Рішення № 138645692, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/15326/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна"

про розірвання договору та стягнення попередньої оплати,

За участі представників сторін:

від позивача: Беженар Є.О. за ордером від 09.12.2025 року серії ВТ № 1071615;

від відповідача: Бойко Ю.М. за ордером від 11.02.2026 року серії ВІ № 1243795.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (далі - відповідач) про розірвання укладеного між сторонами 20.01.2022 року договору поставки № 392 (далі - Договір) та стягнення з відповідача попередньої оплати товару в розмірі, еквівалентному 13 680,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України долару до гривні, встановленим на день виконання рішення.

Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність підстав для розірвання цього правочину та повернення попередньої оплати у вказаному розмірі.

Ухвалою від 15.12.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

17.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 17.12.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.12.2025 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/15326/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.01.2026 року.

06.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" від 05.01.2026 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що до моменту отримання продавцем вимоги від покупця щодо повернення попередньої оплати та за умови відсутності з боку продавця порушення строку виконання зобов`язання, підстави для повернення попередньої оплати відсутні.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" не порушувало покладеного на нього обов`язку з поставки товару та було готове поставити погоджений сторонами товар у встановлений Договором строк. Разом із тим, у Специфікації до Договору сторони не зазначили місце поставки товару. Отже, враховуючи відсутність у Договорі положень про місце поставки товару, таким місцем у розумінні приписів статті 532 Цивільного кодексу України є місцезнаходженням постачальника. Відповідач вказав, що погоджений сторонами товар виробляється ним безпосередньо за адресою його місцезнаходження: місто Київ, вулиця Олекси Тихого (Виборзька), 42А. У той же час, відповідач як постачальник мав готовий до відвантаження товар вже у квітні 2022 року та неодноразово звертався телефоном до покупця з проханнями забрати товар чи повідомити інше місце поставки. Однак покупець ані 09.05.2022 року (останній день строку поставки товару, на переконання відповідача), ані по теперішній час самостійно не забрав товар, не повідомив відповідача про інше місце та час поставки товару та не здійснив жодних інших дій, направлених на отримання товару, порушивши таким чином приписи статті 689 Цивільного кодексу України. Отже, враховуючи не прийняття кредитором (покупцем) товару в боржника (постачальника), прострочення боржника з поставки цього товару не настало.

Відповідач також зазначив, що попередня оплата товару в сумі 392 964,00 грн. була здійснена без застосування грошового еквіваленту курсу долара США до гривні. Відтак, підстави для повернення позивачу попередньої оплати в грошовому еквіваленті до долару США відсутні. Більше того, ані умовами Договору, ані приписами законодавства України не передбачено застосування грошового еквівалента в іноземній валюті при поверненні суми попередньої оплати.

З огляду на відсутність порушень Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" умов укладеного між сторонами Договору, останнє зазначило й про відсутність правових підстав для його розірвання.

Слід також зазначити, що у відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставило позивачу ряд запитань про обставини, що мають значення для справи.

20.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 20.01.2026 року про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 21.01.2026 року господарський суд міста Києва встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 30.01.2026 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 09.02.2026 року, а також відклав підготовче засідання на 11.02.2026 року.

29.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" від 29.01.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що обов`язок з доставки та монтажу товару умовами Договору був покладений саме на відповідача, який в силу приписів статті 664 Цивільного кодексу України та положень Договору мав повідомити позивача про готовність товару до відвантаження. Разом із цим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження інформування відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" про готовність товару до відвантаження або здачі цього товару перевізнику чи організації зв`язку для здійснення відвантаження товару.

Позивач також вказав, що з 11.11.2022 року (після деокупації міста Херсон) Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" незмінно здійснювало свою діяльність за зареєстрованим місцем його перебування, яке було відоме постачальнику та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у цій заяві по суті справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" вказало, що відповідь на відзив на позовну заяву була складена з урахуванням відповідей на поставлені відповідачем у відзиві питання про обставини, що мають значення для справи.

09.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" від 08.02.2026 року, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог позивача.

Крім того, 09.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" від 08.02.2026 року, в якому останнє просило суд зобов`язати позивача у строк не пізніше ніж за 5 днів до наступного засідання у справі надати у формі заяви свідка вичерпні відповіді на запитання:

1. Чи зазначало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" місце поставки товару за Договором?

2. Якщо зазначало, надати копію документу, в якому зазначається місце поставки товару.

3. Чи здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" спроби отримати товар за Договором у відповідача в період з травня по січень 2025 року?

4. Якщо здійснювало, надати відповідні докази звернення до відповідача.

5. Вказати адресу, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" мало намір використовувати товар за Договором.

6. Чи здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" господарську діяльність на неокупованій частині України в період з квітня по травень 2022 року?

7. Якщо здійснювало, надати докази на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" господарської діяльності на неокупованій частині України у період з квітня по травень 2022 року.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене на 11.02.2026 року, не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ломаки В.С.

Ухвалою від 24.03.2026 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/15326/25 на 21.04.2026 року.

У підготовчому засіданні 21.04.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/15326/25 на 30 днів.

Ухвалою від 21.04.2026 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 12.05.2026 року, а також зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" у відзиві на позовну заяву в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до призначеного підготовчого засідання, а також у той самий строк надіслати копію такої заяви свідка відповідачу.

05.05.2026 року через систему "Електронний суд" на виконання ухвали суду від 21.04.2026 року надійшла заява свідка - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" ОСОБА_1 з відповідями окремо на кожне питання по суті, поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" у відзиві на позовну заяву. У цій заяві керівник позивача також надав свою згоду на допит його як свідка в даній справі.

Ухвалою від 12.05.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/15326/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 26.05.2026 року.

У судових засіданнях 26.05.2026 року та 01.07.2026 року оголошувалися перерви відповідно до 01.07.2026 року та до 22.07.2026 року.

У судовому засіданні 22.07.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 05.01.2026 року та запереченнях від 08.02.2026 року.

У судовому засіданні 22.07.2026 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (далі - постачальник) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору рекламні конструкції типу "Світлодіодні графічні екрани" з пристроєм управління у комплекті (далі - товар), комплектність яких узгоджується сторонами у специфікаціях, що є додатками до Договору.

Вказаний правочин, а також Специфікація (Додаток від 20.01.2022 року № 1 до нього), підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток зазначених суб`єктів господарювання.

У вищенаведеному Додатку № 1 до Договору його сторони погодили найменування товару: рекламна конструкція LED+0 P6 (2304 (h) мм * 3072 мм), його кількість (3 одиниці), ціну (392 964,00 грн. з ПДВ), а також загальну суму (1 178 892,00 грн.).

Відповідно до пункту 1 Специфікації до Договору разом сума за цим Додатком становить 1 178 892,00 грн., у тому числі ПДВ 196 482,00 грн. Ціна в доларовому еквіваленті за Рекламну конструкцію LED+0 P6 (2304 (h) мм * 3072 мм) у кількості 1 штуки складає 13 680,00 доларів США. Всі розрахунки проводяться у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати.

Згідно з пунктом 2 Специфікації до Договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару 3 (трьома) частинами в наступному порядку: передоплату в сумі 392 964,00 грн. - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Договору, оплату в розмірі 392 964,00 грн. - протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з моменту відвантаження товару та підписання видаткової накладної, оплату в розмірі 392 964,00 грн. - протягом 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з моменту відвантаження товару та підписання видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" виставило позивачу рахунок від 27.01.2022 року № 18 на оплату товару за Договором (3-х одиниць рекламних конструкцій LED+0 P6 (2304 (h) мм * 3072 мм)) на загальну суму 1 178 892,00 грн. (з ПДВ). Означений рахунок, зважаючи на передбачений пунктом 2 Специфікації до Договору порядок розрахунків, був оплачений покупцем на підставі платіжної інструкції від 08.02.2022 року № 67029 на суму 392 964,00 грн.

За умовами пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується відвантажити товар протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання Технічного завдання та отримання передоплати, якщо сторони не погодять інший строк у відповідному Додатку (Специфікації).

Разом із тим, у пункті 3 Специфікації до Договору сторони погодили інший строк та встановили, що постачальник зобов`язується відвантажити товар протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання цього Додатку.

Беручи до уваги наведені положення та зважаючи на підписання сторонами Додатку № 1 до Договору (Специфікації) 20.01.2022 року, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний був поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" погоджений сторонами товар у строк до 20.04.2022 року включно.

За змістом пункту 3.1 Договору право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту повної оплати по рахунку та підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з пунктом 4.2 Договору термін та порядок оплати товару узгоджується сторонами в специфікаціях, що є Додатком до цього Договору.

Відповідно до пункту 4.3 цієї угоди всі розрахунки проводяться у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати.

Зобов`язання по оплаті товару покупцем вважаються виконаними з дати зарахування всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.4 Договору).

Пунктом 5.2 наведеного правочину передбачено, що за результати приймання-передачі відповідальними представниками сторін підписується акт приймання-передачі товару або видаткова накладна, де зазначаються кількість і комплектація згідно Специфікації (Додатку), а також кількісні невідповідності товару умовам даного Договору, якщо такі мають місце бути.

Обґрунтовуючи пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" посилалася на те, що відповідач всупереч умовам Договору не поставив позивачу погоджений сторонами товар, не повідомивши при цьому покупця про причини невиконання такого обов`язку.

Враховуючи наведені обставини, позивач у 2025 році звернувся до відповідача із претензією, в якій на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вимагав, зокрема, у строк до 06.02.2025 року повернути сплачену покупцем попередню оплату в розмірі 13 680,00 доларів США в еквіваленті відповідно до пункту 4.3 Договору, що станом на 28.01.2025 року становить 573 847,27 грн., а після повернення означених коштів вважати Договір припиненим.

Оскільки наведена претензія була залишена відповідачем без задоволення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" вирішило звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплаченої позивачем згідно з платіжною інструкцією від 08.02.2022 року № 67029 суми грошових коштів у розмірі 392 964,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо авансовані стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено вище, беручи до уваги положення пункту 3 Специфікації до Договору та зважаючи на підписання сторонами цієї Специфікації 20.01.2022 року, відповідач зобов`язаний був поставити погоджений сторонами товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" у строк до 20.04.2022 року включно.

Однак, всупереч умовам Договору відповідач не поставив позивачу товар у погоджений сторонами строк. Наведені обставини (щодо фактичної не поставки покупцеві товару) не заперечувалися Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" у поданих суду заявах по суті справи та представником відповідача у судових засіданнях.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як було зазначено вище, у 2025 році позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вимагав, зокрема, у строк до 06.02.2025 року повернути сплачену покупцем попередню оплату в розмірі 13 680,00 доларів США в еквіваленті відповідно до пункту 4.3 Договору, що станом на 28.01.2025 року становить 573 847,27 грн., а після повернення означених коштів вважати Договір припиненим.

У матеріалах справи наявна відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" від 03.02.2025 року на означену претензію позивача (яка фактично підтверджує отримання відповідачем претензії позивача про повернення передоплати за Договором), в якій відповідач, з огляду на відсутність у Договорі чи Специфікації до нього умов щодо місця поставки товару, а також враховуючи виготовлений та фактично наявний на складі постачальника товар, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" повідомити про місце, дату і час, в який покупець може прийняти відповідний товар. У той же час, постачальник у цьому листі відмовився від добровільного повернення покупцеві перерахованої останнім передоплати товару.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, постачальник вказував, що до моменту отримання продавцем вимоги від покупця щодо повернення попередньої оплати та за умови відсутності з боку продавця порушення строку виконання зобов`язання, підстави для повернення попередньої оплати відсутні.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" не порушувало покладеного на нього обов`язку з поставки товару та було готове поставити погоджений сторонами товар у встановлений Договором строк. Разом із тим, у Специфікації до Договору сторони не зазначили місце поставки товару. Отже, враховуючи відсутність у Договорі положень про місце поставки товару, таким місцем у розумінні приписів статті 532 Цивільного кодексу України, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна", є місцезнаходженням постачальника. Відповідач вказав, що погоджений сторонами товар виробляється ним безпосередньо за адресою його місцезнаходження: місто Київ, вулиця Олекси Тихого (Виборзька), 42А. У той же час, відповідач як постачальник мав готовий до відвантаження товар вже у квітні 2022 року та неодноразово звертався телефоном до покупця з проханнями забрати товар чи повідомити інше місце поставки. Однак покупець ані 09.05.2022 року (останній день строку поставки товару), ані по теперішній час самостійно не забрав товар, не повідомив відповідача про інше місце та час поставки товару та не здійснив жодних інших дій, направлених на отримання товару, порушивши таким чином приписи статті 689 Цивільного кодексу України. Отже, враховуючи не прийняття кредитором (покупцем) товару в боржника (постачальника), прострочення боржника з поставки цього товару не настало.

Разом із тим, наведені заперечення не свідчать про відсутність підстав для повернення відповідачем отриманої від покупця передоплати з огляду на таке.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження ухилення позивача від прийняття погодженого сторонами у Договорі товару чи невчинення останнім дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару. У той же час, сама лише відсутність у Договорі та Специфікації до нього конкретного місця поставки товару не може свідчити про неналежне виконання покупцем його обов`язків з приймання товару та не може покладати на вказану сторону Договору всю відповідальність за наслідки, зумовлені відсутністю в цьому правочині певного місця поставки товару.

Посилання відповідача на те, що він вже у квітні 2022 року мав готовий до відвантаження товар і неодноразово звертався телефоном до покупця, щоб останній його забрав, не підтверджені жодним доказом та не спростовують обґрунтованості вимог позивача про повернення передоплати за Договором. Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" не надало суду документів, які б свідчили про фактичне виготовлення спірного товару до спливу строку його поставки (до 20.04.2022 року), обмежившись лише посиланням на те, що такий товар був готовий у квітні 2022 року (без зазначення конкретної дати його виготовлення).

При цьому, за умовами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до покупця з письмовими вимогами щодо повідомлення місця поставки товару як до спливу строку його поставки (тобто до 20.04.2022 року), так і протягом періоду, який передує отриманню Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" у 2025 році претензії позивача про повернення сплаченої покупцем попередньої оплати, а також доказів інформування відповідачем покупця про готовність товару до передання позивачу.

Частиною 2 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Проте, відповідач за наявними у матеріалах справи доказами не здійснював жодних дій, направлених на здачу товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Заперечуючи проти вимог позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" також посилалося на приписи статті 532 Цивільного кодексу України, за змістом яких якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання, а за іншими зобов`язаннями - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Договору здача-приймання товару здійснюється після монтажу виконавцем товару у місці, що вказане у Специфікації (далі - місце встановлення товару).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що доставка і монтаж товару проводиться постачальником за рахунок покупця. Вартість доставки і монтажу товару на існуючий бетонний блок включена у вартість товару та вказана у відповідному Додатку (Специфікації) до Договору.

Постачальник заздалегідь інформує покупця про габарити товару (висота, ширина, глибина, обсяг, маса, умови транспортування) (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктами 5.1, 5.5 Договору товар приймається покупцем на місці встановлення товару, після здійснення його монтажу. Монтаж товару здійснюється постачальником за рахунок покупця або із залученням третіх осіб.

Зі змісту вищенаведених положень Договору (незважаючи на відсутність у Специфікації конкретного місця встановлення товару) випливає обов`язок постачальника не тільки виготовити погоджений сторонами товар, але й доставити його покупцеві, а також власними силами здійснити монтаж рекламних конструкцій на існуючий бетонний блок, що виключає можливість належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" відповідного обов`язку за місцезнаходженням постачальника (у місті Києві).

Вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать й про необґрунтованість тверджень відповідача про прострочення кредитора та посилань на приписи частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України, за якими кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Разом із тим, як було зазначено вище, відповідач, отримавши 08.02.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" авансовий платіж у розмірі 392 964,00 грн., не поставив позивачу товар у погоджений сторонами у Специфікації строк - до 20.04.2022 року включно.

Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, а також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 року в справі № 6-176цс12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року в справі № 296/10217/15-ц, відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції.

Тобто, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані), а в разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/45382/17, від 18.06.2025 року в справі № 922/1675/24.

Як було зазначено вище, у разі прострочення продавцем передачі товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Наведені обставини спростовують обґрунтованість посилань відповідача на те, що до моменту отримання продавцем вимоги від покупця щодо повернення попередньої оплати (право на направлення якої було реалізовано позивачем як шляхом звернення до постачальника у 2025 році із претензією, так і шляхом пред`явлення у подальшому даного позову до суду) та за умови відсутності з боку продавця порушення строку виконання зобов`язання (факт чого був достеменно встановлений судом під час розгляду справи, а товар не поставлений відповідачем ні до 20.04.2022 року, ні на момент вирішення даного спору по суті), підстави для повернення попередньої оплати відсутні.

Інші заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" проти задоволення цієї частини пред`явлених позивачем вимог також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором, а також беручи до уваги невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установлений Договором строк (незалежно від того, з чиєї вини це відбулося), суд, враховуючи фактичні обставини даної справи, дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, а у відповідача виник обов`язок повернути покупцю таку передоплату.

Разом із тим, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" вказувало, що за умовами Договору всі розрахунки проводяться у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати.

З урахуванням цих положень позивач сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" передоплату в сумі 13 680,00 доларів США, що на день сплати за курсом НБУ становило 392 964,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладені обставини та зважаючи на норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" зазначало, що права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення з постачальника передоплати товару в гривнях у розмірі, еквівалентному 13 680,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України долару до гривні, встановленим на день виконання рішення.

Заперечуючи проти означених вимог, відповідач зазначав, що попередня оплата товару в сумі 392 964,00 грн. була здійснена без застосування грошового еквіваленту курсу долара США до гривні. Відтак, підстави для повернення позивачу попередньої оплати в грошовому еквіваленті до долару США відсутні. Більше того, ані умовами Договору, ані приписами законодавства України не передбачено застосування грошового еквівалента в іноземній валюті при поверненні суми попередньої оплати.

Оцінюючи наведені посилання сторін, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Одним з елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 року в справі № 723/304/16, від 09.11.2021 року в справі № 320/5115/17).

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Разом із тим, умовами Договору не передбачено безумовного обов`язку відповідача у разі прострочення поставки товару повернути позивачеві сплачену останнім в національній валюті суму авансового платежу в розмірі, еквівалентному 13 680,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України долару до гривні, встановленим саме на день виконання рішення, тоді як такий обов`язок, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виник у Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" на підставі закону, а саме частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України (якою врегульовано право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" виставило позивачу рахунок від 27.01.2022 року № 18 на оплату товару за Договором (3-х одиниць рекламних конструкцій LED+0 P6 (2304 (h) мм * 3072 мм)) на загальну суму 1 178 892,00 грн. (без зазначення його еквіваленту), а цей рахунок, зважаючи на передбачений пунктом 2 Специфікації до Договору порядок розрахунків, був оплачений покупцем на підставі платіжної інструкції від 08.02.2022 року № 67029 на суму 392 964,00 грн. (також без будь-яких посилань на еквівалент іноземної валюти).

При цьому, пунктом 2 Специфікації до Договору прямо передбачено обов`язок покупця здійснити оплату товару 3 (трьома) частинами в порядку, за яким, зокрема, спірна передоплата в сумі 392 964,00 грн. оплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Договору.

Суд врахував приписи пункту 4.3 Договору, за якими всі розрахунки проводяться у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати, а також положення пункту 1 Специфікації, згідно з якими ціна в доларовому еквіваленті за Рекламну конструкцію LED+0 P6 (2304 (h) мм * 3072 мм) у кількості 1 штуки складає 13 680,00 доларів США, а всі розрахунки проводяться у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати.

Проте, вказані положення стосуються виконання саме договірних зобов`язань сторін означеного правочину, тоді як спеціального порядку визначення суми попередньої оплати, яка підлягає поверненню покупцеві в гривнях, з урахуванням доларового еквіваленту, сторони в укладеному ними Договорі не погодили.

Більше того, на момент укладення Договору та Специфікації до нього (20.01.2022 року) офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, становив 28,40 грн. за 1 долар США, а відтак сума в гривнях, яка була еквівалентною 13 680,00 доларам США, складала 388 512,00 грн.

На час виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" позивачу рахунку № 18 на оплату товару (27.01.2022 року) офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, становив 28,79 грн. за 1 долар США, а відтак сума в гривнях, яка була еквівалентною 13 680,00 доларам США, складала 393 847,20 грн.

Разом із тим, на день оплати позивачем вищенаведеного рахунку згідно з платіжною інструкцією № 67029 (08.02.2022 року) офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, становив 27,9998 грн. за 1 долар США, а відтак сума в гривнях, яка була еквівалентною 13 680,00 доларам США, складала 383 037,26 грн.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" належним чином не довело суду здійснення ним передоплати за Договором з урахуванням положень цього правочину щодо проведення всіх розрахунків у національній валюті України - гривні по курсу НБУ до долару США на день оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" про стягнення з відповідача попередньої оплати товару в розмірі, еквівалентному 13 680,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України долару до гривні, встановленому на день виконання рішення, підлягає задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" на користь позивача фактично перерахованої останнім попередньої оплати в сумі 392 964,00 грн.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" про розірвання Договору на підставі положень статті 651 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9.2 Договору останній може бути розірваний за згодою сторін, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та Договором.

Згідно з пунктом 10.2 Договору цей правочин вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік; подальша пролонгація здійснюється в тому ж порядку.

Пунктом 10.3 цього правочину передбачено, що зобов`язання по специфікаціям діють до моменту належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ними, незалежно від закінчення терміну Договору.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів на час укладення Договору був встановлений Главою 20 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час підписання сторонами Договору).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у частині 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частині 4 статті 188 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Отже, для визнання порушення договору істотним як підстави його розірвання, слід встановити наявність п`яти умов: 1) договір є порушеним і порушила його саме друга сторона; 2) порушення договору завдало позивачеві шкоди; 3) позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору; 4) таке позбавлення є саме значним, тобто, заподіяним у значній мірі; 5) таке значне позбавлення настало саме в результаті заподіяної порушенням договору шкоди, тобто, між цими явищами існує причинно-наслідковий зв`язок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 року в справі № 922/3620/20.

Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" не навело ґрунтовних мотивів та не підтвердило жодними доказами обставин, які свідчать, зокрема, про те, що порушення Договору завдало позивачеві шкоди, а останній був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору і таке позбавлення є значним. Крім того, позивачем не доведено й того, що таке значне позбавлення настало саме в результаті заподіяної порушенням Договору шкоди, тобто, між цими явищами існує причинно-наслідковий зв`язок.

Більше того, суд врахував відсутність у матеріалах справи не лише доказів звернення постачальника до покупця за допомогою телефонного зв`язку (як було зазначено у відзиві на позовну заяву), а й відсутність належних доказів звернення протягом 2022-2025 років самого Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" з вимогами про поставку товару із зазначенням конкретного місця здійснення такої поставки і монтажу цього товару. Наведені обставини не були належним чином спростовані й у заяві свідка - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" щодо розірвання укладеного між сторонами Договору.

У той же час, суд звертає увагу на положення пункту 9.3 Договору, за змістом якого кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій стороні повідомлення за 30 днів до передбачуваної дати розірвання Договору.

Відтак, у разі необхідності, сторони не позбавлені права та можливості вчинити дії, прямо передбачені означеним пунктом цього правочину.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи (у тому числі тимчасова окупація міста Херсон) не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 42А, офіс 311; код ЄДРПОУ 38201842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (73034, Херсонська область, місто Херсон, проспект Національної Гвардії України, будинок 41; код ЄДРПОУ 32618769) 392 964 (триста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. попередньої оплати та 4 715 (чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака