Ухвала суду № 138645556, 31.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.07.2026Справа № 916/2792/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Дупляк О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 37, код ЄДРПОУ 33324489)

до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, 119991, Російська Федерація)

про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн.

Позов вмотивовано тим, що Позивачу завдано збитки внаслідок збройної агресії Російською Федерацією та окупації нею території міста Херсону після 24 лютого 2022 року, зокрема, Позивач зазначив про те, що окупаційними військами країни-агресора було викрадено товар Позивача, що знаходився в той період на підставі договору відповідального зберіганні №19122021/1 від 19.12.2021 на складах за адресою: м Херсон, вулиця Петренка, буд. 7, чим останньому заподіяно збитки в розмірі, визначеному в ціні позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 матеріали позовної заяви (вх. №2862/26 від 06.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Вказана ухвала мотивована тим, що позивачем не додано докази на підтвердження зареєстрованого майна у РФ на праві власності на території Одеської області, при цьому суд врахував, що як майно РФ, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства РФ, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27 А. Керуючись положеннями ч. 10 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що розгляд даної справи відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду м. Києва, у зв"язку з чит передав матеріали справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/2792/26 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Дупляк О.М.

Дослідивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Частиною 2 статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Згідно з ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Тобто, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

У всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, обгрунтовуючи підсудність поданого позову до Господарського суду Одеської області, послався на частину 8 статті 29 ГПК України, звертаючи увагу суду на те, що місцем заподіяння шкоди є склади, на яких зберігався товар ТОВ "Афіна-Груп", що знаходилися за адресою: 73025, Херсонська область, м. Херсон, вул. Петренка буд.7.

Судом встановлено, що предметом заявленого ТОВ"Афіна-Груп" позову є вимоги про відшкодування шкоди, завданих внаслідок здійсненою Російською Федерацією збройної агресії та анексії частини Херсонської області, на території якої знаходилося майно позивача на підставі договору відповідального зберігання № 19122021/1 від 19.12.2021. В ході проведення інвентаризації позивачем було виявлено недостачу товару, який було передано на зберігання, за наслідком чого було відкрите кримінальне провадження та визнано ТОВ "Афіна-Груп" потерпілою особою, майном якої незаконно заволоділи військові РФ в період часу з 24.02.2022 року.

Судом враховано, що згідно з частиною 8 статті 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Розпорядженням голови Верховного Cуду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області змінено та станом на сьогодні справи підсудні Господарському суду Херсонської області розглядаються Господарським судом Одеської області.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що справа №916/2792/26, як за загальними правилами підсудності, що визначені ч. 1 ст. 27 ГПК України, так і за правилом підсудності за вибором позивача, яке визначене частиною 1 статті 29 ГПК України, з урахуванням предмету даного позову, підсудна Господарському суду Одеської області.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для застосування частини 10 ст. 29 ГПК України при визначенні підсудності даного спору Господарському суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи, у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн, разом з доданими до неї матеріалами підлягають передачі на розгляд Господарського суду Одеської області за встановленою підсудністю.

Керуючись статтями 12, 27, 29, 31, 234, 247 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп" до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 75 825 446,44 грн передати за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набрала законної сили 31.07.2026 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання.

Суддя Дупляк О.М.