Рішення № 138645185, 28.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1593/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.

та представників:

від позивача: Єгоров В.С. - адвокат;

від відповідача: Демченко А.Г. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 227 646 928,82 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованості в сумі 227646928,82 грн, з яких: 120 508 957,21 грн - основний борг, 89 089 202,70 грн - інфляційні втрати, 18 048 768,91 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого йому позивачем у період із жовтня 2020 року по квітень 2021 року на умовах договору постачання природного газу № 20/21-5132-БО-5 від 24.09.2020.

13.04.2026 представник відповідача адвокат Демченко А.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав відзив на позовну заяву разом із клопотанням про залучення до справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Дніпропетровську обласну військову адміністрацію.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що позивач, знаючи про сплив строків позовної давності, не подав до суду, як це передбачено процесуальним законодавством, разом із першою заявою по суті справи заяви (клопотання) про поновлення процесуальних строків. Тому позивач відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України позбувся права на подання клопотання про поновлення строків.

Також відповідач посилається на те, що 14.07.2021 прийнятий Закон України № 1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газ", який набув чинності 29.08.2021. Зазначеним законом внесені зміни до Закону України № 1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Указує КПТМ "Криворіжтепломережа", що його внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, на підтвердження чого останнім надано відповідні докази.

При цьому, за твердженням відповідача, до Закону № 1730 були внесені зміни Законом України № 2479-IX від 29.07.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який встановлює:

- заборону (мораторій) на підвищення тарифів для населення;

- гарантує підприємствам ТЕЦ/ТКЕ компенсацію різниці між економічно обґрунтованими витратами та "замороженим" тарифом за рахунок держбюджету.

Відповідач стверджує, що на його підприємстві існує підтвердження заборгованості держави перед КПТМ "Криворіжтепломережа" в сумі 1 160 648 187,39 грн, у зв`язку з чим останнім не було виконано зобов`язання з оплати природного газу, поставленого позивачем.

14.04.2026 представник позивача адвокат Єгоров В.С. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав відповідь на відзив, в якій, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, зазначив про те, що в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Також позивач указав на те, що пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відтак, на думку позивача, ним не пропущено строк позовної давності.

Звернув позивач увагу й на те, що наказом Мінрозвитку від 02.04.2026 № 711 Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" виключено з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи відповідні докази, що виключає застосування до спірних правовідносин норм Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", Закону України № 1730 "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

15.04.2026 представник відповідача адвокат Демченко А.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав заперечення, в яких указав на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за спірним договором припадають на період знаходження підприємства відповідача в Реєстрі, а отже й під юридичний вплив відповідного законодавства щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств, у тому числі Закону України № 2479-ІХ.

28.04.2026 представник відповідача адвокат Демченко А.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав пояснення, в яких додатково звернув увагу на те, що нарахування пені, інфляційних та 3% річних зупиняється на суму заборгованості, яка підлягає врегулюванню (стаття 7 Закону України № 1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення").

Таким чином, на думку відповідача, позивач у даному випадку проігнорував спеціальну норму закону, яка прямо забороняє відповідні нарахування для учасників Реєстру.

28.04.2026 представник відповідача адвокат Демченко А.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав клопотання про долучення до матеріалів справи протоколів територіальної комісії з питань узгодження заборгованості в різницях у тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації на загальну суму 1 532 267 055, 90 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.04.2026 з викликом представників сторін.

Протокольними ухвалами від 28.04.2026 суд долучив до матеріалів справи пояснення представника відповідача, а також протоколи засідань територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а також відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб з підстав відсутності правових підстав, передбачених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2026.

Протокольною ухвалою від 21.05.2026 у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 28.05.2026.

25.05.2026 представник відповідача адвокат Демченко А.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав заяву про визнання позову в частині заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-5132-БО-5 від 24.09.2020 на суму 121 835 890,24 грн та з проханням вирішити питання повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Під час розгляду справи по суті представниками сторін надані пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 28.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-5132-БО-5 від 24.09.2020 (далі договір) (а.с. 13 - 16 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).

За змістом пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2020 року квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 15 846,0 тис.куб.метрів, у в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис.куб.м): жовтень 2020 рік - 931,0 тис.куб.м, листопад 2020 рік - 2 510,0 тис.куб.м, грудень 2020 рік - 2 988,0 тис.куб.м, січень 2021 рік - 3 514,0 тис.куб.м, лютий 2021 рік - 3 000,0 тис.куб.м, березень 2021 рік - 2 503,0 тис.куб.м, квітень 2021 рік - 400,0 тис.куб.м.

Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України) та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного договору.

В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному вебсайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

- копію акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем (пп. 3.9.1 договору);

- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (пп. 3.9.2 договору);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (пп. 3.9.3 договору);

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3. 10 договору).

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативних-правових актів і визначається в прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачем, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статі 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному вебсайті постачальника.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу за газотранспортної системи (розподіл потужності).

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно з пунктом 4.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9 - 3.10 цього договору) користуються прейскурантом.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на вебсайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проєкту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.

Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує кошти за природний газ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, за реквізитами відповідно до розділу 12 договору;

2) постачальник зараховує кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості;

3) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором;

4) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника за реквізитами відповідно до розділу 12 договору.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

У пункті 10.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього договору;

2) будь-які документи (акти, розрахунки, протоколи тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню та/або інших бюджетних платежів, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Пунктом 11.1 визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

26.10.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій останні вирішили доповнити з 01 жовтня 2020 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим договором становить 5 374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6 448,920 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 498,26 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6 597,91 грн" (а.с. 17 том 1).

Додатковою угодою № 2 від 23.11.2020 до договору сторони вирішили доповнити з 01 листопада 2020 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) за цим договором становить 5 375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6 450,444 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 499,53 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6 599,44 грн" (а.с. 17 на звороті том 1).

Додатковою угодою № 3 від 22.12.2020 до договору сторони вирішили доповнити з 01 грудня 2020 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим договором становить 6 103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 323,720 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 227,26 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 472,71 грн" (а.с. 18 том 1).

Додатковою угодою № 4 від 29.01.2021 до договору сторони вирішили доповнити з 01 січня 2021 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) за цим договором складає 7 331,45 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8 797,74 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7 455,61 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8 946,73 грн" (а.с. 18 на звороті том 1).

Додатковою угодою № 5 від 26.02.2021 до договору сторони вирішили доповнити з 01 лютого 2021 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) за цим договором складає 6 841,15 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8 209,38 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 965,31 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8 358,37 грн" (а.с. 19 том 1).

Додатковою угодою № 6 від 26.03.2021 до договору сторони вирішили, зокрема:

- доповнити пункт 3.10 розділу 3. "Порядок та умови передачі природного газу" цього договору абзацом наступного змісту:

"Невідповідність фактично використаних споживачем у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу замовленим обсягам, визначеним у пункті 2.1 цього договору, не є підставою для неоформлення сторонами актів приймання-передачі".

- доповнити з 01 березня 2021 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2021 року за цим договором складає 6279,77 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7535,724 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 березня 2021 року природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 403,93 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 684,72 грн" (а.с. 19 на звороті том 1).

Додатковою угодою № 7 від 28.04.2021 до договору сторони вирішили доповнити з 01 квітня 2021 року пункт 4.2 розділу 4. "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) за цим договором складає 6 522,860 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 827,432 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 647,02 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 976,42 грн" (а.с. 20 том 1).

На виконання зобов?язань за договором позивач у період із жовтня 2020 року по квітень 2021 року (далі - спірний період) поставив відповідачеві природний газ у загальному обсязі 15 425,2266 куб.м (з урахуванням послуг транспортування для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності)) на суму 121 835 890,24 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 на суму 1 370 834,98 грн, від 30.11.2020 на суму 14 922 243,90 грн, від 31.12.2020 на суму 23 567 399,05 грн, від 31.01.2021 на суму 30 179 348,90 грн, від 28.02.2021 на суму 27 432 090,06 грн, від 31.03.2021 на суму 19 502 324,90 грн, від 30.04.2021 на суму 4 861 648,45 грн, які підписано сторонами та скріплено їх печатками без зауважень та заперечень (а.с. 21 - 24 том 1).

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу у спірний період виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково в сумі 1 326 933,03 грн, що не оспорюється сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 25 - 178 том 1), у зв`язку з чим за Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" обліковується заборгованість у сумі 120 508 957,21 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки природного газу у спірний період та їх оплати.

ЗЗгідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 5.1 договору, строк оплати поставленого позивачем природного газу у спірний період є таким, що настав.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статей 76, 77 цього Кодексу визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази оплати відповідачем заявленого до стягнення основного боргу в сумі 120 508 957,21 грн у матеріалах справи відсутні.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 120 508 957,21 грн є законною та обґрунтованою.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 18 048 768,91 грн розраховані за загальний період прострочення з 26.11.2020 по 28.02.2026 окремо із сум заборгованості за поставлений природний газ у період із жовтня 2020 року по квітень 2021 року.

При перевірці наведеного у позові розрахунку помилок не виявлено.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в загальній сумі 89 089 202,70 грн розраховані за загальний період із грудня 2020 року по лютий 2026 року окремо із сум заборгованості за поставлений природний газ у період із жовтня 2020 року по квітень 2021 року.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 89 089 202,70 грн, порушень не виявлено.

25.05.2026 від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач визнає наявну заборгованість за договором постачання природного газу № 20/21-5132-БО-5 від 24.09.2020 на загальну суму 121 835 890,24 грн та просить суд вирішити питання повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписом частини першої статті 75 цього Кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частинами першою, четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46, ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Заява про визнання позовних вимог подана через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС 25.05.2026, тобто на стадії судового розгляду справи по суті та підписана представником Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" адвокатом Демченком А.Г. на підставі довіреності № 2 від 31.12.2025, якою останньому надано право, зокрема, визнання позову (а.с. 190 том 1).

Тож визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 227 646 928,82 грн, з яких: 120 508 957,21 грн - основний борг, 89 089 202,70 грн - інфляційні втрати, 18 048 768,91 грн - 3% річних.

Щодо доводів відповідача про включення його до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, господарський суд зазначає про таке.

Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і вододовідведення за спожиті енергоносії", без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у цій справі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 711 від 02.04.2026 Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" виключено з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у зв`язку з неукладенням договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та у зв`язку із закінченням строку дії договору (договорів).

Отже, відповідач має сплачувати заборгованість у визначеному спірним договором порядку.

При цьому відповідно до статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 5 указаного Закону реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за таким договором, є підставою для:

дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості;

нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань згідно з умовами договорів про постачання (купівлю-продаж) природного газу, надання послуг з розподілу або транспортування природного газу.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює (або перевищує) сумі тримісячних платежів за цим договором, та/або здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі менше 95 відсотків є підставою для:

дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості;

нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань.

Відтак суд відхиляє твердження відповідача, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат є зловживанням правом, оскільки така відповідальність за неналежне виконання грошових зобов`язань передбачена положеннями статті 625 ЦК України.

Також варто зазначити, що долучені відповідачем до матеріалів справи службова записка від 16.04.2026, в якій повідомляється, що станом на 16.04.2026 територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації відповідачу узгоджено попередній обсяг заборгованості з різниці в тарифах у сумі 1 532 267 055,90 грн, та протоколи територіальної комісії на суму понад 1,5 мільярда грн (за період з 01.06.2021 по 31.12.2025), не стосуються предмета даного судового розгляду.

Щодо посилань відповідача про сплив строків позовної давності господарський суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За змістом пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п`ять років.

Позивач про порушення свого права відповідачем довідався, починаючи з 26.11.2020, 29.12.2020, 26.01.2021, 26.02.2021, 26.03.2021, 27.04.2021 та 26.05.2021 (див. п. 5.1 договору щодо остаточного строку оплати за розрахунковий період).

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Тобто в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Тому, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а потім до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) (п.п. 86 - 96).

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Отже, в умовах дії карантину та воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

З огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункт 12, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 25.03.2026 та дату виникнення прострочення зі сплати заборгованості, починаючи з 26.11.2020, суд доходить висновку, що строк позовної давності у справі позивачем не пропущений.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

За змістом частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься у частині першій статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що заява про визнання позову відповідачем подана на стадії судового розгляду справи по суті, тобто поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 931 840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості в сумі 227 646 928,82 грн, з яких: 120 508 957,21 грн - основний борг, 89 089 202,70 грн - інфляційні втрати, 18 048 768,91 грн - 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, будинок 9) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6) основний борг у сумі 120 508 957,21 грн, 3% річних у сумі 18 048 768,91 грн, інфляційні втрати у сумі 89 089 202,70 грн, судовий збір у сумі 931 840,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.07.2026.

Суддя І.І. Колісник