Рішення № 138645362, 30.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1717/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Борисюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов О.Р. - витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача: Гарбар К. Г. - ордер серія АМ №1185291 від 10.02.2026,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Потіївської сільської ради Житомирського району

про стягнення 2570985,37 грн

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом до Потіївської сільської ради про стягнення 2570985,37 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Ухвалою від 05.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.02.2026 о 10:30.

10.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли такі документи:

- відзив на позовну заяву з додатками;

- клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.02.2026 о 10:30, та у всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою суду від 12.02.2026.

Протокольною ухвалою від 16.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 19.03.2026 о 10:00, зважаючи на клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, у зв`язку з наміром подати до суду відповідь на відзив.

17.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками.

26.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 19.03.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 14.04.2026 о 10:00.

27.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі з додатками.

10.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою від 14.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.05.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М на лікарняному, судове засідання у справі №906/1717/25, призначене на 14.05.2026, не відбулося, тому суд ухвалою від 26.05.2026 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 09.06.2026.

08.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 09.06.2026 суд, враховуючи клопотання представника позивача, продовжив строк розгляду справи на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав розгляд справи по суті на 23.06.2026.

Протокольною ухвалою від 23.06.2026 суд, у зв`язку з виявленням неточностей у поданих представником позивача документах та необхідністю їх усунення шляхом надання документів, які не були долучені до позовної заяви, заслухавши думку представника відповідача, який висловився про відсутність необхідності у поверненні до стадії підготовчого провадження, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголосив перерву у судовому засіданні до 23.07.2026.

20.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, додаткові пояснення прийняти до уваги, долучити до матеріалів справи подані докази з поновленням строку на їх подачу.

Представник позивача у засіданні суду 23.07.2026 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у засіданні суду 23.07.2026 заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо долучення поданих представником позивача документів не заперечував. Суд долучив подані позивачем документи до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 23.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення рішення на 30.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час рейдових заходів, здійснених Державною екологічною інспекцією Поліського округу, на земельній ділянці комунальної власності, розташованій поблизу села Гришківка Житомирського району (координати: 50.5513274, 29.0795808), встановлено факт порубки 122 дерев породи дуб. Даний факт зафіксовано в Акті обстеження земельної ділянки та польовій переліковій відомості. Земельні ділянки, на яких виявлено незаконну порубку дерев не сформовані у земельні ділянки в розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України, тому, враховуючи п.24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, перейшли у комунальну власність відповідача. Згідно з інформацією Коростишівської окружної прокуратури слідством не встановлено осіб, причетних до вчинення незаконної порубки дерев. Таким чином, на підставі ч.2 ст.107 Лісового кодексу України шкода, завдана навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев, підлягає відшкодуванню відповідачем.

У відзиві на позовну заяву (а.с.35-38) відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що:

- по факту незаконної порубки дерев відкрито кримінальне провадження, по якому проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення осіб, які це вчинили;

- земельна ділянка, на якій було виявлено порубку дерев не належить до комунальної власності Потіївської ОТГ, зазначені позивачем координати розповсюджуються як на територію Потіївської ОТГ, так і на територію Радомишльської ОТГ;

- позивач, здійснюючи розрахунок шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, проводив розрахунки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", яка застосовується лише у випадку здійснення незаконної порубки дерев на землях лісогосподарського призначення. При цьому позивач не надав жодних доказів, що вказана земельна ділянка є лісогосподарського призначення, лісом чи самозалісненою земельною ділянкою та того, що ця земельна ділянка не була передана в користування;

- позивач не довів наявність у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (протиправна бездіяльність), тому відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою деліктної відповідальності;

- акт обстеження земельної ділянки від 05.06.2024 не відповідає формі та змісту акту, що визначений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Вказує, що обстеження здійснено без залучення власників, користувачів земельної ділянки, вказаний акт не направлявся відповідачу.

У відповіді на відзив (а.с.53-570 позивач вказує, що обставини не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, не залежить від відкриття або закриття кримінального провадження, а підтверджується відповідною офіційною відповіддю правоохоронного органу. Зазначає, що віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії земельної ділянки, на якій вони зростають. Також вказує, що обстеження проводилось у формі рейдового заходу, який за своєю правовою природою не є плановою чи позаплановою перевіркою, тому норми ч.5,6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо обов`язкової присутності керівника чи уповноваженої особи суб`єкта господарювання у даному випадку не підлягають застосуванню. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язкового залучення представників органів місцевого самоврядування, власників або користувачів земельної ділянки під час проведення рейдових заходів з виявлення фактів незаконної порубки дерев, а також обов`язку надсилання акта, складеного за результатами рейдового заходу, органу місцевого самоврядування чи іншим особам, якщо перевірка не здійснювалася щодо конкретного суб`єкта господарювання.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.62-64) відповідач навів доводи і обґрунтування аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення рейдових заходів відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №344-ОД від 28.05.2024 "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень (про проведення рейдових заходів на території Житомирської та Рівненської областей)" (а.с.123-128), на земельній ділянці згідно з актом обстеження земельної ділянки поблизу села Гришківці (географічні координати: 50.5513274, 29.0795808) було виявлено факт незаконної порубки 122 дерев породи дуб, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 05.06.2024 та польовою переліковою відомістю від 05.06.2024 (а.с.17 (на звороті) -18).

З метою підтвердження приналежності території, на якій виявлено незаконну порубку, Державною екологічною інспекцією Поліського округу направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання інформації від 26.06.2024 №3046/3/2-08 стосовно категорії земель, цільового призначення, власника (користувача) земельної ділянки, яка розташована між населеними пунктами Чайківка та Гришківка Житомирського району за географічними координатами 50.5513274, 29.0795808 (а.с.14 (на звороті)).

У відповідь на вказаний запит, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 03.07.2024 вих. №11-6-0.2-2641/2-24 повідомило позивача, що, у зв`язку з відсутністю кадастрового номера запитуваної земельної ділянки, немає можливості ідентифікувати її у Державному земельному кадастрі та надати інформацію стосовно категорії земель, цільового призначення, власника (користувача) земельної ділянки. Разом з тим, надано викопіювання з орієнтовним місцем розташування запитуваної земельної ділянки з наявних планово-картографічних матеріалів, зокрема картограми агровиробничих груп ґрунтів, яка є складовою документації по уточненню грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність асоціації пайовиків "Нове життя" Заньківської сільської Ради народних депутатів Радомишльського району Житомирської області (книга І), розробленої в 2001 році Житомирським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук. Відповідно до умовних позначень на даному картографічному матеріалі, територія, на якій розташована запитувана земельна ділянка - землі колективної власності (Викопіювання 2) (а.с.15 (на звороті -17)).

Матеріалами справи підтверджується те, що Коростишівська окружна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію Поліського округу листом від 11.11.2025 вих. №6141/3.2-06 про те, що слідчими СВ ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060450000097 від 03.05.2024 за ч.1 ст.246 КК України. Згідно з матеріалами кримінального провадження, 15.05.2024 надійшло звернення ОСОБА_1 про виявлення факту незаконної порубки дерев породи дуб поблизу с. Гришківка Потіївської ТГ Житомирського району Житомирської області. Слідчим 15.05.2024 проведено огляь місця події, на місці незаконної порубки дерев породи дуб поблизу с. Гришківка Потіївської ТГ, де було виявлено порубку 122 дерев породи дуб. Разом з тим, слідством не встановлено осіб, причетних до вчинення незаконної порубки дерев породи дуб поблизу с. Гришківка Потіївської ТГ Житомирського району Житомирської області, проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин кримінального правопорушення (а.с.15).

Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з претензією №114/11-2 від 17.11.2025 на суму 2570985,37 грн, у якій пропонував відповідачу у місячний термін відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев у сумі 2570985,37 грн, до якої долучив обґрунтований розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки 122 дерев породи "Дуб" за межами села Гришківка Житомирського району на земельній ділянці з приблизними географічними координатами 50.5513274, 29.0795808 (а.с.12-14).

Докази сплати відповідачем шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев, матеріали справи не містять.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Як зазначено у статті 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За змістом пункту "ї" частини першої статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У частині першій статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Разом з тим, відповідно до частин першої, третьої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Як зазначено у підпункті 1 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження зі здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З наведеного слідує, що відповідні законодавчі норми наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Такі повноваження покладено як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і є підконтрольними та підзвітними їм.

За змістом статті 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі №918/710/24 зазначено, що ЛК України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.

Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Водночас відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території передбачена і статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Зміст приписів частини другої статті 107 ЛК України кореспондується із приписами статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода.

Стосовно території, у межах якої відбулася незаконна порубка дерев, суд враховує, що земельна ділянка, на якій відбулася незаконна порубка дерев, розташована поблизу с. Гришківка Потіївської ТГ Житомирського району Житомирської області, та не надана у користування.

При цьому відповідно до п.21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

З огляду на наведене вище, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неналежність Потіївській сільській раді земельної ділянки, на якій виявлено незаконну порубку дерев.

Так, звернення до поліції старости Чайківського старостинського округу Радомишльської міської ради, яка виявила незаконну порубку дерев, а також передача їй на зберігання колод дерев, залишених після незаконної порубки, автоматично не доводять того, що порубка дерев відбувалася на території Радомишльської міської ради.

Одночасно з цим з враховує, що відповідач не заявляв клопотань про залучення до участі у справі як свідка старосту Чайківського старостинського округу Радомишльської міської ради.

Зважаючи на інформацію, що міститься у листі Коростишівської окружної прокуратури від 06.11.2025 вих. №53/2-5058вих-25, у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого відбулася незаконна порубка дерев.

Таким чином, сукупність вказаних обставин, а саме: наявність шкоди, не встановлення осіб, винних у її заподіянні, розташування земельних ділянок на території Потіївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідає умовам, які визначені у ч.2 ст.107 ЛК України.

При цьому ч.2 ст.107 ЛК України не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушення лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від того, чи спірні земельні ділянки належать до комунальної чи до державної власності. Зміст приписів цієї статті кореспондується із приписами ст.15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода.

Суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов`язок Потіївської сільської ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов`язку, а також взаємозв`язок вказаних обставин.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність доказів того, що вказана земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення, лісом чи самозалісненою ділянкою, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЛК України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч.3 ст.1 ЛК України).

Згідно з ч.12,13 ст.1 ЛК України:

- самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

- інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст.4 ЛК України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями ЛК України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у ч.2 ст.107 ЛК України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушення лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.

Таким чином, наведені відповідачем обставини, не спростовують встановлений у акті обстеження земельної ділянки від 05.06.2024 факт того, що земельна ділянка, на якій був виявлений факт незаконної порубки дерев, була вкрита лісовою рослинністю.

У контексті доводів відповідача про наявність відкритого кримінального провадження, по якому проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, суд зауважує, що у разі встановлення осіб, винних у здійсненні порубки дерев, відповідач може стягнути шкоду з цих осіб у повному обсязі у порядку регресу.

Щодо доводів відповідача про недоведеність його протиправної поведінки та вини, суд враховує, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тоді як такі повноваження визначені нормами ст. 5, 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.6 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не виконав свого обов`язку щодо забезпечення захисту лісу від незаконних рубок на території ради, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконної порубки невстановленими особами дерев та спричинення шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідальність ради за встановлених у справі обставин прямо передбачена нормами ч.2 ст.107 ЛК України, де визначено обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду за наявності таких умов у їх сукупності - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Суд також враховує пояснення позивача, що обстеження земельної ділянки проводилось у формі рейдового заходу, який за своєю правовою природою не є плановою чи позаплановою перевіркою суб`єкта господарювання в розумінні Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Рейдові заходи здійснюються з метою виявлення фактів порушення вимог природоохоронного законодавства безвідносно до діяльності конкретного суб`єкта господарювання, тому норми ч.5,6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо обов`язкової присутності керівника чи уповноваженої особи суб`єкта господарювання, про порушення вимог яких під час здійснення перевірки вказує відповідач, у даному випадку не підлягають застосуванню.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язкового залучення представників органів місцевого самоврядування, власників або користувачів земельної ділянки під час проведення рейдових заходів з виявлення фактів незаконної порубки дерев. Відсутність таких осіб під час здійснення обстеження жодним чином не впливає на законність його проведення.

Також законодавством не встановлено обов`язку надсилання акта, складеного за результатами рейдового заходу, органу місцевого самоврядування чи іншим особам, якщо перевірка не здійснювалася щодо конкретного суб`єкта господарювання.

Таким чином, позивачем належним чином зафіксовано факт порушення природоохоронного законодавства, а доводи щодо невідповідності акта обстеження від 10.04.2023 вимогам ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є безпідставними.

Також суд звертає увагу на те, що порушення було виявлено в ході виконання наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №344-ОД від 28.05.2024 "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень (про проведення рейдових заходів на території Житомирської та Рівненської областей)".

Наказом Державної екологічної інспекції України №12 від 09.02.2023 затверджені Методичні рекомендації по здійсненню заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, в частині питань, що належать до компетенції Держекоінспекції, її територіальних та міжрегіональних територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Методичних рекомендацій для здійснення заходів Держекоінспеція, її територіальний та міжрегіональний територіальний орган видає наказ, в якому зазначаються: 1) мета виїзду (відповідно до пункту 5 цих Методичних рекомендацій), із зазначенням реквізитів документа, що став підставою для заходу (у разі його наявності); 2) факти про можливі порушення природоохоронного законодавства, викладені у зверненні (заяві, скарзі, дорученні, тощо); 3) інспекторський склад, який буде брати участь у здійсненні заходу, залучені особи (у разі наявності) із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; 4) дата початку та закінчення заходу; 5) район виїзду для встановлення фактів можливого порушення природоохоронного законодавства у межах відповідної території реалізації повноважень; 6) транспортні засоби та/або плавзасоби, на яких здійснюватиметься захід, та інші матеріальні цінності, які можуть використовуватись під час реалізації конкретного заходу.

Строк проведення заходу не може перевищувати 30 календарних днів.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу не здійснювалися планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю), порядок проведення яких у період воєнного стану містить обмеження введені постановою Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану". Факт незаконної порубки лісу був зафіксований в порядку виявлення адміністративного правопорушення. Позивач діяв в межах наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №344-ОД від 28.04.2024 та Методичних рекомендацій №12 від 09.02.2023.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, на суму 2570985,37 грн (а.с.19), суд встановив, що цей розрахунок був проведений відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", тобто в порядку, визначеному чинним законодавством.

Розрахунок був здійснений з урахуванням кількості вирубаних дерев та їх діаметру, встановлених в акті обстеження від 05.06.2024 та у польовій переліковій відомості від 05.06.2024. При цьому заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводились повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою) марки YT-7110 (паспорт повірки, виданий 12.06.2023).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на загальну суму 2570985,37 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

З огляду на задоволення позову, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Потіївської сільської ради Житомирського району (12225, Житомирська область, Житомирський район, село Потіївка, вул. Центральна, будинок 31, код ЄДРПОУ 04343903) шкоду, завдану навколишньому природному середовищу в сумі 2570985,37 грн, які перерахувати на р/р (IBAN) UA248999980333149331000006707, код ЄДРПОУ 37976485, ГУК у Житомирській обл./ТГ с. Потіївка 24062100, банк отримувача Казначейство України.

3. Стягнути з Потіївської сільської ради Житомирського району (12225, Житомирська область, Житомирський район, село Потіївка, вул. Центральна, будинок 31, код ЄДРПОУ 04343903) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська область, місто Житомир, вул. Леха Качинського, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 30851,82 грн витрат по сплаті судового збору на рахунок Державної екологічної інспекції Поліського округу (код ЄДРПОУ 42163803, МФО 820172, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 31.07.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам - через систему "Електронний суд".