдесят тисяч) гривень 00 коп., а за розгляд справи у суді апеляційної інстанції - 30 000, 00 (тридцять) тисяч гривень 00 коп.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000, 00 грн під час розгляду справи № 911/2825/25, до суду позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025 р, укладений між Адвокатським бюро «Людмили Струкової» та ОСОБА_1 , акт приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги від 13.02.2026 р. по Договору про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року на суму 50 000, 00 грн, платіжну інструкцію № 71752343 від 21.02.2025 р. на суму 10 000, 00 грн, платіжну інструкцію № @2PL338852 від 03.03.2025 р. на суму 5 000, 00 грн, платіжну інструкцію № @2PL309099, ордер на надання правничої допомоги серії АМ № 1118237 від 20.02.2025 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000718 від 26.06.2014 р.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат зазначає, що зазначена позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеними, необґрунтованими, недоведеними, неспівмірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторонни, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 р. у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 р. у справі № 922/1964/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 р. у справі № 910/16322/18.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 р. у справі № 910/7032/17).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд в додатковій постанові від 18.01.2024 р. у справі № 927/885/17 (927/485/19) вважав за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували неспівмірність понесених позивачем адвокатських витрат, а також не відповідності їхнього розміру критерію розумності.

Врахувавши все вищезазначене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги Адвокатським бюро «Людмили Струкової», доводи та заперечення відповідача щодо її неспівмірності, суд з урахуванням характеру спору, розумної необхідності судових витрат для розгляду справи та складності справи дійшов висновку, що характер та обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критеріям реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем - ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з вищевказаних підстав із прийняттям додаткового рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 123, 129, 233 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заява б/н від 16.02.2026 р. (вх. № 1200 від 16.02.2026 р.) позивача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 911/2825/25 задовольнити повністю.

2. Прийняти додаткове рішення у справі.

3. Стягнути з Громадської організації „Всеукраїнська федерація танцювального спорту та брейкінгу" (07101, Поліський квартал, буд. 14, кв. 8, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область; ідентифікаційний код 36291688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца