Рішення № 138645480, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/70/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа № 908/973/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Данилейко К.М. розглянув матеріали справи

За позовом: Садівничого товариства Екран (вул. Шкільна, буд. 2, с. Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 25716260)

До відповідача: Комунального підприємства Водоканал (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 03327121)

Про визнання неправомірними дій та

зобов`язання здійснити перерахунок

За участю представників сторін:

Від позивача: Юсубова Д.В. (в залі суду) - ордер серії АР №1311513 від 21.04.2026;

Від відповідача: Гриценко О.І. (в залі суду) - довіреність №9 від 29.12.2025;

СУТЬ СПОРУ

21.04.2026 через підсистему Електронний суд ЕСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Садівничого товариства Екран до Комунального підприємства Водоканал про визнання неправомірними дії та зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.

21.04.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/973/26 в порядку спрощеного позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/70/26 та розгляд справи по суті розпочати з 21.05.2026.

Ухвалою суду від 21.05.2026 клопотання КП Водоканал про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, розгляд справи №908/973/26 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначити на 17.06.2026 о/об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 17.06.2026 за участю представників обох сторін суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 01.07.2026 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 01.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 2. Перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 01.07.2026 об 11 год. 25 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 22.07.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.07.2026 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2013 між Комунальним підприємством «Водоканал» та Садівничим товариством «Екран» укладено договір № 10125/1 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, п. 1.2 якого передбачено здійснення розрахунків за тарифами, встановленими для групи споживачів «населення». Листом від 26.06.2024 вих. № 3370/24/9.2 відповідач повідомив про зміну тарифів на підставі постанови НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007, яка набрала чинності 01.06.2024. відповідач вважає, що Відповідач необґрунтовано застосував до позивача тарифи як для споживачів, які не є суб`єктами господарювання: на централізоване водопостачання 29,436 грн за 1 куб. м з ПДВ, на централізоване водовідведення 17,88 грн за 1 куб. м з ПДВ, оскільки Позивач має статус юридичної особи, є неприбутковим об`єднанням громадян, налічує 97 членів (фізичних осіб), які здійснюють водоспоживання виключно для побутових потреб. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 1, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502, якою рекомендовано не підвищувати тарифи на водопостачання та водовідведення для населення протягом дії воєнного стану. Вважає, що Постановою НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007 тарифи для населення залишено на рівні тарифів станом на 24.02.2022: на водопостачання 14,84 грн., на водовідведення 8,80 грн. без ПДВ., оскільки Позивач має статус колективного споживача, на якого поширюється тарифна категорія «населення». Також позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24, якою констатовано, що садівниче товариство як колективний споживач закуповує комунальну послугу в інтересах фізичних осіб для побутових потреб, що зумовлює застосування тарифу «населення». Крім цього, на підтвердження статусу непідприємницьких товариств (ОСББ, обслуговуючих кооперативів) як колективних побутових споживачів, посилається на постанови від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі № 916/847/24, від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, від 12.09.2022 у справі № 361/5632/21 та від 22.04.2024 у справі № 511/1915/20, якими визначено, що тарифна категорія визначається метою фактичного споживання послуг населенням, а не формальним статусом юридичної особи. Просив: 1) Визнати неправомірним застосування Комунальним підприємством «Водоканал» до Садівничого товариства «Екран» тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, встановлених для споживачів, які не відносяться до категорії «населення», за договором № 10125/1 від 16.01.2013. 2) Зобов`язати Комунальне підприємство «Водоканал» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Садівничому товариству «Екран» за договором № 10125/1 від 16.01.2013 із застосуванням тарифів, встановлених для категорії «населення», чинних станом на 24.02.2022.

07.05.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Садівничого товариства Екран надійшла уточнена позовна заява від 07.05.2026, якою позивач виключив з описової та прохальної частин позову обставини, правові підстави та вимоги, що стосуються послуг із централізованого водовідведення, оскільки зі змісту листа відповідача про застосування нових тарифів позивачем виключено посилання на тариф з водовідведення (17,88 грн)., а структура тарифів за постановою НКРЕКП № 1007 стосується виключно до послуг централізованого водопостачання. З урахуванням наведеного, уточнена прохальна частина містить такі позовні вимоги: 1) Визнати неправомірним застосування Комунальним підприємством «Водоканал» до Садівничого товариства «Екран» тарифів на централізоване водопостачання, встановлених для споживачів, які не відносяться до категорії «населення», за договором № 10125/1 від 16.01.2013. 2) Зобов`язати Комунальне підприємство «Водоканал» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з централізованого водопостачання Садівничому товариству «Екран» за договором № 10125/1 від 16.01.2013 із застосуванням тарифів, встановлених для категорії «населення», чинних станом на 24.02.2022.

З урахуванням вимог ст. ст. 42, 46 ГПК України суд прийняв до розгляду позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви від 07.05.2026, які і є предметом розглядом у цій справі.

08.05.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від КП Водоканал надійшов відзив від 08.05.2026 на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову та здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод від 16.01.2013 № 10125/1, пунктами 1.2 та 9.4 якого закріплено обов`язок споживача здійснювати оплату послуг за новими тарифами з моменту набрання чинності відповідними нормативними актами без внесення змін до тексту правочину. Правовою підставою нарахування спірної вартості послуг є постанова НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007, якою встановлено тариф на централізоване водопостачання для інших споживачів у розмірі 29,436 грн за 1 куб. м з ПДВ. Позивач є юридичною особою, статутним завданням якої є вирощування сільськогосподарських культур, а не забезпечення проживання фізичних осіб, який і є споживачем послуг як юридична особа, а не власники земельних ділянок. Відповідно до положень ст. 379 ЦК України та ст. 35 Земельного кодексу України, садовий будинок призначений для сезонного використання і не є житлом, а тому статус колективного споживача у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на позивача не поширюється. З червня 2024 року позивач підписував акти-рахунки та здійснював повну оплату послуг за встановленим тарифом, заборгованість відсутня. Відповідно до доктрини venire contra factum proprium, вчинення позивачем конклюдентних дій свідчить про його згоду з нарахованим тарифом. Заявлені позовні вимоги є неналежним способом захисту, що не відповідає приписам ст. 162 ГПК України та не призводить до відновлення порушеного права. Посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі № 904/3697/24 вважає безпідставними через відсутність подібності правовідносин. Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. задоволенню не підлягають через недоведеність.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача щодо відсутності факту порушення суб`єктивного права. Вказує, що листом про застосування зміненого тарифу з 01.06.2024 підтверджується наявність триваючого порушення майнових інтересів товариства внаслідок зміни категорії споживача. Заявлений спосіб захисту у вигляді зобов`язання здійснити перерахунок є ефективним механізмом відновлення майнового становища особи. Укладений між сторонами договір від 16.01.2013 містить погоджену умову про здійснення розрахунків за тарифом для населення, яка застосовувалася постачальником протягом тривалого часу. Відповідачем не надано доказів зміни мети діяльності товариства, складу кінцевих споживачів або використання води для здійснення господарської діяльності після укладення правочину. Позивач наполягає, що виступає колективним споживачем, який закуповує воду не для отримання прибутку, а для задоволення санітарно-гігієнічних потреб фізичних осіб. Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», наявність статусу юридичної особи не унеможливлює віднесення такого суб`єкта до тарифної категорії населення. Зміна актів НКРЕКП, зокрема прийняття постанов № 2331 та № 2281 замість постанови № 1007, не нівелює необхідності визначення належної тарифної категорії відповідно до фактичного статусу споживача. Додатково посилається на приписи Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та положення Цивільного кодексу України. Також Позивач заперечує доводи відповідача про неподібність спірних правовідносин із правовідносинами у справі № 904/3697/24. Вказаною постановою сформульовано висновок, згідно з яким до правовідносин за участю садівничого товариства, що закуповує послугу в інтересах фізичних осіб для побутових потреб, застосовується тариф категорії «населення». Визначальним юридичним фактом для тарифоутворення є характер фактичного споживання комунальної послуги, а не організаційно-правова форма споживача. Постановою Центрального апеляційного господарського суду у постанові від 23.03.2026 у справі № 904/5540/25 підтверджено належність вимоги про перерахунок тарифу до ефективних способів захисту та визнано садівничі товариства колективними споживачами.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами позивача щодо наявності порушеного права, вказуючи на підписання актів-рахунків та оплату послуг за встановленими тарифами без претензій. Лист комунального підприємства про зміну тарифу з 01.06.2024 не є доказом існування спірних правовідносин. Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору за типовою формою з колективним споживачем, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690. Відповідно до приписів статей 12 та 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», набуття статусу колективного споживача потребує волевиявлення та дотримання механізму укладення договору, доказів чого позивачем не надано. Законодавче визначення колективного споживача розповсюджується на об`єднання споживачів у багатоквартирному будинку та не підлягає поширенню на садівничі товариства. Доводи позивача про застосування тарифної категорії «населення» спростовуються постановою НКРЕКП від 12.11.2015 № 2765, в якій тарифна категорія «населення» відсутня, натомість діють тарифи для споживачів, які не є суб`єктами господарювання. Пункт 1.2 укладеного у 2013 році договору містить обов`язок споживача здійснювати оплату за новими тарифами з моменту набрання чинності відповідними нормативними актами. Постанова НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007 мала строковий характер та вичерпала дію 31.12.2024, що обмежує матеріально-правові вимоги цими часовими межами. Заява позивача про уточнення позовних вимог є зміною предмета позову відповідно до норм ГПК України. Заявлений позивачем спосіб захисту не передбачений умовами укладеного договору та нормами матеріального права, що свідчить про його неефективність. Відповідач заперечує можливість застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24. Застосування вказаного висновку касаційної інстанції обумовлене наявністю у юридичної особи статусу колективного споживача, який у позивача відсутній. Правомірність застосування тарифу для споживачів, що не є суб`єктами господарювання, до правовідносин із садівничими товариствами підтверджується судовою практикою у справі № 908/825/25.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 22.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Садівниче товариство «ЕКРАН» є юридичною особою. Види економічної діяльності 81.10: комплексне обслуговування об`єктів.

16.01.2013 між комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» та Садівничим товариством «ЕКРАН» підписано Договір № 10125/ 1 (надалі - Договір) про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Водоканал надає послуги з відпуску холодної води для потреб гарячого водопостачання та приймання стічних вод по майданчиках: Садівниче товариство «ЕКРАН» (Запорізька обл., Запорізький район село Володимирівське, вул. Шкільна, буд. 2).

Як вбачається із п. 1.2. Договору, для здійснення розрахунків між Водоканалом і Абонентом встановлені тарифи по групах споживачів у розмірі: послуги з водопостачання для групи споживачів для населення: з ПДВ 4,752 грн.м3, без ПДВ 3,96 грн.м3.

Тарифи на водопостачання встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладання цього Договору, Абонент зобов`язаний здійснювати оплату, наданих Водоканалом послуг за новими тарифами з моменту вступу в силу нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Водоканал виконує подачу питної води та приймання стічних вод на момент укладання договору (новий абонент, переоформлення договору) у наступних об?ємах (м3) згідно: - з лімітами: вода - з технічними умовами № 294 від 07.06.2011 в об`ємі: вода 16,4 м3/сут.

Розділом 2 Договору встановлено, що договір укладається з 16.01.2013 по 31.12.2016 рік. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено.

Пунктом 3.1.1. Договору визначено, що КП «ВОДОКАНАЛ» зобов`язаний забезпечити Абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу Р1,5 кгс/см3 і якістю у відповідності з "ДСанПіН 2.2.4-171.-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу згідно із розподілом зон обслуговування та балансової належності, а також приймання стоків в кількості, вказаній в цьому Договорі, з забрудненнями, не перевищуючими допустимі концентрації.

Водоканал зобов`язаний перевіряти правильність зняття Абонентом показів засобів обліку води, та надання ним відомостей про об`єми і показники якості скинутих стічних вод (п. 3.1.2. Договору).

Відпустити холодну воду для потреб гарячого водопостачання та приймання стічних вод, згідно і з підпунктом 1.1.а. Договору (п. 3.1.3. Договору)

3.2. Абонент зобов`язаний: Своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п.1.1 цього Договору (п. 3.2.1. Договору).

Для обліку спожитої води своїми силами та коштами в термін до 16.02.2013 року обладнати водолічильний вузол, а також встановити обліковий прилад - водолічильник - 20 класу «с», який фіксує в повному обсязі витрати води. Абонент зобов?язаний надати можливість представнику Водоканалу для перевірки технічного стану, пломбування та реєстрації засобів обліку. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які зміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або представниками Водоканалу, Абонент має право тільки після одержання письмового дозволу Водоканалу(3.2.2. Договору).

Пунктом 5.1. розділу 5 Договору закріплено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 19/21 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку Абонент зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов`язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.

По водоспоживанню, нарахованому у відповідності з п.п. 3.3; 3.4 "Правил користування..." та ін. Абонент на підставі актів про порушення перераховує кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу в банк на протязі 3 банківських днів з дня складання актів-рахунків (п. 5.2.1.).

Відповідно до умов розділу 7 Договору, Водоканал є платником податку на прибуток у відповідності з Податковим Кодексом України на загальних умовах. Абонент не є платником податку. У випадку зміни статусу платника податку на прибуток, будь-якої зі Сторін цього Договору, Сторона зобов`язана письмово повідомити іншу Сторону про дату зміни статусу платника податку н а прибуток на протязі 10-ти календарних днів.

Згідно п. 9.4 Договору у випадку прийняття компетентними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим Договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб`єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього Договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

25.03.2020 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1/25/03/2020 до договору № 10125/1 від 16.01.2013 року про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації.

18.01.2021 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1/18/01/2021 до договору № 10125/1 від 16.01.2013 року про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, якою внесено зміни до п. 1.3. розділу 1 «Предмет договору» Договору щодо зміни об`ємів водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод) по майданчику, розташованому за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Володимирівське, вул. Шкільна, буд. 2 згідно з додатковими технічними умовами № 423/2020 (9025 від 27.11.2020 року) або нормами споживання питної води та приймання стічних вод віл водопостачання в наступних об`ємах: об`єми водопостачання: 36,000 куб.м/добу; 13140,000 куб.м/рік … .

Інші умови договору залишаються незмінними та обов`язковими для виконання «Сторонами» (п. 2 Додаткової угоди).

Додаткова угода набуває чинності з моменту підписання «Сторонами». «Сторони» домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 18.01.2021 року (п. 3 Додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що СТ «ЕКРАН» отримано лист Відповідача за вих. № 3370/24/9.2 від 26.06.2024 року «Щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», де Відповідач повідомив Позивача про те, що 29.05.2024 року на офіційному сайті Регулятора оприлюднена постанова НКРЕКП від 28.05.2024 року № 1007, якою КП «Водоканал» встановлено нові тарифи на централізоване водопостачання, яка набрала чинності 01.06.2024 року. З 01.06.2024 року нарахування за спожиті послуги з водопостачання здійснюватимуться Позивачу на умовах чинного Договору, із застосуванням розміру тарифів, як для споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання, а саме: на централізоване водопостачання 29,436 грн. за 1 куб. м (з ПДВ).

Позивач звернувся до Комунального підприємства «Водоканал» та голови Запорізької ОВА із заявою від 08.07.2024 року № 2 щодо правомірності нарахування плати за послуги централізованого водопостачання.

У відповідь КП «Водоканал» надало лист № 3859/24/08 від 19.07.2024 року, в якому повідомило про застосування до Позивача тарифів як до суб`єкта господарювання, посилаючись на постанови НКРЕКП та умови укладеного договору.

Позивач вважає, що садівниче товариство є колективним споживачем комунальних послуг, тому для нього мають бути застосовані тарифи, зокрема щодо визначення вартості послуги з централізованого водопостачання, встановлені саме для населення, оскільки кінцевим споживачем у даному випадку є не товариство, а його члени, які володіють земельними ділянками і фактично споживають воду, постачання та відведення якої є предметом укладеного між сторонами у справі договору. У зв`язку з чим вважає, що при розрахунках за договором №10125/1 до СТ «ЕКРАН» підлягають застосуванню тарифи, встановлені для населення, як для кінцевих споживачів відповідних послуг.

Приймаючи рішення у цій справи суд виходить з наступного.

Правовий статус Садівничого товариства «Екран» та характер його діяльності регламентуються положеннями Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів членів товариства № 2 від 25.09.2016.

Пунктом 1.2 Статуту закріплено, що вказана юридична особа є об`єднанням громадян, яке не має права займатися комерційною або іншою фінансово-господарською діяльністю з метою одержання прибутку. Вказаною нормою імперативно встановлено заборону на розподіл отриманих доходів серед членів товариства.

Метою створення та діяльності товариства визначено задоволення економічних, соціальних та інших потреб її членів, а також створення умов для ефективного використання землі, що перебуває у приватній власності членів товариства або у користуванні на умовах оренди, для отримання сільськогосподарської продукції на основі поєднання їхніх особистих та колективних інтересів.

Відповідно до пункту 1.3 Статуту, товариство здійснює свою діяльність на земельній ділянці загальною площею 7,4 га. Територія товариства формується із земель загального користування, які знаходяться у колективній власності юридичної особи, орендованих земель, а також із земельних ділянок, що перебувають у приватній власності членів товариства.

Згідно з пунктом 1.7 Статуту, основним завданням садівничого товариства визначено вирощування садових, ягідних і овочевих культур. Метою виконання вказаного завдання є забезпечення членів товариства та членів їхніх сімей фруктами, овочами та іншою сільськогосподарською продукцією.

Пунктом 1.8 Статуту врегульовано порядок забудови земельних ділянок, згідно з яким розпочати будівництво садового будинку та господарських будівель можливо виключно на підставі будівельного паспорта, виданого архітектурною службою і затвердженого органом державного архітектурно-будівельного контролю, або на основі інших дозвільних документів чи відповідно до будівельних норм, чинних на момент початку будівництва.

Членами Садівничого товариства «Екран» є громадяни (фізичні особи) у загальній кількості 97 осіб. Зазначені особи є власниками присадибних земельних ділянок або користувачами земельних ділянок на умовах оренди.

Члени садівничого товариства мають такий обсяг суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів: право на задоволення власних економічних, соціальних та інших потреб на основі поєднання особистих та колективних інтересів; право на використання виділених земельних ділянок для ведення присадибного господарства, зокрема вирощування садових, ягідних і овочевих культур з метою забезпечення себе та своїх сімей сільськогосподарською продукцією; право на здійснення забудови земельних ділянок шляхом зведення садових будинків та господарських будівель виключно на підставі затвердженого будівельного паспорта, інших дозвільних документів та з дотриманням чинних будівельних норм; право на отримання та фактичне споживання комунальних послуг, зокрема централізованого водопостачання, у статусі кінцевих споживачів (абонентів питної води) для задоволення виключно власних побутових потреб.

Отже, системний аналіз зазначених статутних положень підтверджує організаційно-правову форму позивача як непідприємницького товариства, цільовим призначенням якого є організація ведення садівництва членами товариства без мети одержання прибутку.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частини 1, 3 статті 2 цього Закону).

За змістом статті 2, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Споживач житлово-комунальних послуг (споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", про відсутність висновку застосування якої посилається скаржник у апеляційній скарзі, передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

У свою чергу Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (частина 1 статті 19) передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання;

- об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

- індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

На час укладення договору між сторонами у 2013 році діяло законодавство, яке регулювало відповідний порядок тарифоутворення та встановлення тарифів з віднесенням споживачів до певних груп, що відрізняється від нормативного регулювання спірних правовідносин на даний час.

Згідно ст. 17 (п.п.3,13) Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», до функцій та повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор), входить розробка та затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення (зміна) державних регульованих тарифів для суб`єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а саме тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, які мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.05.2024 № 1007 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення комунальному підприємству «Водоканал» з 01.06.2024 встановлені тарифи для відповідних категорій споживачів, а саме:

а) на централізоване водопостачання:

- споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання - 10,45 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість);

- споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання - 24,53 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість);

2. Установити, що тарифи на централізоване водопостачання застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме:

- на централізоване водопостачання - 14,84 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість);

3. Збільшення фонду оплати праці пріоритетно спрямовувати на підвищення заробітної плати виробничо-технічному персоналу.

4. Ця постанова набирає чинності з 01 червня 2024 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 5 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

На виконання вказаних вимог законодавства та з метою повідомлення Споживачів про зміни у розмірах встановлених тарифів на послуги, на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» (https://vodokanal.zp.ua/) було розміщено відповідне Повідомлення щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення: 30 травня 2024 року з посиланням на постанову НКРЕКП №1007 від 28.05.2024.

Отже, постанова НКРЕКП про встановлення тарифів, тарифи та порядок їх застосування є загальнодоступними в мережі інтернет, зокрема, на офіційних веб-сторінках Регулятора та надавача послуг (КП «Водоканал»). Встановлення та оприлюднення тарифу відбувалось відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Встановлені таким чином тарифи є обов`язковими до застосування при проведенні розрахунків між КП «Водоканал» та споживачами.

У зв`язку зі встановленням Регулятором нових тарифів на послуги згідно Постанови НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007, при розрахунку суми оплати за надані позивачу - СТ «Екран» послуги з централізованого водопостачання відповідачем КП «Водоканал» починаючи з 01.06.2024 застосовано тариф у розмірі 29,436 грн./м.куб. (з ПДВ) для категорії споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання (крім населення).

Проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що існує дві моделі організації договірних відносин: за індивідуальним договором або за колективним договором, тому визначальним у спірних правовідносинах є те, для задоволення чиїх потреб у отриманні житлово-комунальних послуг укладається відповідний договір (для власних чи в інтересах об`єднання споживачів).

З наведених вище положень Статуту СТ «Екран» вбачається, що позивач є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання фізичних осіб на засадах членства, які використовують виділені їм земельні ділянки, а діяльність товариства спрямована, зокрема, на забезпечення його членів комунальними послугами, у тому числі послугами з водопостачання.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24, від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі № 916/847/24, на які посилалися сторони у своїх заявах по суті спору, якщо юридична особа діє як колективний споживач та отримує комунальну послугу в інтересах своїх членів фізичних осіб виключно для задоволення їхніх побутових потреб, до таких правовідносин підлягає застосуванню тариф, встановлений для категорії «населення».

Судом встановлено, що наявність у договорі № 10125/1 від 16.01.2013 умови про застосування тарифів для групи «населення» свідчить про первинне погодження сторонами відповідного порядку розрахунків.

Водночас визначальним критерієм для збереження правового режиму колективного споживача є доведення фактичного характеру споживання комунальної послуги у спірний період, який має бути виключно побутовим.

Набуття такого матеріально-правового статусу не є безумовним наслідком організаційно-правової форми товариства і вимагає належного процесуального доведення. Відповідно до положень ГПК України, саме позивач несе тягар доказування мети та фактичного характеру використання комунальної послуги кінцевими споживачами.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», колективним споживачем є юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Отже, правова природа статусу колективного споживача полягає у тому, що юридична особа не є самостійним кінцевим споживачем, а виступає представником інтересів фізичних осіб, які безпосередньо отримують комунальні послуги для задоволення власних побутових потреб. Визначальним критерієм для віднесення непідприємницького товариства до колективного споживача є мета та фактичний характер споживання комунальної послуги, який має бути виключно побутовим.

При цьому, статус колективного споживача є матеріально-правовою категорією, яка визначає режим тарифоутворення у спірних правовідносинах і надає право на застосування тарифу, встановленого для категорії «населення».

Натомість необхідність доведення факту споживання послуг кожним членом товариства становить процесуальний обов`язок (тягар доказування), виконання якого є безумовною передумовою для встановлення судом наявності такого матеріально-правового статусу.

Відповідно до положень ГПК України, саме позивач несе тягар доказування мети та фактичного характеру використання комунальної послуги.

Предмет доказування у цій справі охоплює встановлення обставин щодо використання води виключно для задоволення побутових потреб фізичних осіб, що має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оціненими судом у їх сукупності.

При цьому такими доказами мають підтверджуватися обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, а саме: правовий статус позивача як непідприємницької юридичної особи, характер правовідносин із кінцевими споживачами та фактичне використання комунальної послуги в їх інтересах виключно для побутових потреб. Такі обставини можуть підтверджуватися установчими документами, документами щодо складу членів товариства, документами, які підтверджують права користування відповідними об`єктами нерухомості або земельними ділянками, даними комерційного обліку, іншими первинними документами та іншими належними і допустимими доказами. Оцінка достатності такої доказової бази здійснюється судом за правилами статей 73 79, 86 ГПК України.

Доведення зазначених обставин у їх сукупності забезпечує можливість правової кваліфікації правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду щодо набуття непідприємницькими товариствами статусу колективного споживача, який діє в інтересах фізичних осіб для задоволення їхніх побутових потреб.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що кінцевими споживачами є 97 членів товариства, проте до матеріалів справи ним долучено виключно Державний акт на право колективної власності на землю, що є недостатнім для ідентифікації речових прав окремих фізичних осіб. Надання доказів вибірково унеможливлює встановлення фактичної кількості кінцевих споживачів категорії «населення» та свідчить про не доведення позивачем факту споживання всього заявленого обсягу води виключно для побутових потреб.

Твердження позивача про те, що правова природа споживання послуг товариством з моменту укладення договору не змінилася, не звільняє його від процесуального обов`язку доказування вказаних обставин належними та допустимими доказами.

Таким чином, позивач не виконав процесуальний обов`язок доведення обставин, що становлять предмет доказування у справі, оскільки наданих позивачем доказів недостатньо для підтвердження його статусу як колективного споживача у спірних правовідносинах та факту використання комунальної послуги виключно для побутових потреб населення, що виключає можливість задоволення позову.

Крім цього, суд також зазначає, що визначення предмета та підстав позову є виключною прерогативою позивача, а тому позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих комунальних послуг підлягає обов`язковій конкретизації шляхом визначення точного календарного періоду, за який такий перерахунок має бути здійснено.

Згідно з принципами господарського судочинства, вимога про вчинення дій, спрямованих на зміну майнового стану сторін, не може бути абстрактною, а відсутність у прохальній частині позову вказівки на конкретний період позбавляє заявлену вимогу правової визначеності та унеможливлює належне примусове виконання судового рішення.

Так, зі змісту прохальної частини уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг із застосуванням тарифів, чинних станом на 24.02.2022, однак не визначає часових меж періоду, за який необхідно здійснити такий перерахунок.

При цьому, фактичною та нормативною підставою позову визначено застосування відповідачем тарифу згідно з постановою НКРЕКП від 28.05.2024 № 1007, яка мала обмежену дію в часі та регулювала спірні правовідносини виключно у період з 01.06.2024 до 31.12.2024, втративши чинність на підставі наступного нормативного акта регулятора.

Відповідно, матеріально-правові вимоги позивача нерозривно пов`язані з тими часовими межами, протягом яких діяла вказана нормативна підстава. Зазначення позивачем правової підстави, що стосується обмеженого періоду, без відповідної конкретизації часових меж спірних правовідносин безпосередньо у прохальній частині позову порушує принцип правової визначеності. Заявлена у такій редакції позовна вимога є неконкретизованою, що підтверджує доводи відповідача про її невідповідність приписам процесуального закону та критеріям ефективного способу захисту прав.

При цьому, застосування судом способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Під час розгляду справи підлягає з`ясуванню, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором та чи є він ефективним. Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, перша позовна вимога про визнання неправомірним застосування тарифів, встановлених для споживачів, які не відносяться до категорії «населення», не здатна самостійно призвести до поновлення майнового права та не є ефективним способом захисту.

Оскільки, згідно з принципом диспозитивності (ст. 14 ГПК України), учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд позбавлений повноважень самостійно визначати період для перерахунку за межами заявлених вимог, то заявлена у такій редакції друга позовна вимога є неконкретизованою та унеможливлює її примусове виконання, а тому не підлягає задоволенню.

Разом з тим, доводи відповідача про застосування доктрини venire contra factum proprium, яка передбачає, що дії особи суперечать добросовісній діловій практиці у випадку, якщо інша сторона правовідношення розумно покладається на попередню поведінку особи, діючи собі на шкоду, суд вважає безпідставними, оскільки здійснення позивачем поточних оплат виставлених рахунків спрямоване на уникнення припинення надання життєво необхідних комунальних послуг і не позбавляє споживача процесуального права на судовий захист шляхом оспорювання правомірності застосованого тарифу.

У спірних правовідносинах здійснення позивачем оплати вартості послуг з водопостачання за вищим тарифом не призвело до заподіяння відповідачу майнової шкоди та не погіршило його фінансового становища.

Наявність у матеріалах справи заяви позивача від 08.07.2024 № 2 щодо неправомірності нарахування плати за зміненим тарифом, поданої в межах наступного розрахункового періоду після запровадження тарифу з 01.06.2024, об`єктивно підтверджує факт оспорювання дій постачальника.

Відповідь відповідача листом від 19.07.2024 № 3859/24/08 фіксує відмову у задоволенні вимог споживача, що засвідчує наявність матеріально-правового спору між сторонами.

При цьому суд враховує, що у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснення споживачем оплати виставлених монопольним надавачем послуг рахунків є механізмом запобігання припиненню постачання ресурсу. Здійснення таких платежів не створює юридичних наслідків у вигляді втрати особою суб`єктивного права на судовий захист шляхом визнання правомірності розрахунків. Фактичне споживання послуг та їх оплата не кваліфікуються як конклюдентні дії, що підтверджують беззаперечну згоду на зміну тарифної категорії. Тому правові підстави для застосування доктрини заборони суперечливої поведінки до дій позивача відсутні.

Посилання відповідача на відсутність укладеного за типовою формою договору з колективним споживачем є необґрунтованими та відхиляються судом, оскільки згідно з пунктом 3 розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на визначених ними умовах».

Відсутність переукладеного договору за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, не змінює правової природи зобов`язальних правовідносин. Визначальним юридичним критерієм статусу колективного споживача є фактична мета споживання комунальної послуги (задоволення побутових потреб фізичних осіб), а не формальна назва договору чи приведення його у відповідність до нових типових форм.

Відповідач не навів норм матеріального права, які б передбачали втрату споживачем відповідної тарифної категорії виключно з підстав неукладення договору за новою типовою формою.

Інші доводи сторін судом також відхиляються оскільки не спростовують вказаних висновків суду.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 31.07.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.