Рішення № 138645615, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/4486/25

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/4486/25

За позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61004, м. Харків, бульвар Гончарівський, буд. 20) в інтересах держави в особі:

Північно-східного офісу Держаужитслужби (61022, м. Харків, пл. Свободи, Дерпром, 4 під`їзд, 10 поверх)

До 1) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи та технології» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 48Б)

про визнання недійсним договору та стягнення 1 071 969, 96 грн

За участі представників сторін:

Прокурор: Куцонь О. О. - службове посвідчення;

Позивач: не прибув;

Представник відповідача-1: Пономаренко М. А. - адвокат, довіреність №б/н від 08.01.2026;

Відповідач-2: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (процесуальний позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаужитслужби з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи та технології» про визнання недійсним договору про закупівлю №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи та технології» 1 071 969, 96 грн на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а одержані з Акціонерним товариством «Українська залізниця» кошти стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням договору про закупівлю №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 з порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання його недійсним із застосуванням частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

18.04.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу.

22.04.2025 до суду від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою прокуратура усунула недоліки, встановлені ухвалою суду від 18.04.2025.

28.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження. Задоволено клопотання керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про витребування доказів. Витребувано у Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення №70/149-р/к від 07.08.2024 та матеріали справи №3/01-184021 (в копіях). Відмовлено у задоволенні заяви керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, яка викладена у позові про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Зупинено з власної ініціативи провадження у справі №910/4486/25 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23. Зобов`язано сторін у справі повідомити суд про усунення обставин з приводу яких зупиняється провадження у справі.

13.05.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

23.05.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

27.05.2025 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

30.05.2025 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.12.2025 до суду від прокуратури надійшла заява про поновлення провадження у справі.

15.01.2026 суд ухвалою поновив провадження у справі, повторно повідомив Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про необхідність виконати вимогу суду, щодо витребування рішення №70/149-р/к від 07.08.2024 та матеріалів справи №3/01-184021 (в копіях), що викладено в ухвалі від 28.04.2025.

03.02.2026 до суду від відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09.03.2026 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення.

09.03.2026 до суду від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку ВП ВС справи №910/20111/23.

11.03.2026 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 12.03.2026 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі та відкласти підготовче судове засідання на 14.04.2026.

У судовому засіданні 14.04.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.06.2026.

15.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 02.06.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 30.06.2026.

У судове засідання 30.06.2026 прибув прокурор (процесуальний позивач) та представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 не прибули, про причини неявки суд не повідомляли. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах присутніх учасників справи, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що встановлені судом.

Регіональною філією «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 15.03.2018 в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі «Послуги з ремонту та технічного обслуговування персональних комп`ютерів» (ідентифікатор закупівлі № UA-2018-02-27-001405-c). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 801 926,44 гривень (без ПДВ).

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаній закупівлі взяли два суб`єкти:

ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» з пропозицією 799 998,00 грн;

ТОВ «АВІС ПРІТ» з пропозицією 801 900,00 грн.

Протоколом засідання тендерного комітету Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» із закупівлі товарів, робіт та послуг по напрямках фінансування капітальні інвестиції, ремонти та інші від 26.03.2018 №3 ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (відповідач-2) визнано переможцем відкритих торгів.

13.04.2018 між ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (надалі - відповідач-1, Замовник) та ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 39586058) (надалі - відовідач-2, Виконавець) укладено Договір №П/НА-18615/НЮ про закупівлю товару на суму 799 998,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 133 333,00 грн (далі - Договір).

Розділом 1 Договору визначено, що Виконавець на свій ризик, на власній території та із свого матеріалу зобов`язується у 2018 році надавати Замовнику послуги по ДК 021:2015-50320000-4-Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів, Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація), згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Виконавець повинен надавати Замовнику послуги із заправки або регенерації картриджів до лазерних принтерів та копіювальних апаратів, якість яких відповідає умовам цього Договору.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2 Договору, строк надання послуг за договором становить з моменту підписання до 31 грудня 2018 року. Місце надання послуг: за місцем знаходження Виконавця.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2018, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань.

Згідно додаткової угоди № 1 від 28.12.2018, строк дії Договору продовжено до 31.03.2019.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 12.03.2025 за вих. № 46/12-11/29787/2025/БТ, Договір П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 виконаний обома сторонами у повному обсязі на суму 1 071 969,96 грн.

Пунктом 28 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 №70/149-р/к (надалі - рішення Комітету від 07.08.2024) визнано, що ТОВ «АВІС ПРІНТ» та ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Регіональною філією «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» Публічного Аакціонерного Товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на закупівлю «ДК 021:2015: 50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація))» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-02-27- 001405-c).

Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді щодо визнання недійсним Договору № П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 щодо закупівлі послуг - ремонту та технічного обслуговування персональних комп`ютерів (закупівля № UA-2018-02-27-001405-c), укладеного між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 39586058), як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ», та застосування наслідків його недійсності.

У зв`язку з чим, прокурор звертається до суду з даним позовом.

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокуратури в інтересах держави до відповідачів про визнання недійсним Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018, як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів коштів у розмірі 1 071 969, 96 грн, а з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» - в дохід державного бюджету.

Фактичними підставами позову є укладення Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018, який суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Юридичними підставами позову є частина 1 статті 215, частина 1 статті 203 та частина 3 статті 228 ЦК України

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги прокурора з посиланням на постанови Верховного Суду у справах №905/1250/18 від 27.03.2019, №922/3322/20 від 24.04.2024, №914/1507/23 від 17.10.2024 зводяться до наступного:

- тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «АВІС ПРІНТ», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера;

- отже, придбання Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» послуг проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості;

- поведінка ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «АВІС ПРІНТ» під час участі в тендері несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель;

- тому прокурор вважає, що Договір № П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018, укладений між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 39586058) за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 та частини 3 статті 228 ЦК України, а отримані за таким договором кошти у порядку передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України підлягають стягненню з відповідача-2 на користь відповідача-1, а далі отримані відповідачем-1 кошти за рішенням суду стягнути в дохід держави.

Північно-східний офіс Держаужитслужби (позивач) у своїх поясненнях зазначив, що виходячи з того, що за результатом проведення процедури закупівлі № UA-2018-02- 27-001405-с про проведення відкритих торгів на закупівлю було укладено та виконано договір, звіт про виконання якого оприлюднено в електронній системі публічних закупівель «ProZorro», підстави для проведення моніторингу, зазначеної у позові закупівлі, передбачені статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та для вжиття заходів цивільно-правового характеру, у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні.

В зв`язку з викладеним, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Новобаварською окружною прокуратурою Харківської області та зазначених в позовній заяві по справі №910/4486/25, позивач не вбачає за можливе.

4. Заперечення відповідачів щодо суті позовних вимог.

АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач-1) заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що:

- єдиним доказом суперечності Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 інтересам держави є рішення Комітету від 07.08.2024. Втім, обставини, що встановлені в такому рішенні Комітету стосуються правопорушення у сфері антимонопольного законодавства, що не тягне автоматично визнання недійсною укладеної за результатом проведеної процедури закупівлі угоди. Преюдиційне значення у справі може надаватись виключно обставинами, що встановлені судовим рішенням;

- отже, сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Комітету від 07.08.2024, не є підставою для визнання оспорюваного Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства;

- відповідно до норм спеціального закону (Закону України «Про захист економічної конкуренції»), у сфері публічно-правових відносин на учасників закупівлі, зокрема і позивача, вже покладено відповідальність у вигляді штрафів, що підлягають сплаті на підставі рішення Комітету від 07.08.2024;

- способом захисту інтересів держави в особі Держаудитслужби, передбаченим частиною 2 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді відшкодування збитків, вчиненням антиконкурентних узгоджених дій, окружна прокуратура не скористалась. Відповідні розрахунки таких збитків прокурором не здійснені, а вимоги щодо стягнення в дохід держави суми коштів, що дорівнює вартості виконання договорів, жодним чином не обґрунтовано;

- у справі, що розглядається, немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження про порушення інтересів держави в економічній сфері жодним чином не обґрунтовані. Встановлення судом відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі є підставою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

- порушення інтересів держави в бюджетній сфері відсутні, оскільки, закупівля за оспорюваним правочином здійснювалась відповідачем-1 за власні кошти, отримані ним від здійснення основної господарської діяльності, про що вказано у тендерній документації, зокрема в оголошенні про проведення відкритих торгів UA-2018-02-27-001405-c;

- у розумінні частини 1 статті 228 ЦК України оспорюваний правочин не порушує публічний порядок, оскільки, пошкоджень майну відповідача-1 не завдано, незаконне заволодіння майном відповідача-1 не відбулось;

ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (відповідач-2) правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 направлялась за адресою місцезнаходження відповідача-2, проте поштовий конверт повернувся на адресу суду з поміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання», як і подальші ухвали-виклики.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи доведено прокурором наявність підстав для представництва інтересів держави в суді;

- чи підлягає застосуванню до спірних відносин частина 3 статті 228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

5.1. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках, зокрема, за наявності порушення або загрози порушення таких інтересів та за умови, що їх захист не здійснюється або здійснюється неналежним чином уповноваженим органом, при цьому, прокурор виконує субсидіарну функцію.

Зокрема, підставою для представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення таких інтересів за умови, що їх захист не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, водночас інтереси держави повинні насамперед захищатися саме цими суб`єктами, тоді як прокурор, не будучи альтернативним суб`єктом звернення до суду, виконує субсидіарну роль та здійснює представництво лише у зазначених випадках, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 904/2320/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Згідно зі ст. 53 ГПК України прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Отже, ще однією обов`язковою умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави є саме факт нездійснення або неналежного здійснення такого захисту компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, від 28.09.2023 у справі № 927/56/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким орган державного фінансового контролю є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Реалізацію державного фінансового контролю у Харківській області здійснює апарат Північно-Східного офісу Держаудитслужби (далі Офіс) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 (далі - Положення №23).

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Північно-Східний офіс Держаудитслужби

Листом від 04.12.2024 №52-103-8778ВИХ-24 Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення вимог законодавства та просила повідомити про вжиті заходи для усунення виявлених порушень.

У відповідь Північно-східний офіс Держаудитслужби у листі від 06.12.2024 №202031-175347-2024 повідомив, що у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні правові підстави для звернення до суду для захисту інтересів держави, оскільки, Офісом не проводилися заходи державного фінансового контролю, якими була б охоплена закупівля «ДК 021:2015: 50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація))» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-02-27- 001405-c), отже фактично не підтримав позицію прокурора щодо порушень, які на думку прокуратури, наявні щодо інтересів держави.

Отже, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для звернення до суду даним позовом в інтересах держави, а підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (про що стверджує відповідач-1) відсутні.

5.2. Щодо наявності підстав для визнання договору недійсним за частиною 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину.

Поняття "інтереси держави і суспільства" має оціночний характер. Під час вирішення конкретного спору суд повинен установити не лише факт порушення певної законодавчої заборони, а й те, у чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета правочину, яка зі сторін мала відповідний умисел, як було виконано договір та які наслідки настали для охоронюваного законом публічного інтересу.

Ознаками правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України, є його спрямованість на порушення правового господарського порядку та наявність умислу сторони або сторін, які усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність договору, суперечність його мети публічним інтересам і прагнули або свідомо допускали настання відповідних протиправних наслідків (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18).

Не будь-яке порушення законодавства, допущене під час проведення закупівлі або укладення договору, автоматично означає, що зміст і мета самого правочину завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідна кваліфікація потребує оцінки конкретних обставин, наслідків договору та пропорційності заявленого втручання у майнову сферу його сторін.

Під час розгляду цієї справи визначальним є правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС), викладений у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 (до закінчення перегляду якої судом ухвалою від 28.04.2025 зупинялось провадження у даній справі №910/4486/25), яким уточнено підходи, сформульовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/934/23 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, таким чином (див. пункт 105 постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23):

«При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування ч. 3ст. 228 ЦК України, суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

У пункті 104 зазначеної постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, Об`єднана палата звернула увагу, що, незважаючи на тривалу публічну критику, ч.3 ст.228 ЦК так і не була виключена з ЦК, хоча її аналог у ГК (ст.208) втратив чинність у зв`язку з втратою чинності цим Кодексом в цілому у 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проект рекодифікації ЦК) - за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень (справи "Isaia and Others v. Italy", "Isaia and Others v. Italy", "Imeri v. Croatia", "Gogitidze and Others v. Georgia", "Garofalo and Others v. Italy", "Arcuri and Others v. Italy", "Balsamo v. San Marino", "AGOSI v. United Kingdom", "Air Canada v. The United Kingdom", "Kurban v. Turkey").

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження притягнення уповноважених осіб ТОВ «Сучасні системи та технології» до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за наслідками вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів «ДК 021:2015: 50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація))» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-02-27- 001405-c).

Як зазначалось судом вище, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 ОП КГС ВС виснувала, що норма частини 3 статті 228 ЦК України не може бути застосована як правова підстава для визнання договору недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Дійсно, рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 № 70/149-р/к у справі № 3/01-184-21 (пункт 28 резолютивної частини рішення) ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «АВІС ПРІНТ» визнано винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 ст. 50 та пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з використанням електронної системи «Prozorro» на закупівлю «ДК 021:2015 - 50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з заправки та технічного обслуговування картриджів)» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-02-27-001405-c) та накладено штраф на ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «АВІС ПРІНТ» в розмірі 68 000,00 грн. з кожного.

Під час розгляду адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи № 3/01-184-21 встановлено обставини:

- використання одного і того ж електронного майданчика та однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій та входу до аукціонів (п.4.1. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

- синхронність дій під час подання тендерних пропозицій у торгах (п.4.2. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

- синхронність дій під час перерахунку коштів на рахунок оператора електронного майданчика (п.4.3. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

- використання однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних банківських кабінетів для здійснення операцій на рахунках (п.4.4. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/ к);

-використання одних і тих же засобів зв`язку під час здійснення господарської діяльності (п.4.5. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

-наявність сталих господарських взаємовідносин (п.4.6. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

-невідповідність тендерних пропозицій ТОВ «АВІС ПРІНТ» вимогами тендерних Торгів № 2 (п.4.7., 4.7.10. рішення 07.08.2024 № 70/149-р/к);

-цінова поведінка під час участі в аукціоні (п.п.4.8., 4.8.10. рішення від 07.08.2024 № 70/149-р/к).

За інформацією адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наданою до прокуратури листами від 04.12.2024 № 70-02/4690е та від 10.12.2024 № 70-02/4766е, рішення адміністративної колегії до суду не оскаржувалось.

Втім, застосовуючи вище наведені висновки ОП КГС ВС у межах справи №922/3456/23 до обставин цієї справи, суд зазначає, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК України.

Рішення Комітету від 07.08.2024 № 70/149-р/к є належним доказом вчинення ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «АВІС ПРІНТ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас предметом зазначеного рішення було встановлення поведінки учасників торгів та спотворення конкуренції, а не дослідження цивільно-правової мети договору, розміру можливих збитків завданих державі, ринкової вартості виконаних робіт/послуг чи їх якості.

Предметом Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 було виконання послуг із ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів та картриджів.

Така господарська мета сама по собі є правомірною та спрямованою на задоволення потреб замовника. Крім того, як стверджує відповідач-1 закупівля №UA-2018-02-27-001405-c здійснена останнім за власні обігові кошти.

Спірний договір виконано, передбачені ним роботи прийнято та оплачено (лист АТ «Ощадбанк» від 12.03.2025 за вих. № 46/12-11/29787/2025/БТ), що не заперечується самими сторонами (відповідачами).

В свою чергу, прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину та його виконання держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала послуги неналежної якості.

За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (пункт 96 постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23).

Суд також враховує, що законодавство про захист економічної конкуренції передбачає самостійні заходи відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, зокрема штраф, а законодавство про публічні закупівлі обмеження щодо участі суб`єкта господарювання у наступних закупівлях. Застосування на додаток до таких заходів конфіскації всієї суми, одержаної за виконаним договором, потребує особливої перевірки співмірності, що не доведено прокуратурою.

Отже, прокурор не довів, що під час проведення закупівлі за ідентифікатором UA-2018-02-27-001405-с та укладання Договору №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 були порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади.

Таким чином, на переконання суду, Договір №П/НА-18615/НЮ від 13.04.2018 не суперечать положенням частини 1 статті 203 ЦК України, а факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у закупівлі, встановлений рішенням антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та інші судові рішення, в яких застосовано частину 3 статті 228 ЦК України у зв`язку зі спотворенням торгів, не спростовують наведених висновків, оскільки відповідний підхід був уточнений ОП КГС ВС в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, яка прямо стосується співвідношення антиконкурентних узгоджених дій і конфіскаційних наслідків недійсності договору та була прийнята пізніше.

За таких обставин, у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

Відповідачі про понесення ними судових витрат суду не заявляли.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.07.2026.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких