Рішення № 138645124, 23.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"23" липня 2026 р. Cправа № 902/500/25(145/857/25)

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання Марчук А.П.

представника ОСОБА_1 - Савченко Л.В. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 27.10.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", площа Арсенальна, буд. 1Б, м. Київ, 01010, код - 39861924

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

про стягнення 19 197,00 грн

у межах справи № 902/500/25

за заявою: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

про неплатоспроможність

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/500/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

В межах даної справи здійснювався розгляд позовної заяви ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ОСОБА_1 про стягнення 19 197,00 грн. заборгованості за договором надання коштів у кредит № 8486683 від 23.12.2024.

Рішенням суду від 21.04.20296 у справі № 902/500/25(145/857/25) позов задоволено частково.

27.04.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.07.2026.

28.04.2026 до суду від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

На визначену дату в судовому засіданні прийняла участь в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 , яка підтримала подану заяву та просила суд її задовольнити.

Представник ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" в судове засідання на визначену дату не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

В судовому засіданні 23.07.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину додаткового рішення.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 27.04.2026 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі суд враховує таке.

В поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 19 197, 00 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме стягнув з відповідача заборгованість у розмірі 13 272, 00 грн.

Таким чином відсоток незадоволених позовних вимог (тобто в цій частині рішення винесено на користь Відповідача) становить 30,87 %.

Повний розмір витрат відповідача на правничу допомогу становить 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з позивача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 087 грн. (10 000 грн. х 30, 87 %).

У запереченнях на заяву позивач вказує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3 087,00 грн. не відповідає критерію розумності та співмірності витрат зі складністю справи та просить відмовити у заяві про ухвалення додаткового рішення, а в разі задоволення заяви зменшити компенсацію до 1000,00 грн., з огляду на наступне.

Адвокатом Савченко Л.В. вказано, що документи, які підтверджують повноваження адвоката, містяться у матеріалах справи у якості додатків до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, проте Позивач не має до них доступу, а отже позбавлений права на ознайомлення.

Договір про надання правової допомоги №21-02-25/1 укладений 21.02.2025 між Адвокатом Савченко Л.В. та Клієнтом ОСОБА_1 на 1 (один) рік та дійсний до 21.02.2026, додаткових угод про продовження строків надання юридичних послуг до матеріалів справи не долучено.

З чого свідчить, що відповідачем не доведено фактичність понесення судових витрат, а отже не підлягає задоволенню судом.

Визначаючись щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З дотриманням приписів процесуального законодавства, відповідач у відзиві на позов зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 10 000,00 грн. - послуги адвоката з представництва у суді.

У поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач заявляє про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3087,00 грн. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У заяві відповідачем заявлено про стягнення 3087,00 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, відповідачкою надано договір про надання правової допомоги №21-02-25/1 від 21.02.2025№21-02-25/1 від 21.02.2025, укладений між адвокатом Савченко (Войтович) Людмилою Василівною (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001078 від 30.11.2020, докази зміни прізвища адвоката з Войтович на Савченко (свідоцтво про шлюб); ордер, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Савченко (Войтович) Л.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги, акт прийому - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги; додаткову угоду № 1 від 20.02.2026 до договору № 21-02-25/1 від 21.02.2025 про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надавав адвокат Савченко (Войтович) Л.В..

За пунктом 1.1. договору адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представництва інтересів клієнта у цивільній справі про неплатоспроможність клієнта , а також у справах за позовами кредиторів клієнта, відповідачем у яких є клієнт, про стягнення заборгованості за кредитними договорами, Договорами позики, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення клієнта.

У пункті 1.2. договору визначено, що адвокат надає клієнту такі послуги: консультування клієнта, визначення правової позиції, складання (написання) відзиву на позовну заяву та подача його до суду.

Пунктами 2.1.- 2.2. договору визначено зміст доручення, зокрема надавати клієнту усні і письмові консультації, довідки, роз`яснення, висновки, правові позиції з юридичних питань; представляти інтереси клієнта у будь-яких цивільних, інших публічних і приватних правовідносинах; складати різного роду юридичні документи (договори, доручення, заяви, скарги, запити, будь-які процесуальні документи і тому подібне) тощо.

Клієнт зобов`язується, відповідно до пункту 2.4. договору, виплачувати адвокату гонорар і відшкодовувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення клієнта.

За послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі, визначеному актами приймання-передачі наданих послуг, що є додатками до даного Договору. За домовленістю сторін, вартість послуг адвоката буде сплачена протягом шести місяців після розгляду справи по суті, прийняття судом рішення та набрання таким рішенням законної сили незалежно від результату розгляду справи (пункти 3.1.- 3.2. договору).

Даний договір укладений на один рік та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 4.1. договору).

Судом установлено, що у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Л,Савченко (Войтович) на виконання умов договору про надання правової допомоги № 21-02-25/1 від 21.02.2025 у справі № 902/500/25(145/857/25) зазначено про надані послуги, а саме: усна консультація - 2 000,00 грн. - 1 год., складання відзиву на позовну заяву - 8 000,00 грн., 5 год. Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

У акті прийому - передачі наданих послуг № 1 від 22.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 21-02-25/1 від 21.02.2025 зазначено аналогічний перелік послуг та вказано, що сторони не мають претензій одна до одної.

20.02.2026 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 21-02-25/1 від 21.02.2025, якою сторони внесли зміни до договору № 21-02-25/1 від 21.02.2025, а саме доповнили його п. 4.5 у наступній редакції:

"4.5. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомить письмово іншу сторону про бажання припинити його дію, цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік на тих же умовах".

Матеріали справи № 902/500/25(145/857/25) свідчать, що відзив на позовну заяву та інші подані від імені відповідача документи складені і підписані адвокатом Савченко Л.В. та подані до Господарського суду Вінницької області через систему Електронний суд ЄСІТС.

Докази проведення відповідачем оплати за надані правничі послуги станом на час винесення судом додаткового рішення матеріали справи не містять.

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач довів надання адвокатом Савченко Л.В. правової допомоги в Господарському суді Вінницької області у справі № 902/500/25(145/857/25).

Даючи правову оцінку понесеним відповідачкою витратам на правничу допомогу, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У частині третій ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За змістом положень ч.5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат надав такі послуги, як: усна консультація та складання відзиву на позовну заяву та оцінив свої послуги у 10 000,00 грн., проте просить суд стягнути з позивача 3 087,00 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки грошові кошти в сумі19 197,00 грн. Суд частково задовольнив позовні вимоги та стягнув 13 272,01 грн. (69,13%). Розмір витрат відповідачки на правничу допомогу становить 10 000, 00 грн. Отже, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 3 087,00 грн.

Що стосується заперечень позивача, то судом встановлено, що докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи відповідачем подані в межах строку, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Повноваження адвоката підтверджуються договором № 21-02-25/1 від 21.02.2025, додатковою угодою № 1 від 20.02.2026, ордером серії АА № 1565776 від 14.04.2025, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, і оскільки справа розглядається в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , суд також досліджує докази, які містяться в справі № 902/500/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Що стосується відсутності доказів оплати витрат на правову допомогу, то Об`єднана палата Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 дійшла висновку, що для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22.12.2025, копія якого міститься у матеріалах справи.

Таким чином, суд спростовує наведені заперечення відповідача, оскільки вище вказані обставини свідчать про обґрунтованість, доведеність та документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Враховуючи наведене, розглянувши подані докази наданих адвокатом послуг, врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, зазначені витрати відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Підстави для зменшення вказаних судових витрат відсутні, тому суд відхиляє клопотання позивача про зменшення судових витрат відповідача на оплату правничої допомоги, позаяк останнім не доведено суду належним чином неспівмірності розміру витрат, понесених відповідачем.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви боржниці про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки 3 087,00 грн. судових витрат за надання правової допомоги, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 11, 13, 18, 42, 86, 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (площа Арсенальна, буд. 1Б, м. Київ, 01010, код 39861924) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3 087,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію додаткового рішення суду надіслати до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕРУХОМИХ КРЕДИТІВ" - support@clickcredit.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Повний текст додатково рішення складено 30 липня 2026 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи