Рішення № 138645681, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/5813/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 65.044.752,40 грн

Представники сторін:

від позивача: Гелемей Ю.М.;

від відповідача: Кулибаба В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» з вимогами до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про стягнення 65.044.752,40 грн, з яких 44.307.266,00 грн основного боргу, 4.734.408,67 грн 3% річних та 16.003.077,73 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1097/01 від 05.12.2019 не у повному обсязі оплатив вартість електроенергії за період лютий 2022 року - липень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 44.307.266,00 грн. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4.734.408,67 грн 3% річних та 16.003.077,73 грн інфляційних втрат.

18.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 відкрито провадження у справі №910/5813/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2026, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.05.2026 відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без руху (після відкриття провадження у справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» залишено без руху (після відкриття провадження у справі), встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 01.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 продовжено розгляд справи №910/5813/26, підготовче засідання призначено на 17.06.2026.

09.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Господарським судом міста Києва вже розглядався спір між цими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав (справа №910/14417/22). Крім того, відповідач повідомив, що в силу положень Наказу №140 та Наказу №206 у відповідача не виник обов`язок оплачувати позивачу суму боргу. Крім того, як вказав відповідач, заборгованість НЕК «Укренерго» перед ним за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить 14.71 млрд грн, тоді як Порядком №641 передбачено, що відповідач виконує свої зобов`язання перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом у випадку 100% виконання НЕТ «Укренерго» своїх зобов`язань перед відповідачем. Також, відповідач зауважив, що позивач має заборгованість перед відповідачем за зобов`язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір яких зменшується зобов`язання відповідача. Як вказує відповідач, заборгованість позивача за вказаними послугами становить 29.056.872,02 грн, що має бути враховано при розрахунках між сторонами.

Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору.

15.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 17.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог, постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.07.2026.

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

29.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що Верховний Суд постановив ухвалу, якою справу №910/11540/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суд у судовому засіданні 29.07.2026 відхилив вказане клопотання відповідача, оскільки з повного тексту ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №910/11540/25 вбачається, що ті підстави, з яких справа №910/11540/25 була передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не впливають на вирішення спору у даній справі.

У судове засідання 29.07.2026 з`явились представники сторін; представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 29.07.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 між Акціонерним товариством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено Договір №1097/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП віл 26 квітня 2019 року № 641.

Згідно з п. 2.3 Договору №1097/01 від 05.12.2019 виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.5 Договору №1097/01 від 05.12.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору №1097/01 від 05.12.2019).

Відповідно до п. 3.3 Договору №1097/01 від 05.12.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п. 4.5 Договору №1097/01 від 05.12.2019 визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1097/01 від 05.12.2019 не у повному обсязі оплатив вартість електроенергії за період лютий 2022 року - липень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 44.307.266,00 грн. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4.734.408,67 грн 3% річних та 16.003.077,73 грн інфляційних втрат.

09.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Господарським судом міста Києва вже розглядався спір між цими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав (справа №910/14417/22). Крім того, відповідач повідомив, що в силу положень Наказу №140 та Наказу №206 у відповідача не виник обов`язок оплачувати позивачу суму боргу. Крім того, як вказав відповідач, заборгованість НЕК «Укренерго» перед ним за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить 14.71 млрд грн, тоді як Порядком №641 передбачено, що відповідач виконує свої зобов`язання перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом у випадку 100% виконання НЕТ «Укренерго» своїх зобов`язань перед відповідачем. Також, відповідач зауважив, що позивач має заборгованість перед відповідачем за зобов`язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір яких зменшується зобов`язання відповідача. Як вказує відповідач, заборгованість позивача за вказаними послугами становить 29.056.872,02 грн, що має бути враховано при розрахунках між сторонами.

Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №1097/01 від 05.12.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Як зазначено у ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з главою 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Відповідно до п. 8.3. глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, фактичний обсяг відпущеної/відібраної виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому періоді, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 8.4 глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробника за «зеленим» тарифом, визначаються за алгоритмом:

1) на основі даних, що надаються гарантованому покупцю відповідно до пункту 8.3 цієї глави, визначається значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць;

2) якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю;

3) якщо сальдо перетоків електричної енергії має від`ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом, та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.

Судом встановлено, що лютому 2022 року позивач на умовах Договору №1097/01 від 05.12.2019 поставив відповідачу товар на суму 15.645.558,94 грн, у березні 2022 року - товар на суму 16.877.983,94 грн, у квітні 2022 року - товар на суму 15.322.927,72 грн, у травні 2022 року - товар на суму 16.457.301,94 грн, у червні 2022 року - товар на суму 16.345.882,19 грн, у липні 2022 року - товар на суму 16.393.103,75 грн, що разом становить 97.042.758,48 грн.

Вказані обставини підтверджуються актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.10.4 Порядку №641 (в редакції чинній до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за «зеленим» тарифом викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.

Розміри вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», було затверджено Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг:

1) у лютому-червні 2022 року - постановою НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022, яка оприлюднена 12.09.2022;

2) у липні 2022 року - постановою НКРЕКП № 1190 від 20.09.2022, яка оприлюднена 21.09.2022.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі оплатив вартість придбаної електричної енергії за спірний період, сплативши грошові кошти у розмірі 51.367.738,15 грн

Оскільки Акціонерне товариство «Гарантований покупець» не сплатило позивачу решту грошових коштів у сумі 45.675.020,33 грн, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» заборгованості у розмірі 45.675.020,33 грн (справа №910/14417/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/14417/22, відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія».

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія», суди у справі №910/14417/22 виходили з того, що при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому-липні 2022 року, слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами є накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу №221 від 05.07.2022) та №206 від 15.06.2022. Накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами. Як наказ №140, так і наказ №206 видані відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Наразі, подаючи позов у даній справі, позивач вказує, що Міністерство енергетики України наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію наказу №206 від 15.06.2022, яким для Акціонерного товариства «Гарантований покупець» було встановлено мінімальні відсотки виплат виробникам електричної енергії з відновлюваних джерел енергії за відпущену електричну енергію. Наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 був чинний до 05.07.2022 та втратив чинність на підставі наказу №221 від 05.07.2022.

Таким чином, на думку позивача, у зв`язку з втратою чинності наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 змінилися правові підстави, які визначали механізм проведення розрахунків гарантованим покупцем за електричну енергію, поставлену у лютому - липні 2022 року.

Отже, як вказує позивач, у справі №910/14417/22 суди посилались на чинність наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, що діяли на момент вирішення спору та були покладені в основу правових підстав рішення.

Суди у справі №910/14417/22 зазначили, що відповідно до зазначених наказів для позивача застосовується показник, який дорівнює 40 відсоткам від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, як для виробників електричної енергії з біогазу. З огляду на застосування такого показника суди у справі №910/14417/22 дійшли висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Суди у справі №910/14417/22 виходили з того, що у період дії зазначених наказів у відповідача не виник обов`язок здійснити остаточний розрахунок із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії.

Отже, як вказує позивач, відмова у задоволенні позову у справі №910/14417/22 обґрунтована саме чинністю наказів №140 та №206.

Однак, наразі позивач вважає, що на момент повторного звернення до суду змінилися підстави позову. Зокрема, змінилися правові підстави, оскільки втратили чинність накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022. Змінилися фактичні підстави, бо незважаючи на втрату чинності зазначених наказів, відповідач не погасив заборгованість за поставлену електричну енергію за період лютий - липень 2022 року, хоча регуляторні обмеження щодо здійснення повної оплати відсутні.

Скасування наказу №206 від 15.06.2022 та подальше триваюче невиконання відповідачем грошового зобов`язання є новим юридичним фактом, який не існував на момент розгляду справи №910/14417/22 та, відповідно, не міг бути предметом дослідження та оцінки суду у справі №910/14417/22.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2023 відповідач сплатив 1.475.269,31 грн за поставлену електроенергію в квітні 2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією №06/2023298552 від 06.06.2023.

16.05.2024 між позивачем та відповідачем підписано Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 від 31.07.2022, згідно з яким відкоригована загальна вартість проданої електроенергії збільшилася з 16.393.103,75 грн. до 16.500.618,74 грн.

Відтак, змінився загальний обсяг проданої електричної енергії в період з лютого по липень місяці 2022 року та, відповідно, сума заборгованості становить 44.307.266,00 грн.

Доказів сплати заборгованості за Договором №1097/01 від 05.12.2019 у сумі 44.307.266,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наявність та розмір заборгованості Акціонерного товариства «Гарантований покупець» за Договором №1097/01 від 05.12.2019 у сумі 44.307.266,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 44.307.266,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05:30 год 24.02.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та від 15.06.2022 №206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази №140 і №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов`язковими для виконання.

Окрім того, позивач та відповідач при укладенні Договору погодили, що гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату електричної енергії відповідно до умов Договору та законодавства України (пункт 1.1 Договору), а також що сторони керуються положеннями законодавства при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору).

Так, Наказом №140 Підприємство з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням Порядку купівлі, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Наказу №140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.2 Наказу №140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.3 Наказу №140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом №206:

- Підприємству на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням вимог Порядку №641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- встановлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- встановлено, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Правомірність Наказу №206 була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування Наказу №206.

Рішенням адміністративного суду у вказаній справі від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023, у позові відмовлено.

Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття Наказу №206.

Суди зазначили, що:

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- Наказ №206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5;

- постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;

- приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64;

- регулювання порядку здійснення ДП «Гарантований покупець» протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП «Гарантований покупець», а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.

Оцінюючи зміст Наказу №206, адміністративні суди констатували, що:

- Наказ №206 був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;

- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за «зеленим» тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.

Виходячи з наведеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 зі справи №910/4439/23 вказала про наявність правових підстав для застосування Наказів №140 та №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року.

Слід зазначити, що метою Наказів №140 та №206 є забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту Наказів №140 та №206, об`єднана палата дійшла висновку, що Наказ №206, як і попередній Наказ №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим об`єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах №140 та №206.

Враховуючи наведені у постанові від 21.06.2024 зі справи №910/4439/23 висновки, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку купівлі, Наказу №206, відповідно до яких положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку купівлі.

Відтак, об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку купівлі, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22.

Оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках Підприємства коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку купівлі.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність обставин щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об`єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку купівлі та укладеного сторонами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом від 01.04.2024 №136 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для Підприємства мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Крім того, наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 був чинний до 05.07.2022 та втратив чинність на підставі наказу №221 від 05.07.2022.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку купівлі.

Відтак, у відповідача наявний обов`язок з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 і №206.

Що стосується зауважень відповідача про існування рішення суду у справі №910/14417/22, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав, суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» суди у справі №910/14417/22 виходили з того, що на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Гарантований покупець» оприлюднено оголошення щодо значення середньозваженого тарифу за 2021 рік - 4061,47 грн/МВт/год.

Таким чином, 40 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, що підлягає виплаті відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» за куплену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, за період лютий 2022 року - липень 2022 року становить 31332876 грн. 40 коп.

Оскільки відповідач на виконання умов Договору №1097/01 від 05.12.2019 сплатив на користь позивача грошові кошти за відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, за період лютий 2022 року - за липень 2022 року у загальному розмірі 51367738 грн. 15 коп., тобто у більшому розмірі ніж 40% від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, що визначені наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. «Про розрахунки на ринку електричної енергії», №206 від 15.06.2022 р. «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» на період дії воєнного стану, то суди дійшли висновку, що заборгованість Акціонерного товариства «Гарантований покупець» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» станом на момент розгляду даної справи в період дії воєнного стану відсутня.

Наразі ж, як встановив суд, накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 р. «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» втратили чинність, а отже, втратили чинність і встановлені ними обмеження.

За наведених обставин суд відхиляє заперечення відповідача про те, що підстави позову у даній справі та у справі №910/14417/22 є однаковими, а отже відсутні підстави закривати провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що позивач має заборгованість перед відповідачем за зобов`язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір яких зменшується зобов`язання відповідача. Як вказує відповідач, заборгованість позивача за вказаними послугами становить 29.056.872,02 грн, що має бути враховано при розрахунках між сторонами.

З приводу вказаних заперечень, суд зазначає, що постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Суд враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов`язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на вказану вище суму.

Суд звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови №332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.

Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останнє не було позбавлено права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред`явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.

Таким чином, відсутні підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.

Доводи відповідача, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений п. 11.4. Порядку №641, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги, суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Ні Договір №1097/01 від 05.12.2019, ні Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов`язків за договором в залежності від виконання Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Крім того, як умовами договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги.

Що стосується посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Втім, відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов`язаннях.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4.734.408,67 грн 3% річних та 16.003.077,73 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 4.730.767,04 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» 4.734.408,67 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 4.730.767,04 грн.

Розрахунки інфляційних втрат, виконані позивачем, визнаються судом обгрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» 16.003.077,73 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (22162, Вінницька обл, Хмільницький р-н, с. Михайлин; ідентифікаційний код: 41830261) суму основного боргу у розмірі 44.307.266 (сорок чотири мільйони триста сім тисяч двісті шістдесят шість) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4.730.767 (чотири мільйони сімсот тридцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 16.003.077 (шістнадцять мільйонів три тисячі сімдесят сім) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 780493 (сімсот вісімдесят тисяч чотириста дев`яносто три) грн 33 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя О.М. Спичак